Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №299/4336/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/4336/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 м. Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., за участі представника притягуваного до адміністративної відповідальності – адвоката Рацин Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 91 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення №006463 від 14.09.2026 року ОСОБА_1 будучи старостою Дротинського старостинського округу Виноградівської ОТГ 14.09.2026 року о 10.00 год. Невжив заходи для попередження і ліквідації негативних наслідків на території обєкту природно-заповідного фонду Регіонального ландшафтного парку “Притисянський”, чим порушив ст.ст. 8, 9, 14, 54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, за що передбачена відповідальність за ст.91 КУпАП.

Притягуваний ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився.

Представник притягуваного до адмінвідповідальності – адвокат Рацин Ю.Ю. подав до суду письмове заперечення, з додатками, доводи якого зводяться до наступного.

14 вересня 2026 року державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області Державної екологічної інспекції у Закарпатській області склав протокол № 006463 про адміністративне правопорушення за ст. 91 КУпАП. У протоколі зазначено, що я не вжив заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків на території природно-заповідного фонду.

Територія, про яку йдеться, належить до регіонального ландшафтного парку «Притисянський», створеного рішенням Закарпатської обласної ради від 07.08.2009 № 908.

Із цим прпотоколом не погоджуєся з таких підстав:

Протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП i не доводить події правопорушення. У протоколі не вказано місця правопорушення, адресу, кадастровий номер ділянки, координати. Не описано, які саме негативні наслідки виявлено, в якому обсязі, коли вони виникли і ким спричинені. Графа про заподіяну шкоду не заповнена. До протоколу не додано жодних доказів: акта обстеження, фотофіксації, схеми місця, замірів. Протокол не складався на місці правопорушення, невідоме місцезнаходження ділянки, стан такої ділянки.

2. ОСОБА_1 не є суб`єктом цього правопорушення. Відповідальність за невжиття заходів може наставати лише для особи, на яку закон або інший акт покладає відповідний обов`язок. Протокол не вказує жодної норми, яка зобов`язувала б старосту охороняти територію парку тa ліквідовувати негативні наслідки на ній. Його повноваження визначаються ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» та положенням про старосту, і охорона території природнозаповідного фонду серед них не названа.

3. Не доведено, що місце події входить до території парку. Парк створено рішенням обласної ради, проте його межі в натурі не встановлені, а адміністративного центру і керівного органу не створено. У протоколі немає даних, які б підтверджували, що місце, про яке йдеться, розташоване саме в межах парку. Власник чи користувач ділянки у протоколі не названий.

4. ОСОБА_1 перебував на посаді лише шість місяців. На момент складання протоколу він обіймав посаду старости близько шести місяців. У протоколі не зазначено, коли виникли негативні наслідки, і не доведено, що вони з`явилися або стали відомі за час його роботи. Він не відповідає за стан території, який склався до його призначення.

5. Відсутня вина (ст. 9, 10 КУпАП). Протокол не містить доказів того, що він знав про негативні наслідки, мав реальну можливість їх усунути і свідомо або з необережності цього не зробив, а також відповідно до ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження старости обмежуються межами населеного пункту старостинського округу та питанням благоустрою.

6. Територія парку розташована за межами насленого пункту села Дротинці (витяги з онлайн відкритих даних земельного кадастру та картографічні матеріали додаються). Організація заходів щодо охорони, запобігання тa ліквідації негативних наслідків на землях природнозаповідного фонду, що розташовані поза межами населених пунктів, згідно зі ст. 11, 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та ст. 15, 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", належить до компетенції районної державної адміністрації (або спеціальної адміністрації відповідного об`єкта ПЗФ), а не старости села.

7. Обов`язок доведення. Згідно зі ст. 245, 251, 280 КУпАП і презумпцією невинуватості орган, що склав протокол, мусить довести наявність події і складу правопорушення. Не усунуті сумніви тлумачаться на його користь. Аналогічні матеріали щодо адміністративного правопорушення за ст.91 КУпАП зa таких же обставин складались також і відносно старости Фанчиківського старостинського округу у справі №о29/4334/26. Суд прийшов до рішення закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП опровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні адвокат Рацин Ю.Ю. доводи клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Заслухавши представника, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.

Статтею 91 КУпАП передбачено відповідальність за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Отже фабула статті 91 КУпАП містить чотири окремі склади данного адмінправопорушення:

- здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності,

- порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів,

- самовільна зміна їх меж,

- невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.8 Закону України “Про природно-заповідний фонд” збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про природно-заповідний фонд” території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів (ч.2 ст.9 Закону України “Про природно-заповідний фонд”).

Відповідно до ст.54 Закону України “Про природно-заповідний фонд”зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Під час оформлення матеріалів справи, не корректно зазначено формулювання адмінправопорушення, оскільки згідно з положеннями ст.91 КУпАП, відповідальність передбачена зокрема за невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Про наявність аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду у протоколі не вказано. Доказів наявность таких до протоколу не долучено.

Фактично формулювання протоколу є абстрактим та неконкретизованим.

Крім супровідного листа та протоколу, жодних матеріалів на підтвердження події адмінправопорушення не додано.

Інших доказів (фото, відео фіксація, пояснення свідків та інших очевидців) до матеріалів не долучено.

Натомість доводи представника пригуваного зводяться до того, що:

1. У протоколі не вказано місця правопорушення, адресу, кадастровий номер ділянки, координати. Не описано, які саме негативні наслідки виявлено, в якому обсязі, коли вони виникли і ким спричинені. Графа про заподіяну шкоду не заповнена. До протоколу не додано жодних доказів: акта обстеження, фотофіксації, схеми місця, замірів. Протокол не складався на місці правопорушення, невідоме місцезнаходження ділянки, стан такої ділянки.

2. ОСОБА_1 не є суб`єктом цього правопорушення. Відповідальність за невжиття заходів може наставати лише для особи, на яку закон або інший акт покладає відповідний обов`язок. Протокол не вказує жодної норми, яка зобов`язувала б старосту охороняти територію парку тa ліквідовувати негативні наслідки на ній. Його повноваження визначаються ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» та положенням про старосту, і охорона території природнозаповідного фонду серед них не названа.

3. Не доведено, що місце події входить до території парку. Парк створено рішенням обласної ради, проте його межі в натурі не встановлені, а адміністративного центру і керівного органу не створено. У протоколі немає даних, які б підтверджували, що місце, про яке йдеться, розташоване саме в межах парку. Власник чи користувач ділянки у протоколі не названий.

4. ОСОБА_1 перебував на посаді лише шість місяців. На момент складання протоколу він обіймав посаду старости близько шести місяців. У протоколі не зазначено, коли виникли негативні наслідки, і не доведено, що вони з`явилися або стали відомі за час його роботи. Він не відповідає за стан території, який склався до його призначення.

5. Відсутня вина (ст. 9, 10 КУпАП). Протокол не містить доказів того, що він знав про негативні наслідки, мав реальну можливість їх усунути і свідомо або з необережності цього не зробив, а також відповідно до ст. 54-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження старости обмежуються межами населеного пункту старостинського округу та питанням благоустрою.

6. Територія парку розташована за межами насленого пункту села Дротинці (витяги з онлайн відкритих даних земельного кадастру та картографічні матеріали додаються). Організація заходів щодо охорони, запобігання тa ліквідації негативних наслідків на землях природнозаповідного фонду, що розташовані поза межами населених пунктів, згідно зі ст. 11, 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та ст. 15, 25 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", належить до компетенції районної державної адміністрації (або спеціальної адміністрації відповідного об`єкта ПЗФ), а не старости села

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним до допустимим доказам вини особи, оскільки такий є лише засобом фіксації обставин, які мають доказуватися іншими долученими до матеріалів справи доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того що дійсно ОСОБА_2 керував автомобілем, а тому неможливо встановити наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Багірова з наслідками, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення. Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

У відповідності до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ "розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення".

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

З огляду на викладене, дослідивши та перевіривши в ході розгляду матеріали справи, суд прийшов до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним неправомірних дій.

Таким чином, дослідивши усі наявні у справі докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність доказів вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП та відповідно наявності в діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 9, 247, 280, 283, 284, 289 КупАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 91 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, через даний місцевий суд.

СуддяВ. В. Леньо