Суд: Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №214/5844/26
Суддя: Фролова Н. М.
Справа № 214/5844/26
2/214/4954/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 листопада 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., представника позивача Дворецької Я.І., представника відповідача Маслової В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Кривий Ріг в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,
ВСТАНОВИВ:
20.05.2026 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна звернулася до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про тлумачення заповіту, в якому просить: здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 21.01.2025 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., зареєстрованого в реєстрі за №59, в частині формулювання «належну мені частку квартири», та встановити, що під цим формулюванням слід розуміти частку у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на момент складення заповіту, а не на всю квартиру.
Крім того, подана заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить: з метою забезпечення позову ОСОБА_1 , заборонити державним нотаріусам Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 36220677, місцезнаходження: 50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А) вчиняти дії, спрямовані на видачу, та видавати будь-яким спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій цивільній справі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла сестра позивачки — ОСОБА_4 . За життя, а саме 21 січня 2025 року, ОСОБА_4 , склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., (реєстровий № 59), яким розпорядилася: «належну мені частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , я заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ».
На момент складення заповіту (21.01.2025) спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності (без визначення часток) заповідачці ОСОБА_4 , та її синові — ОСОБА_5 . Син заповідачки, ОСОБА_5 , проходив військову службу та загинув у бою ІНФОРМАЦІЯ_4 (що було встановлено згодом). Мати ОСОБА_4 , пережила сина, про його смерть за життя не дізналася та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_4 , проживала та була зареєстрована разом із сином на час відкриття спадщини після його смерті, вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину за законом (у тому числі частку сина у спірній квартирі).
Позивач зазначає, що між нею (як спадкоємицею за законом другої черги) та відповідачкою ОСОБА_2 , (спадкоємицею за заповітом) виник спір щодо обсягу спадкового майна, охопленого заповітом. Відповідач вважає, що заповіт поширюється на всю квартиру, тоді як позивачка переконана, що заповідачка висловила волю щодо заповідання лише тієї частки у майні, яка належала їй на момент складення заповіту (21.01.2025). На думку позивача, частка квартири, яку ОСОБА_4 , успадкувала після смерті сина, заповітом не охоплюється та має спадкуватися за законом.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено державним нотаріусам Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 36220677, місцезнаходження: 50036, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А) вчиняти дії, спрямовані на видачу, та видавати будь-яким спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій цивільній справі.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
10 червня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_6 , до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить: відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що заповідач ОСОБА_4 , у своєму заповіті зазначила, що заповідає ОСОБА_2 , саме частку квартири, а не частку, оскільки протягом життя, зокрема після складання заповіту, частка у спадковій масі у вигляді нерухомого майна, може бути змінена як у бік зменшення, так і у бік збільшення. Саме тому, з урахуванням тієї обставини, що частка у нерухомому майні, зокрема квартирі, після складання нею заповіту 21.01.2025 року може збільшитися до 1/1 частки, тобто до цілої частки, померла ОСОБА_4 , у своєму заповіті і зазначила слово: «належну мені частку квартири, а не частку». Представник відповідача зазначає, що заповідачка ОСОБА_4 , навмисно не зазначила у своєму заповіті частку майна, оскільки знала, що її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був призовного віку, і станом на момент складання заповіту (21.01.2025 р.) збройна агресія Російської Федерації тривала майже три роки, то ОСОБА_4 , навпаки чітко усвідомлювала, що сина будь-якої миті можуть мобілізувати, у зв`язку з чим вона не виключала, що може залишитися сама.
22.06.2026 року через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_7 , надійшли додаткові пояснення у справі, з яких вбачається, що заповідач ОСОБА_4 , не зазначила у своєму заповіті частку квартири, так як на дату складення заповіту квартира перебувала у режимі спільної сумісної власності. Відповідно до ст. 368 ЦК України при спільній сумісній власності частки співвласників заздалегідь не визначені. Саме тому використання спадкодавцем формулювання «належну мені частку квартири» було не лише можливим, а й найбільш юридично точним способом опису належного їй права у спільній сумісній власності. Отже, на момент посвідчення заповіту спадкодавцю юридично не належала визначена частка квартири, а тому твердження відповідача про можливість зазначення саме «1/2 частки квартири» ґрунтується на правовій конструкції, яка на той момент ще не існувала. Використане спадкодавцем формулювання «належну мені частку квартири» повністю відповідало як фактичному, так і правовому стану майна на дату посвідчення заповіту. Окрім того цим же заповітом від 21.01.2025 року спадкодавець заповіла сину ОСОБА_5 , майно, отже наведена у відзиві теза про те, що спадкодавець при складанні заповіту врахувала можливість втрати сина у зв`язку з війною, суперечить змісту самого заповіту. Якби спадкодавець дійсно формувала свою волю виходячи із припущення про можливу смерть сина та бажала забезпечити перехід усієї квартири виключно відповідачу, ніщо не перешкоджало їй прямо зазначити про це у заповіті. Натомість спадкодавець не лише не виключила сина зі складу спадкоємців, а й заповіла йому окреме нерухоме майно.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2026 року відкладено розгляд справи. Клопотання представника позивача та представника відповідача про витребування доказів - задоволено.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2026 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дворецька Яна Іванівна до ОСОБА_2 , третя особа: Сьома Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про тлумачення заповіту, ОСОБА_3 - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Представник позивача Дворецька Я.І., у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі з обставин викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Представник відповідача ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Представник третьої особи Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Грабевник О.В., в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Третя особа ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в повному обсязі, обставини зазначені відповідачем у відзиві та заяву Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори, що надійшла до суду 30 червня 2026 року підтримує.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що згідно зі Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_4 (а.с.26).
Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на житло, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.23-24).
За відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади №8358 від 03.06.2025 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).
Згідно Заповіту посвідченого державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., від 21 січня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 заповіла «Належну мені частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , я заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .» (а.с.21-22).
Згідно з Довідки Військової частини НОМЕР_3 від 29.04.2025 року №373/71 старший матрос ОСОБА_5 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 з 15.04.2025 року по теперішній час (а.с.28).
Як вбачається зі заяви від 11 червня 2025 року засвідченої приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О., (зареєстрована в реєстрі за №1135) ОСОБА_4 звернулася до Військової частини НОМЕР_4 на виконання вимог п.61 Постанови КМУ від 16 травня 2024 року №560, із числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення, для свого догляду, обрала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є її єдиним сином та єдиною дитиною (а.с.29-30).
Згідно зі сповіщення сім`ї №К/60/861 ІНФОРМАЦІЯ_8 №К/60 від 04 липня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_4 , навідник першої штурмової роти, зник безвісти поблизу н.п. Нескучне, Сумського району, Сумської області 20.06.2025 р. (а.с.32).
Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1 від 08.07.2025 року відкрито кримінальне провадження №12025041750000878 за ч.1 ст.115 КК України за фактом зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_5 заявником/потерпілою є ОСОБА_4 (а.с.33).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.16).
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №1866 від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34-35).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.36).
Відповідно до свідоцтва про поховання серії НОМЕР_7 від 04.11.2025 ОСОБА_5 похований 03.11.2025 року (а.с.37).
Згідно заяви від 18.11.2025 року зареєстрованої в реєстрі за №4-1383 ОСОБА_1 приймає все спадкове майно, що залишилося після смерті за заповітом та за законом, своєї сестри ОСОБА_4 (а.с.38).
Згідно заяви від 18.11.2025 року зареєстрованої в реєстрі за №4-1384 ОСОБА_1 приймає все спадкове майно, що залишилося після смерті за законом, свого племінника ОСОБА_5 (а.с.39).
З відповіді Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №943/01-16 від 25.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_4 прийняла спадщину у вигляді права на частку квартири, що належала її сину ОСОБА_5 , і на момент відкриття спадщини після нього володіла цілою часткою квартири (100 %). При визначенні складу спадкового майна встановлено, що на день відкриття спадщини ОСОБА_4 належить частка квартири, що становить цілу частку – 100 відсотків (1/2 частка, що належала їй особисто та частка що належала ОСОБА_5 , сину спадкодавиці, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкодавцем за законом, якого була його мати ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, прийнята в порядку спадкування після сина). Оскільки в заповіті не вказана конкретна частка майна, а вказано «належну мені частку» квартири, таке формування дає підстави дійти висновку, що заповітом охоплено всі права заповідачки, які фактично належали їй на день відкриття спадщини, включаючи ті, що виникли після складення заповіту. Таким чином, ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом на всю квартиру, яка належала ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини (а.с.95).
ОСОБА_2 06.11.2025 року звернулася зі заявою зареєстрованої в реєстрі №2257 до приватного нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а.с.134).
18.05.2026 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., зі заявою в якій просить відкласти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , іншим спадкодавцям до вирішення спору судом (а.с.178).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Частинами 1, 2 ст. 1235 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно зі ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волю заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може вносити зміни у зміст заповіту, а лише роз`яснює його зміст для усунення нечіткостей чи невизначеності у розумінні волевиявлення спадкодавця.
Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі - постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18 (провадження № 61-13829св19).
Як установлено судом, станом на момент складення заповіту (21 січня 2025 року) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності (без визначення часток) ОСОБА_4 та її синові — ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
З огляду на те, що на момент складення заповіту частки співвласників у майні визначені не були, формулювання «належну мені частку квартири» було єдино можливим та юридично точним способом визначення спадкодавцем свого права у майні, що перебувало у спільній сумісній власності.
Суд критично оцінює доводи відповідача та висновок Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори про те, що формулювання «належну мені частку» охоплює майно, яке було успадковане ОСОБА_4 , вже після складення заповіту (після смерті її сина ОСОБА_5 ), виходячи з наступного.
Волевиявлення заповідача є дією, спрямованою на розпорядження належним йому майном саме на момент вчинення заповіту або відносно майна, яке заповідач свідомо має на увазі охопити цим розпорядженням.
Зі змісту заповіту від 21 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 , заповіла ОСОБА_2 , «належну мені частку квартири», а синові ОСОБА_5 , заповіла інше майно. Це свідчить про те, що станом на 21 січня 2025 року ОСОБА_4 , розглядала свого сина ОСОБА_5 , як живого співвласника квартири, який володіє своєю часткою у майні та є самостійним спадкоємцем іншого майна, і не мала наміру позбавляти його права власності на його частку у квартирі чи перерозподіляти його частку на користь третьої особи.
Смерть сина ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , та наступне прийняття ОСОБА_4 спадщини після нього відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є правозмінюючими юридичними фактами, які виникли після складення заповіту та не могли бути охоплені волевиявленням ОСОБА_4 , під час посвідчення заповіту 21.01.2025 року.
Заповідач після смерті сина новий заповіт не складала та не змінювала зміст існуючого. При цьому ст. 1236 ЦК України передбачає можливість заповідати майно, яке може належати особі у майбутньому, однак таке волевиявлення має бути чітко вираженим у тексті заповіту (наприклад, формулюванням «все майно, яке буде належати мені на день смерті»). Текст заповіту від 21.01.2025 року містить конкретизоване посилання саме на «належну мені частку квартири», що стосується частки, яка належала заповідачу у спільній сумісній власності станом на день складення заповіту (що після визначення часток становило 1/2 частку).
Таким чином, частка квартири у розмірі 1/2, яку ОСОБА_4 , прийняла у спадщину після смерті сина ОСОБА_5 , не була охоплена волевиявленням заповідачки при складенні заповіту 21 січня 2025 року, а відтак підлягає спадкуванню за законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд не бере до уваги доводи відповідача та його представника які базуються на припущеннях та доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та здійснення тлумачення заповіту.
Вирішуючи питання щодо заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, суд виходить з того, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_4 , посвідченого 21 січня 2025 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 59, в частині формулювання: «належну мені частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , я заповідаю ОСОБА_2 », встановивши, що під даним формулюванням слід розуміти частку у праві власності на квартиру, яка належала спадкодавиці ОСОБА_4 на момент складення заповіту у спільній сумісній власності, а не на всю квартиру.
Сягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн та судовий збір у сумі 665,60 грн.
Повний текст рішення суду виготовлено 04.11.2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Сьома криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 36220677, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Льотчиків, буд. 36А.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua