Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №522/21078/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №522/21078/26-Е

Суддя: Косіцина В. В.

Справа №522/21078/26-Е

Провадження №2-а/522/497/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Рябініна Святослава Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить:

- визначити протиправною та скасувати постанову серії ОДП №0117745 від «14» жовтня 2026 року, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініним Святославом Миколайовичем, згідно з якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122; п. 15.6 ПДР КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень;

- видалити з веб-сайту https://carparking.omr.gov.ua у мережі Інтернет відомості про автомобіль Форд Фокус номерний знак НОМЕР_1 . Сповістити про видалення відомостей листом через електронну пошту;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;

- стягнути з Відповідача на мою користь понесені судові витрати у повному об`ємі.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2026 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено в якості співвідповідача у справі Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради. Витребувано з власної ініціативи у Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради належним чином засвідчену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі від 14 жовтня 2026 року серії ОДП №0117745. Судове засідання по справі призначено на 03 листопада 2026 року.

У судове засідання призначене на 03 листопада 2026 року з`явився представник Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради – Хорунжа Вікторія Габрієлівна. У позовній заяві позивач – Змаженко Віталій Борисович просив розгляд справи проводити за його відсутності.

У судовому засіданні представником Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради – Хорунжею Вікторією Габрієлівною було поставлення питання про долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03.11.2026, суд постановив прийняти та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

У вказаному відзиві представник Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради – Хорунжа Вікторія Гарбієлівна зазначає, що аналіз змісту ст. 1 ЗУ «Про автомобільні дороги» дає підстави для висновку, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом. Вказує, що дорога – це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі і тротуар. Заявниця також зазначає, що позивач помилково вважає, що його автомобіль був припаркований безпосередньо на тротуарі, а не в зоні дії дорожнього знаку 5.43, оскільки дія знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині, про що свідчить фотофіксація автомобіля. З урахуванням наведеного відповідач просить у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити в поясному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

14 жовтня 2026 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Рябініним Святославом Миколайовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення прави зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовано в режимі фотозйомки серія ОДП №0117745 у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340,00 гривень.

У постанові зазначено, що 14 жовтня 2026 року о 15:30 в місті Одесі, на вулиці Великій Арнаутській, 32 водій транспортного засобу «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку таким чином, що не відповідає способу поставлення транспортного засобу на стоянку, зазначеного табличками до дорожній знаків 7.6.1-7.6.7 чим порушив п. 15.6 ПДР України та здійснив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за номерним знаком НОМЕР_1 зареєстровано транспортний засіб «FORD FOCUS», власником якого є – ОСОБА_1 . Позивач у справі проти вказаних відомостей не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягненні до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює та визначає Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

Згідно п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.

Положеннями ст. 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Приписами ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Законом України від 27.09.2018 за №2262-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери паркування транспортних засобів», уповноважено розглядати справи про порушення правил дорожнього руху інспекторів з паркування. Цим же законом ч. 2 ст. 268 КУпАП доповнено реченням такого змісту: «Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу».

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд вважає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст.ст. 73, 74 КАС України.

Відповідно до пп. «ґ» п.8.4 ПДР України, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на 7 груп, зокрема, і на Інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

Згідно з п. 1.10 ПДР України терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів;

- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;

- стоянка це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Отже, тротуар, це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 "Місце для стоянки", 5.42.2 "Місце для стоянки", 5.43 "Зона стоянки" встановленими з табличкою 7.6.1 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку" дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.3 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.4 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.5 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.6 "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку", 7.6.7. "Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку" легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Знаки 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умови, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1, 7.6.2, 7.6.3, 7.6.4, 7.6.5, 7.6.6, 7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля.

Таблички 7.6.1-7.6.7 «Спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку» застосовують зі знаком 5.43, щоб позначити спосіб поставлення ТЗ на стоянці біля тротуару або з його використанням.

Символи, зображені на знаках 7.6.1-7.6.7, можуть бути дзеркальними.

На табличці 7.6.1 зазначено, що всі види транспортних засобів повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару.

На табличках 7.6.2-7.6.7 зазначено спосіб ставлення легкових автомобілів та мотоциклів на стоянці, зокрема із використанням тротуару, якщо його ширина при цьому залишиться не менше ніж 2,0 м відповідно до пп. «в» п. 15.10.

У населених пунктах, де стоянку дозволено з лівого боку вулиці, можна застосовувати таблички 7.6.1-7.6.7 із дзеркальним зображенням символів.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п.15.2 ПДР України).

Відповідно до наявних у матеріалах справи фотографіям, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, на ділянці дороги де було припарковано транспортний засіб «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 , діє знак 5.43, що встановлений з табличками 7.14 та 7.6.1., а після чого з табличками 7.14. та 7.6.7.

Комбінація знаку 5.43. з табличками 7.14. та 7.6.1. позначає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару за плату. А комбінація знаку 5.43. з табличками 7.14. та 7.6.7. позначає, що всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині під кутом 30, 45 чи 60 градусів до лінії бордюра.

Як вже було встановлено судом із змісту оскаржуваної постанови, 14 жовтня 2026 року у місті Одесі, вул. Великій Арнаутська, 32, власник транспортного засобу - «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив стоянку таким чином, що не відповідає способу поставлення транспортного засобу на стоянку, зазначеного табличками до дорожній знаків 7.6.1-7.6.7 чим порушив п. 15.6 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП.

Проте, зі змісту наданих фотознімків вбачається, що т/з «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 був припаркований не на проїзній частині вздовж тротуару чи під кутом 30, 45 чи 60 градусів до лінії бордюра (на місцях для паркування, що визначені відповідною дорожньою розміткою), а був припаркований на самому тротуарі біля будинку №32 по вулиці Великій Арнаутська у місті Одесі.

Тобто, паркування транспортного засобу було здійснено не в зоні дії знаку 5.43 з табличками 7.14 та 7.6.1 або 7.14. та 7.6.7, а тому посилання інспектора з паркування на порушення позивачем вимог п. 15.6. ПДР України є хибними, оскільки дія цього знаку на тротуар не поширюється.

Більше того, постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 було затверджено додаток №2 «Дорожня розмітка» до ПДР України.

Вказаним документом визначено, що межі окремих паркувальних місць в зоні дії знаку 5.43. повинні позначатись дорожньою розміткою 1.34 білого кольору. Відведені майданчики для паркування транспортних засобів, розміщені вздовж проїзної частини вулиці, дороги за обумовлених умов (оплата за стоянку) повинні позначатись лінією 1.33 синього кольору.

З долучених позивачем фотоматеріалів вбачається, що дійсно зони паркування за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 32 має горизонтальну дорожню розмітку паркувальних місць (білі лінії), а також внутрішню та зовнішню межі паркувального майданчика (сині лінії). Водночас, місце, на якому було розміщено транспортний засіб «FORD FOCUS», д.н.з. НОМЕР_1 , не було позначене відповідною дорожньою розміткою, яка б визначала його як окреме паркувальне місце в межах відведеного майданчика для паркування, що свідчить про розміщення автомобіля поза межами дії знаку 5.43.

Відповідно до п. 15.6 ПДР України, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1, 5.42.2, 5.43, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.6 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.

Тобто, вказаною нормою чітко визначено, що таблички 7.6.2-7.6.6. встановлюють спосіб паркування транспортного засобу вздовж краю тротуару, та не врегульовують особливості паркування на широкій частині тротуару.

У постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі №522/19524/24-Е за подібних правовідносин, суд зробив висновок про те, що оскільки, автомобіль позивача був припаркований в дії дорожнього знаку 7.6.1, яка поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині, то судова колегія вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки автомобіль був припаркований на широкому тротуарі перед входом до офісного центру, де взагалі відсутні будь-які дорожні знаки. Відтак, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.

Вказані висновки також узгоджуються із постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду у справах №522/18340/24-Е та №522/18819/24-Е.

Як вже встановлено судом, т/з «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 був припаркований на краю тротуару біля будинку №32 по вулиці Великій Арнаутська у місті Одесі, при цьому, будь-які дорожні знаки, які б врегульовували особливості паркування транспортних засобів поза межами паркувального майданчику у вказаному місці відсутні.

Так дійсно, згідно з підпунктом «в» пункту 15.10 ПДР України забороняється стоянка на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Така заборона враховує ту обставину, що тротуар є елементом дороги, призначеним для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (пункт 1.10 ПДР України).

Водночас в п.п. «в» п. 15.10 ПДР України визначене виключення з загального правила, яке включає три складники: (1) на тротуарі дозволяється стоянка легкових автомобілів та мотоциклів, які (2) можуть бути поставлені на краю тротуарів, (3) де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Для того щоб стоянка транспортного засобу на тротуарі відповідала виключенню, яке визначене у п.п. «в» п. 15.10 ПДР України одночасно повинні бути дотримані усі три умови. Отже, у разі не дотримання бодай однієї з умов стоянка вважатиметься порушенням підпункту «в» пункту 15.10 ПДР України.

Вочевидь, транспортний засіб «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 є легковим автомобілем, а тому, стоянка вказаного транспортного засобу на тротуарі є допустимою.

З аналізу фотознімків вбачається, що автомобіль припаркований на крайній частині тротуару, таким чином, що ширина останнього вочевидь більша 2-х метрів. Більше того, з фотознімків вбачається, що автомобіль припаркований таким чином, що він не створює перешкоди для руху пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, оскільки таблички 7.14 та 7.6.1 або 7.14. та 7.6.7 діють у парі з дорожнім знаком 5.43 і не поширюються свою дію на тротуар, а спосіб паркування легкових транспортних засобів на тротуарі врегульовано чинними ПДР України, суд вважає, що позивачем не було порушено правил паркування транспортних засобів, а саме пункту 15.6. ПДР України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказає, що абзацом 1 пункту 1.5 Розділу 1 ПДР України визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Зазначає, що пунктом 11.13 Розділу 13 Правил №1306 забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 261-26.3 цих Правил.

Суд звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення п. 15.6 ПДР України, а не п. 11.13, який забороняє рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках.

Крім того очевидним і зрозумілим є те, що для здійснення стоянки легкового автомобіля у межах вимог пп. «в» п. 15.10 ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пп. «в» п. 15.10 ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил, що відповідає аналогічному висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі №524/9162/16?а.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення від 14.10.2026 серії ОДП №0117745, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.

Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуватості буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача видалити з веб-сайту https://carparking.omr.gov.ua у мережі Інтернет всі відомості про автомобіль «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 , суд зазначає, що дана вимога не є способом захисту прав, а за своєю суттю є способом виконання рішення, тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо належного відповідача по справі, суд зазначає.

В якості відповідача у справі позивач визначив інспектора з паркування – Рябініна Святослава Миколайовича. Ухвалою суду від 27 жовтня 2026 року залучено в якості співвідповідача у справі Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

У постанові КАС ВС від 13.02.2018 року у справі №826/1460/16, вказано, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

З аналізу статті 48 КАС України слідує, що заміна первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

Отже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

У свою чергу, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справах, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, посадові особи вказаного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень.

Вжитий в процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Такий же висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 17 вересня 2020 у справі №742/2298/17.

У зв`язку з чим, що саме Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, від імені якого діяв інспектор з паркування – Рябінін Святослав Миколайович є належним відповідачем у справі, а отже у задоволенні позовних вимог до Рябініна Святослава Миколайовича слід відмовити.

Тому, беручи до уваги той факт, що т/з «FORD FOCUS» д.н.з. НОМЕР_1 був припаркований на широкій частині тротуару біля будинку АДРЕСА_1 , не в зоні дії знаку 5.43 і табличок 7.14 та 7.6.1 або 7.14. та 7.6.7, що нівелює посилання інспектора з паркування на порушення ОСОБА_1 пункту 15.6 ПДР України, а тому, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Отже, з урахуванням неналежного способу захисту та належного відповідача у справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, скасування оскаржуваних постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.10.2026 серії ОДП №0117745 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 05 листопада 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

04.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua