Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №305/616/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Суд: Рахівський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №305/616/26

Суддя: Ластовичак В. Ю.

Єдиний унікальний номер 305/616/26

Номер провадження 2/305/719/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти В.М., представника позивача Шпуганича В.П., представника відповідача Мокрянина М.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Шпуганич В.П., 27.02.2026 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому стверджує, що 02.09.2025 між сторонами укладено письмовий договір позики, за умовами якого відповідачка отримала у строкове користування грошові кошти в сумі 25 000 євро з кінцевим строком повернення до 02.02.2026, однак борг у повному обсязі не повернула.

Позивач зазначає, що договір є оплатним, відсотки за користування позикою нараховано за ставкою 15,5% річних за період з 03.09.2025 по 02.02.2026 у загальному розмірі 1 624,31 євро, з яких відповідачка сплатила 1 200 євро. Тому станом на дату звернення до суду заборгованість становить 25 424 євро, з яких 25 000 євро - сума позики та 424 євро -заборгованість зі сплати відсотків за користування позикою. Вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивач не заявляв.

Ціну позову визначено в сумі 1 297 132,48 грн за офіційним курсом Національного банку України на дату звернення до суду. Покликаючись на положення статей 509, 526, 530, 610, 1046, 1049 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачки 25 424 євро заборгованості за договором позики та 10 377,06 грн судового збору.

Ухвалою судді від 03.06.2026, постановленою після скасування Закарпатським апеляційним судом раніше постановленої судом першої інстанції ухвали, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.08.2026.

28.07.2026 від представника відповідачки - адвоката Мокрянина М.М. надійшла заява про укладення сторонами 27.07.2026 мирової угоди, за умовами якої заборгованість погашається шляхом переходу до позивача права власності на житловий будинок і земельну ділянку в АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 30.09.2026 у затвердженні цієї мирової угоди відмовлено на підставі п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України.

Відповідачка надала до суду нотаріально засвідчену заяву від 07.09.2026, у якій підтвердила, що заборгувала перед ОСОБА_1 25 424 євро за договором позики від 02.09.2025. Позивач у нотаріально засвідченій заяві від 21.09.2026 повідомив, що борг за договором позики відповідачкою не погашено та просив у разі відмови в затвердженні мирової угоди продовжити розгляд справи і ухвалити рішення по суті спору.

У судовому засіданні 28.10.2026 суд провів розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_4 зазначив, що відповідачка борг визнає, тому проти позову не заперечує. Представники сторін не заперечили проти розгляду справи за відсутності позивача та відповідачки та просили ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні.

Суд заслухав думку учасників, дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Відповідно до договору позики від 02.09.2025, укладеного між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець передав, а позичальник отримала у строкове користування грошові кошти в сумі 25 000 євро на власні потреби та погашення поточної заборгованості перед кредиторами (п. 1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що договір позики є оплатним, відсотки за користування позикою нараховуються на рівні облікової ставки НБУ. За п. 2.2 договору сума позики з урахуванням відсотків за період користування повинна бути повернута позичальником у повному обсязі до 02.02.2026. Згідно з п. 3 договору позичальник вправі повернути суму позики та відсотки повністю або частково, а позикодавець зобов`язується прийняти кошти і до закінчення цього строку.

Договір підписаний обома сторонами, які в п. 7 договору підтвердили, що однаково розуміють значення, умови договору та його правові наслідки.

За розрахунком позивача, відсотки за користування позикою з розрахунку 15,5% річних від суми 25 000 євро становлять: за період з 03.09.2025 по 31.12.2025 (120 днів) - 1 273,97 євро, за період з 01.01.2026 по 02.02.2026 (33 дні) - 350,34 євро, а всього 1 624,31 євро. Відповідачка сплатила 1 200 євро відсотків, тому невиплачений залишок відсотків становить 424,31 євро, з яких позивач просить стягнути 424 євро.

Повернення позики відповідачка у визначений договором строк не здійснила. Ця обставина підтверджується заявою позивача від 21.09.2026, а відповідачка її не заперечує та у заяві від 07.09.2026 підтвердила наявність боргу в розмірі 25 424 євро.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 377,06 грн (платіжна інструкція № 1.549293051.1 від 27.02.2026), обчислений від ціни позову 1 297 132,48 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі.

До встановлених обставин справи суд застосував такі норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є його порушенням.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір процентів та порядок їх одержання встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц зроблено висновок, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно визначене договором; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник, якщо інше не передбачено законом чи договором, зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка була отримана у позику.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, крім випадків, передбачених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач вправі визнати позов на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає визнання позову, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; у разі прийняття визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням обставин справи та застосованих норм права суд дійшов таких висновків.

Матеріалами справи доведено факт укладення між сторонами договору позики, передання позивачем відповідачці грошових коштів у сумі 25 000 євро (у п. 1 договору зазначено, що позикодавець передав, а позичальник отримала кошти), настання визначеного договором строку повернення позики - 02.02.2026 та неповернення позики у цей строк.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок відсотків за користування позикою, який є арифметично правильним, відповідачкою не оспорюється. З урахуванням сплачених 1 200 євро заборгованість становить 25 000 євро за сумою позики та 424 євро за відсотками, а всього 25 424 євро.

Відповідачка у нотаріально засвідченій заяві від 07.09.2026 підтвердила заборгованість у розмірі 25 424 євро, а її представник у судовому засіданні 28.10.2026 повідомив, що борг визнається і проти позову відповідачка не заперечує. Суд приймає визнання позову відповідачкою, оскільки воно не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб: за цим позовом вирішується лише питання про стягнення грошового боргу, а питання щодо прав на нерухоме майно, яке було предметом незатвердженої мирової угоди, у справі не вирішується.

Оскільки сторони визначили зобов`язання в євро, на підставі наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду заборгованість підлягає стягненню в іноземній валюті. Визначення ціни позову в гривнях здійснено позивачем відповідно до вимог ст. 176 ЦПК України для обчислення судового збору та не змінює валюти зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстави вважати, що у даному випадку визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відсутні.

За таких обставин позовні вимоги є доведеними та позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги задоволено повністю, тому судовий збір у розмірі 10 377,06 грн підлягає розподілу таким чином: 50 відсотків, що становить 5 188,53 грн, слід стягнути з відповідачки на користь позивача, а решту 50 відсотків - 5 188,53 грн - повернути позивачу з державного бюджету.

У позовній заяві позивач зазначив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (10 000 грн), проте заяви про їх відшкодування разом із доказами фактично понесених витрат до закінчення судових дебатів не подав, тому питання про ці витрати судом не вирішується і може бути вирішене в порядку, передбаченому ст.ст. 141, 246 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 142, 206, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за договором позики від 02.09.2025 у розмірі 25 424 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять чотири) євро, у тому числі: 25 000 євро - сума позики, 424 євро - заборгованість зі сплати відсотків за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частково сплачений судовий збір у розмірі 5 188 (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 53 копійки.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви згідно з платіжною інструкцією № 1.549293051.1 від 27.02.2026, у розмірі 5 188 (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 53 копійки.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua