Суд: Олександрівський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Колабораційна діяльність
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №331/816/26
Суддя: Світлицька В. М.
Справа № 331/816/26
Провадження № 1-кп/331/490/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 - в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження №22024050000002085, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2024 року,
за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ Луганської області, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області, всупереч законодавству України, 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької Народної Республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька Народна Республіка» (далі «ДНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органы государственной власти «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники т.зв. правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області, протягом квітня-вересня 2014 року, опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015, Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014, Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), президент РФ, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.
Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі – тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
Відповідно до Наказу Міністерства з розвитку громад на території України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія м. Чистякове (Торез) Донецької області з 07.04.2014 перебуває під тимчасовою окупацією.
У період з 2014 року по теперішній час м. Чистякове (Торез) Донецької області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ, і який знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014.
Таким чином, внаслідок ведення агресивної війни з боку РФ проти України, м. Чистякове (Торез) Донецької області захоплений збройними силами РФ спільно з незаконними збройними формуваннями «ДНР», та на її території створено ланку незаконних органів влади.
З метою забезпечення роботи окупаційних органів влади на території Донецької області, де органи влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, керівниками т.зв. «ДНР» за вказівками невстановлених представників РФ створено не передбачені законодавством України державні адміністрації. З метою надання вигляду законності їх діяльності органами «днр» прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними, відповідно до законодавства України, зокрема: - конституцію «Донецької Народної Республіки» від 14.05.2014, у статті 54, якої вказано, що адміністративно-територіальними одиницями «Донецької Народної Республіки» є райони та міста республіканського значення; - закон «Народної Ради Донецької Народної Республіки» «Про місцеве самоврядування Донецької Народної Республіки», у ст. 1 якого вбачається, що місцеве самоврядування в «Донецькій Народній Республіці» - це форма здійснення народом своєї влади, що забезпечує в межах, встановлених Конституцією Російської Федерації, федеральними законами, а у випадках встановлених федеральними законами, - законами «Донецької Народної Республіки», самостійне та під свою відповідальність рішення населенням безпосередньо та (або) через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, виходячи з інтересів населення з урахуванням історичних та інших місцевих традицій.
Згідно зі ст. 3 вищезазначеного закону, правову основу місцевого самоврядування в «Донецькій Народній Республіці» складають: Конституція Російської Федерації, міжнародні договори Російської Федерації, федеральні конституційні закони, Федеральний Закон від 06 жовтня 2003 року № 131-ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації», інші федеральні закони та інші нормативно правові акти «Донецької Народної Республіки», статути муніципальних утворень, рішення, прийняті на місцевих референдумах та сходах громадян, та інші муніципальні правові акти.
Відповідно до ст. 17 т.зв. «Закону» вбачається, що муніципальні вибори проводяться з метою обрання депутатів, членів виборного органу місцевого самоврядування, виборних посадових осіб місцевого самоврядування на основі загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні.
На тимчасово окупованій території, а саме м. Чистякове (Торез) Донецької області, на підставі ст.ст. 3, 5 Закону т. зв. «Донецької Народної Республіки» «Про структуру та назву органів місцевого самоврядування, чисельності, строках повноважень та даті проведення виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень першого скликання в Донецькій Народній Республіці» № 439-ІІНС від 06.04.2023 встановлено чисельність депутатів, які обираються на муніципальних виборах до Торезького муніципального округу – 15 депутатів.
Крім того, ст. 6 вищевказаного закону т.зв. «Донецької Народної Республіки» визначено проведення 10 вересня 2023 року в Донецькій Народній Республіці виборів депутатів представницьких органів міських округів, муніципальних органів першого скликання, на строк повноважень 5 років.
Також, 15.06.2023 центральною виборчою комісією Російської Федерації винесено постанову № 119/946-8 «о назначении выборов депутатов народного совета донецкой народной республики и выборов депутатов представительных органов муниципальных образований на территории донецкой народной республики», тобто на тимчасово окупованій території Донецької області.
Відповідно до вказаної постанови на території т.зв. «донецкой народной республики» призначено проведення 10 вересня 2023 року незаконних виборів т.зв. «депутатів народної ради донецької народної республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території донецької народної республіки».
Постановою т.зв. «народного совета Донецкой Народной Республики» від 31 березня 2023 року «о структуре и наименовании органов местного самоуправления, численности, сроках полномочий и дате проведения выборов депутатов представительных органов муниципальных образований первого созыва в Донецкой Народной Республике», затверджено, що до складу так званого «Торезкого муниципального округа » входить 15 депутатів.
Місцем розташування так званого «Торезкий город ской сонет Донецкой Народной Республики» є Донецька область, м. Чистякове (м.Торез), вулиця Піонерська, буд. 3.
Так, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Чистякове (м.Торез) Донецької області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, діючи умисно, з метою переслідування своїх особистих інтересів, маючи умисел на обрання до незаконного органу влади створеного на тимчасово окупованій території Чистяковської міської громади Донецької області, а саме т.зв. «Торезкого городского совета Донецкой народной республики» добровільно вирішила прийняти участь у проведенні незаконних виборів на тимчасово окупованій території, як так званий «кандидат в депутати Торезкого городского совета Донецкой Народной Республики», яку було висунуто від політичної партії «Единая Россия» в Донецькій Народній Республіці».
Не пізніше 31 травня 2023 року (точні дата та час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Чистякове (м. Торез) Донецької області, продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, який спрямований на сприяння державі агресору Російській Федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області, увійшла до «стогового списка кандидатов в депутаты предварительного голосования» під номером 4 на виборах депутатів до незаконних органів місцевого самоврядування донецької народної республіки.
10 вересня 2023 року за результатами проведених виборів ОСОБА_5 обрано депутатом «Торезкого городского совета донецкой народной республики».
В подальшому діючи як обраний т.зв. «депутат Торезкого городского совета Донецкой народной республики» ОСОБА_5 проводить зустрічі з активістами Партії «Единая россия», проводить прийоми громадян – мешканців Чистяківської міської громади, приймає участь у засіданнях т.з. «Торезкого городского совета Донецкой народной республики».
2. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнана обвинувачена.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України - колабораційна діяльність, а саме добровільне обрання громадянина України до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.
3. Підстави для здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia).
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не надавала та з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, а також, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні, згідно ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 22.01.2026 року, то виходячи зі змісту ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2026 року було прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні і, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.
У зв`язку з цим обвинувачену ОСОБА_5 не було допитано судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлена мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акту міжнародного значення.
Натомість, ОСОБА_5 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.
Таким чином, ОСОБА_5 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнана, тобто повинна була знати, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, втім до слідчого та до суду жодного разу не з`явилася. Про причини неявки суду не повідомила, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не скористалася.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Крім того, інтереси обвинуваченої ОСОБА_5 у судовому процесі належно і якісно були представлені захисником ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Отже, судом виконаний обов`язок щодо вжиття усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченій у колабораційній діяльності ОСОБА_5 , права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
4. Позиція сторін кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та просив призначити відповідне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років, з конфіскацією всього належного їй майна на користь держави, та позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 15 років.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо висунутої позиції сторони обвинувачення та зазначив, що винуватість ОСОБА_5 не доведена належними, допустимими доказами, а тому просив справу закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області, є громадянкою України, що підтверджується інформацією про особу Державної міграційної служби України.
Отже, обвинувачена ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 23.08.2024 р., відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації від 14.02.2024 року на сторінці «ZOV ДНР» під назвою «Состоялся прием граждан», де за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено текст наступного змісту: «Состоялся прием граждан. Сегодня, 14 февраля, в Общественной приёмной Партии «Единая Россия» города Тореза депутат Торезского городского совета ОСОБА_5 провела прием граждан. Присутствующие смогли задать вопросы касающиеся пенсионного обеспечения. Даны подробные разъяснения. Общественная приёмная Партии «Единая Россия» города Тореза находится по адресу: г. Торез, ул. Пионерская, д.1. График работы: понедельник – четверг с 8:00 до 17:00, пятница с 8:00 до 16:00.». У вказаній публікації розміщено фотозображення за участі особи, жіночої статі, зовні схожої на громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 29.10.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації на сайті за посиланням: https://dnr-news.ru/ під назвою «Лента новостей ДНР», на якому виявлена публікація, розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .html «Состоялся прием граждан» з текстом наступного змісту: «Сегодня, 14 февраля, в Общественной приёмной Партии «Единая Россия» города Тореза депутат Торезского городского совета ОСОБА_5 провела прием граждан. Присутствующие смогли задать вопросы касающиеся пенсионного обеспечения. Даны подробные разъяснения. Общественная приёмная Партии «Единая Россия» города Тореза находится по адресу: г. Торез, ул. Пионерская, д.1. График работы: понедельник – четверг с 8:00 до 17:00, пятница с 8:00 до 16:00.». У вказаній публікації розміщено фотозображення за участі особи, жіночої статі, зовні схожої на громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 27.11.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме веб сайту «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП», що знаходиться за посиланням «https://egrul.nalog.ru/about.html», де у подальшому отримано доступ та оглянуто інформацію про «ТОРЕЗСКИЙ ГОРОДСКОЙ СОВЕТ ДОНЕЦКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ». Додатком № 1 до протоколу є: виписка з «ЕГРЮЛ» на 6 арк.;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 27.11.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «Избиратель Депутат», в якому шляхом пошуку « ОСОБА_5 », відкривається сторінка, яка містить інформацію: « ОСОБА_5 - депутат Торезского городского совета в Донецкой Народной Республике, список партии «Единая Россия»;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 09.12.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою «единая россия – официальный сайт партии», де серед документів міститься публікація від 31.05.2023 під назвою «Итоговый список кандидатов предварительного голосования городской округ Торез», в якому під № 4 зазначено « ОСОБА_5 »;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 09.12.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », де за посиланням «Выборы депутатов Торезского городского совета донецкой народной республики первого созыва» міститься список зареєстрованих кандидатів до «Торезского городского совета», серед яких четверта зверху ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протоколом огляду старшого оперуповноваженого в ОВС 10 відділу ГВ ЗНД 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника ОСОБА_6 від 10.12.2025 р., проведеного за участі спеціаліста ОСОБА_7 , відповідно до якого проведено огляд інформації, розміщеної в мережі Інтернет, а саме публікації на сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 під назвою «Муниципальное образование городской округ Торез Донецкой Народной Республики», де за посиланням «Состав Торезского городского совета Донецкой Народной Республики» міститься файл під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » CПИСОК ДЕПУТАТОВ, в якому під номером 6 у переліку депутатів знаходиться інформація стосовно т.з. «депутата Торезского городского совета Донецкой Народной Республики» ОСОБА_5 ;
- висновком експерта № СЕ-19/104-25/42993-ФП від 07.11.2025 року за результатами проведення судової портретної експертизи щодо результатів дослідження за експертною спеціальністю «Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріалами зображення», яким підтверджено, що в графічному файлі «Пархоменко фото» та в графічному файлі «паспорт ОСОБА_8 », наданого як порівняльний зразок – зображена одна і та ж особа.
5. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також характеризують особу обвинуваченої.
Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані стороною захисту.
За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 , у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час руху кримінального провадження не встановлено.
Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченої вчинено під фізичним чи психологічним примусом.
Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_5 , ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Наведені вище докази, свідчать про невимушеність поведінки ОСОБА_5 , відсутність жодного примусу, та навпаки впевненість у своїх службових можливостях, планування свого майбутнього життя і служби в окупаційних органах влади, а відтак про добровільність її дій.
За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій за ч.5 ст. 111-1 КК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.
6. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
7. Мотиви призначення судом покарання.
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.
Також, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, наслідки вчиненого, відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обставин, що його обтяжують.
При цьому суд враховує спосіб вчинення злочину та поведінку обвинуваченої під час його вчинення, яка з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для населення України час, надзвичайну обстановку, тяжкі обставини та умови, в яких опинилася Україна, для реалізації та досягнення своєї протиправної мети та незаконних цілей.
На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавленні волі строком на 10 років в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України із додатковим обов`язковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 15 років, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Враховуючи, що вчинення ОСОБА_5 злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, cуд вважає необхідним застосувати конфіскацію всього належного їй на праві власності майна.
8. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 13.01.2026 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне залишити без змін.
Цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлявся.
Судові витрати за проведення судової експертизи: висновок експерта № СЕ-19/104-25/42993-ФП від 07.11.2025 р. в сумі 4457,00 грн., відповідно до ст. 124 КПК України підлягає стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 323, 349, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк десять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на п`ятнадцять років, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 13.01.2026 року у справі № 201/300/26, провадження № 1-кс/201/93/2026, у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.
Строк відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов`язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій рахувати з моменту відбуття ОСОБА_5 основного покарання. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України дане додаткове покарання поширюється також і на увесь час відбування основного покарання.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судової експертизи у даному кримінальному провадженні у сумі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченої та прокурору.
Інформацію про ухвалення даного вироку відносно ОСОБА_5 опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua