Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №444/1850/24 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №444/1850/24

Суддя: Цяцяк Р. П.

Справа № 444/1850/24 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.

Провадження № 22-ц/811/2796/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді: Ванівський О.М. та Савуляк Р.В.,

за участю: секретаря Якимчук Л.С.;

адвоката Кіндрат А.Б. – представниці позивача Русина Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у міста Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гусєва Павла Володимировича, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) та ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з МТСБУ на користь позивача 260 000 грн. страхового відшкодування, 2 083 грн. 90 коп. інфляційних витрат, 1 321 грн. 31 коп. три проценти річних від простроченої суми та 12 985 грн. 79 коп. пені, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 400 000 грн. моральної шкоди, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 06 червня 2021 року у м. Рава-Руська Львівської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caravelle», номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення із мотоциклом марки «Bajaj», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року у справі № 444/2657/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Volkswagen Caravelle» з номерним знаком НОМЕР_1 ,VIN (код НОМЕР_3 ) не був забезпечений внутрішнім та/або міжнародним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою, у якій просив виплатити на його користь страхове відшкодування у розмірі 273 294, 42 грн., з яких: 98 911,78 грн витрат на лікування, 66 382,64 грн за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, 108 000 грн. за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності.

Однак, МТСБУ листом №3-01а5609 від 1 лютого 2024 року відмовило у виплаті страхового відшкодування через те, що матеріальна та моральна шкода потерпілому відшкодована в повному обсязі винуватцем ДТП – відповідачем ОСОБА_2 . Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Зазначалося, що ні ОСОБА_1 , ні його мати – ОСОБА_3 не отримували будь-яких грошових коштів в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що мала місце 06 червня 2021 року від ОСОБА_2 , а вказана заява була складена для пом`якшення кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи в суді.

Зазначалося, що у зв`язку з відмовою МТСБУ у виплаті позивачу страхового відшкодування, з МТСБУ слід стягнути штрафні санкції за період з 14 лютого 2024 року по 15 квітня 2024 року у сумі 16 391 грн., з яких 2 083 грн. 90 коп. – інфляційні втрати, 1 321грн. 31 коп. – три проценти річних від простроченої суми, 12 985 грн. 79 коп.- пені з розрахунку подвійної облікової ставки.

Окрім цього, ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про стягнення із ОСОБА_4 400 000 грн моральної шкоди, спричиненої внаслідок заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень. Вимога обґрунтована тим, що внаслідок ДТП, позивач отримав статус особи з інвалідністю 2 групи, відтак - вже ніколи не зможе повернутися до звичного життя через отримані тілесні ушкодження (а.с. 1-8).

Оскаржуваним рішенням (з урахуванням ухвали суду від 04 вересня 2025 року про виправлення у ньому описки; а.с. 162-164) позов частково задоволено.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_1 260 000 грн., 2 083 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 1 321 грн 31 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 12 985 грн. 79 коп. пені.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10 000 грн. - моральної шкоди.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору (а.с. 141-148).

Вищезгадане рішення оскаржив представник МТСБУ.

Апелянт просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог до МТСБУ скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу на те, що у вироку Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року у справі № 444/2657/21, яким ОСОБА_2 за наслідками вищезгаданого ДТП, яке мало місце 06.06.2021 року, було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та засуджено, зазначено, що «представник потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 та його довірителька ОСОБА_3 25.07.2023 року написали спільну нотаріально завірену заяву, якою ствердили, що у випадку визнання ОСОБА_2 у судовому засіданні своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, вони не мають і не будуть мати в подальшому жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та знищенням його мотоцикла марки «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.06.2021 року, о 14.12 год, у м. Рава - Руська на автодорозі «Тернопіль - Львів - Рава- Руська» за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зі сторони родичів, які мають право на відшкодування матеріальних та моральних збитків, не будуть висуватися окремі вимоги про відшкодування збитків. Копію такої заяви долучив до матеріалів кримінального провадження».

Покликається на те, що статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то з урахуванням наведеного вище, вважає, що оскільки. винна особа виконала обов`язок з відшкодування шкоди, а позивач відмовився від будь-яких деліктних зобов`язань щодо даного страхового випадку та отримання відшкодування шкоди з винної особи (відповідача ОСОБА_2 ), то наслідком є припинення зобов`язання у зв`язку з повним відшкодування шкоди.

Посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 року у аналогічній справі № 720/1425/21, звертає увагу на те, що «у разі задоволення позову винуватець ДТП буде відшкодовувати одну і ту ж саму шкоду, яку було відшкодовану. але тільки зміниться суб`єктний склад, оскільки у разі задоволення у МТСБУ на підставі ст. 38 Закону № 1961-IV виникає право подати регресний позов» (а.с. 198-202).

Представник позивача надіслала до суду письмовий Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, наголошуючи на те, що «ні ОСОБА_1 , ні його мати - ОСОБА_3 не отримували будь-яких грошових коштів в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що мала місце 06.06.2021 від ОСОБА_2 . Нотаріально-посвідчена заява про відсутність претензій матеріального і морального характеру між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була складена для пом`якшення кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи у суді. Жодних грошових коштів, на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП останній не отримував, згідно матеріалів справи, відповідачами таких доказів суду не надано» (а.с. 219-223).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представниці позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).

Відповідач ОСОБА_2 рішення суду по даній справі не оскаржував, а відтак це рішення в частині вирішення позовних вимог до нього не переглядається.

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи (а тому доказуванню не підлягає) те, що:

-06 червня 2021 року у м. Рава-Руська Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП), в ході якої водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Caravelle», номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення із мотоциклом марки «Bajaj», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (позивача), внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження;

-станом на момент ДТП автомобіль марки «Volkswagen Caravelle» з номерним знаком НОМЕР_1 ,VIN (код НОМЕР_3 ) не був забезпечений внутрішнім та/або міжнародним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

-17 серпня 2023 року вироком Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/2657/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено йому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, від відбуття якого його звільнено з випробуванням, оскільки «представник потерпілої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 та його довірителька ОСОБА_3 25.07.2023 року написали спільну нотаріально завірену заяву, якою ствердили, що у випадку визнання ОСОБА_2 у судовому засіданні своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, вони не мають і не будуть мати в подальшому жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та знищенням його мотоцикла марки «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.06.2021 року, о 14.12 год, у м. Рава - Руська на автодорозі «Тернопіль - Львів - Рава- Руська» за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що зі сторони родичів, які мають право на відшкодування матеріальних та моральних збитків, не будуть висуватися окремі вимоги про відшкодування збитків. Копію такої заяви долучив до матеріалів кримінального провадження» (а.с. 10-14).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовійпідставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі – в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (статті 3, 5 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахованою не була.

31 жовтня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою на виплату страхового відшкодування на загальну суму 273 294 грн. 42 коп. (а.с. 16-18).

Листом від 13 лютого 2024 року МТСБУ повідомило представника ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування – з посиланням на згадану вище нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 та його довірительки ОСОБА_3 від 25.07.2023 року, копія якої є наявною у матеріалах кримінальної справи, про те, що вони «не мають і не будуть мати в подальшому жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 … у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та знищенням його мотоцикла марки «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.06.2021 року» (а.с. 41).

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року у справі № 444/2657/21 ОСОБА_2 було призначено покарання без позбавлення його права керування транспортними засобами, від відбування якого його було звільнено з випробуванням.

З мотивувальної частини вищезгаданого вироку убачається, що підставою для звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням стало те, що останній примирився з потерпілим та подав до суду заяву про те, що він і його довірителька «не мають і не будуть мати в подальшому жодних матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та знищенням його мотоцикла марки «Bajaj» (а.с. 10-14).

За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відповідно до положень статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що «Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування потерпілому, наявність нотаріально посвідченої заяви, у якій зазначено про відсутність претензій до особи, винної в ДТП», оскільки зазначена обставина відповідно до статті 91 КПК України була належним чином перевірена та оцінена судом при ухваленні згаданого вище вироку, яким ОСОБА_2 було призначено покарання без позбавлення його права керування транспортними засобами та звільнено від відбування цього покарання з випробуванням.

Обставини, які вплинули на ухвалення судом згаданого вище вироку, безпосередньо пов`язані з обставинами вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення та завданням внаслідок такого правопорушення шкоди потерпілому (позивачу) ОСОБА_1 , а тому відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України є преюдиційними.

Ураховуючи встановлений при розгляді кримінальної справи факт відмови ОСОБА_1 (позивача) від будь-яких «матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_2 … у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 та знищенням його мотоцикла марки «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06.06.2021 року», відсутні правові підстави для покладення обов`язку відшкодування майнової та моральної шкоди на МТСБУ.

Вище наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 381/394/17-ц.

Принагідно слід зауважити, що сам ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції Відзив на позов, зі змісту якого вбачається, що він категорично заперечує можливість задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог: як до нього, так і до МТСБУ – також з посиланням на заяву ОСОБА_1 та його представника від 25 липня 2023 року про відсутність до нього «жодних матеріальних та моральних претензій», наявність якої (на твердження ОСОБА_2 ) «підтверджує виконання Відповідачем своїх обов`язків» (том 1, а.с. 79-82).

З огляду на наведене колегії суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення в частині вирішення позовних вимог до МТСБУ ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим в цій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гусєва Павла Володимировича, представника Моторного (транспортного) страхового бюро України, задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 260 000 грн. страхового відшкодування, 2 083 грн. 90 коп. інфляційних витрат, 1 321 грн. 31 коп. три проценти річних від простроченої суми та 12 985 грн. 79 коп. пені.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави 1 211 грн. 20 коп. судового збору скасувати.

В решті рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 04 листопада 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Савуляк Р.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua