Суд: Буський районний суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №943/1927/25
Суддя: Журибіда Б. М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Єдиний унікальний номер №943/1927/25
Провадження № 2/943/351/2026
03 листопада 2026 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника відповідача Стефанович Ю.М. (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференцзв`язку в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування нерухомим майном, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з означеним позовом до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування спірним житловим будинком. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить встановити порядок користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанта, викладеного у Додатку № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11-26Е від 14.05.2026 року, який передбачає виконання робіт з перепланування, а саме: замурування дверного прорізу між приміщеннями № 4 та № 5, а також влаштування дверного прорізу між приміщеннями № 5 та № 6, визначивши порядок користування приміщеннями таким чином: ОСОБА_5 (Додаток № 1, 1 пов., синє штрихування): 2 житлова - 12,6 кв.м.; 3 комора - 7,8 кв.м.; 4 кухня - 11,7 кв.м. Загальна площа приміщень становить 32,1 кв.м. ОСОБА_6 (Додаток № 1, 1 пов., зелене штрихування): 5 житлова - 17,4 кв.м.; 6 житлова - 17,1 кв.м. Загальна площа приміщень становить 34,5 кв.м. У спільному користуванні сторін залишити (Додаток 1, фіолетове штрихування): 1 веранда - 8,6 кв.м.; 1 веранда - 7,8 кв.м. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачу та відповідачці на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині указаного житлового будинку загальною площею 83,0 кв.м. Право власності у сторін на будинок виникло на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 11.02.2025 року у справі № 943/2543/24 та зареєстровано в ДРРП (витяг від 27.05.2025 року № 428672735). Позивач вказує, що протягом тривалого часу між позивачем та відповідачкою виникають суперечки і конфлікти щодо порядку користування житловим будинком, а саме щодо розподілу житлових і підсобних приміщень, порядку доступу до них та можливості здійснення поточних і капітальних ремонтів. Будь-які спроби досягти згоди у досудовому порядку виявилися безрезультатними, оскільки відповідачка відмовляється йти на компроміс та визнавати фактичний порядок користування будинком, що склався. У зв`язку з цим, позивач позбавлений можливості повноцінно користуватися належною йому частиною житлового будинку, належним чином утримувати її, здійснювати ремонтні та поліпшувальні роботи. Відсутність встановленого судом порядку користування створює напружені відносини між співвласниками та постійні побутові конфлікти, що негативно впливають як на умови проживання, так і на можливість нормального володіння власністю.
Відповідач ОСОБА_6 через свого представника адвоката Стефановича Ю.М. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечила. Свої заперечення обґрунтовує наступним. Щодо вимоги позивача про встановлення порядку користування житловими кімнатами, що позначені у технічному паспорті за літ: 1-2, площею 12.6 кв.м. та 1-6, площею 17.1 кв.м., вказує що в цій частині відсутній спір між сторонами, адже позивач в своїй позовній заяві чітко вказує на те, що між сторонами фактично встановився порядок їх використання, і такий порядок не суперечить позовним вимогам тому в цій частині провадження підлягає закриттю. Запропонований позивачем порядок користування коморою, що позначена у технічному паспорті за літ 1-3 площею 7,86 кв.м., та кухнею, що позначена у технічному паспорті за літ 1-4 площею 11.7 кв.м. є неможливий, адже як вбачається з технічного паспорту на квартиру будинку АДРЕСА_1 , приміщення кухні та комори перебувають в загальному користуванні сторін, є нежилими приміщеннями та відносяться до допоміжних приміщень, призначених для забезпечення потреби всіх мешканців будинку, в яких наявні комунікації та доступ до димових та вентиляційних каналів. Кухня та комора не можуть бути закріплені за позивачем, адже це позбавить відповідачку та членів її сім`ї доступу до цих допоміжних приміщень та порушить норми користування житлом, а тому згідно чинного законодавства окремо позивачу виділені бути не можуть. Не можливість встановлення порядку користування будинком, як це запропоновано позивачем, додатково обґрунтовується тим, що виділення в користування відповідачки - житлової кімнати, що позначена у технічному паспорті за літ 1-5 площею 17.4 кв.м., є неможливим адже як вбачається з технічного паспорту, долученого до позовної заяви, така житлова кімната має один вхід з кухні а тому виділення позивачу в користування кухні унеможливить відповідачці вхід в цю житлову кімнату.
Ухвалою суду від 28.01.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу для визначення технічної можливості та розробки варіантів встановлення порядку користування спірним будинком. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 19.05.2026 року провадження у справі відновлено та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Коченаш Ю.К. та представник позивача Лобода Г.С. у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримали в повному обсязі. Представник позивача адвокат Коченаш Ю.К. пояснила, що сторонам на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Між співвласниками виникають конфлікти щодо порядку користування будинком. Зазначила, що позивач фактично користується житловою кімнатою площею 12,6 кв. м., у якій провів ремонтні роботи, замінив вікно та двері, а також облаштував пічне опалення. Відповідачка користується житловою кімнатою площею 17,1 кв.м. Веранда та коридор перебувають у спільному користуванні сторін, тоді як іншими приміщеннями будинку, зокрема житловою кімнатою площею 17,4 кв.м., кухнею площею 11,7 кв.м. та коморою площею 7,8 кв.м., сторони фактично не користуються через відсутність домовленості щодо порядку їх використання. Посилаючись на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 травня 2026 року з уточненнями від 20 липня 2026 року, проведеної експертом ОСОБА_7 , представник позивача зазначила, що експертом запропоновано два варіанти встановлення порядку користування будинком. Позивач вважає найбільш доцільним варіант, викладений у Додатку № 1 до висновку експерта, який передбачає виділення у користування позивача приміщень загальною площею 32,1 кв.м, відповідачці 34,5 кв.м, а веранди та коридору залишення у спільному користуванні сторін. Зауважила, що запропонований варіант відповідає фактичному порядку користування будинком, який склався між сторонами, та не позбавляє позивача можливості користуватися кімнатою, у якій він постійно проживає та провів ремонтні роботи. Крім того, кухня в будинку не використовується за своїм призначенням, оскільки кожен зі співвласників облаштував окрему кухню та туалет на присадибній земельній ділянці. Кухня у будинку не облаштована для її використання, відсутні будь-які комунікації, газовідведення, опалення. Водночас реалізація варіанта, запропонованого у Додатку № 1, потребує виконання незначних будівельних робіт, а саме замурування дверного прорізу між приміщеннями № 4 та № 5 і влаштування дверного прорізу між приміщеннями № 5 та № 6. Витрати на облаштування дверного прорізу позивач готовий взяти на себе. Щодо варіанта, викладеного у Додатку № 2 до висновку експерта, який при обстежені експерту був запропонований відповідачем, представник позивача заперечила, оскільки він передбачає більший обсяг будівельних робіт, облаштування окремого входу до будинку та тамбура, що потребуватиме додаткових фінансових витрат. Крім того, за такого варіанта позивач буде позбавлений можливості користуватися кімнатою, якою користувався раніше. Зазначила також, що запропонований варіант призводить до відхилення фактичних площ приміщень, переданих у користування сторонам, від рівності їх ідеальних часток у праві власності. Також зазначила, що відповідачка пропонувала встановити порядок користування житловим будинком за варіантом, викладеним у Додатку № 2 до висновку експерта, та не заперечувала проти залишення кухні у користуванні позивача. Водночас представник відповідачки, заперечуючи проти встановлення порядку користування за Додатком № 1, посилається на неможливість його реалізації з огляду на наявність у будинку кухні як допоміжного приміщення. З огляду на викладене просила позовні вимоги задовольнити та встановити порядок користування житловим будинком відповідно до Додатку № 1, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Представник позивача ОСОБА_8 , у судовому засідання зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_5 , вони спільно більше ніж 23 роки проживають у даному житловому будинку. У житловому будинку фактично використають тільки одну житлову кімнату, іншими приміщеннями сторони не користуються, оскільки не можуть дійти згоди щодо порядку користування, вказані приміщення потребують проведення ремонтних робіт, заміну вікон, які сторони не можуть виконати через наявність конфлікту. Приміщення кухні не використовується за призначенням, у ній відсутні бідь-які комунікації, будинок не газифікований та відсутнє водовідведення. Опалення у будинку пічне, як позивач так і відповідач мають у зайнятих ними кімнатах пічне опалення, інші приміщення будинку не опалюються. Кожен із сторін на земельній ділянці облаштував собі окремі приміщення, кухню та вбиральню. Зокрема вказала, що відповідачка облаштувала літню кухню у якій є кухня та кімната, у якій відповідачка постійно проживає в тому числі і в осінньо-зимовий період, оскільки там наявне пічне опалення. У будинку фактично проживає син відповідачки та користується тільки одною кімнатою.
Представник відповідачки адвокат Стефанович Ю.М. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтував тим, що запропонований позивачем варіант встановлення порядку користування житловим будинком порушує права відповідачки як співвласника на користування всіма приміщеннями будинку, зокрема допоміжним приміщенням, кухнею, яка є необхідною для забезпечення побутових потреб. Зазначив, що висновок судової будівельно-технічної експертизи не містить достатніх відомостей щодо розташування та проходження інженерних мереж будинку, наявності димової труби, а також технічної можливості облаштування відповідачкою кухні з урахуванням запропонованих експертом варіантів встановлення порядку користування. На думку представника відповідачки, без з`ясування цих обставин неможливо дійти висновку про реальну можливість повноцінного використання приміщень відповідно до запропонованого варіанта. Також звернув увагу на те, що зазначення експертом у висновку про фактичне невикористання приміщень кухні та комори за їх функціональним призначенням не може вважатися належним підтвердженням таких обставин, оскільки відповідне питання перед експертом не ставилося, а тому ці висновки, на його думку, виходять за межі предмета експертного дослідження. Крім того, представник відповідачки вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, оскільки запропонований ним варіант фактично передбачає не встановлення порядку користування спільним майном, а реальний поділ житлового будинку з визначенням окремих приміщень у виключне користування кожного зі співвласників. Водночас право спільної часткової власності на будинок зберігається, а тому, на його думку, заявлені вимоги не відповідають характеру спірних правовідносин. З огляду на викладене просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом установлено, що відповідно до рішення Буського районного суду Львівської області від 11.02.2025 року у справі № 943/2543/24 за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано право власності в рівних частках на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 428672735 від 27.05.2025 року за позивачем ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку.
Із технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 17.07.2024 року, вбачається, що житловий будинок має загальну площу 83,0 кв.м. та житлову площу 47,1 кв.м. У будинку наявні веранда площею 8,6 кв.м., коридор площею 7,8 кв.м., житлова кімната площею 12,6 кв.м., комора площею 7,8 кв.м., кухня площею 11,7 кв.м., житлова кімната площею 17,4 кв.м. та житлова кімната площею 17,1 кв.м.
Як убачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11-26Е від 14 травня 2026 року з урахуванням виправлень, внесених експертом 20 липня 2026 року за № 14, технічно можливим є встановлення порядку користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Експертом запропоновано два варіанти встановлення порядку користування будинком, наведені у додатках № 1 та № 2 до висновку.
Експертом також зазначено, що кожен зі співвласників має технічну можливість облаштувати кухню та санвузол у частині будинку, яка передається йому в користування. На час проведення огляду такі допоміжні приміщення кожен зі співвласників мав окремо облаштованими на території присадибної земельної ділянки, а кухня безпосередньо у житловому будинку не використовується за своїм функціональним призначенням.
Під час огляду сторони запропонували експерту власні варіанти встановлення порядку користування житловим будинком. Обидва запропоновані варіанти експерт визнав технічно можливими.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України). Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (частина перша статті 357 ЦК України).
Відповідно до частин першої – третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, законодавством передбачено право співвласника вимагати встановлення порядку користування спільним майном у судовому порядку в разі недосягнення між співвласниками відповідної домовленості.
При цьому необхідно розмежовувати встановлення порядку користування спільним майном, виділ частки в натурі та поділ майна в натурі, оскільки такі правові конструкції мають різні правові наслідки. Відповідно до статті 364 ЦК України виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, передбачає передачу співвласнику в натурі відповідної частини майна, внаслідок чого його право спільної часткової власності на це майно припиняється. Згідно зі статтею 367 ЦК України поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, також має наслідком припинення права спільної часткової власності на нього.
Натомість встановлення порядку користування майном відповідно до статті 358 ЦК України не передбачає припинення права спільної часткової власності, зміни розміру часток співвласників чи утворення самостійних об`єктів нерухомого майна. За такого способу захисту суд визначає, якими саме приміщеннями спільного об`єкта кожен зі співвласників матиме право користуватися, при цьому окремі приміщення можуть залишатися у спільному користуванні сторін.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 127/7320/13 (провадження № 61-18125св18), від 22 вересня 2021 року у справі № 645/6898/15-ц (провадження № 61-3451св21), від 8 травня 2024 року у справі № 727/7224/22 (провадження № 61-7632св23) та від 22 серпня 2024 року у справі № 501/508/19. Верховний Суд наголошував, що приміщення, передані співвласникам у користування, не перетворюються на самостійні об`єкти їхньої власності, а право спільної часткової власності на весь об`єкт нерухомості зберігається.
У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 725/5612/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що співвласникам належать не конкретні частини спільного майна, а ідеальні частки у праві власності на нього. При встановленні порядку користування суд визначає для кожного зі співвласників частину майна в натурі, яка має бути співмірною з розміром його частки у праві власності. Водночас допускається незначне відхилення фактично наданих у користування площ від розміру ідеальних часток, якщо забезпечити їх точну відповідність неможливо. Таке відхилення саме по собі не змінює розміру часток співвласників та не порушує їхніх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21), від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22) та від 18 грудня 2024 року у справі № 203/5356/23 (провадження № 61-13543св24).
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 487/3769/20 (провадження № 61?7928св22) Верховний Суд зробив висновки про те, що «володіння та користування спільним майном здійснюється усіма його співвласниками за спільного згодою, тобто в результаті досягнення консенсусу. У тому ж разі, якщо такої згоди сторони не досягли, спір щодо порядку володіння та користування спільним майном повинен вирішуватися судом. Отже, у разі коли існує між співвласниками спір з приводу порядку користування та володіння спільним майном, суд має вирішити такий спір щодо суті, визначивши певний порядок користування спільним майном для його співвласників, які в позасудовому порядку не досягли згоди з приводу користування та управління ним».
Крім того, у постанові від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 Верховний Суд зазначив, що наявність між співвласниками спору щодо користування спільним майном є обставиною, яка підлягає врахуванню судом під час вирішення вимог про встановлення порядку користування. Відмова у судовому захисті за наявності такого спору може призвести до правової невизначеності у правовідносинах між співвласниками та фактичного позбавлення позивача можливості реалізувати своє право на користування належним йому майном.
У цій справі позивач не заявляє вимог про виділ належної йому частки житлового будинку в натурі чи про поділ будинку з припиненням права спільної часткової власності. Предметом позову є саме визначення порядку користування спільним майном шляхом надання кожному зі співвласників можливості користуватися конкретними приміщеннями будинку.
Саме по собі закріплення за кожним зі співвласників права користування окремими житловими та допоміжними приміщеннями, навіть за умови необхідності виконання робіт із перепланування, не свідчить про здійснення поділу житлового будинку в натурі, якщо за результатами встановлення порядку користування не припиняється право спільної часткової власності та не утворюються самостійні об`єкти нерухомого майна.
З огляду на наведене суд відхиляє довід представника відповідачки про неналежний спосіб захисту, оскільки заявлена вимога відповідає правовій природі спору між співвласниками та способу захисту, передбаченому статтею 358 ЦК України.
Судом установлено, що сторони є співвласниками житлового будинку, кожному з яких належить по 1/2 частці у праві спільної часткової власності. Між ними не досягнуто домовленості щодо порядку користування всіма приміщеннями будинку, у зв`язку з чим виник спір, який перешкоджає належній реалізації прав співвласників.
Представник відповідачки у відзиві просив закрити провадження в частині вимог щодо житлових кімнат площею 12,6 кв.м. та 17,1 кв.м., посилаючись на відсутність спору щодо фактичного користування ними. Однак позивач звернувся з вимогою про встановлення порядку користування житловим будинком у цілому відповідно до конкретного варіанта експертного висновку. Обставина, що фактичне користування двома житловими кімнатами на цей час відповідає запропонованому варіанту, сама по собі не свідчить про відсутність спору щодо встановлення єдиного порядку користування будинком, оскільки спір між сторонами стосується також інших приміщень та їх взаємного розташування і доступу до них. Відповідачка заперечує проти запропонованого позивачем порядку користування будинком у цілому. За таких обставин суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для закриття провадження в окремій частині заявлених вимог.
Оцінюючи запропоновані експертом варіанти, суд виходить із необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів співвласників, врахування розміру їхніх часток у праві спільної часткової власності, фактичного порядку користування будинком, технічної можливості реалізації кожного з варіантів, а також мінімізації втручання в існуюче планування та конструктивні елементи будинку.
Суд вважає найбільш доцільним варіант, викладений у додатку № 1 до висновку експерта, відповідно до якого у користування позивача ОСОБА_5 передаються приміщення (додаток № 1, 1-й поверх, синє штрихування): 2 житлова кімната площею 12,6 кв.м.; 3 комора площею 7,8 кв. м.; 4 кухня площею 11,7 кв.м. Загальна площа приміщень становить 32,1 кв.м. У користування відповідачки ОСОБА_6 передаються приміщення (додаток № 1, 1-й поверх, зелене штрихування): 5 житлова кімната площею 17,4 кв. м; 6 житлова кімната площею 17,1 кв.м. Загальна площа приміщень становить 34,5 кв. м. У спільному користуванні сторін залишаються приміщення, позначені у додатку № 1 фіолетовим штрихуванням: 1 веранда площею 8,6 кв. м та 1 веранда площею 7,8 кв. м.
За запропонованим у додатку № 1 варіантом загальна площа приміщень, переданих у користування позивача, становить 32,1 кв.м., а відповідачки 34,5 кв. м. При цьому у спільному користуванні сторін залишаються приміщення загальною площею 16,4 кв.м. Враховуючи рівність часток сторін у праві спільної часткової власності, при оцінці співмірності запропонованого порядку користування суд бере до уваги не лише площу приміщень, переданих у користування кожному зі співвласників, а й площу приміщень, які залишаються у спільному користуванні. За умови рівного врахування площі приміщень спільного користування фактичний обсяг користування позивача становитиме 40,3 кв. м, а відповідачки 42,7 кв.м., що свідчить про незначне відхилення від ідеальних часток співвласників та забезпечує наближений до рівного розподіл площі будинку.
Обираючи цей варіант, суд також бере до уваги фактичні обставини користування спірним житловим будинком. Зокрема, позивач фактично користується житловою кімнатою площею 12,6 кв.м., а відповідачка житловою кімнатою площею 17,1 кв.м. Житлова кімната площею 17,4 кв.м., а також кухня та комора не використовуються сторонами за їх функціональним призначенням через відсутність узгодженого порядку користування та необхідність проведення ремонтних робіт. Запропонований експертом варіант зберігає фактично сформоване користування зазначеними житловими кімнатами площею 12,6 кв.м. та 17,1 кв.м., водночас уперше визначаючи порядок користування іншими приміщеннями будинку.
Натомість варіант, наведений у додатку № 2 до висновку експерта та запропонований відповідачкою під час проведення експертного дослідження, передбачає передачу у користування позивача приміщень загальною площею 36,9 кв. м (44 %), а відповідачки 46,1 кв. м (56 %). Такий розподіл зумовлює більше відхилення від рівності часток співвласників, а його реалізація потребує значнішого обсягу будівельних змін, зокрема облаштування окремого входу та тамбура. Крім того, цей варіант не повною мірою відповідає фактичному порядку користування будинком та передбачає додаткові витрати.
За таких обставин суд доходить висновку, що варіант встановлення порядку користування житловим будинком, запропонований у додатку № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи, є більш доцільним, оскільки найбільшою мірою враховує інтереси обох співвласників, забезпечує наближений до рівного розподіл площі будинку, зберігає можливість спільного користування окремими приміщеннями та потребує меншого втручання в існуюче планування будинку.
Разом із тим суд не бере до уваги доводи представника відповідачки щодо неможливості встановлення порядку користування будинком за запропонованим варіантом, зокрема в частині передачі позивачу приміщення кухні, неврахування експертом інженерних мереж і комунікацій будинку, розташування вентиляційних та димових каналів, а також технічної неможливості реалізації запропонованого варіанта, з огляду на таке.
Як установлено судом, приміщення кухні у спірному житловому будинку не використовується сторонами за своїм функціональним призначенням, у будинку відсутні комунікації. За поясненнями представників позивача, кожен зі співвласників облаштував окремі побутові приміщення на території присадибної земельної ділянки, зокрема кухню та вбиральню; у будинку відсутні газифікація та водовідведення, а кухня не обладнана необхідними комунікаціями й опаленням. Ці пояснення узгоджуються з відомостями, наведеними у висновку експерта щодо фактичного невикористання кухні за її функціональним призначенням та наявності окремо облаштованих допоміжних приміщень на території земельної ділянки.
Крім того, запропонований самою відповідачкою під час проведення експертного дослідження варіант встановлення порядку користування будинком (додаток № 2 до висновку експерта) також передбачає передачу кухні у користування позивача. Наведене саме по собі не вирішує спір, однак свідчить про те, що передача кухні у користування позивача не суперечила запропонованому відповідачкою варіанту розподілу приміщень. Суд також бере до уваги, що за обраним варіантом відповідачці передаються у користування дві житлові кімнати, а експерт зазначив про технічну можливість облаштування кухні та санвузла у частині будинку, яка передається кожному зі співвласників.
Оцінюючи доводи представника відповідачки щодо недоліків експертного дослідження та технічної неможливості реалізації запропонованого варіанта, суд враховує, що висновок судової будівельно-технічної експертизи містить опис дослідженого будинку та запропоновані варіанти встановлення порядку користування, а експерт дійшов висновку про технічну можливість їх реалізації. Представником відповідачки не наведено конкретних технічних розрахунків чи інших належних доказів, які б спростовували визначену експертом технічну можливість реалізації саме варіанта згідно додатку № 1. Саме по собі посилання на відсутність у висновку окремих відомостей щодо інженерних мереж, димових та вентиляційних каналів без підтвердження того, яким чином ці обставини унеможливлюють користування приміщеннями відповідно до обраного варіанта, не є достатньою підставою для відхилення висновку експерта.
Водночас суд зазначає, що встановлення порядку користування будинком не є дозволом на проведення будівельних робіт та не звільняє сторони від обов`язку дотримуватися вимог законодавства під час їх виконання. Висновок суду про доцільність обраного варіанта ґрунтується на визначеній експертом технічній можливості встановлення такого порядку користування, а питання дотримання передбачених законом вимог під час фактичного виконання робіт вирішується відповідно до законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (стаття 76 ЦПК України). Належність, допустимість та достатність доказів суд оцінює з урахуванням положень статей 77–81 ЦПК України.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, врахувавши висновок судової будівельно-технічної експертизи, фактичні обставини користування окремими приміщеннями будинку, технічну можливість реалізації запропонованого варіанта та необхідність забезпечення балансу інтересів обох співвласників, суд доходить висновку, що встановлення порядку користування житловим будинком за варіантом, наведеним у додатку № 1 до висновку експерта, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам статті 358 ЦК України. Такий порядок дасть змогу кожному зі співвласників реалізовувати своє право користування спільним майном, не змінюючи при цьому розміру належних їм часток у праві власності та не припиняючи режиму спільної часткової власності. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 137, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354 ЦПК України; ст. ст. 356, 357, 358, 368, 391 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги задоволии повністю.
Встановити порядок користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанта, викладеного у Додатку № 1 висновку судової будівельно технічної експертизи № 11-26Е від 14.05.2026 року, з урахуванням виправлень, внесених експертом та поданих до суду 20.07.2026 року, який передбачає виконання робіт з перепланування, визначивши порядок користування приміщеннями таким чином:
ОСОБА_5 (Додаток № 1, 1 пов., синє штрихування): 2 житлова - 12,6 кв.м.; 3 комора - 7,8 кв.м.; 4 кухня - 11,7 кв.м. Загальна площа приміщень становить 32,1 кв.м.
ОСОБА_6 (Додаток № 1, 1 пов., зелене штрихування): 5 житлова - 17,4 кв.м.; 6 житлова - 17,1 кв.м. Загальна площа приміщень становить 34,5 кв.м.
У спільному користуванні сторін залишити (Додаток 1, фіолетове штрихування): 1 веранда - 8,6 кв.м.; 1 веранда - 7,8 кв.м.
Для даного варіанту користування житловим будинком необхідно виконати наступні ремонтно – будівельні роботи - замурування дверного прорізу між приміщеннями № 4 та № 5, а також влаштування дверного прорізу між приміщеннями № 5 та № 6.
За необхідності узаконення будівельних робіт, сторонам звернутися до відповідних органів за отриманням дозвільних документів.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2026 року.
Суддя: Б. М. Журибіда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua