Додаткове рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №693/1419/25 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №693/1419/25

Суддя: Карпенко О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року

м. Черкаси

Справа № 693/1419/25

Провадження № 22-з/821/106/26

Категорія: 312000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря : Руденко А.О.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

представник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко Марія Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Петрієвський Дмитро Павлович,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Петрієвського Дмитра Павловича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Дмитра Павловича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2026 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 позовні вимоги - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3361714853-86206 від 17.06.2021 в розмірі 36528,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026, представник ОСОБА_1 - адвокат Петрієвський Д.П. оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. - задоволено частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором позики №3361714853-86206 від 17.06.2021 в розмірі 36528,00 грн та стягнення судового збору - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 3361714853-86206 від 17.06.2021 в розмірі 4 860,00 грн.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 змінено в частині вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», зменшивши такий розмір з 13 000,00 грн до 2 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2198,19 грн.

01.10.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування заяви зазначив, що 21.04.2026 між адвокатом Петрієвським Д.П. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, за яким останній сплатив адвокату гонорар у розмірі 7 000,00 грн. за надання правничої допомоги у справі, в зв`язку із чим просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

09.10.2026 до Черкаського апеляційного суду від позивача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтоване тим, що зазначений розмір витрат не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності із фактично виконаною представником відповідача (адвокатом) роботою у справі, тому що підготовка такого документу як апеляційна скарга – не вимагало значного обсягу юридичної й технічної роботи.

Крім того, зауважує, що Черкаський апеляційний суд в постанові від 23.09.2026 по даній справі вирішив питання стягнення судових витрат на сплату судового збору та на правову допомогу. Таким чином, будь-яка нова заява щодо стягнення витрат на правову допомогу є безпідставною, оскільки питання вже було вирішене судом і не підлягає повторному розгляду. Оскільки постанова суду є остаточною щодо питання витрат на правову допомогу, будь-яке нове звернення з аналогічним питанням не може бути прийняте, оскільки суперечить принципам правової визначеності та стабільності судових рішень.

З огляду на викладене вище, просить залишити без задоволення заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що заява представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання" (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Із матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Петрієвський Д.П. просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, які відповідач очікує понести на професійну правничу допомогу, та навів їх орієнтовний розмір – 7000,00 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 у справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Черкаським апеляційним судом винесено постанову від 23.09.2026.

Дана постанова доставлена до електронного кабінету представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. 26.09.2026 о 08.50 год., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача подано до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» 01.10.2026, тобто в строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу в кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаського апеляційного суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Петрієвського Д.П. - задоволено частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 в частині вирішення вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором позики №3361714853-86206 від 17.06.2021 в розмірі 36528,00 грн та стягнення судового збору - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики №3361714853-86206 від 17.06.2021 в розмірі 4 860,00грн.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.02.2026 змінено в частині вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» із зменшенням такого розміру з 13 000,00 грн до 2 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2198,19 грн.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Петрієвським Д.П. подано через систему «Електронний суд» 01.10.2026. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокат Петрієвський Д.П. надав: копію ордеру серії ВХ № 1123747 від 26.05.2026 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 21.04.2026; копію договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026; копію додатку № 1 від 21.04.2026 до договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026; копію акту приймання-передачі грошових коштів від 01.10.2026 згідно з додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026; копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026.

Згідно з Додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026 формою винагороди адвоката є гонорар.

Сума гонорару згідно з Договором про надання правничої допомоги від 21.04.2026 становить 7000,00 грн. та оплачується не пізніше наступного дня з складання Акту приймання-передачі наданих послуг до цього Договору. Поштові відправлення, судовий збір та інші витрати адвоката не входять у вартість гонорару.

З копії Акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 21.04.2026 вбачається, що адвокат надав клієнту правничу допомогу відповідно до умов Договору, загальна вартість яких складає 7000,00 грн, на що затрачено адвокатом часу 3,5 год, що складається з: надання правової консультації, ознайомлення із матеріалами судової справи та узгодження правової позиції – 1000,00 грн. (кількість затраченого часу - 0,5 год); підготовка апеляційної скарги – 6000,00 грн (кількість затраченого часу - 3 год).

Підписуючи вказаний вище Акт, сторони підтвердили факт надання правничої допомоги згідно з Договором про надання правничої допомоги від 21.04.2026.

Факт сплати грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн за надані послуги та отримання їх адвокатом підтверджується Актом приймання-передачі грошових коштів від 28.09.2026.

Колегія суддів, проаналізувавши надані адвокатом Петрієвським Д.П. докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції встановила, що відповідачем дійсно були понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а загальний розмір таких витрат складає 7000,00 грн, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

09.10.2026 від позивача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому Товариство просить залишити без задоволення заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).

У рішенні від 18.02.2022 в справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені в частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені в частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі № 910/11903/23.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені в частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Приймаючи до уваги надані представником ОСОБА_1 – адвокатом Петрієвським Д.П. докази, прийняте судом апеляційної інстанції рішення від 23.09.2026, заперечення сторони позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також враховуючи принципи співмірності та критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, необхідності надання відповідачу консультації, ознайомлення з матеріалами справи, узгодження правової позиції, подання апеляційної скарги та значимості таких процесуальних дій у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат та стягнення з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн, який, на переконання колегії суддів, є реальним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумності та співмірності судових витрат.

Щодо доводів заперечень позивача про те, що питання стягнення витрат на правову допомогу уже було вирішене судом при винесенні постанови від 23.09.2026, і не підлягає повторному розгляду, колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи із наступного.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 у справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі».

Таким чином, розгляд заяви сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції є обов`язком суду апеляційної інстанції, визначеним чинним ЦПК України.

Отже, заява сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 367, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Петрієвського Дмитра Павловича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. витрат за надану правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua