Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №177/2870/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2870/26

Провадження № 2/177/2163/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Смарт пей» Рудзей Ю.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся 13.08.2026 до суду з указаним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт пей» заборгованість за кредитним договором у розмірі 82122,27 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 15.03.2019 між акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту - АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001267852401, за умовами якого товариством надано кредитні кошти на умовах строковості, поворотності та оплатності. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт пей» 26.06.2026 укладено договір факторингу № 1, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2001267852401. Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у нього утворилася заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 49999,13 грн, за відсотками в розмірі 32123,14 грн. Після отримання права вимоги, ТОВ «ФК «Смарт пей» відповідачу за даним договором жодного нарахування не здійснював, однак ОСОБА_1 продовжує ухилятися від сплати заборгованості, що є порушенням прав позивача.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником відповідача ОСОБА_2 28.09.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить залишити позовні вимоги ТОВ «ФК «Смарт пей» без задоволення. Незгоду з вимогами мотивує тим, що позивачем не надано доказів підтвердження волевиявлення відповідача на збільшення погодженого кредитного ліміту з 20000,00 грн до 50000,00 грн. Наявність у заяві погодженої процентної ставки не свідчить про правильність здійсненого позивачем розрахунку процентної заборгованості та не звільняє його від обов`язку довести належними доказами розмір основної заборгованості, на яку відповідні проценти нараховувалися, період їх нарахування та договірні підстави застосованого порядку такого нарахування. Якщо позивачем не доведено правомірність збільшення кредитного ліміту, отже не може вважатися доведеним і розрахунок процентів. Представником відповідача наведено контррозрахунок за результатами послідовного проведення за всіма операціями за період з 15.03.2019 по 30.05.2023, з урахуванням погодженого кредитного ліміту 20000,00 грн, процентної ставки 47,88 % річних та всіх відображених банком платежів відповідача, розрахунковий залишок становить 1481,18 грн – залишок основної заборгованості, 825,72 грн – залишок нарахованих та непогашених процентів. Даний контррозрхунок надано як альтернативний математичний розрахунок і не є визнанням відповідачем позовних вимог. Розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, заявлений до стягнення з відповідача, не є співмірним та не підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі.

У відповіді на відзив, поданому 29.09.2026, представник позивача Карапетова К.В. вказала, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, тобто вчиняв дії щодо визнання договору. ОСОБА_1 був обізнаний з умовами публічної пропозиції договору з усіма додатками, тарифами та умовами кредитування при підписанні заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що підтвердив своїм особистим підписом. Умовами публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено право банку змінювати розмір кредитного ліміту. Відповідач не звернувся до банку з відповідною заявою про зменшення, скасування або відмови від використання карткового рахунку, а продовжив активно користуватися коштами, тобто повністю прийняв оновлені умови кредитування. Заявлена до стягнення сума заборгованості повністю підтверджена наданими доказами та математично вивірена, а тому доводи відповідача є штучною спробою використання формальних зачіпок з метою уникнення поверненню реально отриманих та витрачених коштів. Витрати позивача на професійну правничу допомогу повною мірою відповідають критеріям обґрунтованості, пропорційності та реальності.

Представником відповідача 07.10.2026 подано заперечення, де вона зазначає, що доводи позивача не усувають встановленої відповідачем суперечності, підписаний ОСОБА_1 документ підтверджує розмір кредитного ліміту 20000,00 грн. Договору комплексного банківського обслуговування, що діяла станом на 15.03.2019 позивачем не надано. Збільшення розміру кредитного ліміту та облік заборгованості не можна автоматично ототожнювати з активним отриманням та використанням відповідачем кредитних коштів протягом усього періоду, за який позивачем здійснено розрахунок. Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача просить зменшити їх розмір з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та співмірності.

Також, представником відповідача 29.10.2026 направлено додаткові пояснення, в яких наведено рішення судів першої інстанції за результатами розгляду спорів, які виникли з кредитних правовідносин з АТ «ПУМБ».

Сторони та їх представники до суду не при були, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представником позивача разом із позовом надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представником відповідача подано заяву про здійснення розгляду справи без участі відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, із урахуванням поданих заяв, що не суперечить закону та не порушує права і свободи інших осіб.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.03.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви № 2001267852401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладений кредитний договір, за умовами якого на його ім`я відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитну картку НОМЕР_2 , на якій встановлено кредитний ліміт у розмірі 20000,00 грн, за користування яким встановлена процентна ставка в розмірі 47,88 %.

Відповідачем не заперечується факт підписання зазначеної заяви та користування кредитною карткою.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ», відповідачу за договором № 2001267852401 неодноразово змінювався розмір встановленого кредитного ліміту, а саме, встановлений 15.03.2019 у розмірі 20000,00 грн, збільшено до 25000,00 грн – 14.08.2019, збільшено до 30000,00 грн – 11.12.2019, збільшено до 35000,00 грн – 17.04.2020, збільшено до 40000,00 грн – 14.08.2020, збільшено до 45000,00 грн – 15.12.2020, збільшено до 50000,00 грн – 22.04.2021, зменшено до 48510,00 грн – 27.02.2022, збільшено до 50000,00 грн – 03.03.2022.

Досліджуючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, встановлено, що ОСОБА_1 із 15.03.2019 користувався кредитними коштами, проводячи оплату за товари та послуги, знімаючи готівку та частково зараховував кошти на погашення відсотків та повернення кредиту.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору, станом на 25.06.2026 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 49999,13 грн, за відсотками в розмірі 32123,14 грн, а загалом 82122,27 грн.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт пей» 26.06.2026 укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт пей» за плату отримав права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному їх сторонами реєстрі боржників, із яких договір від 15.03.2019 № 2001267852401, укладений із ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу від 26.06.2026 № 1, позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2001267852401 на загальну суму заборгованості 82122,27 грн, із яких заборгованість за кредитом 49999,13 грн.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання відповідача сплатити певну суму отриманих в кредит коштів у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що довідка про збільшення кредитного ліміту сама по собі не підтверджує наявності волевиявлення відповідача на збільшення первісно погодженого кредитного ліміту до 50000,00 грн. Підписана відповідачем заява не містить умов, які б визначали право банку в односторонньому порядку збільшувати встановлений ним кредитний ліміт понад 20000,00 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості представник позивача обґрунтовує тим, що шляхом власноручного підписання відповідачем про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, він підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення такого договору , яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» www.pumb.ua .

Так, у заяві № 2001267852401 ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної карти встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитно карти. Із ДКБО, тарифами банку згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

По суті, вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які посилаються сторони, без встановлення відповідних фактів.

Зазначення в заяві № 2001267852401 про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає позивач.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Первісний кредитор надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, виконав свої зобов`язання за договором, тоді як відповідач, користуючись кредитними коштами, належним чином не виконував свої зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості за основним боргом.

Суд враховує, що на момент укладення вказаного договору, 15.03.2019, та упродовж більше ніж 7 років із дня його укладення, ОСОБА_1 не заявляв вимог щодо визнання умов договору несправедливими або недійсними.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 526/405/13 вказав, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем у рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ, передбачених кредитним договором.

Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 20000,00 грн, який у подальшому збільшено до 50000,00 грн, яким відповідач користувався та вносив кошти на погашення заборгованості, що підтверджується випискою з особового рахунку та не спростовано відповідачем, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми кредиту в розмірі 49999,13 грн.

Окрім того, у даній справі підтверджені обставини та дії відповідача щодо погодження умов про проценту ставку в певному розмірі, а саме 47,88 % річних, що зазначено у заяві № 2001267852401, підписаній ОСОБА_1 .

Підписанням договору без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування.

Системний аналіз заявки № 2001267852401, наданого розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави зробити висновок про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором.

Підписавши договір № 2001267852401, ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання. Із виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач отримав та використовував кредитні кошти, далі неодноразово порушував умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував платежі.

Відповідач, не погоджуючись із умовами договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, дослідивши надані докази видачі відповідачу кредиту, користування ним, що доведено відповідними розрахунками, та відповідачем не спростовано, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки передбачені договором, унаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із заявленим розміром на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказує на його неспівмірність зі складністю справи та виконаної адвокатом роботи, а тому просить зменшити розмір витрат з урахуванням критеріїв їх реальності, необхідності та співмірності, а також результатів розгляду справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який, із урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.6).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правничої допомоги від 26.03.2026, укладений між ТОВ «ФК «Смарт пей» та адвокатом Рудзей Ю.В, свідоцтво серії ЖТ №001139 Рудзея Ю.В. про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність від 17.04.2026, якою ТОВ «ФК «Смарт пей» уповноважило адвоката Рудзея Ю.В. представляти інтереси товариства в суді, акт наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026, де вказано види наданих адвокатом послуг (правовий аналіз та консультація, підготовка позовної заяви, супровід цивільної справи під час судового розгляду), витрачений адвокатом час та вартість послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Верховний Суд, у постанові від 28.09.2022 у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22), аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» (код ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303, м. Київ) заборгованість за кредитним договором від 15.03.2019 № 2001267852401 у загальному розмірі 82122 (вісімдесят дві тисячі сто двадцять дві) гривні 27 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 49999 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 13 копійок, за відсотками в розмірі 32123 (тридцять дві тисячі сто двадцять три) гривні 14 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт пей» (код ЄДРПОУ 43696954, юридична адреса: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, офіс 303, м. Київ) витрати зі сплати судового збору 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2026

Суддя: