Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо невиконання або неналежного виконання зобов’язань
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №912/686/26
Суддя: Джепа Юлія Артурівна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 м. Дніпро Справа № 912/686/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., суддів: Дарміна М.О., Мартинюка С.В.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ»
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/686/26 (суддя Б.М. Кузьміна)
за позовом Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59)
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» (28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Світловодська, буд. 29)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гурова Вадима, буд. 92)
про стягнення 209 362,00 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Олександрійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» з такою прохальною частиною:
« 1. Прийняти до розгляду позовну заяву Олександрійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плані та відкрити провадження по справі.
2.Справу за позовною заявою Олександрійської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плані в сумі 209 362 грн розглянути у порядку спрощеного позовного провадження.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» (код ЄДРПОУ 45776329, 28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Світловодська, буд. 29) на користь Олександрійської міської ради (28000. Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 33423535) безпідставно збережені кошмі у розмірі орендної плати в сумі 146 915 грн. (сто сорок шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять гривень).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» (код ЄДРПОУ 43055660, 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гурова Вадима, буд. 92) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 62 447 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста сорок сім гривень).
5. Судові витрати стягнути з Відповідачів.»
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з моменту реєстрації права власності на 9/10 об`єкту нерухомого майна за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 48 відповідачі (з 25.08.2025 ТОВ «ІКЕЯ» та з 13.11.2025 - ТОВ «Азбука Нерухомості») використовували земельну ділянку площею 0,4607 га з кадастровим номером 3510300000:10:232:0029, що належить до земель комунальної власності Олександрійської територіальної громади в особі Олександрійської міської ради. Відповідачі не оформлювали право користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений вище об`єкт нерухомості, та не укладали з Олександрійською міською радою відповідних договорів оренди. Позивач стверджує, що внаслідок використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів, відповідачі безпідставно зберегли кошти.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/686/26 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» (28001, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Світловодська, буд. 29, код ЄДРПОУ 45776329) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 146 915,00 грн, а також 1 664,00 грн судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азбука Нерухомості» (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гурова Вадима, буд. 92, код ЄДРПОУ 43055660) на користь Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 33423535) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 62 447,00 грн, а також 1 664,00 грн судового збору.
2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/686/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Олександрійської міської ради відмовити повністю, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «ІКЕЯ» зазначає про незаконність та необґрунтованість рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі № 912/686/26, посилаючись на недоведеність зареєстрованого права комунальної власності Олександрійської міської ради на земельну ділянку площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, за адресою: м. Олександрія, пр. Соборний, 48, а відтак – відсутність у позивача права вимагати стягнення безпідставно збережених коштів за періоди з 25.08.2025 по 12.11.2025 та з 13.11.2025 по 16.12.2025.
Скаржник також заперечує набуття відповідачами права власності на 9/10 частки приміщення готелю загальною площею 2321,6 кв. м, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5 «Про задоволення скарг» скасовано реєстраційну дію від 25.08.2025 № 1009341070005000351 та анульовано рішення державного реєстратора від 25.08.2025 № 80526150 і приватного нотаріуса Рички Ю.О. від 13.11.2025 № 81843501, на підставі яких право було зареєстровано за ТОВ «ІКЕЯ» (запис № 61231744) та ТОВ «Азбука Нерухомості» (запис № 62312950). На думку апелянта, наслідком такого анулювання є відновлення попереднього становища та права власності компанії «MAGNITUDO ENTERPRISES LIMITED», яка залишалася власником спірної частки нерухомості, а тому саме ця компанія, а не відповідачі, могла бути зобов`язаною сплачувати кошти за користування земельною ділянкою відповідно до статті 1212 ЦК України.
Крім того, скаржник вважає недоведеними та завищеними заявлені до стягнення суми – 146 915,00 грн із ТОВ «ІКЕЯ» та 62 447,00 грн із ТОВ «Азбука нерухомості», оскільки нормативну грошову оцінку ділянки в розмірі 8 288 998,52 грн визначено на підставі витягу від 16.10.2025 № НВ-9982090942025, тоді як у витягу з Державного земельного кадастру від 11.03.2026 № НВ-9956616222026 датою проведення оцінки зазначено 04.12.2025. Апелянт заперечує правильність застосованих коефіцієнтів, неврахування охоронної зони об`єкта енергетичної системи, визначених меж, площі та цільового призначення ділянки, а також застосування ставки орендної плати 9 % відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 12.05.2023 № 609.
Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, неправильно визначив суб`єктів спірних правовідносин і розмір безпідставно збережених коштів, унаслідок чого безпідставно задовольнив позов.
3. Узагальнені доводи та вимог відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу Олександрійська міська рада зазначає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі № 912/686/26 є законним та обґрунтованим, зазначаючи, що земельна ділянка площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, за адресою: м. Олександрія, пр. Соборний, 48, сформована як об`єкт цивільних прав із 26.11.2024, що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру від 11.03.2026 № НВ-9956616222026. Відповідно з моменту набуття права власності на розташоване на ній нерухоме майно – 25.08.2025 ТОВ «ІКЕЯ» та 13.11.2025 ТОВ «Азбука Нерухомості» – у відповідачів виник обов`язок оформити право користування земельною ділянкою та сплачувати за неї плату відповідно до принципу платності землекористування.
Посилаючись на наказ Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5 «Про задоволення скарг», яким анульовано рішення державного реєстратора від 25.08.2025 № 80526150 та приватного нотаріуса Рички Ю.О. від 13.11.2025 № 81843501, позивач наголошує, що зазначений наказ прийнято поза межами спірних періодів, а предметом перевірки Міністерства юстиції була законність реєстраційних дій, тоді як у цій справі встановлюється факт фактичного користування земельною ділянкою у періоди, коли за відповідачами було зареєстровано право власності на розташовану на ній нерухомість. Подальше анулювання реєстраційних рішень не спростовує такого користування та не припиняє обов`язку повернути безпідставно збережені кошти.
Щодо розміру стягнення Олександрійська міська рада зазначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки в сумі 8 288 998,52 грн підтверджується витягом із технічної документації від 16.10.2025 № НВ-9982090942025, автоматично сформованим засобами Державного земельного кадастру відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, а її правильність додатково підтверджена листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2026, наданим на виконання ухвали суду від 05.05.2026.
Заперечення щодо площі, розміру та конфігурації ділянки позивач вважає необґрунтованими з огляду на її формування та реєстрацію в Державному земельному кадастрі, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/519/20. Крім того, відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 12.05.2023 № 609 «Про місцеві податки і збори», введеного в дію з 01.01.2024, ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням 03.08 становить 9 % нормативної грошової оцінки.
З огляду на викладене Олександрійська міська рада вважає доведеними підстави для стягнення з ТОВ «ІКЕЯ» 146 915,00 грн та з ТОВ «Азбука Нерухомості» 62 447,00 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а загалом 209 362,00 грн, та, керуючись статтями 263, 275, 276 ГПК України, просить залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі № 912/686/26 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ІКЕЯ» - без задоволення.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Предметом спору у справі № 912/686/26 є стягнення з ТОВ «ІКЕЯ» та ТОВ «Азбука Нерухомості» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, розташованою за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 48, без оформлення права користування нею.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2026 № 467224181, 25.08.2025 за ТОВ «ІКЕЯ» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 18.08.2025, серія та номер 1504-1505, укладеного з ТОВ «МАГНІТУДО ЕНТЕРПРАЙЗЕС ЛІМІТЕД», зареєстровано право власності на 9/10 частки приміщення готелю загальною площею 2321,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297644735103, за вказаною адресою. Надалі, 13.11.2025, на підставі договору купівлі-продажу 9/10 часток нерухомого майна, серія та номер 2423, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., право власності на зазначену частку нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «Азбука Нерухомості». Водночас 17.12.2025 речові права обох відповідачів скасовано (анульовано) на підставі наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5.
Досліджуючи правовий статус земельної ділянки, суд урахував положення Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким, зокрема, визначено належність до комунальної власності територіальних громад земель, розташованих у межах відповідних населених пунктів, крім земель приватної власності та передбачених законом винятків, а також приписи частин першої, третьої, четвертої та дев`ятої статті 79-1 ЗК України щодо формування земельної ділянки шляхом визначення її площі, меж і внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.03.2026 № НВ-9956616222026, 26.11.2024 Сектором ведення державного земельного кадастру Відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, за адресою: м. Олександрія, пр. Соборний, 48, із зазначенням комунальної форми власності та Олександрійської міської ради як власника. Отже, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав із 26.11.2024.
Судом також установлено, що після набуття права власності на 9/10 частки розташованого на земельній ділянці приміщення готелю ТОВ «ІКЕЯ» з 25.08.2025, а ТОВ «Азбука Нерухомості» з 13.11.2025 фактично користувалися спірною земельною ділянкою, однак права користування нею в установленому законом порядку не оформили та договорів оренди з Олександрійською міською радою не укладали.
При цьому рішенням Олександрійської міської ради від 12.05.2023 № 609 «Про місцеві податки і збори» для земельних ділянок із цільовим призначенням 03.08 – для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що належать до категорії земель громадської забудови, встановлено ставку орендної плати в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки. Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9982090942025 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 8 288 998,52 грн.
Посилаючись на фактичне користування земельною ділянкою без внесення плати за землю, Олександрійська міська рада нарахувала ТОВ «ІКЕЯ» 146 915,00 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 25.08.2025 по 12.11.2025, а ТОВ «Азбука Нерухомості» - 62 447,00 грн за період з 13.11.2025 по 16.12.2025, що загалом становить 209 362,00 грн та стало підставою для звернення з позовом.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ», виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
За змістом статті 206 цього Кодексу використання землі в Україні є платним, а об`єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних територіальних громад належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок комунальної власності у користування відповідно до закону. Аналогічні повноваження міських рад щодо вирішення питань регулювання земельних відносин віднесено до їх виключної компетенції статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Водночас статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками державної або комунальної власності за рішенням відповідних органів у межах їх повноважень або за результатами аукціону.
За змістом статей 122 - 124 цього Кодексу передача земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється відповідною міською радою на підставі її рішення та шляхом укладення договору оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку.
При цьому, як правильно врахував суд першої інстанції, відповідно до статей 93, 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою та виникає з моменту державної реєстрації такого права. Отже, саме по собі набуття права власності на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомості не означає автоматичного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщений.
Разом із тим відсутність оформленого права користування земельною ділянкою не звільняє особу, яка фактично використовує її без достатньої правової підстави, від обов`язку компенсувати власнику землі вартість такого користування.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок виникає також у разі, якщо підстава, на якій майно було набуте або збережене, згодом відпала, а застосування положень цієї глави не залежить від того, чи стало безпідставне набуття або збереження майна наслідком поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або події.
Отже, для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна сукупність таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття чи збереження або подальше відпадіння відповідної підстави.
У спорах про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення права оренди таким безпідставно збереженим майном є кошти, які землекористувач мав би сплатити власнику земельної ділянки за користування нею, проте не сплатив унаслідок неоформлення відповідних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Тобто, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. З огляду на наведене власник об`єкта нерухомого майна, який фактично використовує земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, до моменту належного оформлення права користування нею є фактичним землекористувачем та не може бути звільнений від обов`язку компенсувати власнику земельної ділянки вартість такого користування. Такий правовий висновок щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 48, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 26.11.2024. Їй присвоєно кадастровий номер, визначено площу, межі та цільове призначення, а відомості про земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом від 11.03.2026 № НВ-9956616222026.
За змістом частин першої, третьої, четвертої та дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об`єкта цивільних прав, передбачає встановлення її площі, меж та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а її формування є необхідною передумовою участі такої ділянки в цивільному обороті.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин земельна ділянка була сформованим та індивідуально визначеним об`єктом, щодо якого могли виникати права та обов`язки, пов`язані з її використанням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належність спірної земельної ділянки до комунальної власності підтверджується наявними у справі доказами.
Так, відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Крім того, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено, що землі в межах населених пунктів, які не перебувають у приватній чи державній власності, належать до земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру від 11.03.2026 № НВ-9956616222026, власником земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:10:232:0029 зазначено Олександрійську міську раду. Відомості про її площу, кадастровий номер, місце розташування та цільове призначення узгоджуються з іншими матеріалами справи.
За таких обставин відсутність у матеріалах справи окремого витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права комунальної власності сама по собі не спростовує належності земельної ділянки до комунальної власності та не свідчить про відсутність у Олександрійської міської ради повноважень щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.
При цьому предметом доказування у цій справі є не визнання чи встановлення права комунальної власності на земельну ділянку, а наявність підстав для стягнення коштів, безпідставно збережених відповідачами внаслідок фактичного користування сформованою земельною ділянкою без оформлення відповідного права користування та внесення плати за землю.
Тому доводи апелянта про відсутність у позивача права вимоги через відсутність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на формальному тлумаченні положень земельного законодавства та не спростовують установлених обставин належності земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади.
Матеріалами справи також підтверджується, що на спірній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна – приміщення готелю загальною площею 2321,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297644735103.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.03.2026 № 467224181 право власності на 9/10 частки зазначеного об`єкта нерухомості було зареєстровано за ТОВ «ІКЕЯ» 25.08.2025 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 18.08.2025, серія та номер 1504-1505. Надалі, 13.11.2025, право власності на цю частку було зареєстровано за ТОВ «Азбука Нерухомості» на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2025, серія та номер 2423.
Таким чином, у період з 25.08.2025 до 12.11.2025 включно право власності на 9/10 частки об`єкта нерухомого майна було зареєстровано за ТОВ «ІКЕЯ», а в період з 13.11.2025 до 16.12.2025 включно – за ТОВ «Азбука Нерухомості».
Водночас матеріали справи не містять доказів укладення між Олександрійською міською радою та будь-ким із відповідачів договору оренди спірної земельної ділянки, державної реєстрації за відповідачами права користування нею або внесення ними плати за фактичне користування земельною ділянкою у зазначені періоди.
Отже, за встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що реєстрація за відповідачами права власності на розташовану на спірній земельній ділянці нерухомість зумовлювала фактичне використання ними відповідної земельної ділянки, а неоформлення права користування нею та невнесення плати за таке користування призвели до збереження відповідачами коштів за рахунок територіальної громади.
Щодо доводів апеляційної скарги про правове значення наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5 та анулювання реєстраційних рішень
Апелянт наполягає на тому, що наказом Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5 «Про задоволення скарг» анульовано рішення державного реєстратора Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 25.08.2025 № 80526150 та рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю.О. від 13.11.2025 № 81843501, унаслідок чого, на його думку, реєстрація права власності за ТОВ «ІКЕЯ» та ТОВ «Азбука Нерухомості» втратила юридичне значення, а попередній стан речових прав було відновлено, зокрема щодо права власності компанії «MAGNITUDO ENTERPRISES LIMITED».
Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на таке.
Як убачається зі змісту наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2025 № 3507/5 та висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України, підставою для його прийняття стало встановлення порушень законодавства під час проведення відповідних реєстраційних дій. Отже, предметом розгляду Міністерства юстиції України була перевірка правомірності рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса, а не встановлення обставин фактичного користування відповідачами земельною ділянкою у попередні періоди або вирішення питання про наявність у них обов`язку компенсувати вартість такого користування.
Натомість предметом розгляду в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності у періоди, коли за відповідачами було зареєстровано право власності на розташований на ній об`єкт нерухомості.
При цьому наказ Міністерства юстиції України прийнято 17.12.2025, тобто після закінчення обох періодів, за які позивач заявив вимоги до відповідачів: щодо ТОВ «ІКЕЯ» - з 25.08.2025 до 12.11.2025, щодо ТОВ «Азбука Нерухомості» - з 13.11.2025 до 16.12.2025.
Саме по собі подальше анулювання рішень про державну реєстрацію права власності не спростовує факту існування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно протягом спірних періодів та не доводить відсутності фактичного використання відповідачами земельної ділянки у цей час.
Більше того, зі змісту наказу Міністерства юстиції України не вбачається, що ним встановлено відсутність фактичного користування відповідачами земельною ділянкою або вирішено питання про відсутність обов`язку з відшкодування вартості такого користування. Цей наказ також не містить висновків щодо наявності чи відсутності у позивача права вимагати повернення безпідставно збережених коштів за періоди, які передували його прийняттю.
Колегія суддів наголошує, що для вирішення цього спору визначальним є встановлення обставин фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави та збереження відповідачами коштів, які за звичайних умов мали бути сплачені власнику землі. Відтак оцінка правових наслідків наказу Міністерства юстиції України не може здійснюватися ізольовано від установлених обставин користування земельною ділянкою та предмета заявлених позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Міністерства юстиції України від 17.12.2025 №3507/5 не є безумовною підставою для звільнення відповідачів від обов`язку повернути кошти, безпідставно збережені ними внаслідок користування земельною ділянкою у спірні періоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність фактичного користування земельною ділянкою та неправильне визначення періодів відповідальності відповідачів
Колегія суддів зазначає, що фактичне користування земельною ділянкою в цьому випадку підтверджується сукупністю обставин: наявністю сформованої земельної ділянки з визначеними межами, площею та кадастровим номером; розташуванням на ній об`єкта нерухомого майна; реєстрацією за кожним із відповідачів права власності на 9/10 частки такого об`єкта протягом відповідних періодів; відсутністю договорів оренди землі та доказів внесення плати за її використання.
За змістом принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості використання відповідного об`єкта нерухомого майна передбачає використання земельної ділянки, необхідної для його розміщення та експлуатації. Тому за обставин цієї справи реєстрація за відповідачами права власності на 9/10 частки готелю є належною підставою для висновку про фактичне використання ними відповідної земельної ділянки у періоди володіння зазначеною часткою нерухомості.
При цьому позивач не заявляє вимог за період, коли право власності на відповідну частку об`єкта нерухомості було зареєстровано за іншою особою, а визначив періоди користування окремо щодо кожного відповідача відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав.
Посилання апелянта на те, що анулювання реєстраційних рішень виключає можливість покладення на відповідачів обов`язку зі сплати коштів за відповідні періоди, не спростовує наведеного висновку, оскільки не підтверджує ані відсутності фактичного використання земельної ділянки, ані наявності у відповідачів належно оформленого права користування нею, ані внесення ними плати за таке користування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях відповідачів ознак безпідставного збереження коштів за рахунок позивача, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою для їх стягнення.
Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
За змістом статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до статті 20 цього Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, а згідно із частиною третьою статті 23 такого Закону витяг видається органом, який здійснює ведення Державного земельного кадастру.
Як убачається з матеріалів справи, нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки підтверджено витягом із технічної документації від 16.10.2025 № НВ-9982090942025, сформованим автоматично програмними засобами Державного земельного кадастру. Відповідно до цього документа нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4607 га, кадастровий номер 3510300000:10:232:0029, становить 8 288 998,52 грн.
Крім того, на виконання ухвали суду першої інстанції від 05.05.2026 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 15.05.2026 підтвердило, що зазначений витяг сформовано автоматично програмними засобами Державного земельного кадастру відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Олександрії, затвердженої рішенням Олександрійської міської ради, із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів, зокрема коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф = 2,5, який відповідає коду цільового призначення 03.08.
Відомості щодо площі та цільового призначення земельної ділянки, зазначені у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, узгоджуються з даними Державного земельного кадастру, що підтверджує відповідність використаних для розрахунку вихідних показників характеристикам спірної земельної ділянки.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витяг із технічної документації від 16.10.2025 № НВ-9982090942025 є офіційним документом, сформованим уповноваженим органом у передбаченому законом порядку, а тому є належним і допустимим доказом нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Натомість апелянт, заперечуючи правильність визначеної нормативної грошової оцінки, не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у витягу, неправильність вихідних даних, допущення помилок під час його формування або скасування чи визнання недійсною технічної документації, на підставі якої його сформовано.
Саме по собі незгода з визначеним розміром нормативної грошової оцінки, висловлення сумнівів щодо застосованих коефіцієнтів або наведення альтернативних міркувань стосовно порядку її обчислення не спростовують відомостей офіційного документа, виданого уповноваженим органом.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач-1, стверджуючи про неправильність нормативної грошової оцінки та повідомляючи про намір ініціювати проведення відповідної експертизи, з обґрунтованим клопотанням про її призначення до суду не звертався. Так само ним не було надано іншого належного доказу, який би спростовував відомості офіційного витягу.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відхилення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку як доказу або для висновку про недоведеність заявленого позивачем розміру безпідставно збережених коштів.
Доводи апелянта щодо неправильного визначення нормативної грошової оцінки у зв`язку з незгодою із застосованими коефіцієнтами, наявністю охоронної зони енергетичного об`єкта, площею та межами земельної ділянки, а також її цільовим призначенням не можуть бути прийняті колегією суддів як підстава для скасування оскаржуваного рішення.
Як уже зазначалося, відомості про площу, межі, кадастровий номер та цільове призначення спірної земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру. Саме ці відомості були використані під час формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, а правильність його формування додатково підтверджена листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2026.
Апелянт не надав доказів того, що відомості Державного земельного кадастру щодо характеристик земельної ділянки були змінені, визнані недостовірними або підлягали застосуванню в іншому значенні у спірний період. Також матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що охоронна зона енергетичного об`єкта впливала на нормативну грошову оцінку саме цієї земельної ділянки та зумовлювала необхідність застосування іншого порядку її розрахунку.
Саме посилання на наявність охоронної зони без належного документального підтвердження її меж, площі, правового режиму та впливу на показники нормативної грошової оцінки не спростовує відомостей офіційного витягу.
При цьому слід розмежовувати питання встановлення меж і характеристик земельної ділянки, які визначаються та відображаються у Державному земельному кадастрі, і питання нормативної грошової оцінки, що здійснюється відповідно до затвердженої технічної документації та встановленої Методики. Незгода з окремими характеристиками земельної ділянки або припущення щодо можливості застосування інших коефіцієнтів не є достатньою підставою для спростування офіційного витягу без надання належних доказів помилковості його формування.
Крім того, апелянт не надав власного розрахунку нормативної грошової оцінки, складеного на підставі належних вихідних даних, або висновку експерта, який би підтверджував неправильність визначеної позивачем оцінки. Не було подано й доказів скасування технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Олександрії або визнання її недійсною.
За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені апелянтом заперечення мають характер припущень та не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 8 288 998,52 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою на умовах оренди. Згідно з пунктом 288.5 статті 288 цього Кодексу розмір орендної плати визначається відповідно до встановлених законодавством та рішеннями органів місцевого самоврядування правил.
Оскільки у цій справі позивач заявив вимоги про повернення безпідставно збережених коштів саме в розмірі орендної плати, яку відповідачі мали б сплачувати за користування земельною ділянкою комунальної власності, визначення розміру таких коштів із застосуванням ставки орендної плати, встановленої уповноваженим органом місцевого самоврядування, є обґрунтованим.
Рішенням Олександрійської міської ради від 12.05.2023 № 609 «Про місцеві податки і збори», введеним у дію з 01.01.2024, для земельних ділянок комунальної власності з цільовим призначенням 03.08 «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» встановлено ставку орендної плати в розмірі 9 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру цільове призначення спірної земельної ділянки відповідає зазначеному коду 03.08. Отже, застосування позивачем ставки орендної плати в розмірі 9 % узгоджується з рішенням органу місцевого самоврядування, чинним у період виникнення спірних правовідносин.
Апелянт не надав доказів того, що спірна земельна ділянка мала інше цільове призначення, що рішення Олександрійської міської ради № 609 не поширювалося на відповідні земельні ділянки або що у спірний період діяла інша ставка орендної плати.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо правомірності застосування ставки орендної плати в розмірі 9 % є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності застосованого позивачем підходу до визначення розміру безпідставно збережених коштів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір безпідставно збережених відповідачами коштів підлягає визначенню виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати, частки нерухомого майна, що належала кожному з відповідачів, та фактичної тривалості користування земельною ділянкою.
Як установлено судом, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 8 288 998,52 грн, частка нерухомого майна, право власності на яку було зареєстровано за кожним із відповідачів, - 9/10, а ставка орендної плати відповідно до рішення Олександрійської міської ради від 12.05.2023 № 609 - 9 %.
За таких вихідних даних річний розмір орендної плати пропорційно частці нерухомого майна становить 671 408,88 грн, а розрахунок за неповні місяці здійснюється пропорційно кількості календарних днів користування земельною ділянкою у відповідному місяці.
Зокрема, щодо ТОВ «ІКЕЯ» позивач визначив розмір безпідставно збережених коштів за період з 25.08.2025 до 12.11.2025 у сумі 146 915,00 грн, а саме:
- за період з 25.08.2025 до 31.08.2025 - 12 634,00 грн;
- за вересень та жовтень 2025 року - 111 901,00 грн;
- за період з 01.11.2025 до 12.11.2025 - 22 380,00 грн.
Щодо ТОВ «Азбука Нерухомості» розмір безпідставно збережених коштів за період з 13.11.2025 до 16.12.2025 становить 62 447,00 грн, а саме:
- за період з 13.11.2025 до 30.11.2025 - 33 570,00 грн;
- за період з 01.12.2025 до 16.12.2025 - 28 877,00 грн.
Таким чином, загальний розмір безпідставно збережених відповідачами коштів становить 209 362,00 грн, з яких 146 915,00 грн припадає на період користування земельною ділянкою ТОВ «ІКЕЯ», а 62 447,00 грн - на період користування нею ТОВ «Азбука Нерухомості».
Колегія суддів зауважує, що такий розрахунок ґрунтується на документально підтверджених показниках нормативної грошової оцінки, установленій ставці орендної плати, частці нерухомого майна та періодах реєстрації права власності за кожним відповідачем. Апелянтом не надано належного альтернативного розрахунку, який би підтверджував помилковість визначених позивачем сум, або доказів здійснення відповідачами платежів за користування спірною земельною ділянкою.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення позивачем розміру безпідставно збережених коштів та наявність підстав для їх стягнення з кожного відповідача окремо.
Відповідно до статей 73-74, 76-77 та 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази мають бути належними, допустимими та оцінюватися судом у сукупності на підставі всебічного, повного, об`єктивного й безпосереднього дослідження.
Суд першої інстанції дотримався наведених процесуальних вимог, дослідив надані сторонами докази, установив юридично значущі обставини та надав мотивовану оцінку доводам і запереченням учасників справи. Натомість апелянт не навів таких обставин і не надав таких доказів, які б спростовували встановлені судом факти або свідчили про неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів виснує, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України, норм Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України «Про оцінку земель», а також обґрунтовано визнав доведеними обставини фактичного користування відповідачами земельною ділянкою без оформлення права користування та без внесення плати за землю.
6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 269 ГПК України дійшов висновку про відсутність допущеного судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі № 912/686/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ «ІКЕЯ» - без задоволення.
7. Щодо розподілу судових витрат.
Судові витрати, пов`язані із поданням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКЕЯ» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/686/26 – залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/686/26 – залишити без змін.
3. Судові витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: М.О. Дармін
С.В. Мартинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua