Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: надання послуг
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №904/5554/26
Суддя: Панна Світлана Павлівна
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5554/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", 50027, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Джохара Дудаєва, буд.6А, код ЄДРПОУ 03341316
до Веселівського житлово-комунального підприємства, 53080, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с.Веселе, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31250909
про стягнення заборгованості у розмірі 396 090,35грн.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Веселівського житлово-комунального підприємства про стягнення основної заборгованості у розмірі 395 353,80грн., пені у розмірі 671,56грн. та 3% річних у розмірі 64,99грн.
Судовий збір просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов №506 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 16.06.2020р. в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Також в своїй позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 18.09.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 18.09.2026р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 20.09.2026р., відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 05.10.2026 включно.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
ВСТАНОВИВ:
16.06.2020р. між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» та Веселівським житлово-комунальним підприємством укладено Договір № 506 про надання послуг з централізованого водопостачання.
До договору сторони склали протокол розбіжностей від 19.06.2020р.
Згідно з п.1.1. Договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Орієнтований об`єм послуг з централізованого водопостачання 260 000 м3/рік та орієнтовний обсяг послуг з централізованого водовідведення складає 0 м3/рік (п.1.2.).
Пунктом 1.2. встановлено, що договірний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення може бути змінений за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.
У пункті 1.4 договору наведена характеристика засобів обліку води, а саме: вид засобу обліку води - лічильник Gross, заводський номер – 201402009267.
Тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №283 від 04.02.2020 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП "Кривбасводоканал" тарифи становлять з 05.02.2020: на централізоване водопостачання - 5,03грн за 1 куб. м. (без ПДВ) (п. 2.1 договору).
У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна оплата послуг. За згодою сторін можливе застосування авансової форми розрахунків: авансовий платіж вноситься споживачем згідно виставленого виконавцем рахунку по мірі фінансування.
Згідно з пунктами 3.2, 3.3. (в редакції протоколу розбіжностей від 19.06.2020р.) оплата виставлених виконавцем рахунків здійснюється споживачем протягом п`яти банківських днів з моменту його пред`явлення. Можливі інші форми оплати отримання послуг, які не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до п.3.4. визначення обсягу спожитих послуг з централізованого водопостачання здійснюється на підстав даних засобів обліку води, встановлених споживачем у відповідності до виданих виконавцем технічних умов, що є невід`ємною частиною договору та оформлюється актом про приймання-передавання послуг. За умови погодження з виконавцем можливе встановлення декількох засобів обліку в точках розбору послуг з централізованого водопостачання.
Згідно з п. 5.2. Договору, Споживач, зокрема, зобов`язаний своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені Виконавцем.
Пунктом 7.1. встановлено, що точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Виконавця до Споживача є межа балансової належності, які визначаються Актом/схемою розподілу балансової належності та меж обслуговування мереж водопостачання та водовідведення, що є невід`ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 9.1. цей Договір набирає чинності з 01.03.2020 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2020 р., а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Додатковими угодами №1 від 14.01.2021р., №2 від 24.12.2021р., №4 від 30.12.2022р., №6 від 29.12.2023р. №б/н від 31.12.2024р., №б/н від 31.12.2025р. строк дії Договору №506 від 16.06.2020р. продовжувався до 31.12.2021р., до 31.12.2022р., 31.12.2023р., 31.12.2024р., 31.12.2025р., 31.12.2026р. відповідно.
30.03.2026р. сторони склали та підписали Додаткову угоду №5 до Договору №506 від 16.06.2020р., якою дійшли згоди змінити пункт 3.2., виклавши його в наступній редакції: «Оплата за спожиті послуги здійснюється Споживачем на підставі виставленого в електронній системі рахунку не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (платформа «Особовий кабінет споживача» на сайті Виконавця http://kp-kvk.dp.ua/) або протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідного рахунку у паперовому вигляді. Паперовий рахунок направляється Споживачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручається Споживачеві нарочно.». Цією додатковою угодою також було змінено абзац 5 та 6 пункту 5.3. Договору.
Як зазначає позивач, останнім згідно з умовами договору надано Відповідачу послуги з централізованого водопостачання у серпні 2026р. обсягом 17 925,0 м.куб. на суму 395 353,80грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком-актом №35945/01/398gkk від 31.08.2026р., який підписаний обома сторонами без зауважень.
У зв`язку із вказаним КП «Кривбасводоканал» виставлено Веселівському житлово-комунальному підприємству рахунок №35945/01/398н від 31.08.2026р. за послуги з централізованого водопостачання за серпень 2026р. на суму 395 353,80грн. Зазначений рахунок було направлено Відповідачу електронною поштою та супровідним листом за вих. №28-10/27798 від 31.08.2026р. засобами поштового зв`язку.
Утім, в порушенням взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач у встановлений строк не оплати надані позивачем послуги, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 395 353,80грн., пені у розмірі 671,56грн. та 3% річних у розмірі 64,99грн.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною другою статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Суд вказує, що між сторонами, внаслідок укладання спірного договору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормами статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
З огляду на положення п. 3.1. спірного договору, строк оплати за надані послуги з централізованого водопостачання є таким, що настав.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 396 090,35грн. відповідачем під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).
Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.6. договору визначено, що за несвоєчасну оплату виставлених виконавцем рахунків у термін, визначений п. 3.2. цього договору споживач зобов`язаний сплатити виконавцеві пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 671,56грн. за період з 06.09.2026 до 07.09.2026.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі встановленому в договорі, але на вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Отже, розмір пені у правовідносинах між Позивачем та Відповідачем за договором №506 врегулюваний Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та не може перевищувати 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
У ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, шо розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Втім, формулювання у ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про те, що споживач забов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, вказує на те, що такий розмір пені в будь-якому випадку не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, тобто збільшення пені у спірних правовідносинах законом не допускається.
Отже, встановлений пунктом 6.3 Договору розмір пені (0,1 % за кожен день прострочення) перевищує максимальний розмір пені, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У зв`язку з цим зазначена умова Договору суперечить вимогам закону та не відповідає імперативним приписам частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2026р. по справі №904/6371/25.
З урахуванням вищезазначеного, Господарським судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що пеня, яка підлягає до стягнення становить 79,07грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у разі прострочення виконання зобов`язань, визначених розділом ІІІ цього Договору, на вимогу Виконавця Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 64,99грн. за період з 06.09.2026р. по 07.09.2026р.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” є право на змагальне провадження.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4 745,97грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Веселівського житлово-комунального підприємства, 53080, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с.Веселе, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31250909 на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", 50027, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Джохара Дудаєва, буд.6А, код ЄДРПОУ 03341316 заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 395 353,80грн., пеню у розмірі 79,07грн., 3% річних у розмірі 64,99грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 745,97грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.11.2026
Суддя С.П. Панна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua