Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №917/321/26 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №917/321/26

Суддя: Демідова Поліна Віталіївна

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Харків Справа № 917/321/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» (вх.1696 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Персол Груп», м.Рівне,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай», м. Полтава,

про cтягнення 508 005,40 грн,

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Персол Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» про стягнення 508 005,40 грн, з яких 372 888,35 грн – пеня за невиконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024 р., 96 855,53 грн – втрати від інфляції, 38 261,52 грн – 3 % річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач здійснив оплату за Договором № 16510-24В від 18.10.2024 з порушенням встановлених у ньому строків, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Господарський суд Полтавської області (суддя О.С. Мацко) рішенням від 20.07.2026 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Персол Груп» 372 886,99 грн – пеня за невиконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024 р., 96 855,53 грн – втрати від інфляції, 38 261,39 грн – 3 % річних, 6 096,05 грн судового збору; вирішив видати наказ з набранням чинності цим рішенням; в іншій частині позову відмовив.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором № 16510-24В від 18.10.2024 щодо передачі товару на суму 7 343 184,93 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, а відповідач згідно з виписками по рахунку ТОВ «Персол Груп» за період з 05.02.2025 по 24.10.2025 здійснював оплату з порушенням встановлених у ньому строків. Суд зауважив, що погашення заборгованості в хронологічному порядку (починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період) за платіжними документами, у графі «призначення платежу» яких відсутні посилання на період та дату, згідно з якими має здійснюється платіж, або на відповідну видаткову накладну чи рахунок, відповідає нормам чинного законодавства та усталеній судовій практиці. Суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за видатковою накладною № 148 від 09.07.2025, за період з 27.08.2025 по 11.09.2025, у зв`язку з невірно визначеною сумою, на яку має здійснюватися нарахування, зауваживши, що в іншій частині розрахунок позивача відповідає матеріалам справи та є обґрунтованим внаслідок чого дійшов висновку, що правильним та обґрунтованим розміром пені у даній справі є 372 886,99 грн. Врахувавши, що відповідачем не надано до суду доказів існування обставин, які слугували б підставою для обгрунтованого висновку про можливість зменшення пені у даному випадку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення умов договору, оскільки її розмір не є надмірним, а надмірне зменшення розміру пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню, водночас суд, з урахуванням дійсного розміру заборгованості ТОВ «Флюгскай» згідно з видатковою накладною № 148 від 09.07.2025 в період з 27.08.2025 по 11.09.2025, здійснив перерахунок розміру відсотків річних за несвоєчасне здійснення платежів за договором та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 38 261,39 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флюгскай», частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, ухваленні при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального й процесуального права в частині стягнення пені у розмірі 372 886,99 грн, просить: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» задовольнити; змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі № 917/321/26 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 372 886,99 грн, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Персол Груп», на 99% або до іншого розумного розміру, що відповідатиме засадам справедливості та добросовісності; здійснити перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог. До матеріалів апеляційної скарги долучено зокрема фотографії/відео пошкодження магазинів.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник зазначає, що суд першої інстанції не врахував відсутності збитків у позивача, формально вказавши на відсутність доказів існування виняткових обставин тим самим порушивши принцип співмірності. Скаржник посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, КГС ВС від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 та від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 наголошує, що зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї зі сторін за рахунок іншої та вона не повинна перетворюватися на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Заявник зауважує, що основний борг був повністю сплачений відповідачем самостійно ще до звернення з позовом до суду та стягнення пені за наявності вже присуджених компенсаційних виплат (3% річних та інфляційних втрат) є надмірним тягарем. Скаржник також зазначає, що тимчасове прострочення виконання грошового зобов`язання виникло в тому числі внаслідок безпосереднього негативного впливу військової агресії РФ проти України, а саме: систематичних ракетно-дронових ударів ворога, якими було пошкоджено торговельні приміщення (магазини) ТОВ «Флюгскай», що призвело до: тимчасового зупинення торговельної діяльності та втрати торговельних площ, пошкодження та часткового знищення майна й товару, вимушеного перенаправлення оборотних коштів на першочергові відновлювальні роботи та безпеку працівників, касового розриву та тимчасового зниження виручки. З посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та на постанову КГС ВС від 21.02.2024 у справі № 922/3438/23, заявник зауважує, що вплив обставин воєнного стану, пошкодження майна боржника внаслідок бойових дій або обстрілів є істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які є достатньою підставою для реалізації судом дискреційних повноважень щодо значного зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу просить: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛЮГСКАЙ» на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі № 917/321/26 залишити без задоволення; не приймати та не враховувати під час апеляційного перегляду фотографії та відеоматеріали, додані відповідачем до апеляційної скарги, як докази, які не були подані до суду першої інстанції та щодо яких відповідачем не доведено об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції; рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 року у справі № 917/321/26 залишити без змін; судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на відповідача.

У відзиві позивач посилається на те, що відповідач долучивши фотографії та відеоматеріали до матеріалів апеляційної скарги фактично намагається доповнити доказову базу після ухвалення рішення судом першої інстанції без наведення передбачених процесуальним законом підстав для прийняття таких доказів апеляційним судом, крім того з вказаних доказів неможливо достовірно встановити, що зображені на них приміщення належать саме відповідачу, а пошкодження, які на них зображені, безпосередньо стосуються його господарської діяльності та не підтверджують того, що саме внаслідок зазначених пошкоджень відповідач був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно виконувати свої грошові зобов`язання перед позивачем. Позивач зауважує, що факт дії воєнного стану не звільняє відповідача від необхідності довести конкретний вплив таких обставин на можливість виконання саме тих грошових зобов`язань, за прострочення яких нарахована пеня та загальні складнощі здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану не можуть самі по собі бути підставою для покладення наслідків неналежного виконання грошових зобов`язань відповідача на позивача. Позивач зазначає, що факт подальшої оплати основного боргу не усуває самого факту допущеного прострочення та не позбавляє кредитора права вимагати передбачену договором пеню за період такого прострочення. Позивач наголошує, що для виникнення права на договірну пеню не є необхідним доведення факту понесення ним збитків та питання зменшення неустойки є питанням судового розсуду, а не автоматичним наслідком відсутності у кредитора доказів збитків. До того ж, відповідачем не наведено жодного об`єктивного розрахунку, який би свідчив, чому саме розмір пені у 372 886,99 грн є неспівмірним наслідкам порушення та чому саме зменшення має становити 99 %. Щодо посилань відповідача на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 позивач зазначає, що вона не підтверджує обґрунтованість його клопотання про зменшення пені, а навпаки, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, свідчить про необхідність індивідуальної оцінки всіх обставин спору та недопустимість формального застосування висновків Верховного Суду без врахування фактичної відмінності відповідних правовідносин. Позивач зауважує, що пеня та 3 % річних з інфляційними втратами мають різну правову природу та різні підстави застосування, тож сам факт одночасного стягнення передбачених законом та договором платежів не свідчить про подвійне притягнення відповідача до відповідальності за одне й те саме порушення. Позивач зазначає, що він не створював перешкод для виконання відповідачем його грошових зобов`язань та, навпаки, неодноразово надавав йому можливість добровільно врегулювати питання заборгованості без звернення до суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 апеляційна скарга (вх.1696 П) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» (вх.1696 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26; призначив розгляд апеляційної скарги на 22 вересня 2026; встановив учасникам справи термін до 20.08.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/321/26.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін у справі.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі “Діловодство спеціалізованого суду” копія ухвали суду від 10.08.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 10.08.2026 після 18:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 11.08.2026.

Отже, сторони у справі належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

17.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи у 2-х томах.

24.08.2026 від скаржника до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він просить прийняти їх та долучити до матеріалів справи, а також задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

У зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., яка входить до складу колегії суддів, на підставі розпорядження Керівника апарату суду від 18.09.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи та згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 апеляційна скарга (вх.1696 П) передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

22.09.2026 від представника заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.09.2026 розгляд апеляційної скарги відклав на 03 листопада 2026 року о 12:30 год.

05.10.2026 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 03.11.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу https://vkz.court.gov.ua/, яке суд задовольнив ухвалою від 15.10.2026.

03.11.2026 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання з`явився, брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та звернувся до суду з клопотанням про відкладення.

В поданому клопотанні скаржник просить відкласти розгляд справи № 917/321/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» на іншу дату та час, зазначаючи про те, що у зв`язку з наслідками масованого ракетного обстрілу 03 лютого 2026 року та загрозою повторних масованих ударів по об`єктах критичної інфраструктури, пересування між містами є небезпечним для життя та здоров`я, а також супроводжується масштабними перебоями в роботі державних і комунальних систем забезпечення.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а розгляд справи вже відкладався за клопотанням скаржника, крім того, скаржник не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції або із залученням будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, до того ж матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання скаржника.

Стосовно долучених до матеріалів апеляційної скарги фотографій та відео пошкодження магазинів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Колегія суддів враховує, що ані зміст апеляційної скарги, ані матеріали апеляційної скарги не містять клопотання про прийняття додаткових доказів та будь-яких обґрунтувань неможливості подання означених фотографій та відео пошкоджень магазинів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим судова колегія не вбачає підстав для прийняття їх до розгляду.

Щодо додаткових пояснень скаржника від 21.08.2026 колегія суддів наголошує, що означені пояснення надійшли до суду після встановлених судом строків, ухвалою від 10.08.2026, для їх подання та за відсутності клопотання про поновлення строків, у зв`язку з чим враховуючи положення ст.118 ГПК України, судова колегія залишає подані додаткові пояснення без розгляду.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

18.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Персол Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» (покупець) укладено Договір № 16510-24В з протоколом розбіжностей до нього від 18.10.2024 (Т.1, а. с. 120-125).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Покупець зобов`язаний здійснити розрахунок за товар у національній валюті, протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту передачі товару покупцеві за видатковою накладною (п.4.4 договору). Оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом безготівкового (переказ покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника) розрахунку. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.5 договору).

У випадку порушення термінів, передбачених п.4.4 даного договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.5.4 договору).

Пунктом 9.1 Договору визначено, що він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом одного року.

Якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору письмово не заявить про бажання припинити дію Договору, він автоматично продовжує свою дію на кожен наступний рік на тих же самих умовах (п.9.2 договору).

На виконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024 позивач передав у власність відповідача товар на суму 7 343 184,93 грн, що підтверджується видатковими накладними № 108 від 04.12.2024, № 113 від 11.12.2024, № 116 від 18.12.2024, № 120 від 24.12.2024, № 2 від 08.01.2025, № 3 від 08.01.2025, № 14 від 22.01.2025, № 22 від 05.02.2025, № 23 від 05.02.2025, № 28 від 12.02.2025, № 29 від 12.02.2025, № 30 від 12.02.2025, № 34 від 19.02.2025, № 37 від 26.02.2025, № 38 від 26.02.2025, № 40 від 04.03.2025, № 44 від 12.03.2025, № 49 від 19.03.2025, № 50 від 19.03.2025, № 51 від 19.03.2025, № 52 від 19.03.2025, № 58 від 26.03.2025, № 59 від 26.03.2025, № 60 від 26.03.2025, № 68 від 02.04.2025, № 69 від 02.04.2025, № 70 від 02.04.2025, № 71 від 03.04.2025, № 75 від 09.04.2025, № 76 від 09.04.2025, № 77 від 09.04.2025, № 82 від 16.04.2025, № 83 від 16.04.2025, № 84 від 16.04.2025, № 85 від 23.04.2025, № 86 від 23.04.2025, № 87 від 23.04.2025, № 92 від 30.04.2025, № 93 від 30.04.2025, № 94 від 30.04.2025, № 98 від 07.05.2025, № 99 від 07.05.2025, № 100 від 07.05.2025, № 103 від 14.05.2025, № 104 від 14.05.2025, № 105 від 14.05.2025, № 109 від 21.05.2025, № 110 від 21.05.2025, № 111 від 21.05.2025, № 114 від 28.05.2025, № 115 від 28.05.2025, № 116 від 28.05.2025, № 119 від 04.06.2025, № 120 від 04.06.2025, № 121 від 04.06.2025, № 123 від 11.06.2025, № 124 від 11.06.2025, № 128 від 18.06.2025, № 129 від 18.06.2025, № 130 від 18.06.2025, № 136 від 25.06.2025, № 137 від 25.06.2025, № 138 від 18.06.2025, № 141 від 02.07.2025, № 142 від 02.07.2025, № 143 від 02.07.2025, № 147 від 09.07.2025, № 148 від 09.07.2025, № 149 від 09.07.2025, № 153 від 24.07.2025, № 154 від 24.07.2025, № 155 від 24.07.2025, № 161 від 06.08.2025, № 162 від 06.08.2025, № 163 від 06.08.2025 та № 167 від 13.08.2025 (Т. 1, а. с. 14-89), підписаними сторонами.

Відповідач здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача станом на 24.10.2025, 12.09.2025, 27.08.2025, 20.08.2025, 18.08.2025, 04.08.2025, 30.07.2025, 28.07.2025, 18.07.2025, 09.07.2025, 30.06.2025, 23.05.2025, 16.05.2025, 03.05.2025, 02.05.2025, 28.04.2025, 13.03.2025, 17.02.2025, 10.02.2025, 06.02.2025, 05.02.2025.

23.07.2025 ТОВ «Персол Груп» направив до ТОВ «Флюгскай» лист-вимогу №1 за вих.№23/07/25-1 від 23.07.2025 про сплату заборгованості по договору №16510-24В від 18.10.2024, в якій вимагало в трьох денний строк з дати отримання цієї вимоги оплатити на його банківський рахунок реквізити якого наведені в договорі суму заборгованості за поставлений товар у сумі 3 001 555,12грн, суму інфляційний у розмірі 104 367,95грн, суму 3% річних у розмірі 29 649,86грн, суму пені у розмірі 301 258,47грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною.

10.10.2025 ТОВ «Персол Груп» направив до ТОВ «Флюгскай» лист-вимогу №2 за вих.№08/01/25-1 від 08.10.2025 про сплату заборгованості по договору №16510-24В від 18.10.2024, в якій вимагало у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги сплатити на банківський рахунок (реквізити наведені в договорі) заборгованості у загальній сумі 1 083 617,54грн, що складається з: основної заборгованості за поставлений товар – 593 660,32грн; сум інфляційний втрат - 98 996,30грн, суми 3% річних - 37 866,53грн, суми пені - 353 094,39грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням встановлених строків, з огляду на що заявив до стягнення 508 005,40 грн, з яких 372 888,35 грн – пеня за невиконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024, 96 855,53 грн – втрати від інфляції, 38 261,52 грн – 3 % річних.

За результатами розгляду заявлених вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким частково задовольнив позов, з мотивів, викладених у рішенні.

Зі змісту доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що сторонами не оспорюється сам факт поставки товару з порушенням термінів поставки товару, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у зменшені заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99%. В решті судове рішення не оскаржується учасниками справи.

З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26 переглядається судом апеляційної інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам в частині, яка оскаржується, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами договору у випадку порушення термінів здійснення розрахунку за товар, який складає 21 календарний день з моменту передачі товару за видатковою накладною, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання за Договором № 16510-24В від 18.10.2024 р. в розмірі 372 888,35 грн. При цьому у вказаному розрахунку позивачем здійснено нарахування пені за невиконання умов договору в частині оплати товару, поставленого згідно з видатковою накладною № 148 від 09.07.2025, на заборгованість в розмірі 399 272,02 грн – за період з 31.07.2025 по 26.08.2025 та в розмірі 168 489,90 грн – за період з 27.08.2025 по 11.09.2025.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що заборгованість згідно з видатковою накладною № 148 від 09.07.2025 в розмірі 399 272,02 грн була сплачена відповідачем та зарахована позивачем наступним чином: платежем від 27.08.2025 – на суму 230 881,93 грн та платежем від 12.09.2025 – залишок заборгованості. Враховуючи зазначене, сума, на яку має здійснюватись нарахування пені за невиконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024 в частині оплати товару, поставленого згідно з видатковою накладною № 148 від 09.07.2025, за період з 27.08.2025 по 11.09.2025 становить 168 390,09 грн. В іншій частині розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Персол Груп» у даній справі відповідає матеріалам справи та є обґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що правильним та обґрунтованим розміром пені у даній справі є 372 886,99грн.

Відповідач у ході розгляду справи в суді першої інстанції клопотав про зменшення розміру пені на 99% або до іншого розумного розміру, що відповідатиме засадам справедливості та добросовісності, враховуючи положення ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, з огляду на відсутність у позивача збитків, воєнний стан, а також необхідність залучення кредитних коштів для стабілізації нормальної роботи компанії та відновлення майна, пошкодження якого систематично відбувається внаслідок обстрілів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання, зазначаючи, що відповідачем не надано до суду доказів існування обставин, які слугували б підставою для обгрунтованого висновку суду про можливість зменшення пені у даному випадку: саме по собі посилання на воєнний стан, критичну економічну ситуацію, прагнення позивача збагатитися за рахунок відповідача і т.д. такими обставинами не є, крім того суд, враховуючи необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін, зауважив, що надмірне зменшення розміру пені взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України (чинного в період виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного виконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 03.12.2024 у справі № 904/872/24.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

З матеріалів справ вбачається, що відповідачем здійснено оплату товару в повному обсязі до подачі позову, проте з порушенням строків за наступними видатковими накладним: № 108 від 04.12.2024 – 41 день, № 113 від 11.12.2024 – 34 дні, № 116 від 18.12.2024 – 172 дні, № 120 від 24.12.2024 – 22 дні, № 2 від 08.01.2025 – 88 днів, № 3 від 08.01.2025 – 151 день, № 14 від 22.01.2025 – 78 днів, № 22 від 05.02.2025 – 65 днів, № 23 від 05.02.2025 – 123 дні, № 28 від 12.02.2025 - 71 день, № 29 від 12.02.2025 – 116 днів, № 30 від 12.02.2025 – 116 днів, № 34 від 19.02.2025 – 64 дні, № 37 від 26.02.2025 – 102 дні, № 38 від 26.02.2025 – 102 дні, № 40 від 04.03.2025 – 96 днів, № 44 від 12.03.2025 – 97 днів, № 49 від 19.03.2025 – 90 днів, № 50 від 19.03.2025 – 90 днів, № 51 від 19.03.2025 – 99 днів, № 52 від 19.03.2025 – 99 днів, № 58 від 26.03.2025 – 92 дні, № 59 від 26.03.2025 – 92 дні, № 60 від 26.03.2025 – 90 дні, № 68 від 02.04.2025 – 85 днів, № 69 від 02.04.2025 – 85 днів, № 70 від 02.04.2025 – 85 днів, № 71 від 03.04.2025 – 84 дні, № 75 від 09.04.2025 – 88 днів, № 76 від 09.04.2025 – 88 днів, № 77 від 09.04.2025 – 88 днів, № 82 від 16.04.2025 – 81 день, № 83 від 16.04.2025 – 81 день, № 84 від 16.04.2025 – 81 день, № 85 від 23.04.2025 – 74 дні, № 86 від 23.04.2025 – 76 днів, № 87 від 23.04.2025 – 76 днів, № 92 від 30.04.2025 – 69 днів, № 93 від 30.04.2025 – 69 днів, № 94 від 30.04.2025 – 69 днів, № 98 від 07.05.2025 – 67 днів, № 99 від 07.05.2025 – 67 днів, № 100 від 07.05.2025 – 67 днів, № 103 від 14.05.2025 – 60 днів, № 104 від 14.05.2025 – 60 днів, № 105 від 14.05.2025 – 60 днів, № 109 від 21.05.2025 – 53 дні, № 110 від 21.05.2025 – 53 дні, № 111 від 21.05.2025 – 53 дні, № 114 від 28.05.2025 – 46 днів, № 115 від 28.05.2025 – 46 днів, № 116 від 28.05.2025 – 46 днів, № 119 від 04.06.2025 – 53 дні, № 120 від 04.06.2025 – 53 дні, № 121 від 04.06.2025 – 53 дні, № 123 від 11.06.2025 – 46 днів, № 124 від 11.06.2025 – 46 днів, № 128 від 18.06.2025 – 39 днів, № 129 від 18.06.2025 – 39 днів, № 130 від 18.06.2025 – 39 днів, № 136 від 25.06.2025 – 34 дні, № 137 від 25.06.2025 – 34 дні, № 138 від 18.06.2025 – 34 дні, № 141 від 02.07.2025 – 27 днів, № 142 від 02.07.2025 – 27 днів, № 143 від 02.07.2025 – 27 днів, № 147 від 09.07.2025 – 27 днів, № 148 від 09.07.2025 – 43 дні, № 149 від 09.07.2025 – 43 дні, № 153 від 24.07.2025 – 70 днів, № 154 від 24.07.2025 – 70 днів, № 155 від 24.07.2025 – 70 днів, № 161 від 06.08.2025 – 57 днів, № 162 від 06.08.2025 – 57 днів, № 163 від 06.08.2025 – 57 днів та № 167 від 13.08.2025 – 50 днів.

Нарахована за вказані дні прострочення пеня складає 372 886,99грн в умовах того, що сума основного боргу складає 7 343 184,93 грн, тобто не є надмірною, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Скаржник наголошує, що прострочення зумовлено негативним впливом військової агресії РФ проти України, зокрема систематичними ракетно-дроновими ударами ворога, яким було пошкоджено торгівельні приміщення (магазини) ТОВ «Флюгскай», що призвело до тимчасового зупинення торгівельної діяльності та втрати торгівельних площ, пошкодження та часткового знищення майна й товару, вимушеного перенаправлення оборотних коштів на першочергові відновлювальні роботи та безпеку працівників, касового розриву та тимчасового зниження виручки.

Проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження вказаних обставин, відсутні будь-які докази, які б свідчили про тимчасове зупинення торгівельної діяльності та пошкодження чи часткового знищення майна саме відповідача, а також документів які б підтверджували, що майновий стан боржника змінився та унеможливлює виконання взятих на себе зобов`язань за спірним договором у встановлені строки.

Колегія суддів наголошує, що сам по собі воєнний стан не може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, оскільки саме доведення його негативного впливу на можливість виконання зобов`язань має значення в контексті встановлення наявності підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України, особливо враховуючи, що договір укладено в період дії воєнного стану з повним розумінням сторін ризиків, пов`язаних з бізнес-кліматом, на який посилається скаржник.

Наявні в матеріалах справи копія кредитного договору №КК2025-00, листа Карлівської районної спілки споживчих товариств, страхового акту та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.03.2026 ніяким чином не підтверджують факт неможливості виконання зобов`язань у строки встановлені договором між сторонами.

Так, копія кредитного договору, підтверджує лише факт його укладення та за відсутності доказів в підтвердження видачі кредиту та відомостей про майновий стан скаржника ніяким чином не свідчить про неможливість виконання зобов`язань у встановлені строки.

Копія листа Карлівської районної спілки споживчих товариств адресована керівництву TA-DA та за своїм змістом не містить ознак будь-якого відношення відповідача до зазначених у ньому подій.

Долучена до матеріалів справи копія страхового акту №2025/Майно-002-ДЗ підтверджує офіційне рішення страховика про відмову у виплаті компенсації та фіксує юридичні й фактичні підстави для такої відмови при цьому не підтверджує факт неможливості здійснювати свої зобов`язання з іншими контрагентами, а надана копія протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію датована 31.03.2026 та стосується події, яка виникла після здійснення повного розрахунку за спірним договором, оскільки остання оплата була здійснена у жовтні 2025 року.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду доказів існування обставин, які слугували б підставою для обгрунтованого висновку суду про можливість зменшення пені у даному випадку, а посилання на воєнний стан, критичну економічну ситуацію, прагнення позивача збагатитися за рахунок відповідача і т.д. такими обставинами не є.

Стосовно доводів скаржника про відсутність збитків колегія суддів наголошує, що сама по собі відсутність чи недоведеність реальних збитків у кредитора не може бути автоматичною підставою для того, щоб суд зменшував нараховану неустойку на підставі закону або договору, оскільки при порушенні зобов`язання шкода кредитора при стягненні неустойки презюмується та кредитор не зобов`язаний доводити, що він зазнав збитків, аби отримати право на стягнення з порушника штрафних санкцій, до того ж зменшення неустойки є винятковим правом суду, яке застосовується лише за заявою боржника та саме боржник повинен подати докази й обґрунтувати наявність істотних обставин (наприклад, явна неспівмірність, скрутне матеріальне становище, поведінка кредитора тощо), які б давали суду підстави для зменшення, проте всупереч викладеному скаржником не доведено існування істотних обставин, які унеможливлювали здійснення оплати за договором.

Крім того, матеріали справи підтверджують факт направлення позивачем вимог відповідачу з метою досудового врегулювання спору, проте вказані листи залишені без відповіді, а остаточний розрахунок між сторонами здійснено у жовтні 2025, при цьому жодна з 76 видаткових накладних, наявних в матеріалах справи не сплачена скаржником в повному обсязі у встановлені у договорі строки.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника те, що стягнення додаткових санкцій в умовах стягнення інфляційних втрат та 3% річних є надмірним тягарем для відповідача та, на його думку, свідчить про отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, оскільки загальний розмір стягнутих на користь позивача сум складає 508 003,91грн (372 886,99 грн – пеня за невиконання умов Договору № 16510-24В від 18.10.2024 , 96 855,53 грн – втрати від інфляції, 38 261,39 грн – 3 % річних) та не перевищує суми основного боргу (7 343 184,93 грн), а матеріали справи не містять доказів в підтвердження майнового стану скаржника або інших документів, які б свідчили, що вказана сума є надмірним тягарем. Відсутні підстави також вважати, що стягнення означеної суми свідчить про невиправдані додаткові прибутки позивача, оскільки вона є справедливою, збалансованою і не перевищує розумних меж порівняно з розміром основного боргу.

Колегія суддів зауважує, що висновки суду не суперечать наведеній скаржником судовій практиці, оскільки виснувані враховуючи індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд під час розгляду даної справи врахував індивідуальний характер цих правовідносин, відсутність доказів в підтвердження наявності обставин, які унеможливлювали виконання зобов`язання в строк та недоведення скаржником належними доказами причин виникнення затримки і така оцінка відповідає змісту висновків щодо застосування ст. 551 ЦК України, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення умов договору № 16510-24В від 18.10.2024 відповідає встановленим обставинам справи та ухвалений з дотримання норм чинного законодавства.

Отже, доводи скаржника про незаконність, необґрунтованість, ухвалення рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального й процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» (вх.1696 П) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Флюгскай» (вх.1696 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.07.2026 у справі №917/321/26 - залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 06.11.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua