Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №144/1145/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Суд: Теплицький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №144/1145/26

Суддя: Герман О. С.

Справа № 144/1145/26

Провадження № 2/144/833/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2026 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

за участі секретаря судового засіданні – Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Теплик справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», через представника Романенка Михайла Едуардовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 100 грн., судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.04.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 233619. Оскільки ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №233619 від 12.04.2023 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця. Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 233619 від 12.04.2023 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн. 23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №23122024/1. Згідно даного договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 233619 від 12.04.2023 року.

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 57100 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7800 грн.; заборгованість за комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 45300 грн.

26 серпя 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 51 100, 00 грн. не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 53100,00 грн. не є співмірною сумі кредиту у розмірі 4 000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 233619 від 12.09.2023, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. За таких обставин відповідач у поданому суді відзиві вважає, що розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 2000,00 грн. Відповідач вважає, що загальна сума заборгованості на яку має претендувати позивач становить 6000,00 грн. Оскільки відповідач вказує, що ним 25.04.2023 року та 05.08.2023 року в рахунок погашення кредиту було сплачено кошти в сумі 2800,00 та 2600,00 грн на загальну суму 5400,00 грн., тому вважає, що сума заборгованості, яка підлягає задоволенню 600,00 (6000-5400). Відповідач вважає, що витрати на правову допомогу повинні бути у розмірі (6000*1%), що становить 60 грн., а судовий збір повинен становити 26,62 грн.

Також 07.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду додаткові заперечення на позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 233619 від 12.04.2023, в яких зазначив, що згідно договору кредит надається строком на 14 днів, до 25.04.2023 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% за добу. Враховуючи, що кредит надавався строком на 14 днів до 25.04.2023 року, то позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування . Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові наслідки нараховувати передбачені договором проценти. Отже, відповідач вважає, що розмір процентів відповідно до умов договору. Який підлягає стягненню з відповідача становить 2800 грн 00 коп. за період з 12.04.2023 року по 25.04.2023 року, виходячи з розрахунку: 4000 грн. (тіло кредиту) х 5% (відсоткова ставка) х 14 днів (строк кредиту). Таким чином загальна сума заборгованості, на яку має право претендувати позивач становить 6800,00 грн. Оскільки відповідач вказує, що ним 25.04.2023 та 05.08.2023 в рахунок погашення кредиту було сплачено кошти в сумі 2800,00 грн. та 2600,00 грн. на загальну суму 5400,00 грн, тому відповідач вважає, що сума заборгованості, яка підлягає задоволенню, становить 1400,00 (6800-5400). Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, то зазначене відповідачем у відзиві, відповідач повністю підтримує.

07.09.2026 представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - Романенко М.Е. подав на адресу суду відповідь на відзив, у якому вказав, що укладаючи договір про надання фінансового кредиту № 233619 від 12.04.2023, відповідач був належним чином ознайомлений із його умовами, правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення кредиту, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. На виконання умов договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував клієнту грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у встановлений договором строк не виконав. Враховуючи умови договору та правил, проценти за користування позикою у межах первісного строку кредитування є платою за правомірне користування кредитними коштами та підлягають нарахуванню незалежно від факту прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 233619 від 12.04.2023 в частині: 4000,00 грн — основного боргу; 7800,00 грн — процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, є належним чином підтвердженою, відповідає умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Звертраємо увагу, що відповідачем були внесені кошти з метою погашення заборгованості, які були враховані під час здійснення розрахунку заборгованості. Нарахування пені здійснювалося у визначений договором період та було остаточно зупинена ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 26.09.2024 на сумі 45300,00 грн. Так, відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту та/або сплати передбачених договором платежів клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню у розмірі 5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то представник позивача вказав, що позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року; копію додаткової угоди № 233619 від 21.07.2026 до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 21.07.2026 року; копію акту на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016. У зв`язку із зазначеним у відзиві, представник позивача просить задовільнити позовні вимоги повністю. 08.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, в якому вказав, що звертає увагу суду на ті обставині, що абзацом 2 пункту 3.3 договору визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інші платежі не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором. В той же час, відповідно до пункту 5.3 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту та/або сплати передбачених договором платежів. Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню у розмірі 5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожний день прострочення, починаючи з першого дня прострочення. Відповідно до абзацу 8 сторінки 7 відповіді на відзив, позивач нараховану суму в розмірі 45 300 грн. Відніс до пені, про що зазначив "Йдеться про суму, нараховану саме у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, правовою підставою для якої є пункт 5.3 кредитного договору та яка за своєю правовою природою є неустойкою у формі пені.” Таким чином, позивач додатково підтвердив невідповідність п.3.3. договору від 12.04.2023 року пункту 5.3. даного кредитного договору. Оскільки кредитний договір від 12.04.2023 року відповідач не складав, а текст був підготовлений ТОВ “Займер”, який в подальшому відступив прово вимоги позивачу, і в юридичні та судовій практиці застосовується принцип соntга ргоfегеntеm (лат. проти того, хто пропонує), який пердбачає, що якщо умови договору є двозначними, нечіткими або допускають різне тлумачення, їх трактують на користь тієї сторони, яка цей договір не складала, тому в нашому випадку сума нарахованих відсотків неустойки (штраф, пеня) та інші платежі не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором (п.3.3. договору). В математичному виразі це становить на більше 8000,0 грн.(тіло кредиту 4 000,0 грн). Відповідач вказав, що установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), максимальна сума, на яку міг би розраховувати позивач становить - 9400 грн. (4000 (тіло кредиту) + 2800 (відсотки в межах строку кредитування) +8000 (пеня відповідно до пункту 3.3. договору) - 5400 (сума сплачена відповідачем). Відповідач не визнає позовні вимоги позивача про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, і сума заборгованості яка підлягає задоволенню, становить 1400,0 грн (6800- 5400). Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, то зазначене у відзиві, відповідач повністю підтримує.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Частиною 1 статті 279 ЦПК України - встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Вказана вимога ЦПК України - роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд зазначеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному провадженні, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 12.04.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 233619.

Оскільки ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №233619 від 12.04.2023 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір № 233619 від 12.04.2023 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

23.12.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №23122024/1 (а. с. 19-21).

Згідно даного договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 233619 від 12.04.2023 року (а. с. 22-23).

Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 57100 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7800 грн.; заборгованість за комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 45300 грн. (а. с. 13).

Згідно акту про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, правнича допомога становить 6000 грн.(а. с. 47).

Відповідно до витребуваних судом документів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Додатково направлено виписку у додатку по рахунках НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 12-04-2023 – 12-04-2023.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 639 ЦК України - договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.6 25 ЦПК України - боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позовної заяви позивачем нараховано проценти у розмірі 53 100 грн., що більш ніж у 13 разів перевищує суму отриманого кредиту — 4000 грн.

Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 53 100 грн. не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 5 та 7 ст. 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладеннТож, вимога про нарахування та сплату відсотків, розмір яких більше ніж у 13 разів перевищує суму основного боргу, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують договору.

Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір, як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 53 100 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 4000 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 233619 від 12.04.2023, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає, що розмір процентів підлягає зменшенню до меж, що відповідають принципам справедливості та вимогам законодавства, а саме — не більше ніж 50% від суми кредиту, тобто 2000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доведені та підлягають частковому задоволенню, а саме загальний розмір грошових вимог, який може бути стягнутий з відповідача, не повинен перевищувати: 4000 (тіло) + 2000 грн. (відсотки) = 6000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороною позивача надано: , акт наданих послуг на підтвердження правової (правничої) допомоги від 21 липня.2026 року

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та задоволення вимог відзиву на позов.

Суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у розмірі (6000*10, 5%), що становить 630 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2ст.141 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662, 40 грн, враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення 57 100 грн., а до задоволення підлягає сума боргу в розмірі 6000 грн. 00 коп., що становить 10,5 % (6000 грн. х 100% : 57 100 ) від заявлених вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 279 грн. 55 коп.(2662 грн.40 коп. х 10, 5%), які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 204, 207, 213, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про захист прав споживача», ст. ст. 2, 12, 81,78, 81, 133, 137, 141, 258,259,264,265,272,273,354, ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за за кредитним договором №233619 від 12.04.2023 року у розмірі 6000 (шість тисяч) грн., судові витрати в сумі 279, 55 (двісті сімдесят дев`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок) грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 630, 00 (шістсот тридцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua