Суд: Ренійський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №510/1857/25
Суддя: Гончарова-Парфьонова О. О.
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Провадження № 1-кп/510/325/26
Справа № 510/1857/25
04 листопада 2026 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
потерпілої: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025168150000081 від 28 жовтня 2025 року, № 12025168150000085 від 26 листопада 2025 року, № 12025162150001511 від 26 листопада 2025 року та № 12026168150000007 від 22 січня 2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , судимостей не маючого на підставі ст. 89 КК України,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. ст. 126-1, 390-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , діючи систематично, з прямим умислом, з мотивів особистих неприязних відносин, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчиняв неправомірні дії щодо застосування психологічного насильства стосовно своєї співмешканки ОСОБА_6 , з якою проживав разом у будинку АДРЕСА_2 .
Вказані неправомірні дії виражались у погрозах застосування до потерпілої фізичної розправи, словесних образах нецензурними словами, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості її життя, наслідком чого стали втома, фізичний дискомфорт, негативні переживання та емоційна напруженість, а також втрата енергійності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
Внаслідок своїх неправомірних дій, ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 3 ст. 173-2 КУпАП.
Не бажаючи припиняти свою протиправну поведінку та продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 29 червня 2025 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, 28 серпня 2025 року приблизно о 21 годині 05 хвилин, 29 серпня 2025 року о 13 годині 04 хвилин та 08 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем спільного проживання з потерпілої у АДРЕСА_2 , вступив з ОСОБА_6 у конфлікт, з метою заподіяння психологічного та фізичного страждання, вчинив відносно неї психологічне насильство, що проявилося у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь та гідність особи, залякування, погрозах фізичної розправи.
Крім того, 29 серпня 2025 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у АДРЕСА_2 за місцем свого проживання, в ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень та передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс два удари кулаком в область тулуба своїй співмешканці ОСОБА_6 , чим заподіяв останній синець на лівій сідниці, що за ступенем тяжкості відповідно до п.п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Також, 27 жовтня 2025 року до чергової частини відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 , щодо якого судом застосовано обмежувальний припис, умисно ухиляється від його виконання.
Під час здійснення адміністративного розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_6 на протязі тривалого часу проживає спільно зі своїм співмешканцем ОСОБА_5 у АДРЕСА_2 . У зв`язку з несхожістю характерів та поглядів на життя між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 систематично траплялися сварки, під час яких мали місце застосування фізичного та психологічного насильства по відношенню до потерпілої.
Таким чином, суд, оцінивши ризики вірогідності продовження подальшого застосування фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_6 , своїм рішенням видав обмежувальний припис обвинуваченому строком на 6 місяців, згідно якого останньому заборонялося наближатись на відстань менше 100 метрів до ОСОБА_6 та контактувати з нею через засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
ОСОБА_5 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувального припису.
Однак, 27 жовтня 2025 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , достовірно знаючи про існування обмежувального припису та про обмеження, які на нього було покладено, нехтуючи та умисно не виконуючи обов`язки припису, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 спровокував конфлікт, в ході якого висловлювалась на адресу ОСОБА_6 нецензурними словами та висловлював погрози, тим самим порушив вимоги, встановлені обмежувальним приписом.
21 січня 2026 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у АДРЕСА_2 за місцем свого проживання, в ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень та передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, умисно наніс два-три удари кулаком в область обличчя ОСОБА_7 , чим заподіяв останньому синці на верхній та нижній повіках правого і лівого ока, на лівій вилиці, в проекції кута вертикальної та горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, крововиливу у білкову оболонку правого ока, на червоній облямівці верхньої губи ліворуч з розповсюдженням на слизову оболонку верхньої губи, на слизовій оболонці нижньої губи ліворуч, що за ступенем тяжкості відповідно до п.п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав, у вчиненому розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вони з обвинуваченим розійшлися, не спілкуються, будь-яких протиправних дій щодо неї ОСОБА_5 більше не вчиняв, вид та міру покарання залишила на роздум суду.
Потерпілий ОСОБА_7 до суду не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.
За згодою учасників судового розгляду, судом визнано доцільним обмежитися допитом потерпілої ОСОБА_6 та дослідженням матеріалів кримінального провадження і даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Отже, проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступних висновків.
Винність обвинуваченого ОСОБА_5 , окрім визнання ним своєї вини, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
Заявами ОСОБА_6 на ім`я начальника ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 01 вересня та 08 жовтня 2025 року з проханням вжити заходи до її співмешканця, який вчиняє відносно неї домашнє насильство.
Рапортом про отримання повідомлення зі служби «102» від 27 жовтня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_6 звернулася до поліції з приводу порушення її співмешканцем обмежувального припису.
Рапортом про отримання повідомлення зі служби «102» від 21 січня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_6 звернулася до поліції з приводу завдання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Заявою ОСОБА_7 на ім`я начальника ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області від 21 січня 2026 року з проханням притягти ОСОБА_5 до відповідальності за завдання тілесних ушкоджень.
Довідкою КНП «Центральна міська лікарня Ренійської міської ради» від 21 січня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_7 звернувся до приймального відділення зі скаргами на головний біль, нудоту, набряки обличчя та йому був поставлений діагноз «Струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя».
Постановами Ренійського районного суду Одеської області від 10 вересня, 24 вересня та 25 вересня 2025 року, якими ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 173-2 КУпАП.
Висновком експерта № 144 від 01 вересня 2025 року, відповідно до якого наявні у ОСОБА_6 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких та могли утворитися 29 серпня 2025 року.
Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2025 року про видачу обмежувального припису ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_6 .
Надав вказаним доказам оцінку згідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 доведена та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство та за ст. 390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Суд вважає за необхідне визнати пом`якшуючим покарання обставинами – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а обставиною, що обтяжує покарання – вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якої винний перебуває у близьких відносинах.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, який на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, зловживає алкогольними напоями, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та покарання, не пов`язаного з позбавленням волі буде достатнім для попередження нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., на користь держави.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року шість місяців обмеження волі.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п.п. 3, 4 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи:
?заборонити наближатися на відстань до 100 (ста) метрів до місця, де ОСОБА_6 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
?заборонити листування, телефонні переговори з ОСОБА_6 , інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 запобіжний захід не обирати.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.
Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається обвинуваченим та прокурору та, не пізніше наступного дня, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_8
Оригінал: reyestr.court.gov.ua