Вирок від 05 листопада 2026 р. у справі №462/1429/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №462/1429/26

Суддя: Пилип'юк Г. М.

справа № 462/1429/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120251141390001262 від 27.12.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 26.12.2025 року о 21 годині 50 хвилин, керуючи автомобілем марки «СITROEN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Городоцька, в напрямку до вул. Ряшівська, у м. Львові, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху грубо порушила вимоги чинних правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, а саме: розділу 1, пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків); розділу 2, пунктів 2.3 (підпунктів «б» (бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі) та «д» (не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху); розділу 2, пункту 2.9 підпункту «а» (водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції); розділу 8, пункту 8.7.3 (підпункту «е» (червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух); - розділу 34, дорожньої розмітки 1.3 (поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху); розділу 19, пункту 19.1 (підпункту «а»( у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;), які виразилися в тому, що ОСОБА_4 під час керування технічно справним транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху, не була уважна до дорожньої обстановки, без причин технічного характеру здійснила виїзд на зустрічну смугу для руху, поруч із будівлею, що по вул. Городоцька 210, при цьому, перетнувши дорожню розмітку 1.3 додатку 2 ПДР України, та проїхавши на заборонений сигнал світлофору, здійснила зіткнення із автомобілем марки «ТOYOTA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у нерухомому стані на зустрічній смузі руху, стоячи на заборонений сигнал світлофору під керуванням ОСОБА_8 , в салоні якого перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «СITROEN» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом дистального метаепіфізу правої променевої кістки із задовільним стоянням кісткових фрагментів, закритий перелом шилоподібного відростка лівої променевої кістки із задовільним стоянням кісткових фрагментів, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала вину у скоєному та підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про свій вчинок, обіцяє у майбутньому не вчиняти правопорушень та просить застосувати покарання не пов`язане із позбавленням волі. Зазначила, що більше ніколи не має наміру сідати за кермо. Додала, що потерпілому повністю відшкодувала шкоду, перерахувала кошти на допомогу ЗСУ.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні просили призначити обвинуваченій покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 85 000 грн., виклавши клопотання в письмовій заяві. Зокрема, потерпілий зазначив, що ОСОБА_4 у повному обсязі відшкодувала йому матеріальні збітки та моральну шкоду, неодноразово просила пробачення, повністю визнала провину та щиро розкаялася, між ним та обвинуваченою досягнуто повної згоди щодо справедливого покарання, яке, на його думку, відповідає суспільному інтересу, тому просить призначити покарання не пов`язане із позбавленням волі.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченої та з`ясуванням даних про її особу. При цьому судом обвинуваченій було роз`яснено, що в цьому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні кримінального правопорушення повністю і об`єктивно стверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, показаннями обвинуваченої, доказами, що характеризують особу обвинуваченої.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 06.11.2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Обставиною, яка передбачена ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , які передбачені ст. 67 КК України, не встановлено.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, обставини справи та дані, що характеризують особу обвинуваченої, яка визнала свою вину та усвідомила протиправність своєї поведінки, а також те, що обвинувачена на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває під профілактичним спостереженням Львівського обласного медичного центру превенції татерапії узалежнень з 11.2025 року, зокрема, згідно довідки Лвівського обласного медичного центру превенції татерапії узалежнень від 02.07.2026 року оглядалася в медичному кабінеті як водій транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, раніше не судима, повністю відшкодувала шкоду потерпілому, перерахувала кошти на допомогу ЗСУ, про що надано відповідне підтвердження, прохання потерпілого про призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, наявність обставин, які пом`якшують покарання, зокрема, щире каяття, і вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, тобто мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, що входить до Розділу XI «Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту». Основним безпосереднім об`єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатацію транспортного засобу, а додатковим обов`язковим об`єктом - відносини життя та здоров`я особи.

Згідно усталеної судової практики, на забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», прийнятим Верховною Радою України 16 лютого 2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.

Також, цим же законом внесені зміни до ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України.

Враховуючи викладене, підстав для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченої суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як нею самою так і іншими особами.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченої з усвідомленням суспільної небезпечності діянь та запобігатиме можливому вчиненню обвинуваченою кримінальних правопорушень у майбутньому, а також відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності. При цьому, суд вважає, що покарання, яке було узгоджене між потерпілим і обвинуваченою, при поданні угод до суду, у виді штрафу, не є достатнім для виправлення обвинуваченої та не відповідатиме його меті.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Витрати, пов`язані із залученням експерта, стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про майно, на яке накладено арешт, належить вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту з 22: год до 06:00 год. залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання перебування під цілодобовим домашнім арештом з 29.12.2025 року до 22.06.2026 року, виходячи із співвідношення три дні цілообового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 20056,50 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта для проведення у межах кримінального провадження експертиз.

Речові докази: після набрання вироком законної сили, скасувати арешти накладені ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 08.01.2026 року на автомобіль марки «CITROEN», р.н. НОМЕР_4 та ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 08.01.2026 року на автомобіль марки “TOYOTA” р.н. НОМЕР_2 та повернути їх власникам;

Речовий доказ DVD-R диск, на якому знаходяться відеофайли із камер відеоспостереження, залишити в матеріалах справи.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua