Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №333/7871/26
Суддя: Стоматов Е. Г.
Єдиний унікальний номер справи 333/7871/26
Номер провадження 2-а/333/89/26
РІШЕННЯ
іменем України
05 листопада 2026 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя
у складі: за участю:головуючого – судді секретаря судового засіданняСтоматова Е.Г. Бережної Д.О.
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
17 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача – адвокта Хмарського Р.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшов позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення
В обґрунтування позову зазначено, що 31 жовтня 2025 року постановою № 5138 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також – Постанова), ухваленою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі також - Позивач), останнього притягнуто до адміністративної відповідальності і на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Підставою для ухвалення цієї постанови зазначено наступне: «25.10.2025 під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військовооблікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, виявлена відсутність у громадянина ОСОБА_1 військовооблікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами зразка».
Позивач не був присутній при розгляді цієї справи про адміністративне правопорушення, і, за його твердженнями, не був обізнаний про час і місце її розгляду, а також не отримував жодних даних про ухвалення вищевказаної Постанови та/або її копії.
08 липня 2026 року Позивачу було заблоковано всі його банківські картки і за повідомленням банку він дізнався, що це відбулось з ініціативи державного виконавця.
09 липня 2026 року через застосунок «Дія» Позивач отримав доступ до матеріалів виконавчого провадження № 81419541, яке було відкрито відносно нього як боржника Комунарським ВДВС у м. Запоріжжі Дніпровського МУ МЮ України 08 липня 2026 року на підставі вищевказаної Постанови. У тому числі Позивач отримав доступ до сканкопій документів вищевказаного виконавчого провадження, включаючи виконавчий документ – Постанову.
Звертає увагу, що наприкінці Постанови у графі «Копію постанови № 5138 від 31.10.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності отримав «___».______.2025р. Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ___________________» будь-які підписи Позивача, або дані про направлення йому копії постанови засобами поштового зв`язку відсутні.
Як свідчить заява начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про примусове виконання рішення від 02.06.2026 року № 10/6324, на адресу Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі, вказана заява разом з Постановою надійшла до органу державної виконавчої служби лише 02.07.2026 року, про що свідчить відповідний вхідний штамп у правому нижньому куті цієї заяви. Це дає підстави вважати, що Постанова була ухвалена «заднім числом».
З урахуванням цього, Позивач вважає, що у даному випадку з його боку наявні підстави для визнання поважними причин пропуску та поновлення процесуального строку для подання позову про скасування Постанови до суду (клопотання про поновлення процесуального строку у вигляді окремого документу додається).
25 жовтня 2025 року позивача дійсно було зупинено на вул. Володимира Українця двома працівниками поліції та двома працівниками ТЦК у військовому однострої, які зажадали від нього пред`явлення військово-облікового документу. У відповідь на це Позивач показав їм на своєму мобільному телефоні дані свого застосунку Резерв+, у якому він обновив свої військово-облікові дані 27 червня 2024 року (тобто, у передбачений Законом строк). Однак, працівники ТЦК (як пізніше виявилось з групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 ) стали вимагати паперового військовооблікового документу. На це Позивач відповів, що у нього наявне свідоцтво про приписку до призовної дільниці, на що працівники ТЦК йому заявили, що цей документ вже не є актуальним, тому вважається, що він не має при собі військовооблікового документу. Також, при вивченні даних з Резерву+ Позивача працівники ТЦК заявили, що у нього немає даних про проходження військово-лікарської комісії, яку він нібито мав проходити не рідше одного разу на рік. Після цього працівники поліції заявили, що Позивача затримано і для врегулювання питання проходження ним військово-лікарської комісії він має бути доставлений до відповідного ТЦК.
Незважаючи на те, що Позивач на той час перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , за своїм зареєстрованою адресою проживання, працівники поліції на своєму службовому автомобілі доставили Позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Після півгодинного перебування у цьому центрі Позивача разом із ще одним чоловіком під конвоєм працівників ТЦК відвезли на закриту територію колишнього скляного заводу в району АДРЕСА_4 , де в підвальному приміщенні йому провели медичні огляди декількох лікарів і сказали що за висновком військово-лікарської комісії його визнано придатним до проходження військової служби. Після цього Позивача так само під конвоєм повернули до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де через декілька годин його звільнили, попередньо видавши повістку з необхідністю явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_5 (Центральний стадіон «Славутич-Арена») на 07 листопада 2025 року на 6:00 годин «для взяття на військовій облік, уточнення військово-облікових даних, визначення призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду» (фотокопія повістки додається).
Жодного протоколу про адміністративне правопорушення позивачу не вручалось. Після виходу з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , Позивач виявив, що місце його обліку як військовозобов`язаного змінено на ІНФОРМАЦІЯ_5 , хоч це відбулось всупереч його волі, зокрема ніяких заяв про це він не подавав.
З притягненням Позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 2101 КУпАП, він не згодний у зв`язку з наступним: у Постанові, всупереч вимог ст. 256 КУпАП, не зазначено місце, час вчинення і суть вчиненого адміністративного правопорушення. Тобто, у змісті Постанови не має фактичних даних про те, ким саме (посада, звання, ПІБ працівника поліції або ТЦК), в який саме час доби, де саме (місто, вулиця, номер будинку) у Позивача нібито було виявлено відсутність «військово-облікового документу, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка».
Більше того, Позивач пред`явив актуальний військо-обліковий документ в електронному вигляді, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 559 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», визнається як повноцінний військово-обліковий документ призовника, військовозобов`язаного або резервіста.
Це, зокрема, підтверджується витягом з Резерву+ Позивача, де зазначено, щодо «дані уточнено вчасно. Дата уточнення даних 27.06.2024».
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення Позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Звертає окрему увагу, що зі змісту оскаржуваної Постанови не вбачається наявність безспірних підстав для встановлення в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, а його вина у скоєнні адміністративного правопорушення за яке його притягнули до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, є не доведеною, оскільки Постанова не містить посилання на прямі докази наявності підстав для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, Постанова Відповідачем не була вручена Позивачу в день її винесення, а також не забезпечено можливості ознайомитись з її змістом у застосунку «Резерв+». У даному випадку Позивач вважає, що у цій справі відсутні докази події та складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому є підстави для скасування цієї Постанови з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Просить суд скасувати постанову № 5138 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 31 жовтня 2025 року, ухвалену відносно ОСОБА_1 , а провадження по цій справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по цій справі.
Ухвалою судді від 21 липня 2026 року провадження по справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також витребувано від відповідача матеріали адміністративної справи, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідачі у встановлений судом строк не подали відзиву, а також не надіслали до суду витребуваних матеріалів.
В судове засідання позивач та його представник не з`явились, але надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять їх задовольнити.
В судове засідання представники відповідачів не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.
Постановою №5138 від 31 жовтня 2025 року, складеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 – ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Згідно цієї постанови уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 5138 від 25.10.2025, відповідно до якого 25.10.2025 року під час проведення співробітниками органів Національної поліції України перевірки осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу , виявлено відсутність у громадянина ОСОБА_1 військово-облікового документа, встановленого чинними нормативно-правовими актами України зразка, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно роздруківки розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також наявна інформація про дату уточнення даних в строк, передбачений законодавством, а саме 27.06.2024 року; про проходження військово-лікарської комісії 25.10.2025 року та відстрочку від мобілізації у зв`язку з бронюванням до 03.12.2026 року.
Як встановлено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 210-1 КУпАП визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина третя вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з частиною шостою статті 22 Закону № 3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Аналогічні приписи містить пункт 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у відсутності військово-облікового документа та не пред`явлення його на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП.
Поряд із цим, відповідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу, не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для притягнення позивача до адміністративно відповідальності слугувала відсутність у останнього військово-облікового документа військовозобов`язаного. Поряд із цим, особу позивача встановлено з паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого органом 2312 від 13.12.2018 року, РНОКПП НОМЕР_2 , про що вказано в оскаржуваній постанові.
З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості отримати відомості щодо позивача з реєстрів, держателем яких він є.
При цьому, як зазначено вище, примітка до статті 210 КУпАП виключає у такому випадку можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевказане та необхідність задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача.
Неподання відповідачем суб`єктом владних повноважень відзиву суд кваліфікує як визнання позову.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом із тим, Конституційний Суд України в рішенні від 09 вересня 2026 року у справі № 10-рп(ІІ)/2026 виснував, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення приписами Закону України «Про судовий збір» не передбачена.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 532,48 грн згідно квитанції ID: 3720-3509-2997-7552 від 16.07.2026 року.
За вказаних обставин сплачений позивачем судовий збір у сумі 532,48 грн. при подачі позову до суду, на переконання суду, підлягає поверненню з державного бюджету України, а не стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Цильова О. від 31 жовтня 2025 року № 5138 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua