Суд: Ємільчинський районний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №277/1510/26
Суддя: Корсун Т. Г.
Справа № 277/1510/26
РІШЕННЯ
іменем України
"05" листопада 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Корсун Т.Г., за участю секретаря судового засідання Т.В. Дідус, позивача – не з`явився, відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, також зазначила, що сторони з 26.02.2011 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у сторін спільне життя не склалося, у зв`язку з протилежними поглядами на життя, сторони разом не проживають з 2024 року, спільного господарства не ведуть. На думку позивача, шлюб має формальний характер, подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам у зв`язку з чим вона наполягає на його розірванні.
Ухвалою суду від 09.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 279 ЦПК України з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав, зазначивши, що з позивачем проживає окремо з 2024 року так як подальше сімейне життя з позивачкою не склалося, просив справу розглянути без його участі, розподілити судові витрати порівну між сторонами.
Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю, просила розглянути справу без її участі.
У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 26.02.2011 перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом №136, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.02.2011.
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Аналогічне положення містить частина перша статті 24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, згідно з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, а тому на даний час разом не проживають, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, фактичних сімейних відносин не підтримують. Така поведінка створила обстановку при якій спільне проживання і збереження сім`ї є неможливим, а тому примирення між сторонами неможливе. Позивач обдумала своє рішення і остаточно визначилася із серйозністю своїх намірів щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позовних вимог щодо порядку виховання та утримання дитини, поділу спільного майна сторін не заявлено.
Частиною 2 ст. 114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що позивач скористалася правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки сторони не бажають перебувати у шлюбі, а примушування до збереження шлюбу не допускається та збереження шлюбу суперечить інтересам кожної сторони. Обставин, які перешкоджають розірванню шлюбу судом не встановлено.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 665,60 грн., сплачений позивачем під час звернення з позовом до суду, інші 50% судового збору в розмірі 665,60 грн. слід повернути позивачеві з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 110, 112 СК України, ст.ст. 13, 81, 89, 133, 141, 142, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_5 ») та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 26.02.2011 відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №136.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_7 з Державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого згідно квитанції №3262498052 від 05.10.2026 року в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_8 (адреса: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.
Суддя Т. Г. Корсун
Оригінал: reyestr.court.gov.ua