Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №914/2450/22 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: банкрутство юридичної особи

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №914/2450/22

Суддя: Панова Ірина Юріївна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2450/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Галушко Н.А.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Литвиненко С.С.;

від боржника: ліквідатор Коваль В.В.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” б/н від 22.05.2026 (вх. №01-05/1631/26 від 25.05.2026)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 (повний текст рішення складено 11.05.2026)

у справі №914/2450/22 (суддя Чорній Л.З.)

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ”

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”(79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЛ-ПЕТРОЛ ТРЕЙДІНГ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА строком на сто сімдесят календарних днів. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 .

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”, припинено повноваження розпорядника майна; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031), відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА”, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Господарським судом Львівської області оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-УКРАЇНА” (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

26.08.2025 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобансервіс” за вх.№3532/25 про додаткові кредиторські вимоги до боржника на суму 27 680 929,46 грн.

У заяві про визнання грошових вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобансервіс” просив визнати грошові вимоги у розмірі 27 680 929,46 грн, з яких 6 056,00 грн 6 056,00 грн – вимоги першої черги (судовий збір), 27 674 867,46 грн – вимоги четвертої черги (3% річних, інфляційні втрати, та основна заборгованість). ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” заявило додаткові вимоги, а саме: 3% річних у розмірі 1 340 252,85 грн, втрати від інфляції у розмірі 13 734 620,61 грн, а також заборгованість у розмірі 12 600 000,00 грн, яка перерахована ТОВ “БНК Україна” згідно платіжного доручення № 1202222 від 18.01.2022 (призначення платежу: Плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. Дог. №335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, ДУ №15 від 23.12.2021 (з урахуванням листа ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” №21/01-4 від 21.01.2022).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Автобансервіс” обґрунтовувало грошові вимоги тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 заяву з кредиторськими вимогами ТОВ “Автобансервіс” задоволено частково. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” (08129, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2, код ЄДРПОУ 31982734) в розмірі 46 481 194,56 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. З ухвали Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 по справі вбачається, що заборгованість ТОВ “БНК Україна” перед ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” виникла у зв`язку з непоставкою попередньо оплаченої вартості паливо мастильних матеріалів: - за Договором № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 та додатковими угодами № 14 від 23.12.2021, № 16 від 26.01.2022, № 17 від 26.01.2022, - за Договором № 335-А92-20/Д від 26.10.2020, та додатковими угодами № 15 від 23.12.2021, № 16 від 26.01.2022, - за Договором № 335-А95-20/Д від 26.10.2020, та додатковими угодами № 13 від 23.12.2021, № 14 від 26.01.2022, - за Договором № 335-А100-20/Д від 15.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2450/22 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобансервіс” про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “БНК-Україна” у розмірі 27 680 929,46 грн.

Ухвала мотивована тим, що за результатами дослідження матеріалів справи та документів, поданих ТОВ «Автобансервіс», суд встановив, що загальна сума оплат за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 становить 57 123 167,11 грн, тоді як вартість фактично поставленого ТОВ «БНК-Україна» товару — 58 729 704,26 грн. Оскільки вартість поставленого товару перевищує суму здійснених оплат на 1 606 537,15 грн, суд дійшов висновку про відсутність заборгованості боржника перед кредитором та, відповідно, підстав для повернення авансового платежу в сумі 12 600 000,00 грн. З огляду на необґрунтованість основної вимоги суд також відмовив у задоволенні похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 року по справі № 914/2450/22 та прийняти нову – якою заяву ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” (код ЄДРПОУ: 31982734) про визнання кредиторських вимог до ТОВ “БНК-Україна” у розмірі 27 680 929,46 грн. задовольнити та визнати додаткові вимоги ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” до ТОВ “БНК Україна” на загальну суму 27 680 929.46 грн, з яких 6 056.00 грн. - вимоги першої черги (судовий збір), 27 674 867.46 грн. – вимоги четвертої черги (3% річних, інфляційні втрати, та основна заборгованість).

Зазначає, що 18.01.2022 на виконання додаткової угоди № 15 до договору поставки № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 ТОВ «БНК-Україна» перераховано авансовий платіж у сумі 12 600 000,00 грн, однак відповідний товар поставлений не був. Наявність та обґрунтованість цієї заборгованості підтверджуються також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.01.2025 у цій справі.

Також наголошує, що заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 13 734 620,61 грн та три проценти річних у сумі 1 340 252,85 грн нараховані виключно за період до відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію (до 02.11.2022), що відповідає вимогам частини третьої статті 41 КУзПБ. При цьому суд першої інстанції не врахував, що відповідні нарахування здійснено не лише на суму додаткового авансу 12 600 000,00 грн, а й на основну заборгованість у розмірі 46 481 194,56 грн, визнану ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 у цій справі, яка має преюдиційне значення.

20.07.2026 від ліквідатора ТОВ «БНК-Україна» Коваля В.В. надійшли додаткові пояснення б/н від 17.07.2026 (вх. № 01-04/6101/26), у яких арбітражний керуючий зазначає, що скаржником не конкретизовано періоди, суми та договірні підстави нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також не надано належних первинних розрахунків, необхідних для підтвердження кредиторських вимог.

Крім того, за результатами аналізу поданих кредитором у справу документів ліквідатор встановив, що загальна сума оплат за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 становила 57 123 167,11 грн, тоді як вартість поставленого кредитору товару — 58 729 704,26 грн. При цьому з урахуванням зарахування переплати за додатковою угодою № 13 у сумі 1 606 537,15 грн у рахунок виконання додаткової угоди № 15, про що свідчить лист ТОВ «Автобансервіс» від 18.01.2022, вартість поставленого товару повністю покриває здійснені оплати. Відтак ліквідатор вважає, що заборгованість та неповернутий аванс за вказаною угодою відсутні.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.05.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” б/н від 22.05.2026 (вх. №01-05/1631/26 від 25.05.2026) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2450/22.

Ухвалою суду від 01.07.2026 призначено розгляд справи на 11.08.2026.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Галушко Н.А.

Ухвалою суду від 11.08.2026 витребувано в Господарського суду Львівської області частину матеріалів справи №914/2450/22 у яких міститься визнані ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” та том 18 в та відкладено розгляд справи на 29.09.2026.

Ухвалою суду від 29.09.2026 відкладено розгляд справи на 03.11.2026.

У судовому засіданні 03.11.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Ліквідатор заперечив щодо доводів апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При перегляді ухвали господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до вимог ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КУзПБ учасниками зборів кредиторів боржника є конкурсні кредитори з правом вирішального голосу, вимоги яких визнані господарським судом за результатами попереднього засідання.

Порядок звернення кредиторів із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 45 КУзПБ).

Вимоги кредиторів заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Згідно з ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 КУзПБ заява кредитора має містити зокрема, виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника та їх обґрунтування, відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог, перелік документів, що додаються до заяви.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії слід враховувати таке:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

А тому, наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої ст. 45 КУзПБ обов`язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів (Постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21).

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов`язку з передачі товару, є грошовим зобов`язанням. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено: “правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу”.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2022 по справі № 902/186/21.

Заява ТОВ “Автобансервіс” про додаткові кредиторські вимоги до боржника обґрунтована тим, що додаткові вимоги про визнання інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від основної заборгованості ТОВ «БНК-Україна» перед ТОВ «Автобансервіс» за договорами поставки, яка в повному обсязі визнана судом та включена до реєстру вимог кредиторів. Заявник зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних нараховані за період прострочення виконання грошових зобов`язань до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 у справі № 914/2450/22, що відповідає положенням частини третьої статті 41 КУзПБ.

26.10.2020 між ТОВ "БНК-Україна" (постачальник) та ТОВ "Автобансервіс" (покупець) укладено Договір № 335-ДТ-20/Д поставки товару, за умовами якого: - Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити у період з грудня 2020 року по листопад 2021 року нафтопродукти (Товар), паливо дизельне, виробництва ВАТ "Мозирський НПЗ"/ВАТ "Нафтан" (Республіка Білорусь). Кількість, період поставки та ціна за визначений сторонами об`єм партій Товару визначалась Сторонами відповідно до умов Договору, Додаткових угод та Доповнень Договору (пункт 1.1);- орієнтовна ціна Договору визначена Сторонами в 1419885360 грн, у тому числі 236647560 грн ПДВ та може бути змінена за результатами фактичних поставок Товару за Договором (пункт 2.1); - загальна вартість Договору складає суму всіх Додаткових угод, що є невід`ємними частинами Договору та визначається як сумарна вартість партій Товару, переданих у власність Покупця згідно із супровідними товарними документами (видатковими накладними, залізничними накладними або товарно-транспортними накладними). Умови оплати: 100% передоплата до моменту передачі Постачальником Товару у власність Покупця згідно виставленого Постачальником рахунку на оплату узгодженої місячної партії Товару (пункти 2.2, 2.3); - ціна по кожній партії Товару є попередньою, згідно з Додатковою угодою, і остаточною, згідно з Доповненням до відповідної Додаткової угоди. Попередня ціна визначається і фіксується Сторонами у Додатковій угоді. Оплата за Товар Покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки Товару Постачальником (пункт 2.7); - формула ціноутворення та котирувальні періоди для розрахунку остаточної ціни товару визначені в пунктах 2.9, 2.15 Договору;- як запобіжний захід, що забезпечує виконання зобов`язань Покупця за цим Договором, Покупець зобов`язався перерахувати на рахунок Постачальника грошову суму (Контрактне забезпечення), у розмірі 10 євро за тонну обсягу максимальної місячної партії Товару, запланованої до придбання, за курсом НБУ на дату виставлення Постачальником рахунку (пункт 2.17).

Відповідно до умов Договору, в період з 30.11.2020 по 26.01.2022 Сторонами укладені Додаткові угоди до Договору поставки товару № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 та відповідні Доповнення до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених Договором. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 заяву з кредиторськими вимогами ТОВ “Автобансервіс” задоволено частково. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” (08129, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2, код ЄДРПОУ 31982734) в розмірі 46 481 194,56 грн до Товариства з обмеженою відповідальністю БНК-УКРАЇНА (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Вказані вимоги включають в себе заборгованість, що виникла зокрема з Додаткових угод № 14 від 23.12.2021, № 16 від 26.01.2022, № 17 від 26.01.2022 до Договору № 335 ДТ-20/Д від 26.10.2020.

Відповідно до платіжного доручення № 1202222 від 18.01.2022 на суму 15 300 000 грн, перерахованих на виконання умов договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020; Разом з тим, листом № 21/01-4 від 21.01.2022, ТОВ "Автобансервіс" уточнило призначення платежу, вказавши про те, що в платіжному дорученні № 1202222 від 18.01.2022 на суму 12 600 000 грн вірним вважати призначення платежу "плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. дог. №335ДТ-20/Д від 26.10.2020 ДУ №15 від 23.12.2021", а на суму 2 700 000 грн вірним вважати призначення платежу "плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. дог. №7335ДТ-20/Д від 26.10.2020 ДУ №14 від 23.12.2021. ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” сплачено на користь ТОВ “БНК Україна” платіжним дорученням № 1202222 від 18.01.2022 на суму 12 600 000,00 грн., призначення платежу: Плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. Дог. №335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, ДУ №15 від 23.12.2021 (з урахуванням листа ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” №21/01-4 від 21.01.2022, в свою чергу, ТОВ “БНК Україна” не було поставлено паливо в рахунок сплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції ТОВ “Автобансервіс” подало клопотання від 12.03.2024 за вх.№7121/24 про долучення витребуваних ухвалою Господарського суду Львівської області документів, яке судом першої інстанції задоволено. Серед документів наданих ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” із клопотанням від 12.03.2024 за вх.№7121/24, ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” надано документи щодо проведення оплат і поставок за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ-20/ Д від 26.10.2020.

Згідно поданий документів вбачається, що загальний розмір за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ-20/ Д від 26.10.2020 становить 57 123 167,11 грн, а саме: платіжна інструкція №1202142 від 13.01.2022 на суму 4 000 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 82), платіжна інструкція №1202166 від 14.01.2022 на суму 4 000 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 80), платіжна інструкція №1202222 від 18.01.2022 на суму 15 300 000,00 грн (том справи 18в а.с. 76), враховуючи лист-уточнення ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” №21/01-4 від 21.01.2022 сума 12 600 000,00 грн спрямовувалася для оплати за додатковою угодою №15 від 23.12.2021 до договору поставки 335-ДТ-20/Д від 26.10.2026, платіжна інструкція від 24.01.2022 на суму 8 200 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 73), платіжна інструкція від 25.01.2025 на суму 2 200 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 70), платіжна інструкція №1202629 від 01.02.2022 на суму 10 150 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 68), платіжна інструкція від 03.02.2022 на суму 2 000 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 41), платіжна інструкція від 03.02.2022 на суму 2 000 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 64), платіжна інструкція №1202705 від 03.02.2022 на суму 9 000 000,00 грн (том справи 18в, а.с. 67), платіжна інструкція №1203117 від 16.02.2022 на суму 2 973 167,00 грн (том справи (18в, а.с. 48).

Загальна вартість поставлених товарів на підставі наданих ТОВ “АВТОБАНСЕРВІС” видаткових накладних та актів становить 58 729 704,26 грн, що підтверджується видатковою накладною №939 від 21.01.2022 на суму 3 062 519,46 грн (том справи 18в, а.с. 2), видатковою накладною №993 від 24.01.2022 на суму 5 391 176,45 грн (том справи 18в, а.с. 4), видаткова накладною №1016 від 25.01.2022 на суму 10 438 265,63 грн (том справи 18в, а.с. 5), актом №1 від 31.01.20022 на суму 2 974 717,11 грн (том справи 18в, а.с.6), видаткова накладною №1358 від 03.02.2022 на суму 35 086 907,10 грн (том справи 18в, а.с. 7), видаткова накладною №1359 від 03.02.2022 на суму 1 776 118,51 грн (том справи 18в, а.с. 8).

Таким чином, вартість фактично поставлених ТОВ «БНК-Україна» товарів за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 перевищує загальну суму здійснених ТОВ «Автобансервіс» оплат на 1 606 537,15 грн.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання скаржника на п.8.19 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 28.01.2025, в зв`язку з тим, що суд касаційної інстанції звернув увагу на існування іншого самостійного предмету доказування грошових вимог у сумі 12600000,00 грн. за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ-20/Д, яка не згадувалась у заяві ТОВ «Автобансервіс» про визнання основних кредиторських вимог до банкрута, а заборгованість за цією угодою (разі її наявності) не входить до предмету доказування та дослідження за заявленими ТОВ «Автобансервіс» грошовими вимогами до боржника по договору поставки № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, що були предметом розгляду в постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 у справі № 914/2450/22 (т. 18и, а.с. 203-222), тобто заборгованість банкрута за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 підлягає доведенню у встановленому законом порядку, в даному випадку господарським судом в оскаржуваної ухвалі встановлена відсутність належних доказів існування додаткових грошових вимог до банкрута у вигляді заборгованості у сумі 12600000,00 грн. за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених ТОВ «Автобансервіс» кредиторських вимог, оскільки вартість фактично поставлених ТОВ «БНК-Україна» товарів за додатковою угодою № 15 перевищує суму здійснених оплат на 1 606 537,15 грн, що свідчить про відсутність заборгованості боржника за цією угодою. Відтак, за відсутності підтвердженої основної заборгованості відсутні й підстави для визнання нарахованих на неї інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Крім того, як вбачається з тексту заяви ТОВ «Автобансервіс» до банкрута про приєднання з кредиторськими вимогами від 26.08.2025 (т. 58 а.с.1-7) на суму 27 680 929,46 грн, остання, в порушення вимог ст. 45 КУзПБ не містить докладного розрахунку загальної суми інфляційних витрат та 3% річних з вказанням періодів та кількості днів прострочення, а також конкретних сум заборгованості та підстав її виникнення з посилання на первинні бухгалтерські та товарно-транспортні документи. За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованою відмову в задоволенні заяви ТОВ «Автобансервіс» про визнання кредиторських вимог до банкрута у розмірі 27 680 929,46 грн., підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2450/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОБАНСЕРВІС” б/н від 22.05.2026 (вх. №01-05/1631/26 від 25.05.2026) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.05.2026 у справі №914/2450/22 – залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Галушко Н.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua