Суд: Закарпатський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №308/3113/26
Суддя: Котубей І. І.
Справа № 308/3113/26
Закарпатський апеляційний суд
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
02.11.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Котубей І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Державної митної служби України Закарпатської митниці на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України,
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2026 року провадження по справі про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Вилучені предмети згідно протоколу про порушення митних правил №0068/UA305000/2026 року повернуто власнику або уповноваженій нею особі, особі у якої такі вилучені.
Відповідно до постанови та протоколу про порушення митних правил №0068UA305000/2026 від 28 січня 2026 року 28.01.2026 року о 10 год. 50 хв. в зону митного контролю на ділянку «Виїзд» (ЗМК - пасажирська) митного поста «Астей» Закарпатської митниці заїхав легковий мікроавтобус марки «Volkswagen Caravelle», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянин України ОСОБА_1 , який їхав з України до Німеччини в приватних справах. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу зелений коридор. В ході митного контролю зазначеного транспортного у валізі серед одягу, в альбомі без ознак приховування виявлено паперові купюри грошових знаків в кількості 5 штук: паперова купюра - державний кредитний білет російської імперії, датований 1898 роком. номіналом один рубль. ЛР613531. з надписом «ОДИНЬ РУБЛЬ» з однієї сторони та «1 РУБЛЬ» з іншої сторони та вартість згідно інтернет ресурсу становить 350,00 грн; паперова купюра з надписом «казначейський знак 20 рублей» «ДВАДЦАТЬ РУБЛЕЙ» з однієї сторони та «20 рублей`з іншої сторони та вартість згідно інтернет-ресурсу становить 50,00 грн; паперова купюра-Польська злота «STО100 ZLOTYCH» ER2349903. датований 1948 роком. «NARODOWY BANK POLSKI» з однієї сторони та «100 STO ZLОTYCH »з іншої сторони та вартість згідно інтернет ресурсу становить 406.00 грн. паперова купюра облигация №32 серія №172841 «СССР Государственьій заем развития народного хазяйства СССР (выпуск 1954 года) Облигация на суму СТО РУБЛЕЙ» та вартість згідно інтернет ресурсу становить 450.00 грн.; паперова купюра російської імперії «З КОПЬИКИ з однієї сторони та «З КОП »з іншої сторони та вартість згідно інтернет ресурсу становить 100.00 грн.
Вищезазначені паперові купюри грошових знаків знаходились у валізі, серед одягу в альбомі в багажному відділенні салону автомобіля без ознак приховування. Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався.
Оскільки ОСОБА_1 не задекларував вищезгадані купюри у встановленому законом порядку, то такі дії кваліфіковано як такі, що мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 3 статтею 471 Митного кодексу України.
Водночас, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керувався тим, що сумарна фактурна вартість купюр становить менше 10 000 євро і такі не становлять культурною цінності, а тому прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Не погоджуючись з даною постановою Державна митна служба України Закарпатська митниця подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з постановою суду першої інстанції та вважає, що така підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд невірно з`ясував фактичні обставини справи та не застосував відповідні норми матеріального права. Вказує, що згідно положень «Інструкції про порядком оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.2002 за №258, не потрібно дозвіл Державної служби контролю при вивезенні значків, пам`ятних знаків, настільних медалей, ювілейних та пам`ятних монет, банкнот, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 року). Оскільки всі купюри та монети, які намагався ОСОБА_1 перевезти через державний кордон України датуються до 1960 року, то такі повинні декларуватися. У зв`язку з чим просить прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та призначити стягнення у виді штрафу 5 100 гривень з конфіскацією товару.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та представника митного органу, неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил, зібрані докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 68 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245, 252 КУпАП, ст. 486 МК України, завданнями провадження в справі про порушення митних правил і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У свою чергу ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 3 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
У примітці до даної статті визначено, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".
За приписами ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами – безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, митним органом надано наступні докази: протокол про порушення митних правил №0068/UA305000/2026 від 28.01.2026; пояснення ОСОБА_1 від 28.01.2026; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 28.01.2026; доповідна записка старшого державного інспектора оперативного відділу №1 УБК та ПМП Дудаш З.Й.; висновок експерта №ЕД-19/107-26/7568-М3 від 02.07.2026.
Місцевий суд, досліджуючи надані митним органом докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, не вбачав підстав для притягнення даної особи до адміністративної відповідальності, оскільки дані речі не становлять культурної цінності та вартість таких не перевищує 10 000 євро.
На переконання апеляційного суду такі доводи суду першої інстанції спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Відповідальність за ч. 3 ст. 471 МК україни настає у разі недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
В ході проведення митного контролю було виявлено предмети, виготовлені до 1960 року включно, на які при їх вивезенні за межі митної території України необхідно отримання дозвільних документів.
Частиною 12 додатку №1 до п. 1.5 Інструкції, передбачено, що на вивезення (тимчасове вивезення) дозвіл Державної служби контролю не потрібен при вивезенні значків, пам`ятних знаків, настільних медалей, ювілейних та пам`ятних монет, банкнотів, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 р. включно).
Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 намагався вивезти через територію митного контролю України наступні купюри та монети: Паперова купюра державний кредитний білет російської імперії, датований 1898 роком, номіналом один рубль, ЛР613531, з надписом «ОДИНЬ РУБЛЬ» з однієї сторони та «1 РУБЛЬ» з іншої сторони; Паперова купюра з надписом «казначейський знак 20 рублей» «ДВАДЦАТЬ РУБЛЕЙ» з однієї сторони та «20 рублей`з іншої сторони; Паперова купюра Польська злота «STO100 ZLOTYCH» ER2349903, датований 1948 роком, «NARODOWY BANK POLSKI» з однієї сторони та «100 STO ZLOTYCH »з іншої сторони; Паперова купюра облигация №32 серія №172841 «СССР Государственьій заем развития народного хазяйства СССР (вьіпуск 1954 года) Облигация на суму СТО РУБЛЕЙ»; Паперова купюра російської імперії «3 КОПЬЙКИ з однієї сторони та «3 КОП».
Такі купюри та монети датуються 1898, 1948, 1954 роками, а тому згідно Інструкції підлягали обов`язковому декларуванню, вони потребують дозволу Державної служби контролю та наявність Свідоцтва.
Не заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначає, що він не знав про вміст валізи, в якій знаходились дані купюри та монети, оскільки дана особа повинна усвідомлювати, що уразі перевезення заборонених чи не задекларованих товарів (зокрема, товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню) за такі дії передбачена відповідальність згідно норм Митного кодексу України та КУпАП. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, оскільки не звернув увагу на те, що декларуванню підлягають купюри та монети, які датовані до 1960 року.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Оскільки, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, доведена належними та допустимими доказами, які поза розумним сумнівом свідчать про наявність складу даного правопорушення у діях ОСОБА_1 , а тому суд апеляційної інстанції скасовує постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2026 року та ухвалює нове судове рішення, яким ОСОБА_1 визнає винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Згідно ст. 33 КУпАП, Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Санкція ч. 3 ст. 471 МК України передбачає накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
Враховуючи характер та ступінь вчиненого правопорушення, обставини справи, особу порушника, на переконання апеляційного суду, накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 5 100 гривень, без конфіскації товарів є необхідним і достатнім покаранням для виправлення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.
Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. 527-530 МК України, 294 КУпАП, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державної митної служби України Закарпатська митниця – задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 471 Митного кодексу України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 5 100 гривень, без конфіскації товарів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Іван КОТУБЕЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua