Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №541/2064/26
Суддя: Морозовська О. А.
Справа № 541/2064/26
№ провадження 1-кп/541/260/2026
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2026 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026175550000082 від 21.05.2026, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше судимого:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
19.05.2026, близько 21.00 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік аптеки «Бажаємо Здоров`я», що розташована за адресою: вул. Гоголя, буд. 64, м. Миргород Полтавської області, на землі виявив індивідуальну пластикову платіжну банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , із функцією «PayPass», в цей момент у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, спрямований на привласнення офіційного документу, а саме вищевказаної банківської картки, з корисливих мотивів.
Реалізовуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, привласнив собі вищевказану банківську картку, яка, як встановлено у подальшому, належить ОСОБА_5 .
Відповідно до сукупності норм ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4,1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказує, що документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби, а саме: платіжні банківські картки. Виходячи з вищезазначеного платіжна банківська картка є офіційним документом.
У подальшому, 19.05.2026, в період часу з 22.00 год. до 22.05 год., за допомогою банківської карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , шляхом безконтактної оплати, розрахувався у магазині «АТБ», який розташований за адресою: вул. Гоголя, 56, м. Миргород Полтавської області, за придбаний товар сумами по 17,82 грн., 403,80 грн. Після цього, ОСОБА_6 передав банківську картку своєму знайомому ОСОБА_7 з проханням купити цигарки, при цьому не повідомляючи, що картка йому не належить. ОСОБА_7 , на прохання ОСОБА_6 , о 22.08 год. придбав у магазині «АТБ» дві пачки цигарок на суму 350,00 грн., одну пачку цигарок та банківську карту повернув ОСОБА_8 .
Наступного дня, а саме 20.05.2026, в період часу з 07.46 год. до 11.48 год., за допомогою банківської карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , шляхом безконтактної оплати, розрахувався за придбаний товар у магазині «АТБ», за адресою: вул. Гоголя, 102-Б, м. Миргород Полтавської області, у аптеці «Бажаємо Здоров`я», за адресою: вул. Гоголя, 139-В, м. Миргород Полтавської області, у аптечному пункті за адресою: Гоголя, 149-А, м. Миргород Полтавської області, у магазині «Миргородський хліб», за адресою: Гоголя, 169-А, м. Миргород Полтавської області, на загальну суму 1856,01 грн.
Своїми діями, щодо розрахунку банківською карткою АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 за придбаний товар, ОСОБА_6 вчинив адміністративне правопорушення – дрібне викрадення чужого майна (грошей), шляхом вільного доступу, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 , матеріального збитку на загальну суму 2627,63 грн., тим самим, використав банківську картку № НОМЕР_1 з корисливих мотивів.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто в привласненні офіційного документу (банківської картки), вчиненого iз корисливих мотивів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаюється, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Суду пояснив, що 19.05.2026, близько 21.00 год., неподалік аптеки «Бажаємо Здоров`я», що розташована за адресою: вул. Гоголя, буд. 64, м. Миргород Полтавської області, на землі виявив пластикову платіжну банківську картку АТ КБ «Приват Банк», пішов до магазину, де розрахувався за придбаний товар.У скоєному щиро розкаюється, розуміє ступінь своєї провини, попросив вибачення у потерпілої, зробив для себе висновок, соромно за свій вчинок, та просив суворо не карати.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що 19 травня 2026 року приблизно о 21:00 год., перебуваючи неподалік аптеки за адресою: вул. Гоголя, буд. 64 у м. Миргороді, вона востаннє скористалася своєю банківською карткою. Повернувшись додому, за допомогою мобільного додатка «Приват24» вона помітила, що з її карткового рахунку здійснюються активні розрахунки в різних торговельних закладах. У зв`язку з цим вона невідкладно звернулася до працівників поліції, які допомогли заблокувати банківську картку та оперативно встановили особу обвинуваченого. Також потерпіла зазначила, що обвинувачений повністю повернув їй викрадені документи. Будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого вона не має, а тому просила суд суворо його не карати.
Прокурор у судовому засіданні просила визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один ) рік.
Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Суд роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.
Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого та допитом обвинуваченого, потерпілої.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені відомості, що характеризують особу обвинуваченого та інші письмові документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_6 та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого iз корисливих мотивів..
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання – відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що належить до категорії кримінальних проступків, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, що в результаті його вчинення тяжких наслідків не настало, а також дані про особу обвинуваченого: раніше судимий; не одружений; не працюючий; має постійне місце реєстрації та проживання; згідно із характеристики Миргородської міської ради та інформації від ДОП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, спокійний, не конфліктний, веде закритий спосіб життя, насильства ні до кого не проявляє; перебуває на обліку у лікаря-нарколога, з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання, опіоїдів, синдром залежності»; на обліку у лікаря-психіатра не перебуває; пом`якшуючі та обтяжуючих покарання обставини.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_6 , його вік, майновий стан, а також обставини справи, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після скоєння даного правопорушення - щире каяття та активне сприяння розкриттю правопорушення, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один ) рік.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, тому суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 381, 382 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один ) рік.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз`яснити ОСОБА_6 наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду у виді притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України.
Речові докази по справі, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, за адресою: м. Миргород, вул. Якова Усика, 34: - банківську карту АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 виданої на потерпілу ОСОБА_5 – повернути ОСОБА_5 ; - три оптичні носії інформації DVD-R диски з відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
СуддяОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua