Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №676/6616/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/6616/26

Провадження № 33/820/804/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Цибака В.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого Ацкевича Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Ацкевича Євгенія Анатолійовича на постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року, якою провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді,згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №220052 від 01 серпня 2026 року, складеного ІСПДН ВВзГ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Чернецьким А.М., ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, зокрема у тому, що 18 червня 2026 року близько 17.15 год. в м.Кам`янець-Подільському Хмельницької області, по просп.Грушевського, 25/5 в приміщенні майстерні «Ремонт», вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурними словами в адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, при цьому стукав руками по прилавку.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421853 від 10 серпня 2026 року, складеного поліцейським СПОГ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Свідерським М.М., ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, зокрема, у тому, що 10 травня 2026 року близько 11 год. 45 хв., в АДРЕСА_2 , в загальному коридорі багатоквартирного будинку, вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , при цьому голосно стукав в двері квартири під номером АДРЕСА_3 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Постановою судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із постановою суду, представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Ацкевич Є.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року, прийняти нову постанову якою ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд по першому епізоду від 10.05.2026 не врахував покази свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає на одному майданчику з потерпілим ОСОБА_2 , а саме в квартирі АДРЕСА_4 , з пояснень якої встановлено, що 10.05.2026 близько 11 год. 45 хв., остання перебувала за місцем свого проживання та в цей момент почула шум, який лунав з під?їзду, а саме лайку та стук. Вийшовши з квартири ОСОБА_3 побачила, як невідомий чоловік за допомогою металевого предмету намагався відкрити двері до квартири АДРЕСА_3 , шляхом їх пошкодження, при цьому, вказані дії супроводжувалися нецензурним висловлюванням в сторону власника квартири, який знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , які були досить гучними, чим порушив громадський спокій та порядок інших мешканців вказаного багатоквартирного будинку. Крім того, інших осіб на той момент, окрім ОСОБА_1 свідок не бачила.

Також, згідно показів потерпілого ОСОБА_2 його колишній тесть ОСОБА_1 не просто голосно гримав у двері, як зазначено в рішенні Суду, а намагався їх відчинити без законних на то підстав за допомогою металевого лому. Вказані пошкодження на дверях наявні по теперішній час і зафіксовані потерпілим за допомогою фотознімків.

Крім того, під час вказаних протиправних дій зі сторони ОСОБА_1 потерпілий реально побоювався за своє життя та здоров?я, оскільки останній окрім того, що намагався незаконно проникнути до квартири ОСОБА_2 ще й погрожував йому словесно в нецензурній формі.

Тобто, вказана подія відбулася в громадському місці - під`їзді багатоквартирного будинку та порушила громадський порядок та спокій інших громадян, а саме жителів вказаного будинку.

Що стосується другого епізоду від 18.06.2026, то судом не було враховано, що згідно показів свідка ОСОБА_4 , останній знаходився в приміщенні майстерні, де потерпілий ОСОБА_2 здійснює свою підприємницьку діяльність в момент вищевказаних подій, під час чого свідок перебував разом із потерпілим за ширмою, коли в цей момент до приміщення майстерні увійшов ОСОБА_1 та голосно стукнув по столі де приймають замовлення. Після чого, ОСОБА_2 виглянув з-за ширми і в його сторону від ОСОБА_1 почала лунати нецензурна лексика. ОСОБА_4 злякався, оскільки розумів, що останній налаштований агресивно та може вчинити будь які неправомірні дії відносно потерпілого, тому прийняв рішення заховатися за стелажі. Крім того, потерпілий до розмови з ОСОБА_1 не вступав, а навпаки намагався уникнути конфлікту та у відповідь кілька разів йому повторив «марш звідси», перебуваючи за ширмою.

Також, згідно відеозапису наданого потерпілим ОСОБА_2 , який суд дослідив не об?єктивно та поверхнево, видно, що коли ОСОБА_2 виходить з-за ширми він просто слухає та дивиться на ОСОБА_1 , який про щось емоційно говорить, зі слів потерпілого та свідка ОСОБА_4 , ОСОБА_1 саме в цей момент почав нецензурно виражатися в сторону ОСОБА_2 та погрожувати йому. З метою уникнення конфлікту, потерпілий зайшов за ширму, а свідок ОСОБА_4 в цей момент заховався за стелажі. В цей момент, в сторону потерпілого почав йти ОСОБА_1 , якого туди ніхто не кликав. Він зайшов за ширму та одразу почав зближатися з потерпілим ОСОБА_2 , який в цей момент взяв зі столу газовий балончик для самозахисту, оскільки ОСОБА_1 словесно йому погрожував в той момент. Та коли ОСОБА_1 замахнувся правою рукою до ОСОБА_2 , останній застосував його виключно в межах самозахисту, а саме розпилив газ в обличчя ОСОБА_1 , після чого той покинув приміщення майстерні. З вказаного відеозапису видно, як спочатку ОСОБА_1 замахується рукою до ОСОБА_2 , з метою спричинення йому удару, а вже після цього останній розпилює газ.

У вказаному випадку теж подія відбулася в громадському місці, а саме приміщенні майстерні мобільної техніки та було порушено спокій громадян, а саме відвідувача ОСОБА_4 .

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Ацкевич Є.А. у судовому засіданні підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті.

ОСОБА_2 показав, що більше як півроку він розлучився з дочкою ОСОБА_1 , в суді розглядається позов про поділ квартири, ОСОБА_1 постійно погрожує йому вбивством, 18.06.2026 також погрожував. Підтвердив, що 10.05.2026 року біля його квартири було три особи - ОСОБА_1 з дружиною та дочкою – колишньою дружиною ОСОБА_2 .

Особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Цибак В.С. заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, зазначили, що погоджуються із рішенням суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_2 вигнав дружину з дітьми, змінив замки на дверях квартири. Він приходив до ОСОБА_2 , щоб поговорити, а він не хоче слухати. 10.05.2026 року до квартири стукала його дружина, а не він.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з тим, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

За правилами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №220052 від 01 серпня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 18 червня 2026 року близько 17 год. 15 хв., в м.Кам`янець-Подільському Хмельницької області, по просп.Грушевського, 25/5 в приміщенні майстерні «Ремонт», вчинив дрібне хуліганство, а саме висловлювався нецензурними словами в адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян, при цьому стукав руками по прилавку.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421853 від 10 серпня 2026 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 10 травня 2026 року близько 11 год. 45 хв. у загальному коридорі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 він висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 та голосно стукав у двері квартири АДРЕСА_3 , чим, згідно з протоколом, порушив громадський порядок та спокій громадян.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 зібрані й додані до протоколів та надані суду наступні документи, які були досліджені у судовому засіданні: пояснення ОСОБА_5 , пояснення особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , пояснення у суді свідка ОСОБА_4 ,відеозаписи з місця події — приміщення майстерні.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з диспозицією, відповідальність за статтею 173 КУпАП передбачена за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Безпосереднім об`єктом охорони за статтею 173 КУпАП є громадський порядок.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Відмінною особливістю дрібного хуліганства від хуліганства, що наказується в кримінальному порядку, є те, що воно не має характеру грубого порушення громадського порядку, яке причиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, правовим та законним інтересам громадян.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього. Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП необхідно встановити факт того, що особа дійсно в активній формі, безпричинно, з власної ініціативи чи через незначний привід порушила громадський порядок і спокій громадян, перешкоджала нормальним умовам їх життєдіяльності чи відпочинку.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляд справи Конвенцію про захист прав і основоположних свобод і протоколів до неї, та практику Європейського суду з прав людини і Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Так, згідно із протоколами про адміністративне правопорушення серії ВБА №220052 від 01 серпня 2026 року, складеного ІСПДН ВВзГ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Чернецьким А.М.та серії ВАД №421853 від 10 серпня 2026 року, складеного поліцейським СПОГ Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Свідерським М.М., ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, зокрема 10.05.2026 та 18 червня 2026 року.

Однак, наголошую, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП.

До матеріалів справи також додавався диск з відеозаписом з місця події — приміщення майстерні,з якого встановлено факт перебування ОСОБА_1 у майстерні. При цьому з відеозапису вбачається, що після того, як ОСОБА_1 зайшов до майстерні, він один раз ударив кулаком по поверхні стійки, після чого на звук удару виглянув ОСОБА_2 . Між ними відбулася розмова, зміст якої через відсутність відповідного звукового супроводу встановити неможливо.

Надалі ОСОБА_2 зайшов за ширму та підійшов до стелажу, після чого за ним за ширму зайшов ОСОБА_1 . Останній підійшов до ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_2 відразу почав розпилювати газовий балончик в обличчя ОСОБА_1 . Після цього ОСОБА_1 вибіг із майстерні, а ОСОБА_2 наздогнав його та ще декілька разів розпилив газовий балончик у напрямку його голови.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджений відеозапис не підтверджує зазначену у протоколі обставину, що ОСОБА_1 «стукав руками по прилавку», оскільки на відеозаписі зафіксовано лише один удар кулаком по поверхні стійки. При цьому з відеозапису не вбачається, що зазначена дія супроводжувалася іншими діями, спрямованими на порушення громадського порядку чи спокою громадян, з чим погоджується із суд апеляційної інстанції.

Також судом враховано показання потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що 18 червня 2026 року, перебуваючи у своїй майстерні, почув стукіт, після чого побачив ОСОБА_1 , який почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою. При цьому, побоюючись ОСОБА_1 та його погроз, ОСОБА_2 забіг за ширму, узяв газовий балончик та після того, як ОСОБА_1 зайшов за ширму й замахнувся на нього, декілька разів бризнув йому в обличчя із зазначеного балончика.

Із пояснень у суді свідка ОСОБА_4 встановлено, що 18 червня 2026 року він перебував у майстерні ОСОБА_2 та був свідком події. При цьому ОСОБА_1 він спочатку не бачив, оскільки перебував за ширмою. Свідок чув нецензурну лайку, а також бачив факт застосування ОСОБА_2 газового балончика.

Апеляційний суд звертає увагу, що за фактом події 18.06.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відомості внесено до ЄРДР 18.06.2026 за №12026242060000196, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України направлено до суду, потерпілим у цьому провадженні є ОСОБА_1 (а/с 17-20).

З вказаного обвинувального акту, а також з пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що між ними існують тривалі неприязні відносини.

Також з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №421853 від 10 серпня 2026 року вбачається, ОСОБА_1 ставиться у вину порушення громадського порядку та спокою громадян, а саме що 10 травня 2026 року близько 11 год. 45 хв. у загальному коридорі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 він висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 та голосно стукав у двері квартири АДРЕСА_3 .

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що зазначені дії відбувалися в межах особистого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який виник, зокрема, у зв`язку з питанням доступу доньки ОСОБА_1 та колишньої дружини ОСОБА_2 до квартири, яка належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. У протоколі не зазначається, як довго ОСОБА_1 стукав у квартиру потерпілого, а також не надано доказів того, що такі дії не вчинялися його донькою – співвласницею квартири.

З показань потерпілого ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 прибув до квартири не один, а разом з дружиною та зі своєю донькою, яка мала намір потрапити до житла, однак двері квартири їй відчинені не були. За таких обставин стукання у двері було безпосередньо пов`язане з виниклим між учасниками конфліктом та наміром доньки ОСОБА_1 потрапити до квартири.

Так само з показань ОСОБА_2 вбачається, що висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою були адресовані безпосередньо йому та відбувалися у ході особистого конфлікту між ними.

Апеляційний суд наголошує, що адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП настає не за будь-яку конфліктну поведінку особи, не за сам факт використання нецензурної лексики та не за будь-який прояв особистої неприязні, а за вчинення конкретних дій, які за своїм характером порушують громадський порядок і спокій громадян.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у матеріалах справи простежуються особисті неприязні взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а обидва інкриміновані епізоди безпосередньо пов`язані з конфліктом між цими конкретними особами.

Водночас представником потерпілого в апеляційній скарзі не наведено належних та переконливих доказів того, що поведінка ОСОБА_1 вийшла за межі особистого конфлікту та набула самостійного характеру грубого порушення громадського порядку, спрямованого на демонстративне нехтування загальноприйнятими правилами поведінки в суспільстві.

Посилання на те, що події відбувалися в загальному коридорі багатоквартирного будинку та приміщенні майстерні, не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки місце вчинення події є лише однією з ознак об`єктивної сторони правопорушення та не звільняє сторону обвинувачення від необхідності довести всі інші обов`язкові ознаки його складу.

Щодо посилання апелянт на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то показання свідків про наявність шуму, стукоту, нецензурних висловлювань під час конфлікту не можуть автоматично свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_3 не була допитана в суді як свідок, потерпілий та його представник не заявляли клопотання про її допит, разом з тим, її письмові пояснення не відповідають як показам ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 приходив до його квартири разом з дружиною та донькою.

Зокрема такі докази підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, з урахуванням причин виникнення конфлікту, послідовності подій, характеру взаємовідносин між учасниками та фактичного змісту поведінки кожної особи.

Наявність у потерпілого особистого сприйняття події як загрозливої, так само як і суб`єктивне сприйняття свідками поведінки ОСОБА_1 , не звільняє сторону, яка наполягає на притягненні особи до адміністративної відповідальності, від обов`язку довести всі елементи складу правопорушення належними доказами.

Апеляційний суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_2 про погрози вбивством зі сторони ОСОБА_1 , не свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

При цьому відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).

Інших доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції надавши оцінку встановленим фактам, дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, за викладених в протоколах про адміністративне правопорушення обставин, а тому закрив провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком, оскільки аналіз досліджених доказів у їх сукупності та встановлених фактичним в даному конкретному випадку обставин, а саме виникнення конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через неприязні стосунки, дають суду підстави дійти висновку, що з урахуванням їх характеру, мотивів і причини їх виникнення, дії ОСОБА_1 не були направленні на порушення громадського порядку і спокою громадян, а конфлікт виник на ґрунті неприязних особистих стосунків.

Отож, з урахуванням зазначеного, доходжу висновку, що суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, при цьому повно, всебічно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, і як наслідок ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, вважаю, що постанова судді суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування протягом апеляційного провадження не встановлено. При цьому доводи апеляційної скарги представника потерпілого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 – адвоката Ацкевича Є.А. залишити без задоволення.

Постанову судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП стосовно ОСОБА_1 підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя