Додаткове рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №909/48/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №909/48/26

Суддя: Орищин Ганна Василівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/48/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без виклику представників сторін заяву Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 (повне рішення складено 20.05.2026, суддя В. В. Михайлишин) та

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 (суддя В. В. Михайлишин)

у справі № 909/48/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни, с. Бірки, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 126 525, 53 грн

Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 15.05.2026 ухвалив: - задоволити частково позов Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" про стягнення 126 525,53 грн заборгованості в загальній сумі; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни 121 028,50 грн заборгованості, з яких: 101 126,70 грн - основний борг, 15 803,47 грн - пеня, 2 224,79 грн - інфляційних втрат, 1 873,54 грн - 3% річних, а також 2 546,85 грн судового збору; - відмовити в частині стягнення 3 623,49 грн - пені та 1 873,54 грн - процентів за користування чужими коштами.

В додатковому рішенні від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив задоволити частково заяву Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" 9 566,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В постановах від 29.09.2026 та від 07.10.2026 Західний апеляційний господарський суд ухвалив: - в задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" відмовити; - рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі № 909/48/26 залишити без змін; - додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2026 у справі № 909/48/26 залишити без змін.

14.10.2026 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОБЕРРІ»

на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких позивачем долучено до вказаної заяви.

З огляду на приписи ч.3 ст.244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 15.10.2026 постановив розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/48/26 здійснювати без виклику представників сторін в судове зсідання; відповідачу запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на заяву позивача.

21.10.2026 через систему «Електронний суд» ТзОВ «ЕКОБЕРРІ» подало заперечення на заяву про стягнення судових витрат. Подане заперечення обґрунтовано тим, що ФОП Ярош І.І. пропустила встановлений ч.8 ст.129 ГПК України п`ятиденний строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, який обчислюється з дня, наступного після ухвалення судового рішення, а не з дня його отримання стороною. Відповідач зазначає, що отримання позивачем постанови 09.10.2026 не впливає на обчислення зазначеного строку, оскільки відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України його перебіг пов`язаний з ухваленням судового рішення, а не з його отриманням. З огляду на викладене, відповідач просить залишити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

22.10.2026 через систему «Електронний суд» ФОП Ярош І.І. подано заяву про поновлення процесуального строку на подання заяви про стягнення судових витрат.

Частиною першою ст.119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши заяву ФОП Ярош Інни Іванівни про поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що позивач завчасно, у відзиві на апеляційну скаргу від 02.07.2026, повідомив про намір подати відповідні докази після ухвалення судового рішення. Апеляційний розгляд здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Електронний примірник постанови від 07.10.2026 підписано кваліфікованими електронними підписами та доставлено до електронних кабінетів позивача і його представника 09.10.2026. Заяву з доказами витрат подано 14.10.2026, тобто протягом п`яти днів після отримання постанови.

У постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 Верховний Суд розмежував підписання паперового та електронного примірників судового рішення, зазначивши, що паперовий примірник підписується власноруч усіма суддями колегії, після чого електронний примірник засвідчується їхніми електронними підписами. При цьому дата ухвалення рішення, зазначена на паперовому примірнику, та дата накладення електронних підписів можуть не збігатися. Отже, підписання електронного примірника постанови 09.10.2026 саме собою не змінює дати її ухвалення та початку перебігу строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України. Водночас ця обставина разом із датою доставки постанови має значення для оцінки причин пропуску строку, оскільки саме після електронного підписання та доставки заявник отримав доступ до постанови через електронний кабінет.

Колегія суддів також враховує підхід Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 26.01.2026 у справі № 921/10/22, у якій під час поновлення строку на подання доказів витрат на професійну правничу допомогу оцінено в сукупності ухвалення постанови за відсутності учасників справи, дату її отримання заявником та його подальші дії щодо подання доказів.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, виходячи із завдань господарського судочинства та необхідності дотримання його основних засад, колегія суддів вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку та відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, поновити позивачу строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн та на підтвердження понесення зазначених витрат долучив, зокрема, договір про надання юридичних послуг від 15.12.2025, за змістом якого виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати замовнику передбачені цим договором послуги з юридично-правового забезпечення його діяльності (п.1.1). За надання послуг, передбачених предметом цього договору, замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі, який визначається сторонами в укладеному ними додатковому договорі, який становить невід`ємну частину цього договору або в акті надання послуг або в замовленні замовника, погодженому виконавцем (п.3.1).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 15.12.2026; акт від 13.10.2026 про надання послуг за договором від 15.12.2025 на суму 5 000,00 грн; платіжну інструкцію № 11167 від 14.10.2026 на суму 5 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: «Оплата за правову допомогу згідно договору надання юридичних послуг від 15.12.2025».

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар може визначатися, зокрема, у фіксованому розмірі. У такому разі його розмір не залежить від фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже, є визначеним.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару або зменшення суми його відшкодування можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку це суперечить принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що при розподілі судових витрат суд, за наявності заперечень іншої сторони, має оцінювати витрати на професійну правничу допомогу за критеріями їх реальності, необхідності та розумності, а також співмірності з предметом спору. За наявності відповідних підстав суд може відмовити у відшкодуванні таких витрат повністю або частково, однак має навести конкретні мотиви та правові підстави такого рішення (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний підхід застосовує Європейський суд з прав людини: компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими (необхідними) та обґрунтованими за розміром (справи «Двойних проти України», «Баришевський проти України»).

При цьому Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 зазначив, що визначаючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу, суд має виходити з установленого договором розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила, що їх розмір у сумі 5 000,00 грн визначений сторонами договору та підтверджується актом надання послуг від 13.10.2026. При цьому, надання правничої допомоги було пов`язане з апеляційним переглядом рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у цій справі, зокрема з підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що долучений до матеріалів справи договір про надання правової допомоги датований 15.12.2026, тобто датою, пізнішою за дату ухвалення судового рішення та складення акта наданих послуг. З огляду на встановлені обставини та наявність договору про надання юридичних послуг від 15.12.2025, колегія суддів вважає, що зазначення у договорі дати 15.12.2026 може бути наслідком технічної описки. Водночас, така неточність сама по собі не спростовує факту надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат, які підтверджуються сукупністю інших належних доказів, наявних у матеріалах справи.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми, колегія суддів враховує, що погоджений сторонами фіксований розмір винагороди не передбачає необхідності визначення окремо вартості кожної послуги чи кількості часу, витраченого адвокатом на її надання. Водночас, судом враховано характер спірних правовідносин, предмет та ціну позову, обсяг виконаної представником роботи, а також значення результату апеляційного перегляду для позивача. За результатами оцінки зазначених обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати в розмірі 5 000,00 грн відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, а їх розмір не є надмірним.

При цьому, відповідач у поданих запереченнях посилається на пропуск позивачем процесуального строку для подання доказів судових витрат, однак не наводить доводів щодо неспівмірності заявленої суми з обсягом наданої правничої допомоги та не надає доказів на підтвердження її завищення. Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення заявлених витрат або відмови в їх відшкодуванні повністю чи частково.

З огляду на те, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2026 апеляційну скаргу ТзОВ «ЕКОБЕРРІ» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 15.05.2026 – без змін, витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи, відповідно до положень ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У ХВ А Л И В:

Заяву Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни про ухвалення додаткового рішення задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБЕРРІ" (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, будинок 41, квартира 28 ідентифікаційний код 43119247) на користь Фізичної особи-підприємця Ярош Інни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua