Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №619/4342/15-ц — Котелевський районний суд Полтавської області

Суд: Котелевський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №619/4342/15-ц

Суддя: Шолудько А. В.

Справа № 619/4342/15-ц

Провадження № 2/535/27/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого – судді Шолудько А.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Кашуби Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції цивільну справу №619/4342/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділ 2/3 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням фактичного користування, що склалося, та визначення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться за вказаною адресою відповідно до належних ідеальних часток, мотивуючи тим, що їй належить 2/3 частки житлового будинку, інша частка житлового будинку належать ОСОБА_3 , яка не визнає її права на належну їй частку в житловому будинку, добровільно вирішити спір, який виник, відмовляється, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з позовом.

30 жовтня 2015 року ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області провадження у справі відкрито (том 1 а.с. 21).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року у справі витребувано докази з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, а саме інформацію: щодо спадкоємців, які звернулися з заявою про прийняття спадщини або з заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; щодо наявності заповіту та видачі свідоцтва про право на спадщину (том 1 а.с. 32).

18 серпня 2016 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області у справі призначено судово-технічну експертизу та зупинено провадження на час проведення експертизи (том 1 а.с. 60, 61).

Дергачівським районним судом Харківської області 03.03.2017 отримано від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса висновок судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи №8884 від 13.02.2017 по цивільній справі №619/4342/15-ц (том 1 а.с. 82-99).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області 06 червня 2017 року у справі витребувано докази з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області (том 1 а.с. 116).

Відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 06.07.2017 до участі у розгляді справи залучено співвідповідача - ОСОБА_5 (том 1 а.с. 144).

30 січня 2018 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області зупинено провадження у справі №619/4342/15-ц до набрання законної сили рішення у справі №619/3986/17-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на жилий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування (том 1 а.с. 170, 171).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21.01.2021 провадження у справі №619/4342/15-ц поновлено (том 1 а.с. 196, 197).

24 лютого 2021 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області призначено по справі додаткову судову будівельно-технічну, земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи (том 1 а.с. 210, 211).

Розпорядженням керівника апарату Дергачівського районного суду Харківської області «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ» від 29.09.2021 року №01-07/182/2021, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 , у провадженні якої перебувала вказана цивільна справа, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №619/4342/15-ц (том 1 а.с. 227).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дергачівського районного суду Харківської області від 29.09.2021 справа №619/4342/15-ц надійшла на розгляд судді Кононихіній Н.Ю. (том 1 а.с. 228).

Відповідно до ухвали судді Дергачівського районного суду Харківської області Кононихіної Н.Ю. від 01 жовтня 2021 року справу №619/4342/15-ц прийнято до провадження й призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, та ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року поновлено провадження у вказаній справі (том 1 а.с. 229-231).

15 листопада 2021 року ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області у справі забезпечено докази та витребувано докази (том 1 а.с. 247-249).

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області справа №619/4342/15-ц передана 18.11.2022 головуючому судді Болибоку Є.А. (том 2 а.с. 1).

Розпорядженням керівника апарату Котелевського районного суду Полтавської області «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» від 12.01.2023 №40, через припинення суддею Болибоком Є.А. виконання повноважень судді Котелевського районного суду Полтавської області у зв`язку із закінченням строку його відрядження з Дергачівського районного суду Харківської області, у провадженні якого перебувала вказана цивільна справа, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №619/4342/15-ц (том 2 а.с. 2, 3).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 12.01.2023 справа №619/4342/15-ц надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (том 2 а.с. 4).

Згідно з ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області Шолудько А.В. від 30.01.2023 справу №619/4342/15-ц прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (том 2 а.с. 5).

20 квітня 2023 року ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області витребувано докази (том 2 а.с. 42, 43).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25.05.2023 призначено по справі судову будівельно-технічну й земельно-технічну експертизу, та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи (том 2 а.с. 189, 190).

Відповідно до ухвали судді Котелевського районного суду Полтавської області Шолудько А.В. від 01.03.2024 справу №619/4342/15-ц поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання (том 2 а.с. 202).

Згідно з ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.05.2024 провадження у справі №619/4342/15-ц на час проведення експертизи, призначеною ухвалою суду від 25.05.2023 зупинено (том 2 а.с. 244-246).

08.11.2024 ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області Шолудько А.В. поновлено провадження у справі (том 3 а.с. 35).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 3 а.с. 86).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та пояснила, що після смерті батька успадкувала 2/3 частки спірного житлового будинку, тоді як 1/3 частка належить відповідачці, яка не визнає права власності на належну їй частку житлового будинку. У зв`язку з чим, позивачка просить виділити 2/3 частки житлового будинку відповідно до другого варіанту поділу, запропонованого у висновку експерта. Крім того, просить визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до варіанту один, наведеного в додатку 4 до висновку експерта.

Представник позивача – Плугатирьова Наталія Вікторівна, яка діє на підставі ордера серії ХВ №000093 від 24.12.2015, угоди від 24.12.2015 (том 1 а.с. 30, 31), під час судового засідання позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України (том 4 а.с. 198, 201), про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подала.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Мироненко Станіслав Станіславович, який діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1167279 від 15.01.2024 (том 2 а.с. 201), під час судового засідання позов не визнав та вважає, що заявлений позивачем спосіб захисту речового права у вигляді виділу 23 частин жилого будинку з надвірними будівлями в натурі є протиправним та неефективним способом захисту речового права, оскільки спірне домоволодіння має лише двох власників – ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . За часток у праві власності 2/3 та 1/3 можливий лише поділ майна, а не виділ частки. Поділ часток є неможливим, враховуючи висновки експертизи №19893 від 24.10.2024, оскільки за вказаним висновком запропоновано два варіанти «поділу» із зміною розміру часток співвласників на: 1) І варіант - 54/100 та 46/100; або 2) ІІ варіант - 42/100 та 58/100. При цьому, перший варіант поділу визначений можливим лише за компенсації мажоритарному співвласнику у розмірі 34538 грн., а другий варіант поділу окрім необхідної компенсації мажоритарному співвласнику у розмірі 34538 грн, також передбачає низку капітальних будівельних робіт, витрати щодо яких незрозуміло на кого мають бути покладені. Враховуючи вказані висновки експертизи, вбачається що навіть поділ будинку із збереженням його цілісності та залишенням часток у розмірі 1/3 та 2/3 є неможливим, оскільки такого варіанту експертом не запропоновано. Разом з цим, встановити порядок користування земельною ділянкою, яка не сформована як окремий об`єкт цивільних прав, яка перебуває у статусі комунальної власності територіальної громади, без будь-якого речового титулу (власності або користування за позивачем та відповідачем), вбачається неможливим.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (том 4 а.с. 202, 203), про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала, 24.03.2023 подала до суду письмові пояснення по справі, заяву про розгляд справи без її присутності та просить прийняти до уваги, що частка, яка буде належати їй у спадщині після смерті батьків, вона хоче зареєструвати на сестру ОСОБА_3 (том 2 а.с. 16-19).

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти – це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц).

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №320/4938/17).

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.11.2020 по справі №619/4538/18-ц, скасовано рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.03.2020, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дергачівської міської ради Харківської області №145/21 від 14 квітня 1987 року в частині узаконення самовільно побудованої прибудови до будинку розміром 3,63 х 6,90 м, розташованої в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим номером 2-79 в частині включення до складу спадкового майна прибудови «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалено нове рішення, а саме: позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Дергачівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом залишено без задоволення (том 1 а.с. 181 - 194).

Також у даній постанові встановлено, що ОСОБА_3 належить 1/12 частка жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 1986 року, зареєстрованого в реєстрі 3076, та 1/4 частку зазначеного житлового будинку - на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року у справі №619/3986/17, тобто загалом 1/3 частка будинку, а ОСОБА_1 - 2/3 частки цього будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 березня 2015 року (том 1 а.с. 181 – 194). Вказані частки на житловий будинок сторін також підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (том 1 а.с. 5, том 2 а.с. 123, том 4 а.с. 221-225).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу житлового будинку, який належить їм на праві спільної часткової власності.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виділ частки зі спільного майна – це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Тлумачення частини другої статті 367 ЦК України свідчить, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові від 22.08.2023 у справі №128/2735/20 Верховний Суд сформував висновок про те, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, – тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.04.2025 у справі №357/3145/20 виснувала, що поділ майна та виділ частки зі спільної власності мають різну процедуру та наслідки для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності, а також щодо випадків виділення колишнім співвласникам окремих приміщень.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Вимоги позивачки у розумінні статті 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.

Як встановлено у судовому засіданні спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому в даному випадку має місце поділ спільного майна відповідно до вимог ст. 367 ЦК України.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 367, 380 ЦК України поділ жилого будинку в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Таким чином визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників (постанова Верховного Суду від 01.12.2021 у справа №688/4007/19).

Факт роздільного користування спірним житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (том 2 а.с. 28-31), та не заперечується сторонами у справі.

У висновку судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №19893 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи від 24.10.2024 зазначено, що відповідно до матеріалів справи та обстеження в садибі за вищевказаною адресою, склався наступний порядок користування:

- співвласник ОСОБА_3 користується частиною житлового будинку літ. «А-1» (приміщення 12-4, 2-5, 2-6, 2-7), частиною прибудови літ. «а» (приміщенням 2-1, 2-2, 2-3), в цілому прибудовою літ. «А1-1» (приміщення 2-8, 2-9) та тамбуром літ. «а1» (приміщення ІІ), надвірними будівлями і спорудами: літньою кухнею літ. «Г», сараями літ. «г», літ. «г1», погребом літ. «г2», вбиральнею літ. «И», колонкою літ. «К», воротами №1 та частиною огорожі №2 (том 3 а.с. 8 на звороті);

- співвласник ОСОБА_1 користується частиною житлового будинку літ. «А-1» (приміщення 1-3, 1-4, 1-5, 1-6), частиною прибудови літ. «а» (приміщеннями 1-1, 1-2, 1-7), в цілому тамбуром літ. «а2» (приміщення І), надвірними будівлями і спорудами: літньою кухнею літ. «Д», верандою літ. «д», тамбуром літ. «д1», погребом літ. «В», вбиральнею літ. «Ж», колонкою літ. «К», воротами №1 та частиною огорожі №2 (том 3 а.с. 8 на звороті),

також відповідно до висновку судового експерта:

1. Надано два варіанти виділення часток житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з відступом від часток співвласників садиби, які складають: 1/3 у власності ОСОБА_3 , 2/3 у власності ОСОБА_1 та відповідно до фактичного користування, що склалось, наявного обладнання окремими системами водопостачання, каналізації, газопостачання (без необхідності переобладнання та з незначним переобладнанням) (том 3 а.с. 6-29).

Завданням суду при розгляді такої категорії справ є встановлення можливості поділу об`єкта нерухомості, що перебуває в спільній частковій власності, який буде відповідати вимогам, що передбачені будівельними нормами та правилами, коли кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

З цією метою призначається судова будівельно-технічна експертиза, за результатами проведення якої судом розглядається найбільш оптимальний варіант поділу нерухомого об`єкта в натурі відповідно до розміру ідеальних часток у спільній частковій власності. Отримання дозволів на перепланування об`єкта нерухомості здійснюється власниками, якщо техніко-юридичними нормами встановлена вимога щодо отримання дозвільних документів у разі втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування чи в інших випадках, передбачених будівельними нормами та правилами.

Наявність чи відсутність станом на час ухвалення судом відповідного рішення таких дозволів чи погоджень, необхідних для фактичного виконання робіт з поділу спірного майна, немає значення для суду, який ухвалює рішення про поділ незалежно від того, чи є у сторін у справі проєктна документація з поділу, чи затверджена вона, чи отримано ними документи на право виконання відповідних будівельних робіт, а також незалежно від того, чи вимагається за законом в конкретному випадку розробка такої проєктної документації та отримання дозвільної документації (постанова Велика Палата Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №607/4891/15-ц, пункти 65-67).

Вирішуючи питання про поділ спірного майна, суд виходить із того, що висновком судового експерта встановлена технічна можливість поділу будинку, згідно з двома варіантами виділення часток житлового будинку з надвірними будівлями запропонованими у висновку експерта №19893 від 24.10.2024, з відступом від часток співвласників садиби, які складають: 1/3 у власності ОСОБА_3 , 2/3 у власності ОСОБА_1 , та відповідно до фактичного користування, що склалось, наявного обладнання окремими системами водопостачання, каналізації, газопостачання.

Суд приходить до висновку про необхідність поділу спірного майна за варіантом №ІІ поділу садиби (додаток №3 висновку експертизи №19893 від 24.10.2024), оскільки за таким варіантом поділу житлового будинку наявна технічна можливість його переобладнання й перепланування: - між приміщеннями 2-6 та 2-9 улаштувати дверний проріз, встановити дверний блок (передбачити посилення конструкцій); - між приміщеннями 2-9 та 2-8, 2-6 та 2-5, 2-3 та 2-2 демонтувати дверні блоки, закласти дверні прорізи; - рекомендується між приміщеннями 2-3 та 1-7 демонтувати перегородку, улаштувавши приміщення кухні площею 9,7 кв.м; між приміщеннями 1-6 та 1-3 демонтувати перегородку, улаштувавши житлову кімнату площею 14,9 кв.м; між приміщеннями 2-5 та 1-5 демонтувати перегородку, улаштувавши житлову кімнату площею 15,0 кв.м; - рекомендується використовувати приміщення 2-4 площею 5,2 кв.м як комору, використовувати приміщення 2-8 площею 6,9 кв.м як гардеробну; переобладнати приміщення 1-2 площею 5,7 кв.м у санвузол; - лінія розподілу горища проходить по лінії розподілу будинку, без улаштування перегородок, улаштувати другий лаз на горище (передбачити посилення конструкцій перекриття). Рекомендується для забезпечення інженерними мережами (водопостачання, газопостачання, каналізації та опалення), запропонованих до виділення приміщень, звернутися до відповідних спеціалізованих установ. Такий варіант передбачає найменший відступ від часток сторін та фактичного користування садибою.

При цьому поділ будинку з надвірними будівлями здійснюється із відступом від часток співвласників, що належить їм на праві приватної власності. За ІІ варіантом поділу садиби частки співвласників становлять: І співвласника ОСОБА_3 - 42/100, замість 1/3; ІІ співвласника ОСОБА_1 – 58/100, замість 2/3 (том 3 а.с. 11 на звороті).

Так, згідно з висновком експертизи №19893 від 24.10.2024 інвентарна вартість житлового будинку з надвірними будівлями складає 404020,00 грн, відповідно вартість частки сторін складають: 58/100 частки - 234809,00 грн, 42/100 частки - 169211,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 передбачено виділення майна загальною вартістю 234809,00 грн, тобто із відступом від вартості 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями на 34538,00 грн, то із ОСОБА_3 на користь позивачки необхідно стягнути компенсацію в указаному розмірі.

Щодо наданого позивачкою звіту про оцінку майна – житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та спорудами площею 131,7 кв.м, житловою площею 71,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , від 25.04.2025 (том 4 а.с. 45-92), суд зазначає, що даний звіт визначає загальну ринкову вартість в цілях оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, має методологічний підхід – порівняльний, та не містить визначення ринкової вартості окремих частин майна, які відповідно до запропонованого варіанту поділу передаються кожному зі співвласників, а тому цей звіт не дозволяє встановити розмір грошової компенсації.

Посилання представника відповідача на необхідність проведення ряду капітальних будівельних робіт та невизначеність щодо розподілу відповідних витрат не є підставою для відмови у поділі житлового будинку в натурі. Також представник відповідача, посилаючись на можливі майбутні витрати, не спростував технічні можливості здійснення запропонованого варіанту поділу, відповідно до часток співвласників, та не довів існування іншого, більш оптимального варіанта з дотриманням прав обох співвласників.

Щодо визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням виконавчого комітету Дергачівської селищної ради депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області №12/5 від 09.01.1961 відведено земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 1200 кв. метрів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку (том 2 а.с. 68 на звороті, 69).

Однак, незважаючи на наявність даного рішення про відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво, та спадкування сторонами у справі спірного житлового будинку, відсутні докази формування земельної ділянки, на якій розташоване домогосподарство.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують право власності на землю чи право користування нею сторонами за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній договір (угода) про порядок користування вказаною земельною ділянкою між сторонами у справі, а також між попередніми співвласниками садиби, не надано доказів прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки сторонам у власність чи користування, а також належної землевпорядної документації, на підставі якої можливо встановити площі, межі земельної ділянки як об`єкта щодо якого заявлено вимогу про визначення порядку користування.

При цьому матеріали справи містять Технічний звіт з виконання геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який виконано у 2021 році ФОП ОСОБА_10 , зі змісту якого вбачається, що в результаті виконання геодезичної зйомки земельної ділянки були визначені координати меж фактичного користування земельною ділянкою, її площа та координати розташованих на ній будівель; площа зазначеної земельної ділянки склала 0,1228 га; поворотні точки межі земельної ділянки визначалися зі слів і відповідно до пояснень власників земельної ділянки (т. 1 а.с. 261 – 269).

Однак у звіті не зазначено, які саме особи надавали такі пояснення, власників земельної ділянки, та не надано жодних документів на підтвердження у них права власності чи права користування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявний у матеріалах справи звіт з виконання геодезичної зйомки земельної ділянки не дає можливості достовірно встановити її межі та площу.

У висновку судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №19893 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи від 24.10.2024 зазначено, що у наданих на дослідження матеріалах відсутній акт на право приватної власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , а також відсутні дані щодо правовстановлюючих документів на суміжні земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , однак при цьому є інвентаризаційна справа №4524 на садибу за адресою по АДРЕСА_1 та Технічний звіт з виконання геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який виконано у 2021 році ФОП ОСОБА_10 .

Згідно з вищезазначеним висновком судового експерта, запропоновано чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників садиби, які складають: 1/3 ОСОБА_3 , 2/3 ОСОБА_1 ; Технічно можливо та запропоновано влаштування окремого проходу на земельну ділянку для доступу з вулиці до частини житлового будинку та надвірних споруд, які запропоновано виділити І співвласнику та окремого проїзду (проходу) на земельну ділянку для доступу з вулиці до частини житлового будинку та надвірних споруд, які запропоновано виділити II співвласнику, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 3 а.с. 6-29).

При цьому у висновку зазначено наступне, встановлення в натурі (на місцевості) запропонованих І та ІІ варіантів порядку користування земельною ділянкою садиби по АДРЕСА_1 можливе після приведення меж досліджуваної земельної ділянки у відповідність до наявних правовстановлюючих документів (Рішення виконкому Дергачівської селищної ради від 09.01.1961 №12/15 щодо виділення земельної ділянки у безстрокове користування та Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 25.01.1961, з урахуванням даних щодо площі та меж, згідно з Абрисом виділюваної земельної ділянки від 09.01.1961 і Планом забудови земельної ділянки від 26.01.1961. За умови, що суміжні земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 мають кадастрові номери та правовстановлюючі документ (ймовірно суміжні межі «зі слів замовника» закріплені огорожами за правовстановлюючими документами), в даному дослідженні III та IV варіанти порядку користування земельною ділянкою садиби по АДРЕСА_1 розробляються відповідно до площі та меж (позначені у додатках синім кольором), які зазначені у геодезичній зйомці зйомки [1, т. 1, а. с. 261-269], виконано у 2021 році ФО-П ОСОБА_10 .

Відповідно до ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Згідно з ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17).

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №489/2029/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Досліджуючи висновок експерта, суд встановив, що наданні чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою пропонувалися відповідно до часток співвласників садиби, а саме: 1/3 частки та 2/3 частки, тоді як за другим варіантом поділу житлового будинку, співвідношення часток становить відповідно 42/100 та 58/100.

Таким чином, висновок експерта в частині визначення порядку користування земельною ділянкою не враховує всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Клопотання сторін щодо призначення додаткової експертизи тощо не надходило, а тому у задоволенні позову в частині визначення порядку користування земельною ділянкою слід відмовити. У разі усунення обставин, які перешкоджали вирішенню судом позову в цій частині, позивачка не позбавлена права повторно звернутися до суду з позовом з інших підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також вирішуючи питання про поділ спірного майна суд враховує висновок Верховного Суду у постанові від 23.04.2025 у справі №357/3145/20, де зазначено, що у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України (п. 6.19.1.).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою, необхідно задовольнити частково.

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 не зазначає, у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання її прав з боку відповідачки ОСОБА_5 , а також не наводить належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин, у зв`язку з чим у задоволенні позову до ОСОБА_5 слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, – задовольнити частково.

Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, відповідно до варіанту №ІІ поділу садиби (додатку №3) висновку судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №19893 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи від 24.10.2024,

виділивши в натурі ОСОБА_1 58/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме: приміщення в житловому будинку літ. «А-1», літ. «а», літ. «А1-1» загальною площею 77,6 кв. м, у тому числі: житлова кімната 1-3 площею 9,7 кв. м., житлова кімната 1-4 площею 16,8 кв. м., житлова кімната 1-5 площею 7,8 кв. м., житлова кімната 1-6 площею 5,2 кв. м., житлова кімната 2-4 площею 5,2 кв. м., коридор 2-5 площею 7,2 кв. м., коридор 1-1 площею 3,4 кв. м., кухня 1-2 площею 5,7 кв. м.; котельня 1-7 площею 5,1 кв. м., гардеробна 2-3 площею 4,6 кв. м., коридор 2-8 площею 6,9 кв. м.; господарські будівлі та споруди: тамбур літ. «а2», ганок літ. «а3», погріб літ. «В», літня кухня літ. «Д», веранда літ. «д», тамбур літ. «д1», вбиральня літ. «Ж», ворота №1, частина огорожі №2;

виділивши в натурі ОСОБА_3 42/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме: приміщення в житловому будинку літ. «А-1», літ. «а», літ. «А1-1» загальною площею 47,7 кв. м, в тому числі: житлова кімната 2-6 площею 16,0 кв. м., житлова кімната 2-7 площею 10,4 кв. м., санвузол 2-1 площею 6,2 кв. м., коридор 2-2 площею 2,9 кв. м., кухня 2-9 площею 12,2 кв. м.; господарські будівлі та споруди: тамбур літ. «а1», літня кухня літ. «Г», сарай літ. «г», сарай літ. «г1», погріб літ. «г2», вбиральня літ. «И», колонка «К», ворота №1, частина огорожі №2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці у вартості часток в розмірі 34538,00 грн (тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім гривень 00 копійок).

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою – відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Суддя А.В. Шолудько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua