Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №751/1247/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №751/1247/26

Суддя: Янченко А. В.

Справа № 751/1247/26

Провадження № 2/369/11030/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1956643, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 36000,00 грн. строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені умовами кредитного договору.

Кредитний договір № 1956643 від 14.12.2024 року був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання, проте відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість.

21.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 21-07/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», позивачу по справі, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 185300,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 36000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78740,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими згідно з кредитним договором з моменту відступлення права вимоги – 52560,00 грн., заборгованість за штрафами – 18000,00 грн.

Просив стягнути з відповідача вказану у позові заборгованість та судові витрати.

Справа надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області з Новозаводського районного суду м. Чернігова за підсудністю.

21 квітня 2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі і призначення її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

14.12.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем по справі укладено договір про надання споживчого кредиту № 1956643 за продуктом «NewShort», на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 36000,00 грн., що був перерахований на рахунок відповідача з використанням реквізитів її платіжної картки згідно умов зазначеного договору.

Згідно п.п. 1.1.-1.4. кредитного договору товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 36000,00 грн. Строк кредиту – 365 днів. Відповідно до п. 1.4. договору періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 5 днів.

Відповідно до п.п. 1.5., 1.5.1., 1.7. кредитного договору тип процентної ставки – фіксована; стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Згідно з п.п. 1.8.-1.9. договору загальні витрати за кредитом становлять 131400,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка – 3422,24 % річних.

Згідно п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 6.4. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 5400,00 грн. на четвертий день такого невиконання та у розмірі 1080,00 грн. починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання. Згідно з п. 6.4.6. договору граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) обмежується сумою, визначеною відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що кредитний договір № 1956643 від 14.12.2024 року підписано відповідачем 14.12.2024 року шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором H777 (о 19:27:42) та М957 (о 19:27:53), що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами кредитування, загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою та графіком платежів за вказаним договором.

На підтвердження перерахування грошових коштів у сумі кредиту за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року до позовної заяви додано лист ТОВ «Пейтек» № 20250722-391 від 22.07.2025 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Пейтек» на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 01.04.2024 року, укладеного з ТОВ «Селфі Кредит», 14.12.2024 року о 19:29:13 успішно перерахувало кошти у сумі 36000,00 грн. (номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» – 6d30823b3b45720aea07aa57e6f844e2, код авторизації 077244) на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_1 , тобто на ту саму картку, реквізити якої зазначені в п. 2.1. кредитного договору.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Селфі Кредит», вбачається, що 16.12.2024 року відповідачем сплачено 100,00 грн., які зараховано в рахунок погашення процентів, після чого платежі на погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем не здійснювались.

Суд встановив, що 21.07.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 21-07/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс», позивачу по справі, права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року.

Акти приймання-передачі реєстру боржників від 21.07.2025 року, платіжна інструкція № 539770001 від 21.07.2025 року про оплату за договором факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025 року підтверджують, що позивач прийняв права вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» станом на дату відступлення права вимоги (21.07.2025 року) заборгованість відповідача становила 132740,00 грн., з яких: 36000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 78740,00 грн. – заборгованість за процентами, 18000,00 грн. – заборгованість за штрафами.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» після відступлення права вимоги позивачем нараховано проценти за користування кредитом за стандартною ставкою 1 % в день протягом 146 днів, тобто в межах строку кредиту, визначеного п. 1.3. договору, у сумі 52560,00 грн. Загальна заборгованість відповідача становить 185300,00 грн., з яких: 36000,00 грн. – тіло кредиту, 131300,00 грн. – проценти (78740,00 грн. – на дату відступлення права вимоги та 52560,00 грн. – нараховані згідно з кредитним договором з моменту відступлення права вимоги), 18000,00 грн. – штрафи.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року відповідачем належним чином не виконано. Відповідач, як позичальник (споживач), зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань незалежно від того, що право вимоги за цим договором було відступлене іншому кредитору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась з ними.

Згідно висновкам, що викладені у Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді (відповідні правові позиції (висновки) викладені в Постановах Верховного Суду, а саме: від 12.01.2021р. по справі 524/5556/19; від 07.10.2020р. по справі № 127/33824/19; від 09.09.2020р. по справі № 732/670/19; від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Така позиція повною мірою узгоджена з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17.

Грошові кошти за укладеним кредитним договором було видано на платіжну картку позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень, якої вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, лист ТОВ «Пейтек» про переказ коштів у сукупності з кредитним договором, в якому зазначено реквізити платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 , та здійсненим відповідачем платежем на погашення заборгованості підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 36000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд встановив, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 21-07/25 від 21.07.2025 року.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до основних засад цивільного судочинства - змагальності та диспозитивності (статті 12,13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, в якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Станом на день розгляду справи відповідачем борг за кредитним договором не повернуто, відзиву на позов не надано, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, тому суд вважає доведеним обов`язок відповідача і його невиконання по сплаті платежів за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року.

З урахуванням доказів, наданих позивачем по справі, заборгованість за кредитним договором № 1956643 від 14.12.2024 року складає 185300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 36000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги – 78740,00 грн., заборгованість за процентами, нарахованими згідно з кредитним договором з моменту відступлення права вимоги – 52560,00 грн., заборгованість за штрафами – 18000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Щодо підстав стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 2489 від 01.12.2025 року та витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року, згідно з якими позивачу надано послуги: надання усної консультації з вивченням документів (2 години) – 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 годин) – 18000,00 грн., письмова консультація (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти) – 3000,00 грн., а всього на суму 25000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження №14-382цс19).

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги та його розміру, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, беручи до уваги, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, адреса для листування: 33013, м. Рівне, проспект Миру, 6, а/с 8) заборгованість за договором № 1956643 від 14.12.2024 року у розмірі 185300,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, адреса для листування: 33013, м. Рівне, проспект Миру, 6, а/с 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 05.11.2026 року.

Суддя А.В. Янченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua