Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №671/1973/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Суд: Волочиський районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №671/1973/26

Суддя: Андрущенко О. Ю.

Справа № 671/1973/26

06 листопада 2026 року

2/671/1474/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 листопада 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 491050-КС-003 від 14.07.2025 у розмірі 25242,00 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і Медведєвим Є.О. укладено договір № 491050-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі – Кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит (далі – Правила).

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.

15.10.2025 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору згідно якої термін дії Договору продовжено до 22.07.2026.

До теперішнього часу відповідач повністю свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 25242,00 грн., що складається з: 6000,00 грн. – тіло кредиту; 15042,00 грн. – проценти; 1200,00 грн. – комісія; 3000,00 грн. – відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано докази, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача просить справу слухати за її відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позов не подав.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

14.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» і ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 491050-КС-003 (далі – Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Договору загальний розмір кредиту складає 6000,00 грн.; строк дії Договору 16 тижнів до 03.11.2025; процентна ставка становить в день 1%, фіксована; комісія за видачу кредиту становить 1200,00 грн. та нараховується одноразово в дату видачі кредиту; кошти надаються шляхом безготівкового переказу на картку № НОМЕР_2 .

15.10.2025 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору згідно якої на дату укладення Угоди заборгованість становить 15840,00 грн.; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення угоди – 281 день до 22.07.2026; з дати укладення угоди нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 0,35% в день на залишок суми кредиту.

Згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи, 14.07.2025 позивачем перераховано кошти в сумі 6000,00 грн. за Договором на карту № НОМЕР_3 .

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за Договором, що свідчить про вчинення конклюдентних дій відповідача щодо визнання умов Договору.

Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, відповідач в свою чергу в порушення зазначених норм закону та умов Договору зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав, допустивши заборгованість за кредитом, що згідно розрахунку заборгованості становить 25242,00 грн., що складається з: 6000,00 грн. – тіло кредиту; 15042,00 грн. – проценти; 1200,00 грн. – комісія; 3000,00 грн. – відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в сумі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір укладено 14.07.2025, тобто після введення воєнного стану.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України кошти є відповідальністю боржника за неналежне виконання умов грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, заявлені вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України в розмірі 3000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором ОСОБА_1 порушив обумовлені договором строк і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості у розмірі 22242,00 грн. ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог зазначеної норми, представник позивача разом з позовною заявою подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

До матеріалів позовної заяви представником позивача додано Договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026 згідно якого адвокатське об`єднання «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та згідно рахунку-фактури № 05-491050-КС-003свід 15.05.2026 сторони погодили надання правових послуг, вартість яких становить 10000,00 грн., та включає підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. суд зазначає наступне.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

В той же час, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов`язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

В той же час, судом задоволено позовні вимоги в частині 88,12%, отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 8812,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2345,97 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 491050-КС-003 від 14.07.2025 у розмірі 22242 (двадцять дві тисячі двісті сорок дві) грн. 00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати на правничу допомогу в розмірі 8812,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір в сумі 2345,97 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код в ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411;

Представник позивача: Пєскова Софія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса здійснення діяльності: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua