Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №703/8611/25
Суддя: Прилуцький В. О.
Справа № 703/8611/25
2/703/695/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Карпова С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
19 травня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власницею автомобіля «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 . 07 травня 2025 року близько 22 год. 50 хв. Хурані Ахмед (далі – «відповідач»), рухаючись на автомобілі «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Н-16 «Золотоноша-Умань» від с. Ротмистрівка у напрямку руху с. Носачів Ротмистрівської ОТГ Черкаського району Черкаської області на 78 км + 900 м проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку руху під керуванням позивача.
Зазаначає, що на момент ДТП у відповідача був чинний договір внутрішнього обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників, № полісу 228062009, страховик - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго».
22 липня 2025 року ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 закрите на підставі ст. 46 КК України, в зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим – своєю донькою ОСОБА_5 .
У відповідності до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП становить 1876408 грн.. Вартість автомобіля «Mercedes-Benz C220», станом на момент ДТП згідно цього ж висновку становить 713010 грн. Таким чином вартість матеріального збитку, заподіяного позивачці, як власниці автомобіля, «Mercedes-Benz C220», становить 713010 грн.
Крім того, позивачка зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй та її малолітньому сину ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження та вони зазнали моральної шкоди, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я.
Зважаючи на вище викладене, позивачка з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 463010 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 7500 грн., а також моральної шкоди в розмірі 200000 грн.
Ухвалою судді від 29 січня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
12 лютого 2026 року на адресу суду від представника відповідача, адвоката Карпова С.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечує проти позову, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо матеріальних збитків та задовільнити частково частині мральної шкоди у розмірі 10000 грн. В подальшому в ході розгляду справи, представник відповідача, змінив позицію щодо моральної шкоди та вказав, що відповідач повністю заперечує проти позову.
Заперечення проти позову мотивовані тим, що цивільна правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», однак обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка не надає інформації про те чи зверталася вона до страхової компанії про відшкодування матеріальних збитків, чи проведено відшкодування, чи відмовлено АТ «СК «ІНГО» у проведенні такого відшкодування, також невідома інформація щодо проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та оцінки збитків представниками АТ «СК «ІНГО».
Зазначає представник відповідача, що відповідач, як винуватець ДТП виконав приписи ч. 1 ст. 31 Закону №3720-IX щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку в установлені строки.
Зазначає, що позивачка могла самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди у разі недодержання з боку АТ «СК «ІНГО» строків огляду транспортного засобу і такий огляд (оцінка) повинні бути страховиком відшкодовані в повному обсязі. Позивачка не надає доказів проведення, чи не проведення страхувальником оцінки збитків, заподіяних внаслідок ДТП, а тому вимоги позивача до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування 7500 витрат за проведення експертного висновку на його думку є безпідставними.
Також вказує, що сторона відповідача не погоджується з висновком експерта № 193 та
вважає його неналежним та не допустимим доказом, оскільки, огляд транспортного засобу експертом проводився без участі відповідача ОСОБА_4 , а тому в сторони відповідача є сумніви щодо достовірності інформації про виявлені пошкодження автомобіля, які зазначені в акті огляду від 08 серпня 20025 року.
Вказує представник відповідача і на те, що участь в огляді оцінювачем/експертом КТЗ повинна відбуватися за участі інших зацікавлени осіб, зокрема винуватця ДТП та представника страхової компанії, оскільки проведення об`єктивного огляду під час оцінки/експертизи є запорукою дотримання прав усіх учасників правовідносин в подальшому.
Представник відповідача зазначає, що будь-яких документів, про те, що позивачка належним чином повідомила ОСОБА_4 та представників страхувальника про місце, дату та час проведення експертом огляду пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля до позовної заяви не надано. Сторона відповідача вважає, що висновок транспортно- товарознавчої експертизи №193 вчинено з істотними порушеннями порядку проведення досліджень, без дотримання прав інших зацікавлених осіб під час огляду КТЗ, складання та відображення результатів дослідження, а отже не може бути визнаний судом як допустимий доказ.
Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач ОСОБА_4 зазначив, що враховуючи обставини справи, а також докази надані стороною позивача моральна шкода, яку зазнала позивачка внаслідок ДТП та пошкодження транспортного засобу становить на його думку не більше 10000 грн.
На підставі наведеного, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 713010 грн. та задовільнити частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.
Крім того представник відповідача просив суд стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 20 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Дрогоман О.О. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.
Позивачка в судове засідання не з`явилась.
Представник відповідача, адвокат Карпов С.І. в судовому засіданні, заперечував щодо задоволення позовних вимог повністю з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач також не визнає, вважає, що позивачка не надала доказів понесення нею моральних страждань. Крім того, просив суд стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу, розмір яких та докази понесення таких витрат будуть надані ним протягом 5 – ти днів з моменту проголошення рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з`явився.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явися.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦПК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2025 року близько 22 год. 50 хв. Хурані Ахмед рухаючись на автомобілі «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 автодорогою Н-16 «Золотоноша-Умань» від с. Ротмистрівка у напрямку руху с. Носачів Ротмистрівської ОТГ Черкаського району Черкаської області на 78 км + 900 м проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку руху під керуванням ОСОБА_2 .
За фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження за № 12025250350000278 відносно ОСОБА_7 за знаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України, у зв`язку із примиренням обвинуваченого та потерпілої, а кримінальне провадження закрито.
Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлявся.
Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_4 у скоєнні вказаного ДТП та обставини цього ДТП, не потребують доказування.
Власником транспортного засобу «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 18 вересня 2021 року.
З висновку експерта № 193 від 21 серпня 2025 року, підготовленого судовим експертом - автотоварознавцем Почтаренко О.Г. вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 07 травня 2025 року, становить 1876408 грн. Вартість автомобіля «Mercedes-Benz C220», станом на момент ДТП 07 травня 2025 року, згідно висновку експерта становить 713010 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного позивачці, як власниці автомобіля, «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 07 травня 2025 року, становить 713 010 грн.
На час ДТП (07 травня 2025 року) цивільна правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО», що підтверджується копією полісу обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 228062009 від 26 березня 2025 року. Строк дії договору з 27 березня 2025 року по 26 березня 2026 року включно.
За вказаним полісом страхова сума на одну потерпілу особу 250000 грн.
Позивачка ОСОБА_2 зазначає, що вартість завданого їй матеріального збитку в наслідок пошкодження транспортного засобу автомобіля «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 становить 713 010 грн. Однаак, з урахуванням виплати АТ «Страхова компанія «Інго» страхового відшкодування по страховому випадку який відбувся 07 травня 2025 року у сумі 250000 грн., розмір матеріального збитку складає 463010 грн., які і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на її користь.
Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що не визнає зазначену позивачкою суму матеріального збитку, оскільки його не було запрошено під час огляду транспортного засобу експертом, тому він має сумніви щодо достовірності інформації про виявлені пошкодження автомобіля, які зазначені в акті огляду від 09 серпня 2025 року.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Позивачка ОСОБА_2 в заяві про зменшення позовних вимог вказала суду, що АТ «Страхова компанія Інго» сплатила їй страхове відшкодування по страховому випадку який відбувся 07 травня 2026 року в сумі 250000 грн.
На підтвердження перерахування страхового відшкодування позивачка надала виписку з АТ КБ «Приват Банк» про рух коштів по картці. Відповідно до даної виписки ОСОБА_2 22 квітня 2026 року від АТ «Страхова Компанія «Інго» надійшло 250000 грн. як сплата страхового відшкодування договору 228062009.
Таким чином страхова компанія виконала свої зобов`язання та сплатила згідно умов договору страхового полісу № 228062009 від 26 березня 2025 року страхову суму на одну потерпілу особу у розмірі 250000 грн.
Законом передбачене право потерпілої особи залучати експерта для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу та це право не залежить від того, з`явився у визначений строк до місцезнаходження пошкодженого майна винуватець ДТП чи ні.
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до судового експерта – авто товарознавця ОСОБА_8 , який як станом на дату проведення огляду автомобіля 08 серпня 2025 року, так і станом на день складання висновку № 193 від 21 серпня 2025, мав кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів, розміру матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу».
Реалізуючи своє право, з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, позивачка звернулась до судового експерта автотоварознавця Почтаренка О.Г., який склав висновок експерта № 193 від 21 серпня 2025 року, згідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz C220», д.н.з. НОМЕР_1 становить 713010 грн.
Відповідач надаючи до суду відзив, поросив суд, визнати зазначений висновок експерта не належним доказом у справі. Однак, суд зауважує, що відповідачем та його представником не було зазначено, які вимоги законодавства було порушено експертом ОСОБА_8 при проведенні ним автотоварознавчого дослідження (експертизи) та складанні висновку експерта № 193 від 21 серпня 2025 року.
Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ч. 1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частиною 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У постанові Верховного суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року, суд зазначив що: ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Судом встановлено, що висновок експерта № 193 від 21 серпня 2025 року, було складено у відповідності до чинного законодавства України щодо проведення судових експертиз, а експерт був обізнаний (попереджений) про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Також, даний висновок відповідає вимогам ст.ст. 102 та 106 ЦПК України. Висновок експерта № 193 від 21 серпня 2025 року, було складено експертом за наслідками безпосереднього огляду транспортного засобу, із фотофіксацією, з посиланням на відповідні вихідні дані та із повним дотриманням відповідних методик.
Таким чином суд приходить до висновку, що наданий позивачкою висновок експерта є належним доказом у справі.
Посилання відповідача на те, що його не було запрошено на огляд експертом транспортного засобу, не може бути єдиною достатньою підставою для відмови у прийнятті даного висновку експерта судом та в зв`язку з цим відмови позивачці у позові.
Зокрема, суд зазначає, що відповідач у разі не згоди із встановленим висновком експерта № 193 від 21 серпня 2025 року розміром матеріального збитку, заподіяним позивачці внаслідок ДТП 07 травня 2025 року, мав право надати до суду висновок експерта проведений на його замовлення, заявити клопотання про виклик та допит експерта в судовому засіданні для встановлення обставин, які викликають у нього сумніви або ж заявити суду клопотання про призначення судом експертизи.
Однак, а ні відповідачем ОСОБА_4 , а ні його представником, адвокатом Карповим С.О. жодних клопотань до суду подано не було.
Оскільки, АТ «Страхова компанія «Інго» було сплачено на користь позивачки ОСОБА_2 250000 грн., сума недоплаченого матеріального збитку складає 463010 грн.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач та його представник не надали до суду жодних доказів, які б спростовували розмір зазначеного позивачкою матеріального збитку заподіяного їй як власниці транспортного засобу.
З урахуванням вище вказаного, з огляду на розмір виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, суд вбачає достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача про стягнення майнової шкоди та приходить до висновку, що така вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 200000 грн., суд зазначає наступне.
Позивачка ОСОБА_2 , як на обґрунтування понесеної моральної шкоди зазначає, що внаслідок ДТП, яке сталось з вини ОСОБА_4 їй та її малолітньому сину завдано моральної шкоди, яка полягає в перенесенні стресової ситуації, зумовленої реальним спричиненням шкоди здоров`ю. Зазначила, що вона та її малолітній син ОСОБА_6 знаходились на лікуванні у КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги». В зв`язку з ДТП вона та її син зазначють дешевних страждань, через протиправну поведінку щодо неї самої та членів її сімї. Вказує, що в результаті тривалого розладу здоровя було порушено нормальні життеві зв`язки як її так і членів її сім`ї. крім того вказала і на те, що після спричинення їй та сину ушкоджень внаслідок ДТП загальний стан здоровя позивача та її сина істотно погіршився. Вказала, що позбавлена можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі, що завдало їй додаткових зусиль для організації власного життя та відновлення порушення прав та вона змушена користуватись громадським транспортом.
Відповідач ОСОБА_4 у поданому до суду відзиві, заперечував проти стягнення з нього моральної шкоди у зазначеному позивачкою розмірі, вважає, що враховуючи обставини справи, а також докази надані стороною позивача моральна шкода, яку зазнала позивачка внаслідок ДТП та пошкодження транспортного засобу становить не більше 10000 грн. Таким чином відповідач просив суд частково задовільнити вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди та стягнути з нього на користь позивачки 10000 грн. В ході судових дебатів представник відповідача, адвокат Карпов С.І. вказав, що відповідач повністю не визнає вимоги позивачки і щодо стягнення з нього моральної шкоди, оскільки вважає, що вона не надала доказів завдання такої шкоди.
Статтею 1167 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відтак в силу дії п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України обов`язок відповідача (як володільця транспортного засобу) щодо відшкодування моральної шкоди має місце незалежно від наявності його вини у вчиненні ДТП.
У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Аналогічну правову позицію висловив і Верховний Суд України у постанові №6-145цс12 від 05 грудня 2012 року.
Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.
З копії виписки № д3738 із медичної картки стаціонарного хворого КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» вбачається, що син позивачки ОСОБА_2 . ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 21 травня 2025 року по 28 травня 2025 року.
З копії виписки № 9030 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» вбачається, що позивачка ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 08 травня 2025 року по 19 травня 2025 року.
Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_4 завданої ОСОБА_2 моральної шкоди суд враховує тяжкість та глибину її душевних страждань, які було завдано безпосередньо їй та її малолітньому сину, враховуючи зміни у звичному житті позивачки та не можливість користування транспортним засобом, необхідність пересування на громадському транспорті, виходячи з міркувань розумності, співрозмірності та справедливості, з урахуванням того, що моральна шкода відшкодовується не з метою збагачення, а носить компенсаційний характер завданим стражданням, приходить до висновку, про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які вона пережила та переживає на даний час.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року.
Враховуючи наведене вище, виходячи з підстав пред`явлення позову, а також обов`язку відповідача ОСОБА_4 відшкодувати моральну шкоду, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15 лютого 2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку в розмірі 463010 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із такого.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього судового збору, оскільки на його думку позивачка безпідставно сплатила судовий збір так як вона на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору.
Щодо зазначених заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, вище вказаним Законом не передбачене звільнення від сплати судового збору у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, позивачі у категорії справ з вимогою про стягнення моральної шкоди не звільняються від сплати судового збору за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди на підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Як вбачається з квитанції № 5886-9965-5731-8025 від 12 грудня 2025 року позивачка ОСОБА_2 сплатила під час подачі позову судовий збір в розмірі 8704 грн.
Суд зазначає, що з урахуванням вартості матеріальних та моральних збитків, які просить позивачка стягнути з відповідача, судовий збір складає 7304 грн.
Так, дійсно з урахуванням вимог ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачка під час подачі позову була звільненна від сплати судового збору за вимогу про відшкодування майнової шкоди, однак не звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди.
У разі ж не сплати позивачкою судового збору за позовну вимогу про стягнення з відповідача матеріальних збитків та задоволення (часткового задоволення) таких вимог судом, судовий збір було б стягнуто за рішенням суду з відповідача на користь держави.
Враховуючи, що позивачка вже сплатила судовий збір під час подання позовної заяви, як за вимогу про стягнення матеріальних збитків так і за вимогу про стягнення моральних, то такі витрати слід стягнути з відповідача на її користь.
Позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, відповідно судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з такого розрахунку: (473010х7304/920510).
Таким чином з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3753 грн. 20 коп.
Щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи в розмірі 7500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України, передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно правової позиції ВП ВС викладеної в Постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23), вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
На підтвердження понесених позивачкою витрат на проведення експертизи в розмірі 7500 грн., до матеріалів справи не долучено жодного доказу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Позовних вимог про стягнення інших судових витрат, позивачкою не заявлено.
Разом з тим, представник відповідача, адвокат Карпов С.І. в судовому засіданні вказав суду на те, що докази понесення відповідачем витрат на правову допомогу будуть надані відповідачем на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно питання про стягнення з позивачки витрат на правову допомогу на користь відповідача під час винесення рішення не вирішується.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивачки слід стягнути 463010 грн. матеріального збитку, 10000 грн. моральної шкоди та 3753 грн. 20 коп. судового збору, а всього 476763 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальний збиток в розмірі 463010 грн., 10000 грн. моральної шкоди та 3753 грн. 20 коп. судового збору, а всього 476763 грн. 20 коп.
В решті позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників:
Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаюча по АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа: АТ «Страхова компанія «Інго», юридична адреса вул. Бульварно – Кудрявська, 33 в м. Київ, ЄДРПОУ 16285602.
Головуючий: В. О. Прилуцький
Оригінал: reyestr.court.gov.ua