Суд: Чуднівський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №294/1457/26
Суддя: БІЛЕРА І. В.
провадження № 3/294/2088/26
справа № 294/1457/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Чуднів
Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, не працює, за ч.1 ст. 184 КУпАП -
В С Т А Н О В И В:
11.08.2026 близько 18:00 год. у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 неналежно утримувала своїх неповнолітніх дітей, а саме голі бігали по дорозі та брудні, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, про що складено протокол серії ВБА №195404 від 11.08.2026.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, однак через канцелярію суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі, вину визнає та щиро розкаюється.
Дослідивши матеріали справи щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП, суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положеннями ч.1 ст.184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Частиною 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов`язків чітко передбачених законодавством.
У справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, щодо невиконання батьківських обов`язків судом досліджено долучені докази, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №195404 від 11.08.2026;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно яких 11.08.2026 близько 18:00 год. в АДРЕСА_1 , вона знаходилась в себе вдома та займалася домашніми справами, коли почула що її кличе донька з приводу того, що гр. ОСОБА_2 робить зауваження що її діти бігають голі та брудні, вона на зауваження не зреагувала та далі займалася домашніми справами;
- письмові пояснення ОСОБА_2 , згідно яких 11.08.2026 близько 18:00 год. в АДРЕСА_1 , вона поверталася з маршрутки до себе додому та побачила що троє дітей бігали по дорозі віком рік, два, три без верхнього одягу, брудні. Та сказала дівчинці покликати маму, дівчинка забігла в хату та вибігла через хвилину і сказала що мама не може вийти, вона зайнята. Після чого вона викликала поліцію.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, яка притягується до адміністративної відповідальності вперше та щиро покаялась, відсутність обтяжуючих обставин, за відсутності шкоди, завданої вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, вважаю за можливе обмежитись усним зауваженням.
Згідно із ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, приходжу до висновку про звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за малозначністю, оголосивши усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст. 22, ст. 184, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження в справі закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Скарга на постанову може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області.
Суддя Ірина БІЛЕРА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua