Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №643/21120/26
Суддя: Крівцов Д. А.
Справа № 643/21120/26
Провадження № 3/643/2775/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Крівцова Д.А., захисника ОСОБА_1 – адвоката Бровка О.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИВ
Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними
19.09.2026 о 10-40 год. водій ОСОБА_1 (далі – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) керував транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 155/93 по шосе Салтівському в м. Харкові у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Драгер», результат огляду 0,43 проміле. Водій з результатом згоден.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення
Дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.
Позиція учасників справи
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник – адвокат Бровко О.М. у судовому засіданні 04.11.2026 просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надав письмові пояснення, в яких також зазначив на відсутності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху (далі ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).
Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Незважаючи на невизнання вини, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775775 від 19.09.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними результатів тестування Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за допомогою газоаналізатора «Драгер» від 19.09.2026, згідно з якими отриманий результат 0,43 проміле;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан сп`яніння складає 0,43 проміле. У вказаному акті Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, поставив свій підпис у графі «З результатами огляду згоден» без зауважень щодо змісту вказаного акту;
- даними рапортів працівників поліції від 19.09.2026, згідно з якими Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення за вказаних вище обставин;
- даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення правопорушення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним вимог п. 2.9 «а» ПДР.
Мотиви неврахування аргументів сторони захисту
1. Щодо незаконності зупинки та недоведення факту керування
ОСОБА_2 перелік підстав зупинення транспортного засобу передбачений ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». В матеріалах справи відсутні жодні докази порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України та докази наявності причин для зупинки транспортного засобу, як і сам факт зупинки такого транспортного засобу, яким ніби то керував ОСОБА_1 . Таким чином, дії працівників поліції неправомірні та безпідставні, що суперечить Закону України «Про дорожній рух» й ПДР України, і є підставою вважати всі наступні дії поліцейських та здобуті у справі дані, в тому числі процедуру огляду ОСОБА_1 , неправомірними за правовим принципом «плодів зіпсованого дерева». Відповідно до відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, зафіксованих на нагрудні боді-камери поліцейських, відсутні обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявності причин для зупинки такого транспортного засобу, сам факт зупинки такого транспортного засобу, яким ніби то керував ОСОБА_1 , та повідомлення ознак, за якими поліцейський визначив про можливе перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. З вищенаведеного можна зробити висновок, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775775 від 19.09.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, як і долучений до матеріалів справи відеозапис, не можна вважати належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутність на відеозапису із відображенням керування, моменту зупинки транспортного засобу саме під керуванням водія ОСОБА_1 , як про те зазначено у протоколі, не знайшло свого підтвердження, з урахуванням й того, що в матеріалах справи також відсутні покази свідків на підтвердження наведених у протоколі обставин. У зв`язку із наведеним відомості, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_1 19.09.2026 року о 10 год. 40 хв. в м. Харків, Салтівське шосе, 155, керував транспортним засобом «FORD» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не можуть знайти свого підтвердження, оскільки доказів керування ОСОБА_1 вищевказаним транспортним засобом до справи не долучено.
Позиція суду
Оцінюючи аргументи захисника, викладені на 20 аркушах, суд враховує вказану вище практику Європейського Суду з прав людини, згідно з якою обов`язок суду давати обґрунтування своїх рішень не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент
Насамперед суд зазначає, що підстави для зупинки транспортного засобу не мають правового значення під час вирішення даної категорії справ.
Так, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Харківського апеляційного суду від 15.02.2023 у справі № 953/6581/22, Львівського апеляційного суду від 17.03.2023 у справі № 459/3104/22, Київського апеляційного суду від 19.01.2023 у справі № 752/13788/22, Київського апеляційного суду від 23.03.2023 у справі 756/7328/22, на відміну від вимоги про пред`явлення документів, серед інших реєстраційного документу на транспортний засіб, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленим законом.
Фактично аналогічні висновки викладені в рішенні Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 33/3дп/15-26 від 14.01.2026, яка зазначила таке: «27. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить з того, що з буквального змісту цих законодавчих положень випливає, що наявність підстав для зупинення поліцейським транспортного засобу, як-от і допущення водієм порушення ПДР, не перебуває у будь-якому причинно-наслідковому зв`язку з обов`язком поліцейського зафіксувати факт перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння за наявності ознак такого, скласти відповідний адміністративний матеріал у встановленому порядку.
28. Інтерпретація зазначених положень як таких, що стосовно водія, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може бути проведено огляд лише за наявності визначених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу, є ірраціональною та такою, що суперечить чіткому та зрозумілому змісту статей 130 і 266 КУпАП.
29. Адже такий підхід до інтерпретації цих положень передбачає, що водій, який дійсно перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може безперешкодно продовжувати рух транспортним засобом за умови ситуативного дотримання вимог ПДР; що водій, який перебуває у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння, має право керувати транспортним засобом без можливості бути притягнутим до адміністративної відповідальності – якщо він не порушуватиме ПДР у часовому проміжку, в якому за ним спостерігає поліцейський.
30. З огляду на викладене вимоги зазначених положень не визначають порушення водієм ПДР, як і взагалі наявність підстав для зупинення транспортного засобу з урахуванням положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», як передумови для можливості оформлення поліцейським адміністративних матеріалів щодо допущення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП».
Ураховуючи вищенаведену практику Вищої ради правосуддя та судів апеляційної інстанції, причини зупинки транспортного засобу не мають правового значення в даній справі.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недоведення факту керування транспортним засобом, суд керується таким.
На відеозапису зафіксовано, як вказаний вище автомобіль здійснював рух, а саме змінив місце стоянки, проїхавши певну відстань.
На відеозапису також зафіксовано, як одразу після руху та зупинки вказаного вище автомобіля, під час спілкування з працівниками поліції Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, неодноразово визнавав та підтверджував, що перепаркував автомобіль та проїхав на ньому незначну відстань.
Факт виконання Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, функцій водія автомобіля під час руху останнього, також підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції, в якому вказано, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх присутності перепаркував автомобіль. Зазначені протокол і рапорт є доказами у справі про адміністративне правопорушення в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Оцінюючи вказані вище докази в їх сукупності та взаємозв`язку, в тому числі особисті пояснення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що зафіксовані на відеозапису, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом факт виконання вказаною особою функцій водія автомобіля під час його руху безпосередньо перед оглядом на стан алкогольного сп`яніння.
Оцінюючи доводи захисника щодо відсутності факту зупинки автомобіля, суд керується таким.
Дійсно, з досліджених доказів убачається, що працівники поліції не зупиняли вказаний вище автомобіль. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, після того як перепаркував автомобіль, самостійно підійшов до працівників поліції.
Разом з тим факт відсутності зупинки автомобіля не має правового значення для справедливого розгляду даної справи, оскільки диспозиціє ч. 1 ст. 130 КУпАП не пов`язує склад вказаного правопорушення з фактом зупинки транспортного засобу.
Як вбачається з приписів ч. 1 т. 130 КУпАП, умовою притягнення водія до відповідальності є одночасна наявність двох юридичних фактів: факту керування автомобілем та факту перебування водія при цьому в стані алкогольного сп`яніння. В даній справі обидва факти доведені поза розумним сумнівом.
Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє аргументи захисника.
2. Щодо порушення проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння
В даному випадку працівниками поліції, ОСОБА_1 без належних на то підстав, був встановлений ніби то як водій та суб`єкт правопорушення. Так до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк. спр. 6) та роздрукуванні на папері показники спеціального технічного засобу, а саме Drager Alcotest (арк. спр. 5). Також долучено направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (арк. спр. 4). Однак, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775775 від 19 вересня 2026 року зазначено про те, що огляд проводився на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, що підтверджується тестом 3710 від 11.09.2026, результат становить 0,43 % проміле. При цьому в матеріалах справи міститься роздрукуванні на папері показники спеціального технічного засобу, а саме Drager Alcotest 6820 (арк. спр. 5) від 19.09.2026 року 11 год. 04 хв., що не відповідає обставинам, зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775775 від 19 вересня 2026 року Окремо сторона захисту хотіла б звернути увагу суду на те, що на жодному відеозаписі не відображено результати проведеного на місці огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820. Також в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк. спр. 6) зазначено про те, що огляд було проведено за допомогою Drager APHE 0219. Тоді як, знову ж таки, в роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу, а саме Drager Alcotest 6820 (арк. спр. 5) зазначено «прилад № ARHE -0219», що є грубим порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Крім того, в графі «тестування на алкоголь до протоколу №» роздрукованого на папері показника спеціального технічного засобу, а саме Drager Alcotest 6820 (арк. спр. 5) не зазначено серії та номеру протоколу, що є грубим порушенням КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року. Також, в порушення вимог Інструкції № 1395 від 07 листопада 2015 року та Інструкції № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, працівниками поліції, як того вимагають зазначені нормативно-правові акти, не було вручено ОСОБА_1 , копії акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, що є також грубим порушенням. Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення одночасно додано та знаходяться в матеріалах справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто за таких обставин, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме ОСОБА_1 від 19.09.2026 року о 10 год. 50 хв. вказує на ту обставину, що ОСОБА_1 або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в разі його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. При цьому поліцейські не забезпечили доставку ОСОБА_1 до КНП ХОР ОН КПЛ № 3 не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення та огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведено не було. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Підсумовуючи вищевикладене, необхідно дійти до висновку, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та його не було зупинено працівниками поліції, оскільки відеозапис не містить фіксації руху транспортного засобу, причину зупинки, з подальшими чисельними та суттєвими порушеннями вимог як ст. 266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 за №1452/735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, у зв`язку з чим зібрані докази по справі є недопустимими.
Позиція суду
Відповідно до матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено 19.09.2026 із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, прилад ARHE-0219.
Модель газоаналізатора (Drager Alcotest 6820) співпадає в протоколі про адміністративне правопорушення та результатах тестування.
Та обставина, що в акті огляду дані приладу зазначені з опискою, а саме замість «ARHE-0219» вказано «AРHE-0219», не впливає на результати досліджень, отримані за допомогою газоаналізатора.
Крім того, суд враховує, що і протокол, і результати тестування, і акт містять підписи Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що виключає можливість фальсифікації вказаних документів після закінчення процедури огляду та внесення до них завідомо недостовірних даних.
І протокол, і результати тестування, і акт містять дані щодо результатів тестування (0,43 проміле). Як вже зазначалось судом, кожен із вказаних документів містить підпис Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, згідно з відеозаписом працівник поліції вголос повідомив результати тестування, на що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначив, що погоджується з вказаними результатами. Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави ставити під сумнів отримані внаслідок тестування результати (0,43 проміле), у зв`язку з чим відсутність їх фіксації на відеозапису не впливає на висновок суду щодо доведеності вказаної обставини поза розумним сумнівом.
З наведених вище підстав суд відхиляє доводи захисника відносно того, що в протоколі про адміністративне правопорушення в якості дати тестування вказане 11.09.2026.
Із сукупності досліджених судом доказів убачається, що вказані вище події мали місце саме 19.09.2026. Наявність описки в протоколі щодо дати тестування не впливає на висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 , а також на висновок суду відносно того, що тестування за допомогою газоаналізатора мало місце 19.09.2026.
Оцінюючи факт складання працівниками поліції Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу і швидкість реакції, суд керується таким.
Згідно з матеріалами справи, у тому числі об`єктивними даними відеозапису, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, погодився з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за відмову від проходження вказаного огляду.
Ураховуючи наведене, помилкове складання працівниками поліції вказаного вище Направлення не впливає на висновки суду щодо доведеності складу адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до відповідальності в даній справі.
Крім того, оцінюючи вказані вище аргументи захисника, а також аргументи щодо незазначення в результатах тестування номеру та серії протоколу, некоректного зазначення місця вчинення правопорушення, суд враховує наступне.
Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Суд враховує, що стандарт доказування у кримінальних справах є найвищим, тобто таким, що передбачає максимальні вимоги до належності та допустимості доказів.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час вирішення даної справи враховувати загальні підходи до оцінки допустимості доказів, сформовані Верховним Судом під час розгляду кримінальних проваджень.
Як вбачається висновків щодо застосування норм права Верховного Суду, не будь-яке формальне недотримання вимог закону під час отримання доказу автоматично спричиняє визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення законодавства істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час судового провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 756/10060/17, постанови Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 318/292/18, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 04.10.2022 у справі № 295/3910/18).
Захисником не зазначено, яким чином вказані ним недоліки матеріалів справи про адміністративне правопорушення спричинили негативний вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів, а також які саме права і свободи ОСОБА_1 було у зв`язку з цим порушено і в чому це виражалося.
При цьому будь-яких доказів, які б спростовували надані працівниками поліції докази, суду не надано. ОСОБА_1 у судовому засіданні відмовився від надання пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Фактично правова позиція сторони захисту зводиться до заперечення допустимості наданих працівниками поліції доказів з формальних підстав.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище аргументи захисника.
Оцінюючи доводи захисника, що ОСОБА_1 не було вручено копії акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, суд керується таким.
У постанові від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к Верховний Суд, оцінюючи доводи сторони захисту відносно того, що з окремими доказами сторона захисту була ознайомлена лише на початку судового провадження, тобто в суді, висловив наступні висновки щодо застосування норм права. Коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом. Права сторони буде порушено не стільки у випадку, якщо доказів не буде або буде не в повному обсязі відкрито на стадії завершення досудового розслідування, скільки тоді, коли суд, обізнаний із порушенням права сторони на своєчасне ознайомлення з матеріалами іншої сторони, не вжив належних заходів для виправлення ситуації. Сторона захисту повинна обґрунтувати, що в неї не було достатнього часу і можливості під час судового розгляду детально ознайомитися із цими доказами і врахувати їх при опрацюванні стратегії і тактики захисту.
Згідно з розпискою, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, у тому числі з актом огляду, 02.10.2026. Справу розглянуто 04.11.2026, тобто через понад місяць.
Таким чином, сторона захисту мала достатньо часу для опрацювання стратегії і тактику захисту від пред`явленого обвинувачення (у автономному значенні цього терміну), будучи при цьому достовірно обізнаною із змістом акту огляду.
Захисником не обґрунтовано, яким чином невручення ОСОБА_1 акту огляду одразу після його складення, призвело до порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та перешкоджало забезпеченню і реалізації його прав і свобод під час вказаного розгляду.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
3. Щодо порушення строку калібрування газоаналізатору
Згідно долученої до протоколу роздруківки тестування вбачається, що за результатами тесту на стан сп`яніння у ОСОБА_1 виявлено 0,43% проміле алкоголю в крові. Тестування проводилося за допомогою приладу ALCOTEST 6820 «ARHE0219» (арк. спр. 5). При цьому до матеріалів справи не було долучено ксерокопію сертифіката відповідності та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки Газоаналізатора ALCOTEST 6820 «ARHE-0219», згідно якого строк повірки 06.11.2025 року. Таким чином, встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився за допомогою приладу, чинність повірки якого закінчилася 06.05.2026 року, а тестування на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводилося 19.09.2026 року, що суперечить вимогам вищевказаної Інструкції. З матеріалів справи вбачається, що газоаналізатор Drager «Alcotest 6820» серійний номер ARHE-0219», за допомогою якого проводився огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, востаннє проходив перевірку калібровки 06.11.2025 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 6 ст. 266 КУпАП). Звідси, проведений ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння не може вважатись дійсним. Згідно із частиною 2 статті 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Позиція суду
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який є офіційним представником виробника, на медичні вироби "Газоаналізатори Drager Alсotest". На офіційному сайті ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій "Сервісне технічне обслуговування", "Градуювання та "Повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців.
Максимальний інтервал між "Сервісним технічним обслуговуванням", "Градуюванням" та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
У матеріалах справи містяться роздруківки газоаналізатора приладу "Drager "Alcotest 6820", з яких вбачається, що останні калібрування були проведені 06.11.2025.
Отже, оскільки останнє калібрування даних приладів "Drager "Alcotest 6820" було проведено 06.11.2025, то станом на дату проходження Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, огляду на стан алкогольного сп`яніння з їх використанням, інтервал калібрування даних приладів не закінчився.
Аналогічні висновки відносно того, що закінчення шестимісячного строку з дати останнього калібрування газоаналізатору «Драгер Алкотест» не може бути підставою для визнання результатів огляду недійсними, викладені в постановах Сумського апеляційного суду від 07.10.2025 у справі № 587/4095/24, Черкаського апеляційного суду від 29.08.2025 у справі № 705/1954/25, Київського апеляційного суду від 18.03.2025 у справі № 758/13742/24 та інших. Зазначена практика апеляційних судів є останньою релевантною з цього питання.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи захисника.
4. Щодо провокації правопорушення
Дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та припинення майбутнього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки, на спонукання дій до його вчинення та складанням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Так до протоколу про адміністративне правопорушення додано диск з відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, зафіксовані на нагрудні боді-камери поліцейських. Так, відповідно до першого відеофайлу ІD реєстратора 475950: На записі 19/09/2026 о 10:38:56 чутно голос поліцейського Плетинського А.В., який звернувся до ОСОБА_1 : «Ви перепаркуйтесь і тоді нам права…» Надалі на записі 19/09/2026 о 10:39:51 поліцейський Плетинський А.В. повідомляє: «Да п`яний він, що не видно». Надалі на записі 19/09/2026 о 10:40:08 «Ми його зараз продуємо». Зазначені дії працівників поліції, свідчать про те, що відбулась провокація з боку працівників поліції стосовно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що « ОСОБА_1 , 19.09.2026 року о 10 год. 40 хв. в м. Харків, Салтівське шосе, 155, керував транспортним засобом «FORD» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, що підтверджується тестом 3710 від 11.09.2026, результат становить 0,43 % проміле, чим порушив вимоги п.п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.» Тобто, ще до зазначеного в протоколі часу, ніби то скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме 10 год 40 хв., поліцейський Плетинський А.В. о 10 год. 39 хв., вже робить висновок про те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, працівники поліції, маючи на їх думку достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та вчинив адміністративне правопорушення, нехтуючи вимогами Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008р. №1102, не здійснили тимчасове затримання автомобіля, яким останній ніби то керував; не склали відповідний акт огляду та тимчасового затримання такого автомобіля; надали останньому вказівку перепаркувати автомобіль. Тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до можливого вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Позиція суду
Згідно з довідкою, яка міститься у матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.
Суд враховує, що Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, як особа, що керує транспортним та має посвідчення водія відповідної категорії, здавав відповідні іспити в сфері законодавства, що регулює дорожній рух – а відтак обізнаний із забороною керувати автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та своїм обов`язком на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан відповідного сп`яніння. Ба більше, обізнаність водія із вимогами Правил дорожнього руху презюмується, оскільки відповідний нормативний акт доведений до відома громадян у встановленому законодавством України порядку.
Крім того, згідно з ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Ураховуючи наведене, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, володів необхідними та достатніми знаннями у галузі права для того, щоб мати можливість регулювати свою поведінку під час спілкування з працівниками поліції.
Суд звертає увагу, що обов`язок утримуватися від керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння покладається безпосередньо на водія та не залежить від того, чи перебувають поряд працівники поліції, чи здійснюють вони контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, чи надають будь-які вказівки щодо організації дорожнього руху.
Навіть за умови, що працівник поліції дійсно запропонував Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, перепаркувати автомобіль, така пропозиція не позбавляла останнього можливості оцінити власний стан та усвідомити, що за наявності алкогольного сп`яніння він не має права сідати за кермо та здійснювати будь-які дії з керування транспортним засобом. Особа могла повідомити працівникам поліції про неможливість виконання такої пропозиції у зв`язку зі своїм станом, відмовитися від керування автомобілем та запропонувати інший спосіб його переміщення, зокрема із залученням іншого водія, який має відповідне право керування та перебуває у тверезому стані.
При цьому суд враховує, що станом на момент, коли працівник поліції висловив ОСОБА_1 пропозицію перепаркувати автомобіль, огляд на стан сп`яніння ще не проводився, а відтак у працівника поліції були відсутні достовірні відомості щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.
Отже, навіть якщо працівники поліції висловлювали пропозицію щодо перепаркування транспортного засобу, остаточне рішення про здійснення керування транспортним засобом приймалося самим водієм, який усвідомлював неприпустимість керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.
При цьому суд враховує, що згідно з відеозаписом поряд із працівниками поліції перебували сторонні особи. Ураховуючи наведене, суд позбавлений можливості встановити, хто саме (працівники поліції або сторонні особи) висловили припущення, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
Як вже зазначав суд, ОСОБА_1 , достовірно усвідомлюючи факт перебування в стані алкогольного сп`яніння, повинен був відмовитись від керування автомобілем та за необхідності повідомити працівників поліції про причини такої відмови. Проте ОСОБА_1 про перебування у стані сп`яніння працівників поліції не повідомив та почав рух на вказаному автомобілі в якості водія, порушивши вимоги п.п. «а» п. 2.9 ПДР.
5. Щодо процесуальних порушень
З огляду на вимоги Закону направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.09.2026 (арк. спр. 6); тест драгер № 3710 (арк. спр. 7); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк. спр. 8); рапорт (арк. спр. 9) складені та підписані інспектором 5 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Плетинським А.В., тобто особою, яка не складала та не підписувала протокол про адміністративне правопорушення, є підстави вважати недопустимими доказами, а відомості, що в них зазначені нікчемними. Враховуючи наведені вище обставини, неможливо взяти до уваги у якості доказів вини ОСОБА_1 , складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 775775 від 19.09.2026, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.09.2026; тест драгер № 3710; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; оскільки не встановлено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки поліцейськими такого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , з підстав зазначених положеннями ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", порушеннями процесуальних вимог, щодо обов`язку збирання доказами, особою, яка склала та підписала протокол про адміністративне правопорушення, а тому наведені докази, як і всі інші докази, вказані у протоколі, є недопустимими доказами.
Позиція суду
Доводи сторони захисту про недопустимість доказів у зв`язку з тим, що окремі документи складені та підписані працівником поліції, який не складав і не підписував протокол про адміністративне правопорушення, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому законодавець передбачає різні процесуальні джерела доказів, серед яких протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, показання технічних приладів і засобів, акти та інші документи.
Суд звертає увагу, що складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення інших документів, пов`язаних із проведенням огляду на стан сп`яніння, є окремими процесуальними діями, які можуть здійснюватися уповноваженими працівниками поліції в межах виконання ними службових повноважень.
Сам по собі факт того, що направлення на огляд, роздруківка результату тестування, акт огляду та рапорт підписані інспектором ОСОБА_3 , а протокол про адміністративне правопорушення оформлений іншим працівником поліції, не свідчить про порушення вимог КУпАП та не є підставою для визнання таких документів недопустимими доказами.
Для визнання відповідних документів недопустимими необхідно встановити конкретне порушення порядку їх отримання або оформлення, яке впливає на можливість використання зафіксованих у них відомостей як доказів у справі.
Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Проте зазначене положення не означає, що кожна окрема дія зі збирання, фіксації чи оформлення доказової інформації повинна здійснюватися виключно одним й тим самим працівником поліції. В контексті цієї справи усі вказані вище працівники патрульної поліції є особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи містять не лише протокол про адміністративне правопорушення, а й акт огляду, роздруківку результату тестування спеціального технічного засобу, рапорт працівника поліції та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів. Зазначені докази підлягають самостійній оцінці судом та не втрачають доказового значення лише з тієї підстави, що вони були оформлені різними працівниками поліції.
Таким чином, суд не погоджується з доводами захисника про те, що факт складання окремих документів іншим працівником поліції автоматично зумовлює їх недопустимість, оскільки для такого висновку необхідно встановити конкретні порушення вимог закону, які вплинули на законність отримання відповідних доказів.
За таких обставин суд вважає, що наведені доводи сторони захисту не є достатніми для визнання всіх матеріалів справи недопустимими доказами та не спростовують їх доказового значення в сукупності з іншими дослідженими судом матеріалами.
6. Щодо інших аргументів захисника
Суд відхиляє посилання захисника на положення Конституції України, інших актів законодавства та практику Європейського суду з прав людини, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено таких порушень законодавства України в ході огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які могли би негативно позначитись на дотриманні прав і свобод ОСОБА_1 та загальній справедливості судового розгляду.
Накладення стягнення
Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.
Згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн., які підлягають стягненню з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП
ПОСТАНОВИВ
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Д.А. Крівцов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua