Суд: Крюківський районний суд м. Кременчука
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №537/2462/26
Суддя: ХІНЕВИЧ В. І.
Провадження № 2/537/1585/2026
Справа № 537/2462/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.11.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у розмірі 42405,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтуванні позовних вимог вказав, що 11.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 152445227 за ініціативи позичальника шляхом входу позичальником на сайт кредитора, оформлення заявки на сайті кредитора. Згідно умов договору кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6000 грн. 11.07.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому ОСОБА_1 збільшив суму кредиту ще на 6000,00 грн. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Договір був підписаний за допомогою одноразового паролю ідентифікатору. Свої зобов`язання кредитор виконав в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на зазначений відповідачем картковий рахунок.
28.11.2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
В подальшому 10.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 10.07.2025 за Договором факторингу № 10/07/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 42405,00 грн.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Згідно з умовами кредитного договору № 152445227 від 11.07.2021 року, ОСОБА_1 зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором. Проте, незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, не повернув наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором та не сплатив відсотки. Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідачем перед позивачем не сплачена та складає 42405,00 грн, з яких 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 30405,00 грн. заборгованість по відсоткам.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.06.2026 року цивільну справу за даним позовом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано
від АТ «Універсал Банк», зокрема, інформацію щодо того чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжну картку № НОМЕР_1 чи були зарахування на вказану картку коштів за даним кредитним договором на загальну суму 12000 грн. у період з 11.07.2021 року по 12.08.2021 року.
В судове засідання позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» свого представника не направив, однак у позовній заяві прохав, в разі неявки представника, розгляд справи проводити за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань заяв до суду не направив.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подав та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 11.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №152445227 відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п.1.1.). Сума кредитного ліміту, вказана у п. 1.1. Договору є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Клієнта (п.1.2. Договору). Кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 6000,00 грн одразу після укладення Договору (п.2.3. Договору).
Пунктом 1.7. Договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 15 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – «Дисконтний період»). Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п.1.8. Договору).
Згідно п. 1.9. Договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: п.1.9.1. : виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 237,25 процентів річних, що становить 0,65 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; п.1.9.2. : за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. 1.9.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Згідно п. 1.10. Договору Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього Договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. Основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. (п.1.11 Договору).
Як вбачається з Договору № 152445227 від 11.07.2021 року, останній підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Це означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки не буде доведено протилежне.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання, із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач не оспорював правочин та не надав суду доказів, які б спростовували факт його укладення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що договір №152445227 від 11.07.2021 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. При цьому, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного між ними договору.
Матеріали справи не містять доказів протилежного, а відповідач таких доказів не надав, що відповідно до статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України є його процесуальним обов`язком.
За таких обставин судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого право кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів кореспондує обов`язку позичальника повернути отримані кошти на умовах, визначених укладеною між ними угодою.
Так, на підтвердження перерахування коштів позивачем долучено до матеріалів позову платіжні доручення № 2f7781f6-cecb-41f6-907b-69d31652f91b від 11.07.2021 про перерахування коштів у сумі 6000,00 грн та № 9d5415e7-d32d-40d7-9b3d-6ae200c6b565 від 07.08.2021 року про перерахування коштів у сумі 6000,00 грн та Довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 152445227/28062025/Э від 28.06.2025, з яких вбачається, що платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснив переказ Давиденку Б.О., РНОКПП НОМЕР_2 , грошових коштів у розмірі 12000 грн, згідно договору № 152445227 від 11.07.2021, року на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Згідно отриманої судом відповіді від АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду від 03.06.2026 року, вбачається, що на рахунок № НОМЕР_1 , який емітовано на ім`я ОСОБА_2 , 11.07.2021 року та 07.08.2021 року на вказану платіжну картку було зараховано грошові кошти по 6000,00 грн, що в цілому складає 12000,00 грн.
Тож, судом встановлено, що матеріали справи містять докази щодо перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачу ОСОБА_1 коштів згідно умов кредитного договору № 152445227від 11.07.2021 року в сумі 12000,00 грн.
Окрім, того як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», наданого позивачем, ОСОБА_1 26.07.2021 було здійснено часткову сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 585,00 грн, що підтверджує фактичне отримання та використання кредитних коштів відповідачем.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у визначеному розмірі та на погоджених умовах. Водночас відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого станом на 28.09.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 27225,00 грн.
Стосовно поданих позивачем договорів факторингу та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 28.11.2018 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року передбачено, що згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 4.1. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному договорі.
Згідно п.4.1. Додаткової угоди №26 від 31.12.2020 року укладеної між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та TOB «Таліон Плюс» до Договору факторингу №28/1118-01, (де сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції), наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимог №153 від 28.09.2021 року до Договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у сумі 27225,00 грн.
З Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №153 від 28.09.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року вбачається, що сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 153 від 28.09.2021 року за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Тож, відповідно до умов Договору факторингу №28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у сумі 27225,00 грн.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1).
Згідно п. 4.1. Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
03.08.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №2, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
03.08.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №3, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог №10 від 31.07.2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у сумі 42405,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошове зобов`язання перед ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 та Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року виконало, що підтверджується платіжною інструкцією №4884 від 01.08.2023 року.
10.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №10/07/25-Е відповідно до умов якого, фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов?язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно в Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений і печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Пунктами 3.2-3.3. договору передбачено, що фактор сплачує клієнту 100 % ціни продажу (встановлюється відповідно до Реєстру боржників) протягом 36 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, але не пізніше 10.07.2028 року шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників.
Відповідно до Реєстру боржників, що є Додатком №1 до Договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у сумі 42405,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», відповідно до умов Договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 152445227 від 11.07.2021 року у сумі 42405,00 грн, з яких: 12000,00 грн – прострочене тіло, 30405,00 грн – прострочені відсотки.
Як вказувалося раніше кредитодавцем були виконані умови договору та перераховані грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. на рахунок позичальника, що підтверджується матеріалами справи. Натомість відповідач свого обов`язку по поверненню отриманих коштів належним чином не виконав.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем у повному обсязі заборгованості перед позивачем.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12000,00 грн є обґрунтованими, заявленими у відповідності до умов договору та підлягають задоволенню.
Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 р. по справі N 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.
На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів за користування кредитом, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова заборгованість» вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 були нараховані відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 15225,00 грн, за період з 11.07.2021 по 28.09.2021.
Враховуючи те, що до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з урахуванням укладених додаткових угод перейшло право майбутньої вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 , Товариство набуло право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами. У зв`язку з цим, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачу були нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 15180,00 грн за період з 29.09.2021 по 22.11.2021.
Відповідно до п. 1.8. Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного та Пільгового періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем Позичальника або шляхом активації Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Як вбачається з розрахунків заборгованості 26.07.2021 року ОСОБА_1 сплачено всі нараховані відсотки за користування кредитними коштами (за першим траншем) 15 днів в розмірі 585,00 грн.
Тож вбачається, що строк Дисконтного періоду було продовжено згідно п. 1.8. Договору, під час якого позивачем було отримано другий транш кредитних коштів у сумі 6000,00 грн.
Разом з тим, відповідно до п. 1.11 Кредитного договору сторони погодили, що після закінчення Дисконтного періоду загальний строк договору продовжується на умовах пункту 1.12.1 Договору, тобто зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
Згідно п. 1.12.2. Кредитного договору, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів у день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
У пункті 4.3. договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З аналізу умов Кредитного договору, убачається, що сторони при його укладенні передбачили особливий порядок визначення строку дії договору та нарахування процентів. Так, після закінчення Дисконтного періоду, загальний строк договору автоматично продовжується на умовах пункту 1.12.1, що означає перенесення зобов`язання позичальника щодо повернення кредитних коштів на наступний день після завершення Дисконтного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів.
Відповідачем не було надано доказів, які б спростовували факт користування кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду, а отже, відповідно до умов договору, строк дії кредитного договору вважається продовженим. Це підтверджує наявність у відповідача обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами за період з 11.07.2021 року до 22.11.2021 року, тобто в межах строку дії договору, визначеного сторонами при його укладенні. Зазначений період охоплює як Дисконтний період, передбачений пунктом 1.7, 1.8. договору, так і подальший строк продовження договору на 90 днів відповідно до пункту 1.12.1. договору.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 42405,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12000,00 грн, заборгованість за відсотками – 30405,00 грн.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати у сумі 2662,40 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Документами, що підтверджують витрати позивача на правову допомогу АБ «Соломко та партнери» є договір про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025, Додаткова угода №25771237392 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-1 від 20.08.2025, довіреність ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, згідно якого вартість наданої правової допомоги позивачу становить 7000 грн.
Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не приймав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг. Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджено матеріалами справи.
З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514-517 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд –
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, Рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001) заборгованість за кредитним договором №152445227 від 11.07.2021 року у сумі 42405,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, Рахунок: НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО: 322001) 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua