Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №739/1773/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №739/1773/26

Суддя: Павлов В. Г.

Провадження № 2/742/3690/26

Єдиний унікальний № 739/1773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

секретаря судового засідання - Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

12.09.2026 р. представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 14.06.2025 р. у розмірі 17 813,94 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 14.06.2025 р. між сторонами укладено електронний кредитний договір б/н, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн на строк 20 місяців зі сплатою процентів за ставкою 31% річних, з погашенням кредиту та процентів щомісячними рівними платежами згідно з графіком.

Посилаючись на те, що відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином умов договору не виконала, прострочення з повернення кредиту триває понад 180 днів, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у розмірі 17 813,94 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 15 074,42 грн та заборгованості за простроченими процентами – 2 739,52 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідачка відзиву на позов не подала.

ІІ. Процедура та позиція сторін.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15.09.2026 р. справу передано за підсудністю до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.10.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала до суду письмову заяву про визнання заявленого цивільного позову та просила розглянути справу без її участі.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

25.03.2025 р. ОСОБА_1 підписала електронним підписом за допомогою ОТР-пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк». У розділі 14 якої сторони погодили використання простого електронного підпису, зокрема ОТР-пароля, при підписанні електронних документів та укладенні правочинів /а.с.11-26/.

14.06.2025 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н /а.с.31-36/, паспорт кредиту та графік кредиту підписано відповідачкою за допомогою ОТР-пароля /а.с.27-31 зв./. За умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 20 000,00 грн на строк 20 місяців зі ставкою 31% річних із поверненням кредиту та сплатою процентів щомісячними рівними платежами згідно з графіком.

Згідно з п.4.9 договору відкладальною обставиною є порушення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (його частини), що триває протягом 180 календарних днів з дати прострочення; наслідком її настання є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180-го дня повернути банку всю суму кредиту, сплатити нараховані проценти та інші платежі /а.с.34/.

Кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн зараховано відповідачці 14.06.2025 р., що підтверджується випискою за рахунком /а.с.9-10 зв./. Відповідачка вносила платежі з 14.07.2025 р. по 15.12.2025 р. на загальну суму 7 783,92 грн, після 15.12.2025 р. платежів не здійснювала, прострочення виконання зобов`язання триває з 15.01.2026 р.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 23.08.2026 р. заборгованість відповідачки становить 17 813,94 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 15 074,42 грн, заборгованість за простроченими процентами – 2 739,52 грн /а.с.7-9 зв./.

ІV. Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін (ч.2 ст.207 ЦК України).

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.

Згідно зі ст.ст.11, 12 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст.12, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст.626, ст.629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Водночас, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті такого визнання і продовжує судовий розгляд.

Отже, саме по собі визнання позову відповідачкою не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених вимог, дослідити надані докази та встановити наявність передбачених законом підстав для стягнення заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, 25.03.2025 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом за допомогою ОТР-пароля заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», у якій, зокрема, погодила використання простого електронного підпису при підписанні електронних документів та укладенні правочинів.

У подальшому, 14.06.2025 року, відповідачка підписала за допомогою ОТР-пароля кредитний договір, паспорт кредиту та графік платежів, якими погоджено істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок погашення заборгованості.

Зазначені документи в сукупності підтверджують волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору та погодження його умов.

При цьому використання сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає погодженому ними порядку підписання електронних документів та вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Отже, кредитний договір укладений у письмовій електронній формі та є обов`язковим для виконання його сторонами.

Факт виконання банком своїх зобов`язань за договором підтверджується випискою за рахунком, відповідно до якої 14.06.2025 року на рахунок відповідачки зараховано кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн.

Таким чином, позивач довів факт укладення кредитного договору та надання відповідачці обумовленої договором суми кредиту.

Водночас із наданої виписки за рахунком убачається, що відповідачка здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості з 14.07.2025 року по 15.12.2025 року на загальну суму 7 783,92 грн, після чого платежів не здійснювала.

Наведені обставини підтверджують, що відповідачка спочатку виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, однак надалі припинила здійснювати передбачені договором платежі, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Оцінюючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить із того, що такий розрахунок є похідним від первинних облікових даних та сам по собі не звільняє кредитора від обов`язку довести правильність визначеної ним суми боргу.

Тому суд перевірив наведений розрахунок у сукупності з умовами кредитного договору та випискою за рахунком, яка відображає фактичне надання кредитних коштів і здійснення відповідачкою платежів.

За результатами такої перевірки суд установив, що заявлена до стягнення заборгованість складається із залишку неповернутого тіла кредиту в сумі 15 074,42 грн та процентів за користування кредитом у сумі 2 739,52 грн.

При цьому проценти нараховувалися за погодженою сторонами процентною ставкою 31 % річних на залишок фактичної заборгованості за тілом кредиту. Нарахування процентів припинено 13.07.2026 року. Доказів нарахування позивачем договірних процентів за період після зазначеної дати до складу заявленої заборгованості не встановлено.

Суд також бере до уваги, що відповідно до п. 4.9 кредитного договору порушення позичальником зобов`язань із повернення кредиту (його частини), яке триває протягом 180 календарних днів з дати прострочення, є погодженою сторонами відкладальною обставиною, настання якої зумовлює виникнення обов`язку позичальника не пізніше 180-го дня повернути банку всю суму кредиту, сплатити нараховані проценти та інші платежі.

Як установлено судом, прострочення виконання відповідачкою зобов`язань розпочалося 15.01.2026 року та надалі не припинялося. Отже, станом на дату складення розрахунку заборгованості - 23.08.2026 року передбачений п.4.9 договору 180-денний період сплив.

За таких обставин у відповідачки виник обов`язок повернути не лише прострочені чергові платежі, а й увесь залишок неповернутого кредиту, оскільки саме такий правовий наслідок сторони погодили в кредитному договорі.

Зазначене також узгоджується з положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України, відповідно до якої в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

При цьому суд ураховує, що після настання строку дострокового повернення кредиту кредитодавець не вправі продовжувати нарахування договірних процентів за користування кредитом як плату за правомірне користування коштами за межами строку кредитування. У цій справі позивач визначив заборгованість за процентами лише за період до 13.07.2026 року, що не свідчить про включення до заявленої суми процентів за подальший період.

Таким чином, досліджені судом письмові докази підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, часткове виконання нею договірних зобов`язань та подальше припинення здійснення платежів, а також наявність непогашеної заборгованості станом на 23.08.2026 року.

Крім того, відповідачка подала до суду письмову заяву, у якій беззастережно визнала заявлені позовні вимоги та просила розглянути справу за її відсутності. Заперечень щодо факту укладення договору, отримання кредитних коштів, розміру основного боргу чи нарахованих процентів відповідачка не заявила.

Оцінивши зміст заяви про визнання позову та досліджені докази, суд не встановив обставин, які б свідчили про суперечність такого визнання вимогам закону або порушення ним прав, свобод чи інтересів інших осіб.

При цьому визнання позову відповідачкою узгоджується з установленими судом фактичними обставинами та підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем.

Доказів погашення заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначено позивачем, або наявності обставин, які б свідчили про припинення чи зміну зобов`язання, матеріали справи не містять.

Отже, суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив виникнення у відповідачки обов`язку повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а також розмір невиконаного грошового зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_1 не виконала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання, а наявність заборгованості в розмірі 17 813,94 грн підтверджена дослідженими судом доказами та визнана відповідачкою, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією /а.с.55/.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягали б стягненню з відповідачки в повному обсязі.

Разом із тим, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як установлено судом, відповідачка подала письмову заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті.

За таких обставин позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1 331,20 грн, а решта 50 відсотків судового збору в такому самому розмірі підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2,5,10–13,18,141,258–259,263–265, 280–282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.06.2025 р. у розмірі 17 813 (сімнадцять тисяч вісімсот тринадцять) гривень 94 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Повернути Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з платіжною інструкцією № BOJ62В4LFO від 02 вересня 2026 року, що становить 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua