Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №705/196/24
Суддя: Карпенко О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Черкаси
Справа № 705/196/24
Провадження № 22-ц/821/2014/26
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
орган, дії якого оскаржуються – старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлева Олександра В`ячеславівна,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2026 року (постановлену під головуванням судді Орендарчука М.П. в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області) про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої Олександри В`ячеславівни,-
в с т а н о в и в :
06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої О.В.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у відділі ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського МР УМЮ України перебуває виконавче провадження №80812841 з виконання виконавчого листа №705/196/24, виданого 30.03.2026 Христинівським районний судом Черкаської області.
19.06.2026 старшим державним виконавцем Бундєлєвою О.В. винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 3 400,00 грн за нібито повторне невиконання рішення суду без поважних причин.
Вважає дану постанову незаконною, передчасною та необгрунтованою.
З даної постанови вбачається, що державний виконавець послався на постанову про відкриття провадження від 22.04.2026, постанову про накладення штрафу у розмірі 1 700,00 грн, а також на перевірки виконання від 01.06.2026 та 16.06.2026. Водночас належних доказів отримання ним постанови про відкриття провадження виконавчого провадження, першої постанови про штраф, ідентифікатора доступу до АСВП та належного повідомлення про новий строк виконання йому не надано.
При винесенні постанови про повторний штраф, державний виконавець не перевірив і не оцінив наявність поважних причин невиконання рішення, не з`ясував факт належного повідомлення його про відкриття виконавчого провадження та перший штраф, не врахував його стан здоров`я і факт подання заяви про роз`яснення рішення.
Вважає, що державний виконавець формально послався на невиконання рішення суду, але не довів, що він мав реальну можливість виконати рішення суду саме у той строк, який був встановлений, та що невиконання було безпідставним, умисним або недобросовісним. Наявні обставини навпаки свідчать про поважність причин та відсутність умисного ухилення від виконання рішення суду.
Просив суд:
-визнати строк звернення зі скаргою не пропущеним; у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку поновити строк на подання скарги;
-витребувати з відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 80812841 та документи, перелічені у розділі IV цієї скарги;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Бундєлєвої Олександри В`ячеславівни від 19.06.2026 у виконавчому провадженні № 80812841 про накладення штрафу у розмірі 3400 грн;
- зобов`язати відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення його прав, зокрема скасувати наслідки винесення оскаржуваної постанови, не здійснювати стягнення штрафу за скасованою постановою, надати скаржнику копії основних матеріалів ВП № 80812841 та ідентифікатор доступу до АСВП.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої О.В.
Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржує правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про накладення штрафу від 19.06.2026, однак в порядку цивільного судочинства, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), зокрема постанов державного виконавця про накладення штрафу, можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.
В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 20 липня 2026 року, ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та передчасність ухвали, вважаючи її прийнятою із порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у відкритті провадження щодо інших вимог скарги, які не зводяться до скасування постанови про штраф, а саме: витребування матеріалів виконавчого провадження, перевірки належного повідомлення боржника, перевірки надання боржнику ідентифікатора доступу до АСВП, перевірки доведення до відома боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, перевірки доведення до відома боржника першої постанови про штраф та нового строку для виконання, надання боржнику копій основних матеріалів виконавчого провадження №80812841, усунення порушень прав боржника під час виконання цивільного судового рішення та витребувати у ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області матеріали виконавчого провадження №80802841, перелічені в розділі V апеляційної скарги.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив усю подану скаргу виключно з вимогою про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу та не вирішив питання відкриття провадження щодо інших самостійних вимог, які стосувалися судового контролю за виконанням цивільного судового рішення, доступу до матеріалів виконавчого провадження, перевірки належного повідомлення боржника, надання ідентифікатора доступу до АСВП та усунення порушень прав боржника.
Суд першої інстанції не розмежував вимоги скарги , не встановив, які з них стосуються безпосередньо постанови про штраф, а які – судового контролю за виконанням цивільного рішення.
Вказує, що скарга не зводилась виключно до вимоги про скасування штрафу, у ній також були заявлені інші самостійні вимоги, безпосередньо пов`язані із судовим контролем за виконанням цивільного рішення.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції значну частину мотивування побудував на правових висновках Великої Палати Верховного Суду щодо зведених виконавчих проваджень, у яких об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій, однак виконавче провадження №80812841 не є зведеним.
Вважає, що висновки суду першої інстанції побудовані на практиці щодо зведених виконавчих проваджень змішаної юрисдикції, не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, у скарзі було заявлено клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження №80812841, оскільки повні матеріали виконавчого провадження перебувають у володінні органу ДВС, ідентифікатор доступу до АСВП йому не надавався.
Суд першої інстанції не витребував ці матеріали, не перевірив зміст заявлених вимог, не розмежував їх за юрисдикцією та фактично позбавив його можливості довести порушення його прав під час виконання цивільного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, шостої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови виконавця та оскаржуваних судових рішень, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Аналізуючи зазначені норми права, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який ухвалив судове рішення та, у подальшому, видав виконавчий документ під час примусового виконання якого державний виконавець дійшов висновку, зокрема, про накладення штрафу.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року № 4833-IX (далі - Закон № 4833-IX), частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції: «1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».
Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону № 4833-IX, останній набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім, зокрема, пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
Закон № 4833-IX було опубліковано у газеті «Голос України» від 23 квітня 2026 року №78 (580).
Тобто підпункт 18 пункту 10, у якому закріплена нова редакція частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», набув чинності з 24 квітня 2026 року.
Таким чином, починаючи з 24 квітня 2026 року, під час вирішення питання щодо юрисдикції скарги на дії виконавця, зокрема на постанову про накладення штрафу, суди мають установлювати, який саме орган прийняв рішення та в подальшому видав виконавчий документ, примусове виконання якого стало підставою для винесення державним або приватним виконавцем постанови про накладення штрафу. У разі, якщо винесення постанови про накладення штрафу стало наслідком виконання рішення суду у цивільній справі, така скарга підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто у цій конкретній справі - у порядку цивільного судочинства.
Встановивши, що на примусовому виконанні у відділі ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Київського МУ МЮ України перебуває виконавче провадження №80812841 з виконання виконавчого листа №705/196/24, виданого Христинівським районним судом Черкаської області на виконання рішення Христинівського районного суду Черкаської області у цивільній справі №705/196/24, суд першої інстанції не врахував зазначених законодавчих змін та помилково виходив виключно з того, що оскарження правомірності дій державного виконавця в межах виконавчого провадження №80812841 при винесенні постанови про накладення штрафу від 19.06.2026, має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що і на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови (19.06.2026), винесеної державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 80812841 по виконанню рішення суду у цивільній справі №705/196/24, так і на момент звернення ОСОБА_1 до суду стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» була викладена в редакції Закону № 4833-IX, який у зазначеній частині набрав чинності, проте, суд першої інстанції не перевірив зазначену норму і дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що, відповідно до п .4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 08 липня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua