Суд: Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №683/2940/26
Суддя: Луговий О. М.
Справа № 683/2940/26
2/683/2089/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючого -судді Лугового О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/2940/26, 2/683/2089/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
28 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №01909-08/2023 від 08.08.2023 року в розмірі 133 875 грн., з яких: 15 000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 118 875 грн. – заборгованість за відсотками, а також судового збору та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 08.08.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №01909-08/2023, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 15 000 грн. 00 коп., а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк до 01.08.2024 року та зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти.
29 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29012024-1, відповідно до умов якого та у відповідності зі ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб боржників ТОВ «Стар Файненс Груп», включаючи і відповідача.
Відповідач не виконав умови кредитного договору у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість у розмірі 133 875 грн., з яких: 15 000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 118 875 грн. – заборгованість за відсотками. Тому, позивач змушений звернутись до суду з позовом.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачам 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву у встановлені судом строки, згідно ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2026 року скористався.
21 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, згідно якої остання просить відмовити ТОВ «Кредит Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі встановлення судом наявності основного зобов`язання — перевірити правильність розрахунку заборгованості та визначити її розмір виключно на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, адже заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 133 875 грн., не є спів розмірною сумі кредиту у 15 000 грн. за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування. Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю фактичного понесення, обсягу та вартості наданої правничої допомоги.
29 вересня 2026 року від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, згідно яких останній вважає аргументи відповідача, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання.
01 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого просить врахувати, що письмові пояснення позивача від 29.09.2026 року подані після закінчення встановленого судом триденного строку для подання відповіді на відзив. Відмовити ТОВ «Кредит Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі встановлення судом наявності основного зобов`язання — перевірити правильність розрахунку заборгованості та визначити її розмір виключно на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, з урахуванням фактично здійснених платежів та вимог чинного законодавства. Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем, у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю фактичного понесення, обсягу та вартості наданої правничої допомоги.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2026 року у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів - відмовлено.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.08.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №01909-08/2023, згідно з умовами якого відповідач отримав 15 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Кредит надається строком на 360 днів з 08.08.2023 року. Кінцева дата погашення кредиту 01.08.2024 року.
Договір було підписано відповідачем ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W3180.
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 49xx - xxxx - 9911 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Процентна ставка складає 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.2 договору. (п.1.4.1 договору).
Відповідно до п.1.5 договору, клієнт зобовязується сплачувати проценти кожні 25 днів.
Відповідно до п. 5.3 кредитного договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановлених чиним законодавством України.
Відповідачем, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W3180, підписано додаток № 1 до кредитного договору Графік платежів, у якому сторонами кредитного договору узгоджені дати погашення заборгованості по кредиту та суми платежів, за період з 08.08.2023 по 01.08.2024.
Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3426_260608094421 від 08-06-2026, на виконання укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» договору на переказ коштів № ПУ-П-2026/01-1 від 15.01.2026, успішно прийнято платежі від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 08.08.2023 на суму 15 000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 270962635, призначення платежу: зарахування 15 000 грн. на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку № 357176.
Таким чином, ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, що підтверджується листом з АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260921/110494-БТ від 26.09.2026 року.
29 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 29012024-1, відповідно до умов якого та у відповідності зі ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб боржників ТОВ «Стар Файненс Груп», включаючи і відповідача.
Згідно з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 71 250 грн., з яких: 15 000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 56 250 грн. – заборгованість за відсотками.
07 серпня 2026 року відповідачу було надіслано досудову вимогу на погашення кредитної заборгованості та повідомлення про зміну кредитора.
Усупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7, ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправомірність нарахування процентів за кредитним договором, оскільки проценти нараховані в межах строку дії договору з 08.08.2023 року по 01.08.2024 року, з урахуванням умов кредитного договору та їх розмір становить 135 000 грн. (15 000 грн.*2,50%*360 днів). Крім того, розмір відсотків був погоджений між ТОВ ФК «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 згідно графіку платежів, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена та підписала його своїм електронним підписом «W3180», тому суд розцінює їх як спосіб ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 133 875 грн., з яких: 15 000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 118 875 грн. – заборгованість за відсотками (які нараховані в межах строку дії договору з 08.08.2023 року по 01.08.2024 року), що відповідає умовам кредитного договору.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн., що підтверджується копією: договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, детальним описом наданих послуг від 07.08.2026 року, ордером №1381377 від 02.07.2025 року, актом №1546 наданих послуг від 07.08.2026 року, згідно з яким загальна сума наданих послуг становить 8 000 грн.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правову допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, ніж зазначено у акті від 07.08.2026 року, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню до 3 000 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позову, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції №54803 від 21.08.2026 року.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №01909-08/2023 від 08.08.2023 року в розмірі 133 875 грн., з яких: 15 000 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 118 875 грн. – заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 грн. 40 коп. судового збору та 3 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місцезнаходження: 79018, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua