Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №736/1109/26
Суддя: Луговець О. А.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 листопада 2026 рокум. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/1109/26
Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2336/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Серебрянікова В.Є., Черноп`ятова С.В.,
секретар судового засідання Хілик М.О.
учасники справи:
стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»,
суб`єкт оскарження приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року (суддя – Кутовий Ю.С., місце ухвалення – м. Корюківка, дата складання повної ухвали – 17.09.2026) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., у якій просить визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця з приводу відмови в реєстрації заяви ОСОБА_1 від 04.05.2026 до нього та надання роз`яснень і копій документів, на підставі яких виконавцем здійснено заміну стягувача з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп»; скасувати як незаконну постанову приватного виконавця від 22.01.2026 про зміну назви сторони виконавчого провадження ВП №77183760; стягнути з приватного виконавця витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Скаржник свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою приватного виконавця від 22.01.2026 було змінено найменування сторони виконавчого провадження у ВП №77183760 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп». 11.04.2026 Іваненко М.М., як сторона виконавчого провадження, звернувся до приватного виконавця із заявою, в якій просив надати роз`яснення та копії документів, на підставі яких здійснено заміну стягувача. Проте, до 04.05.2026 відповіді він не отримав, у зв`язку з чим 04.05.2026 до електронного кабінету приватного виконавця знову направив аналогічну заяву, в якій просив надати відповідь до 09.05.2026. Однак у реєстрації його заяви від 04.05.2026 приватним виконавцем було відмовлено, про що заявнику стало відомо 07.05.2026. Вважає вказану бездіяльність приватного виконавця триваючою та протиправною, а постанову – незаконною, оскільки стягувач змінив не лише назву, а й індекс поштового зв`язку, юридичну адресу місцезнаходження, види економічної діяльності, установчі документи. Крім того, в постанові не зазначено обов`язкових реквізитів, зокрема: мотивів, з яких приватний виконавець прийняв таке рішення (дійшов певних висновків); копій підтверджуючих документів, на підставі яких виконавцем проведено перейменування стягувача; строку і порядку оскарження винесеної постанови та набрання нею чинності.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 6000,00 грн витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:
- визнати протиправною та нечинною й скасувати повністю дану ухвалу суду першої інстанції;
- ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити та визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо винесення постанови від 22.01.2026 у ВП №77183760 про зміну найменування стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»;
- скасувати постанову приватного виконавця Приходька Ю.М. від 22.01.2026 про зміну назви сторони виконавчого провадження у ВП №77183760, якою постановлено змінити найменування стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп»;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Приходька Ю.М. щодо ненадання належної відповіді на звернення ОСОБА_1 та ненадання документів, які підтверджують підстави винесення постанови від 22.01.2026;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. витрати на правову допомогу при поданні ним апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 17.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду в розмірі 3000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги узагальнено зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою з неповним з`ясуванням обставин справи, без належної оцінки доказів та доводів, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що суд у вступній частині ухвали послався на новий вигаданий номер справи без зазначення необхідної обов`язкової інформації про склад учасників справи. При цьому, постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження у ВП № 77183608 повинна виконуватись в межах справи №736/1003/24, а не у справі №736/1109/26.
Апелянт посилається на невідповідність оскаржуваної ухвали суду вимогам ст. 260 ЦПК України щодо не зазначення у вступній частині імен (найменування) всіх учасників, а в резолютивній частині – повних висновків про відмову в розгляді заяв скаржника до приватного виконавця.
За доводами скаржника, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем яких є територія, на якій ведуться активні бойові дії або тимчасово окупована територія, якою є і Корюківська міська територіальна громада, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію. Проте приватний виконавець Приходько Ю.М. не входить до органу ДВС і не має повноважень проводити виконавчі дії на території Корюківської міської територіальної громади, в тому числі й змінювати 22.01.2026 найменування стягувача.
Апелянт вказує, що суд належним чином не перевірив та не встановив: який саме документ підтверджував зміну найменування; коли цей документ був отриманий приватним виконавцем; ким він був виданий; які саме відомості містив; чи підтверджував він саме зміну найменування юридичної особи; чи підтверджував він тотожність юридичної особи, зазначеної у виконавчому документі, з юридичною особою, назву якої було внесено до виконавчого провадження; чи відповідають ідентифікаційні дані юридичної особи даним, зазначеним у виконавчому документі; чи не відбулося фактично вибуття первісного стягувача та його заміна іншою юридичною особою. Водночас стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», вказуючи про зміну найменування юридичної особи, змінив: індекс поштового зв`язку; юридичну адресу місцезнаходження товариства; види економічної діяльності; банківські рахунки; установчі документи товариства; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; назву «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» на назву «Товариство з обмеженою відповідальністю».
Боржник зазначає, що стягувач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» з 27.12.2025 припинив своє існування, а новостворене ТОВ «Дніпрофінансгруп» до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах не зверталось, у зв`язку з чим не набуло прав стягувача, а тому приватний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертає увагу, що його звернення від 11.04.2026 та 04.05.2026 до приватного виконавця про надання роз`яснень та копій документів, на підставі яких виконавцем здійснено заміну стягувача, мали значення для перевірки доводів скарги, проте суд не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими матеріалами виконавчого провадження.
Апелянт також не погоджується з витратами на правничу допомогу, надану приватному виконавцю адвокатом Прокоф`євим Б.І., вважаючи їх завищеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Приватний виконавець подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скарг у залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін; стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця понесені ним судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, виконавець зазначає, що оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Виконавець вказує, що всі його дії щодо прийняття постанови про зміну назви сторони (стягувача) виконавчого провадження та постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних були вчинені відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому формування постанов, здійснюється фактично автоматично за допомогою системи АСВП, а тому втручання в їх зміст виконавця є мінімальним.
Наголошує, що боржник 23.01.2026 через його електронний кабінет був належним чином повідомлений про винесення відповідних постанов по ВП №77183760, що підтверджується відповідними повідомленнями про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
Зазначає, що незважаючи на некоректний спосіб звернення до приватного виконавця, 20.04.2026 виконавцем все ж було надано своєчасно відповідь на заяву з роз`ясненнями та доданими копіями документів. Відповідь з додатками направлено поштовим відправленням на зазначену в заяві адресу, а саме: АДРЕСА_1 , а ймовірною причиною неотримання відповіді ОСОБА_1 є його постійне проживання за кордоном. До того ж, вказана відповідь була завантажена у систему АСВП та боржник мав можливість ознайомитися з нею. Надалі, 04.05.2026 та 07.06.2026 боржник через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» вдруге та втретє звертався до виконавця із тотожними заявами, адресованими Корюківському районному суду Чернігівської області, які на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» залишені без розгляду.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, з усіма постановами та іншими процесуальними документами, винесеними по ВП №77183760, може ознайомитись в електронній формі в АСВП за допомогою ідентифікатора доступу, вказаному у постанові про відкриття виконавчого провадження та який у нього наявний.
Виконавець також наголошує, що скаржником не було подано до суду першої інстанції обґрунтованого клопотання про зменшення правничої допомоги із зазначенням причин неспівмірності її розміру.
Стягувачем ТОВ «Дніпрофінансгруп» відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Боржник (апелянт), стягувач та приватний виконавець були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи в електронній формі через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу до їх електронного кабінету (ч. 6-8 ст. 128 ЦПК України), але своїм правом на участь не скористалися, про причини неприбуття не повідомили.
Неявка належним чином сповіщених про дату, час та місце розгляду справи учасників не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
За неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).
Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Корюківським районним судом Чернігівської області 22.01.2025 видано виконавчий лист №736/1003/24 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 85889,73 грн інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с. 26 зворот-27).
05.02.2025 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Приходьку Ю.М. подана заява про примусове виконання рішення суду за даним виконавчим листом (а.с. 25-26).
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №77183760) за виконавчим листом №736/1003/24, виданим 22.01.2025 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 85889,73 грн інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (а.с. 29).
21.01.2026 ТОВ «Дніпрофінансгруп» приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Приходьку Ю.М. подало заяву про зміну найменування та реквізитів стягувача, в якій просило у всіх виконавчих провадженнях, що перебувають у виконавця та за якими стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», винести постанову про зміну найменування стягувача, зазначивши повне найменування стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ: 40696815, а також внести до автоматизованої системи відомості про зміну: адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» на нову: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових стрільців, будинок 9, та в подальшому всю поштову кореспонденцію направляти на нову адресу, реквізитів для перерахування коштів, та перерахувати кошти стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» на вказані в заяві реквізити (а.с. 30).
На підтвердження вимог заяви додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої 27.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», а також відбулися зміни щодо місцезнаходження юридичної особи: з 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205, на 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9, видів економічної діяльності (а.с. 30 зворот-31).
22.01.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесена постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження у ВП №77183760, згідно якої змінено найменування стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (а.с. 33). Цією ж датою приватним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних щодо стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп», а саме: замість Індекс 49089 зазначити Індекс 49001; замість адреса вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205 зазначити адреса вул. Січових стрільців, буд. 9 (а.с. 34).
Копії вказаних постанов доставлено з АСВП до електронного кабінету Іваненка М.М. 23.01.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», що підтверджується повідомленнями №11506681 та №11517165 (а.с. 35).
11.04.2026 Іваненко М.М. через систему «Електронний суд» звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із заявою, в якій просив надати роз`яснення та копії документів, на підставі яких приватним виконавцем здійснено заміну стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп» (а.с. 8, 36). Дана заява була доставлена до електронного кабінету приватного виконавця 11.04.2026 14:33, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 9).
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслав відповідь за №377713 від 20.04.2026 на заяви ОСОБА_1 за №б/н від 11.04.2026 по ВП №77237054, №77183608, №77183760, в якій повідомив наступне. 22.01.2026 до офісу приватного виконавця від ТОВ «Дніпрофінансгруп» надійшла заява про зміну найменування та реквізитів стягувача №0121/15/Б від 21.01.2026 (з додатками), в якій повідомлено, що 27.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінило найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», також відбулась зміна місцезнаходження юридичної особи. Крім того, в заяві ТОВ «Дніпрофінансгруп» просило у всіх виконавчих провадженнях за якими стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» винести постанову про зміну найменування стягувача, зазначивши нове найменування, а також, внести до автоматизованої системи відомості про зміну адреси та реквізитів для перерахунку коштів. На підставі вищенаведеного, приватним виконавцем і були винесені 22.01.2026 постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження та про зміну (доповнення) реєстраційних даних. У додатку до відповіді значиться заява ТОВ «Дніпрофінансгруп» про зміну найменування та реквізитів стягувача (з додатками) на 3 арк (а.с. 37 зворот).
Вказана відповідь приватного виконавця на заяву ОСОБА_1 від 11.04.2026 була зареєстрована в АСВП 20.04.2026 за вихідним номером 37713, що підтверджується відповідним скріншотом з АСВП.
04.05.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» повторно звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із аналогічною заявою, зазначивши, що не отримав відповіді на попередню заяву, й просив надати до 09.05.2026 роз`яснення та копії документів, на підставі яких приватним виконавцем здійснено заміну стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп» (а.с. 6, 38). Дана заява була доставлена до електронного кабінету приватного виконавця 04.05.2026 21:40, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 7).
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслав відповідь за №45617 від 15.05.2026, у якій повідомив, що заяви ОСОБА_1 №б/н від 04.05.2026 залишені без розгляду на підставі абзацу 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», так як 13.04.2026 до офісу приватного виконавця вже надходили аналогічні заяви ОСОБА_1 , які було розглянуто по суті та направлено відповідь на поштову адресу заявника (а.с. 39 зворот).
Вказана відповідь приватного виконавця на заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 була зареєстрована в АСВП 15.05.2026 за вихідним номером 45617, що підтверджується відповідним скріншотом з АСВП.
07.06.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» втретє звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. із аналогічною заявою, в якій просив надати роз`яснення та копії документів, на підставі яких приватним виконавцем здійснено заміну індексу та адреси стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (а.с. 40).
Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) надіслав відповідь за №73244 від 24.06.2026, у якій повідомив, що заяви ОСОБА_1 №1, №2 від 07.06.2026 та заява №3 від 10.06.2026 залишені без розгляду на підставі абзацу 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян», так як 13.04.2026 до офісу приватного виконавця вже надходили аналогічні заяви ОСОБА_1 , які було розглянуто по суті та направлено відповідь на поштову адресу заявника (а.с. 42).
Вказана відповідь приватного виконавця на заяву ОСОБА_1 від 07.06.2026 була зареєстрована в АСВП 24.06.2026 за вихідним номером 73244, що підтверджується відповідним скріншотом з АСВП.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2 ст. 451 ЦПК України).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 3 ст. 451 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що винесення оскаржуваної постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства (абз. 2 ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
Також суд указав на безпідставність твердження скаржника щодо ненадання приватним виконавцем відповіді на його звернення, оскільки відповідь з додатками була направлена поштовим відправленням за місцем реєстрації ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 .
Задовольняючи клопотання представника приватного виконавця про стягнення зі скаржника на користь виконавця понесених ним витрат на правничу допомогу, суд врахував підтвердження цих витрат належними й допустимими доказами, а також відсутність заяви скаржника про зменшення вказаної суми судових витрат, тоді як суд в силу принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства не може це зробити з власної ініціативи.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Аналогічне положення міститься й у п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України.
Наведені норми Основного Закону кореспондуються з ч. 1 ст. 18 ЦПК України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
У ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 цього Закону).
У ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Згідно абз. 2 ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому листі Корюківського районного суду Чернігівської області №736/1003/24 від 22.01.2025, за яким на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Дніпрофінансгруп» приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 12.02.2025 було відкрито виконавче провадження ВП №7718760, стягувачем значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Дніпрофінансгруп».
Таке найменування стягувача вказано виконавцем і в постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.02.2025.
У наданій 21.01.2026 приватному виконавцю заяві, ТОВ «Дніпрофінансгруп» просило у всіх виконавчих провадженнях, що перебувають у виконавця та за якими стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», винести постанову про зміну найменування стягувача, зазначивши повне найменування стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», ЄДРПОУ: 40696815, а також внести до автоматизованої системи відомості про зміну: адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» на нову: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових стрільців, будинок 9, та в подальшому всю поштову кореспонденцію направляти на нову адресу, реквізитів для перерахування коштів, та перерахувати кошти стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» на вказані в заяві реквізити
На підтвердження вимог даної заяви ТОВ «Дніпрофінансгруп» надало виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої 27.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», а також внесено зміни щодо місцезнаходження товариства: з 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205, на 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9, видів економічної діяльності.
22.01.2026 приватним виконавцем винесена постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження у ВП №7718760, згідно якої змінено найменування стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп». Цього ж дня приватним виконавцем винесена й постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних щодо стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп», а саме: замість Індекс 49089 зазначити Індекс 49001; замість адреса вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205 зазначити адреса вул. Січових стрільців, буд. 9.
Оскаржувана постанова приватного виконавця за формою та змістом у цілому відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція №512/5).
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятої приватним виконавцем постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження від 22.01.2026, законність якої піддається сумніву скаржником, оскільки таке рішення приватного виконавця відповідає приписам абз. 2 ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції №512/5.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що місцевий суд належним чином не перевірив та не встановив обставини зміни найменування стягувача та підтверджуючі цьому документи, позаяк до заяви про зміну найменування та реквізитів стягувача ТОВ «Дніпрофінансгруп» додало виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка містить підтверджуючу інформацію та на яку мається посилання в оскаржуваній ухвалі суду.
Не є слушними й твердження боржника, що стягувач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» з 27.12.2025 припинив своє існування, а новостворене ТОВ «Дніпрофінансгруп» до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах не зверталось, у зв`язку з чим не набуло прав стягувача, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для приватного виконавця закінчити виконавче.
Адже, як слідує з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стягувач ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» лише змінив найменування, юридичну адресу та види економічної діяльності, що також підтверджується однаковим кодом юридичної особи. Ці обставини не зумовлюють припинення даної юридичної особи й вибуття її як сторони виконавчого провадження та не потребують судового рішення про заміну сторони правонаступником.
Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо невірного формування нової справи за його скаргою, оскільки зазначення в оскаржуваній ухвалі суду єдиного унікального номера справи (736/1109/26), відмінного від номера справи, в якій було видано виконавчий лист (736/1003/24), жодним чином не впливає на права та інтереси учасників справи, а є внутрішнім технічним та організаційним процесом судочинства.
Не зазначення у вступній частині ухвали імен (найменування) всіх учасників, як то передбачено п. 1в ч. 1 ст. 260 ЦПК України, не є тим істотним порушенням норм процесуального права, яке у відповідності до ч. 3 ст. 376 ЦПК України слугує обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Також безпідставними є посилання апелянта на не зазначення в резолютивній частині ухвали суду повних висновків про відмову в розгляді його заяв до приватного виконавця, оскільки резолютивна частина судового рішення містить загальний висновок про відмову у задоволенні вимог скарги і в такому разі суд не повинен був вказувати про залишення без задоволення кожної із заявлених скаржником вимог, що не суперечить вимогам п. 4а ч. 1 ст. 260 ЦПК України.
Апеляційний суд не може погодитися й з твердженнями скаржника про відсутність у приватного виконавця Приходька Ю.М. повноважень проводити виконавчі дії на території Корюківської міської територіальної громади, на якій ведуться активні бойові дії, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався й триває дотепер.
Верховна Рада України прийняла Закон від 28 липня 2022 року №2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19 серпня 2022 року), яким абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про виконавче провадження» виклала у такій редакції: забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (набрала чинності 25 грудня 2022 року), якою, зокрема, встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, щодо Корюківської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області зазначено: дата виникнення можливості бойових дій 29.06.2022, 17.11.2023, дата припинення можливості бойових дій 22.09.2022; дата початку тимчасової окупації всієї території Корюківського району Чернігівської області 24.02.2022, дата завершення тимчасової окупації 03.04.2022.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (набрав чинності 20 березня 2025 року) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Одночасно затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), відповідно до якого: дата початку тимчасової окупації всієї території Корюківського району Чернігівської області 24.02.2022, дата завершення тимчасової окупації 03.04.2022; дата виникнення можливості бойових дій на території Корюківської міської територіальної громади 29.06.2022, 17.11.2023, дата припинення можливості бойових дій 22.09.2022, 30.11.2024; Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області відноситься до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 01.12.2024 без зазначення дати завершення бойових дій.
Приписами ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сам по собі факт реєстрації чи місцезнаходження боржника на території територіальної громади, включеної до відповідного Переліку, за відсутності здійснення виконавчих дій на такій території не свідчить про поширення встановленої законом заборони на відповідні виконавчі правовідносини. Відповідна заборона стосується виключно відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на територіях, визначених законом.
Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі №905/2368/15, від 24.04.2023 у справі №910/5953/17, від 10.05.2023 у справі №904/1708/22, від 27.02.2025 у справі № 904/3743/22.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на час винесення приватним виконавцем Приходьком Ю.М. постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження (22.01.2026) територія, на якій зареєстровано місце проживання боржника ОСОБА_1 , була визначена як територія активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Водночас місцезнаходження приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420 м. Чернігів) не віднесена до вказаного Переліку, а оскаржувана постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження винесена із використанням Автоматизованої системи виконавчого провадження саме за вказаним місцезнаходженням приватного виконавця.
Крім того, постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження не містить у собі інформації, що приватним виконавцем проводились якісь виконавчі дії на території Корюківської міської територіальної громади, де зареєстрований ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також зауважує, що за положеннями Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й ст. 10 цього Закону, зміна назви сторони виконавчого провадження не є заходом примусового виконання рішень, а тому жодним чином не унеможливлювало прийняття приватним виконавцем оскаржуваної постанови.
Доказів протилежного Іваненко М.М. усупереч вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав і на таку підставу своєї скарги до суду першої інстанції не посилався.
Крім того, місцевий суд цілком обгрунтовано відхилив твердження скаржника про ненадання йому приватним виконавцем відповіді на заяви від 11.04.2026 та від 04.05.2026, оскільки такі відповіді надсилались за адресою проживання боржника, вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ). Натомість іншої адреси свого місцезнаходження боржник виконавцю не повідомляв.
Прикметно, що таку ж адресу свого місця проживання ОСОБА_1 зазначає й у скарзі до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі.
Відповіді приватного виконавця на заяви ОСОБА_1 були надані у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», зареєстровані в АСВП 20.04.2026 та 15.05.2026, що підтверджується наданими виконавцем скріншотами з АСВП.
Посилання скаржника на неотримання ним від приватного виконавця вказаних відповідей не є прийнятними, оскільки як слушно зазначає виконавець у відзиві, ці відповіді та оскаржувана постанова у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» були надіслані заявнику простим поштовим відправлення, а також завантажені до АСВП, до якої боржник має доступ через наданий йому ідентифікатор, що містився у постанові про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим боржник мав можливість безперешкодно ознайомитися з цими документами.
Наведене свідчить про реєстрацію приватним виконавцем всіх направлених йому ОСОБА_1 звернень та надання на них своєчасних і повних відповідей.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу скаржника, що норма ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку роз`яснювати сторонам виконавчого провадження зміст прийнятих рішень та надавати копії документів, про що боржник клопотав у своїх заявах.
Виконавець зобов`язаний надавати сторонам виконавчого провадження лише можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
Водночас, передбачене у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право сторони виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, жодним чином не кореспондується з обов`язком виконавця власноруч виготовляти копії документів та надсилати ці копії сторонам виконавчого провадження.
Зазначені свої права сторона виконавчого провадження може реалізувати безпосередньо в офісі виконавця або ж через електронний доступ до АСВП.
Фактів відмови боржнику приватним виконавцем у реалізації таких прав судом не встановлено, а скаржником не підтверджено жодними доказами.
Підсумовуючи викладене та виходячи з заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних матеріалів справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., який при розгляді заяв ОСОБА_1 та винесенні постанови від 22.01.2026 про зміну назви сторони виконавчого провадження у ВП №77183760 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження», тобто право боржника у виконавчому провадженні не було порушено.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо не підтвердження належними й допустимими доказами та завищення витрат на правничу допомогу, стягнутих з нього місцевим судом на користь приватного виконавця.
Надані до відзиву представником приватного виконавця адвокатом Прокоф`євим Б.І. договір №01/09/22 про надання правничої допомоги від 01.09.2022, у п. 3.1 якого встановлено розмір гонорару виходячи з тарифу 1000,00 грн за одну годину витраченого часу (а.с. 43); детальний опис робіт (наданих послуг) від 31.08.2026, у якому зазначено найменування робіт, кількість затраченого на них часу (аналіз скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 1 год 30 хв; вивчення наданих клієнтом матеріалів виконавчого провадження, судової практики, підготовка та оформлення заперечення на скаргу, формування додатків до заперечення та організація його надіслання сторонам по справі й подання до суду в обсязі 3 год 30 хв; підготовка та участь в судовому засіданні в обсязі не більше 1 год), загальна вартість 6000,00 грн (а.с. 44); квитанція до прибуткового касового ордера від 31.08.2026 про отримання адвокатом від приватного виконавця коштів у сумі 6000,00 грн (а.с. 44 зворот); рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №142 від 16.05.2025 (а.с. 45), є належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами на підтвердження понесених приватним виконавцем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Клопотань про зменшення цих судових витрат чи заперечень щодо їх неспівмірності або непропорційності скаржник не заявляв.
Отже, розподіл вказаних витрат на правничу допомогу правильно вирішено судом першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, критеріїв, передбачених ст. 137, 141 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено внаслідок повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з дотриманням вимог закону.
При цьому, апеляційний суд під час розгляду даної справи не встановив порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року – без змін.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив стягнути з приватного виконавця на його користь витрати на правову допомогу при поданні скарги в розмірі 3000,00 грн, проте дану апеляційну скаргу залишено без задоволення, у зв`язку з чим вказані витрати за апеляційний перегляд справи покладаються на заявника.
У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. адвокат Прокоф`єв Б.І. просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Вирішуючи дане клопотання, апеляційний суд виходить із наступного.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладене, ЦПК України визначено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
З процедурою апеляційного провадження пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 360 ЦПК України).
У ч. 4 ст. 360 ЦПК України вказано на необхідність надання доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Тому надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12 ЦПК України).
Подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Отже, інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки у цьому випадку звернулися за правничою допомогою до адвоката (ст. 15 ЦПК України), у зв`язку з чим можуть розраховувати на відшкодування таких витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені приватним виконавцем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник приватного виконавця Приходька Ю.М. адвокат Прокоф`єв Б.І. надав:
- договір №01/09/22 про надання правничої допомоги від 01 вересня 2022 року, укладений між приватним виконавцем виконавчого кругу Чернігівської області Приходьком Ю.М. та адвокатом Прокоф`євим Б.І., у п. 3.1 якого встановлено розмір гонорару виходячи з тарифу 1000,00 грн за одну годину витраченого часу;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 28 жовтня 2026 року, у якому зазначено найменування робіт та затрачений на них час (аналіз апеляційної скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 1 год; підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, організація його надіслання сторонам по справі та подання до суду в обсязі 3 год; підготовка та участь у судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год), загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.10.2026 про отримання адвокатом від приватного виконавця коштів у сумі 5000,00 грн;
- рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №142 від 16.05.2025.
Зазначені документи є належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами на підтвердження понесених приватним виконавцем у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Відзив представника приватного виконавця на апеляційну скаргу, в якому містилась заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, разом із доказами їх понесення був надісланий іншим учасникам справи, в тому числі й скаржнику ОСОБА_1 , до їх електронного кабінету у системі ЄСІТС у порядку, передбаченому процесуальним законом, та отриманий скаржником 28.10.2026 17:49, що підтверджується відповідною квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Однак станом на час розгляду справи апеляційним судом клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу чи заперечення щодо такого розміру від ОСОБА_1 не надходили.
Водночас апеляційний враховує, що хоча підготовка та участь у судовому засіданні і являє собою не формальну присутність на ньому, а включає й підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21, постанову Верховного Суду 27.04.2023 у справі №910/16174/21), проте в детальному описі робіт (наданих послуг) представником приватного виконавця не розмежовано час, затрачений на ці стадії представництва інтересів у суді, вказано лише загальний обсяг 1 год.
Разом з тим, представник приватного виконавця - адвокат Прокоф`єв Б.І. не приймав участі в судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , у зв`язку з чим із заявлених до відшкодування зі скаржника витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн підлягає вирахуванню 1000,00 грн (1000 грн х 1 год), після чого розмір цих судових витрат становитиме 4000,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань
у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України)
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. У чинному ЦПК України законодавцем визначено роль суду у позовному провадженні саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
З огляду на викладене та враховуючи відсутність клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи заперечення щодо їх розміру, перевіривши подані докази на предмет їх належності та допустимості, оцінивши заявлені витрати з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та співмірності, складності справи, характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи, а також керуючись принципами розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд справи у розмірі 4000,00 грн є доведеними, обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Приходька Ю.М.
Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2026 року – залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича 4000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.
Головуючий О.А. Луговець
Судді В.Є. Серебряніков
С.В. Черноп`ятов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua