Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №690/659/25 — Багачевський міський суд Черкаської області

Суд: Багачевський міський суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №690/659/25

Суддя: Здоровило В. А.

Справа №690/659/25

Провадження №1-кп/690/65/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області

в складі: головуючого – cудді ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду міста Багачеве кримінальне провадження № 12025250360000928, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Божиківці, Деражнянського району, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, не працюючого, раніше судимого 21.10.2025 Багачевським міським судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі із відстрочкою на два роки, на підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем його проживання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

в с т а н о в и в:

судом встановлено, що 02.08.2025 о 18 год. 08 хв. обвинувачений ОСОБА_3 перебував у підїзді № 1 будинку АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме будь-якого майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_4 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .. В цей же день, приблизно о 08 год. 10 хв. ОСОБА_3 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, скориставшись тим що вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 були не зачинені на запераючий пристрій, відсутністю власника майна, а саме: жіночої сумки білого кольору з вмістом в собі грошових коштів 30 000, 00 грн., 375 Євро та 230 доларів США, що на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , де скориставшись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, маючи корисливий мотив, в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовженого, а востаннє Указом Президента України продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 08.02.2025 строком на 90 діб), проник в середину даної квартири, де взяв до рук вище вказану жіночу сумку, вийшовши до під`їзду даного будинку вийняв з неї грошові кошти в сумі 30 000, 00 грн., 375 Євро, загальна вартість яких згідно АБ «Укргазбанк» № 5152/23-41 від 25.08.2025 станом на 02.08.2025 становить 17 905, 91 грн. та 230 доларів США, загальна вартість яких згідно АБ «Укргазбанк» № 5152/23-40 від 25.08.2025 станом на 02.08.2025 становить 9 594, 03 грн., чим вчинив крадіжку та поклавши дані грошові кошти в кишеню шортів зник з місця події та в подальшому розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 57 499, 94 грн..

Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 вину свою визнав, зібрані в ході досудового розслідування докази, які були повністю дослідженні в ході судового розгляду не заперечує, однак повідомити суду обставини подій не може, оскільки нічого не пам`ятає.

Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується також показами потерпілої, свідка та доказами, що були предметом дослідження в судовому засіданні, які ретельно перевірені та оцінені судом, узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення цього процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги. А саме:

- показами потерпілої ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що вона 02.08.2025 прийшла до квартири АДРЕСА_5 , де проживає її мати із сумкою, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 30 000, 00 грн. 375 Євро та 230 доларів США, залишила сумку в коридорі, вхідні двері не зачинила, а коли виходила з квартири помітила, що сумка зникла, а двері були відчинені. Вона вибігла із квартири та почала шукати сумку, сумку вона знайшла, однак грошей в сумці не було, вона відразу повідомила на 102 про дану подію;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.08.2026 (а.п.81), з якого вбачається, що 04.08.2025 до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про те, що 02.08.2025 близько 18 год. невідома особа з квартири ОСОБА_7 по АДРЕСА_6 , викрала сумку з грошовими кошти в сумі 30 000, 00 грн. та 600 доларів США, що належить ОСОБА_5 ;

- рапортом старшого інспектора сектора моніторингу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 від 02.08.2025 (а.п.83), з якого вбачається, що 02.08.2025 о 18 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_6 з квартири ОСОБА_7 було викрадено сумку, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 30 000, 00 грн. та 600 Євро;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.08.2025 (а.п.84), з якого вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області з заявою про те, що 02.08.2025 близько 18 год. 10 хв. невідома особа з квартири за адресою: АДРЕСА_6 викрала належну їй сумку, в які знаходилися грошові кошти в сумі 30 000, 00 грн. та 600 Євро;

- протоколом огляду місця події від 02.08.2025 та фото таблицею до нього (а.п.86, 87-92), з якого вбачається, що було оглянуто місце події, де з квартири за адресою: АДРЕСА_6 викрала сумку, в які знаходилися грошові кошти в сумі 30 000, 00 грн. та 600 Євро, що належить ОСОБА_5 ;

- заявою ОСОБА_9 від 22.08.2025 (а.п.93) про добровільну видачу грошових коштів в сумі 10 000 грн., 375 Євро та 230 доларів США, які їй привезли знайомі її чоловіка ОСОБА_3 ;

- протоколом огляду місця події від 25.08.2025 (а.п.94), з якого вбачається, що було оглянуто грошові кошти, які добровільно видала ОСОБА_9 22.08.2025;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2025 (а.п.100-102), з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 на фотознімку № 2 впізнала особу, що перебувала біля будинку її матері за адресою: Звенигородський район, м. Багачеве, вул. Євгена Іванченка, 6. З довідки до протоколу впізнання встановлено, що під № 2 на фото є обвинувачений ОСОБА_3 ;

- протоколом огляду предметів від 05.08.2025 (а.п.103) та фото таблицею до нього (а.п.104-118), з якого вбачається, що було оглянуто предмети, а саме: грошові купюри номіналом 500 гривень із серійним номером ФЖ348911, СГ5742374, МБ6594468, ЗБ5894518, ФГ0268361, ЄЗ8435827, ЕГ4836906, АВ3243930, ББ8650992, АГ3703603, ХГ9850565, ВЄ1841616, ВУ2794123, АН4872631, ЕВ701907, ХВ9356063, ХЄ2747247, ГА6676924, ГБ6033273, ЕЄ4642260, купюри двадцять доларів США JF 23965629 D 2009 року випуску, JF 39573988 Е 2009 року випуску, ME 29840596 J 2013 року випуску, MB 02048417 A 2013 року випуску, JE9075170 B 2009 року випуску, JB 9945677 D 2009 року випуску, купюрами по десять доларів США NL 00840995 A 2017 року випуску, NJ 18243001 A 2017 року випуску, NJ 20790604 A 2017 року випуску, NJ 20790603 A 2017 року випуску, MH 59351736 A 2013 року випуску, MB79303487 C 2013 року випуску, JF 56099738 B 2009 року випуску, NL 36621064 A 2017 року випуску, MF 84432575 B 2013 року випуску, ME 43901074 B 2013 року випуску, купюри по п`ять доларів США MF 83435885 F 2013 року випуску, MF 65143408 B 2013 року випуску, купюрами по п`ятдесят ЄВРО s29044350367, s14350991002, z67653178524, p03782651266, z82442146914, s70967918986, х48087327404, купюра номіналом п`ять ЄВРО х190054257221, N 24026002761;

- постановою про визнання та приєднання речового доказу від 05.08.2025 (а.п.119-120), з якого вбачається, що грошові купюри номіналом 500 гривень із серійним номером ФЖ348911, СГ5742374, МБ6594468, ЗБ5894518, ФГ0268361, ЄЗ8435827, ЕГ4836906, АВ3243930, ББ8650992, АГ3703603, ХГ9850565, ВЄ1841616, ВУ2794123, АН4872631, ЕВ701907, ХВ9356063, ХЄ2747247, ГА6676924, ГБ6033273, ЕЄ4642260, купюри двадцять доларів США JF 23965629 D 2009 року випуску, JF 39573988 Е 2009 року випуску, ME 29840596 J 2013 року випуску, MB 02048417 A 2013 року випуску, JE9075170 B 2009 року випуску, JB 9945677 D 2009 року випуску, купюрами по десять доларів США NL 00840995 A 2017 року випуску, NJ 18243001 A 2017 року випуску, NJ 20790604 A 2017 року випуску, NJ 20790603 A 2017 року випуску, MH 59351736 A 2013 року випуску, MB79303487 C 2013 року випуску, JF 56099738 B 2009 року випуску, NL 36621064 A 2017 року випуску, MF 84432575 B 2013 року випуску, ME 43901074 B 2013 року випуску, купюри по п`ять доларів США MF 83435885 F 2013 року випуску, MF 65143408 B 2013 року випуску, купюрами по п`ятдесят ЄВРО s29044350367, s14350991002, z67653178524, p03782651266, z82442146914, s70967918986, х48087327404, купюра номіналом п`ять ЄВРО х190054257221, N 24026002761 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_5 під розписку (а.п.121);

- постановою про визнання та приєднання речового доказу від 05.08.2025 (а.п.123), з якого вбачається, що два сліди папілярних візерунків та змив із внутрішньої поверхні гаманця визнано речовими доказами, які передано до кімнати зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області;

- показами свідка ОСОБА_9 , яка суду повідомила, що обвинувачений ОСОБА_3 є її чоловіком та в серпні місяці знайомі чоловіка принесли їй грошові кошти в сумі 10 000 грн., 375 Євро та 230 доларів США, які вона 22.08.2025 добровільно видала працівникам поліції.

З висновку судово-психіатричної експертизи № 531 від 03.09.2025 (а.п.140-143) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період інкримінованих йому дій, тобто станом на 02.08.2025, виявляв ознаки органічного, посттравматичного (важка черепно-мозкова травма 2017) психічного розладу з домінуючими особистісними, психопатоподібними розладами, легко-помірно вираженими когнітивними порушеннями – що обмежувало його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 страдає на органічний, посттравматичний (важка черепно-мозкова травма 2017) психічний розлад з домінуючими особистісними, психопатоподібними розладами, легко-помірно вираженими когнітивними порушеннями – що обмежує його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними в даний час, обмежує його здатність самостійно здійснювати свої процесуальні права та обов`язки під час проведення з ним слідчих дій та у судовому процесі. З огляду на виявлені особливості психічного стану під експертного, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує застосування відносно нього амбулаторного психіатричного лікування у примусовому порядку за місцем його подальшого перебування.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Отже, оцінивши кожний із перелічених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 ..

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до житла, вчинена в умовах воєнного стану.

При визначенні та призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжуть покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Особа обвинуваченого ОСОБА_3 характеризується посередньо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд приймає до уваги суспільну небезпеку, ступінь тяжкості та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а також враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, його стан здоров`я, визнання вини та відношення до вчиненого, поведінку після вчинення кримінального правопорушення, думку сторони обвинувачення, захисника та потерпілої, а також думку сторони захисту суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України вважаючи, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даної справи буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності.

Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Разом з тим, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у п.18 справи «G.v.France», п. 39 «Halilovicv. Bosnia and Herzegovina», почуття неповноцінності й безсилля, яке є типовим для особи, що страждає на психічні розлади, вимагає підвищеної уваги в контексті питання щодо дотримання вимог Конвенції.

Відповідно до cт. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч.2 ст. 19 КК України) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.

Водночас слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними.

Наявність у обвинуваченого на час скоєння кримінального правопорушення та на час розгляду кримінального провадження органічного, посттравматичного (важка черепно-мозкова травма 2017) психічного розладу з домінуючими особистісними, психопатоподібними розладами, легко-помірно вираженими когнітивними порушеннями – що обмежує його здатність в повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними в даний час, підпадає під дію ст. 20 КК України обмежена осудність.

Згідно з рекомендаціями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких сама і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 94 КК України).

Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.

Відповідно до пункту 8 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду така допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання, якщо воно пов`язане з позбавленням волі, та здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов`язане на психіатричні заклади охорони здоров`я за місцем проживання засуджених.

На підставі вищевказаного висновку судово-психіатричної експертизи суд вважає, що обвинувачений є обмежено осудним та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст. 349, 369-371, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Підстав для обрання засудженому ОСОБА_3 міри запобіжного заходу немає.

На підставі ч. 2 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання останнього.

Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Божиківці, Деражнянського району, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - здійснювати за місцем його фактичного проживання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні: два сліди папілярних візерунків та змив із внутрішньої поверхні гаманця, які поміщено на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Звенигородського РВП ГУНП в Черкаські області – знищити після вступу вироку в законну силу.

Речові докази у кримінальному провадженні: грошові купюри номіналом 500 гривень із серійним номером ФЖ348911, СГ5742374, МБ6594468, ЗБ5894518, ФГ0268361, ЄЗ8435827, ЕГ4836906, АВ3243930, ББ8650992, АГ3703603, ХГ9850565, ВЄ1841616, ВУ2794123, АН4872631, ЕВ701907, ХВ9356063, ХЄ2747247, ГА6676924, ГБ6033273, ЕЄ4642260, купюри двадцять доларів США JF 23965629 D 2009 року випуску, JF 39573988 Е 2009 року випуску, ME 29840596 J 2013 року випуску, MB 02048417 A 2013 року випуску, JE9075170 B 2009 року випуску, JB 9945677 D 2009 року випуску, купюрами по десять доларів США NL 00840995 A 2017 року випуску, NJ 18243001 A 2017 року випуску, NJ 20790604 A 2017 року випуску, NJ 20790603 A 2017 року випуску, MH 59351736 A 2013 року випуску, MB79303487 C 2013 року випуску, JF 56099738 B 2009 року випуску, NL 36621064 A 2017 року випуску, MF 84432575 B 2013 року випуску, ME 43901074 B 2013 року випуску, купюри по п`ять доларів США MF 83435885 F 2013 року випуску, MF 65143408 B 2013 року випуску, купюрами по п`ятдесят ЄВРО s29044350367, s14350991002, z67653178524, p03782651266, z82442146914, s70967918986, х48087327404, купюра номіналом п`ять ЄВРО х190054257221, N 24026002761, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , яку звільнити від обов`язку подальшого їх зберігання після вступу вироку в законну силу.

Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду, через Багачевський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку невідкладно вручається прокурору та засудженому.

Головуючий ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua