Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №216/7617/25
Суддя: ЦИМБАЛІСТЕНКО О. В.
Справа № 216/7617/25
провадження 2/216/1091/26
РІШЕННЯ
іменем України
04 листопада 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Цимбалістенко О.В.,
за участі секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102880448 від 17.05.2024 в розмірі 46 476,37 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 7680 грн, заборгованості за відсотками – 31 222,61 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту – 800 грн, суми по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання – 6773,76 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідачку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 17.05.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 102880448, за яким остання отримала кредитні кошти в розмірі 8000 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни визначені договором.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість.
26.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем було укладено Договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 102880448.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 12 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом
17.05.2024 відповідачкою було підписано договір про споживчий кредит № 102880448 (далі – Договір), за яким товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було перераховано на рахунок відповідачки грошові кошти в розмірі 8000 грн, строком на 360 днів з 17.05.2024 (дата надання кредиту).
Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Останній термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 12.05.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до пп. 1.5.1 – 1.5.3. Договору, комісія за надання кредиту: 920 грн, яка нараховується за ставкою 11,50 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком, нараховуються за ставкою 511 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 відсотків річних від фактичного залишку починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Тип процентної ставки: фіксована.
Договір укладено в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Додатком до Договору визначено Графік платежів.
Також, між сторонами було підписано Заяву на отримання кредиту № 102880448 від 17.05.2024.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що відповідачка, з якою укладено Договір від 17.05.2024 ідентифікована товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».
Платіжним доручення № 89125881 від 17.05.2024 підтверджено факт перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідачці грошових коштів в сумі 8000 грн.
На підставі договору про відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т від 26.11.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до останнього перейшло право вимоги за Договором від 17.05.2024.
Згідно виписки за Договором від 17.05.2024, та розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки станом на 19.09.2025 становить 46 476,37 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 8000 грн, заборгованості за відсотками – 31 222,61 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту – 800 грн, залишку по неустойці та/або процентах за порушення грошового зобов`язання – 6773,76 грн.
Джерела права й акти їх застосування
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1082 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду
Судом встановлено, що Договором укладеним 17.05.2024 між первісним кредитом та відповідачкою було визначено порядок отримання, користування, повернення кредиту, та сплати процентів. Відповідачка підписала договір та свідомо погодилася з його умовами.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, надані наступні докази: договір про споживчий кредит № 102880448 від 17.05.2024, Графік погашення платежів, довідку про ідентифікацію, платіжне доручення про перерахування грошових коштів відповідачці первісним кредитором, договір про відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т від 26.11.2024, виписку за Договором.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Відповідачка не скористалася правом звернення до суду з відзивом на спростування заявлених вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що Договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, первісний кредитор надав відповідачці кредитні кошти для користування, тоді як остання взяті зобов`язання належно не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, тому з відповідачки слід стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 8000 грн, та заборгованість за відсотками в розмірі 31 222,61 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 800 грн, суд виходить з наступного.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 в справі № 496/3134/19.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована заборгованість за комісією за видачу кредиту на загальну суму 800 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості по неустойці в розмірі 6773,76 грн, суд зазначає наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов`язань за кредитним договором підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та відповідно позовні вимоги позивача про стягнення неустойки відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 2027,64 грн (38 902,61 х 2422,40 : 46 476,37 = 2027,64).
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, на підтвердження понесення яких надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг № Д/3004 від 19.09.2025, детальний опис наданих послуг до акту № Д/3004 від 19.09.2025, серед яких: усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, складення позовної заяви, подання позову до суду.
Виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що ціна наданих адвокатами послуг була доведена належним чином.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього (пункти 107-109).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову на користь позивача слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 6696,32 грн (38 902,61 х 8000 : 46 476,37 = 6696,32).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102880448 від 17.05.2024, яка складається із заборгованості за кредитом – 8000 грн, та заборгованості за відсотками – 31 222,61 грн, всього – 38 902 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дві) грн 61 (шістдесят одна) коп.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн 64 (шістдесят чотири) коп, та витрати на правничу допомогу в розмірі 6696 (шість тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 32 (тридцять дві) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відомості про сторони:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 04 листопада 2026 року.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua