Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №707/4040/26
Суддя: Карпенко О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Черкаси
Справа № 707/4040/26
Провадження № 22-ц/821/2493/26
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря : Руденко А.О.
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
боржник: ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2026 року (постановлену під головуванням судді Тептюка Є.П. в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі заяви до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15.09.2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина.
Роз`яснено заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник, в цьому випадку, має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, в зв`язку з цим суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу.
В апеляційній скарзі, поданій 25.09.2026 року, ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням норм процесуального права, просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15.09.2026 року скасувати та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції застосував надмірний формалізм при вирішенні питання щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів і помилково визнав таким, що дають підстави для відмови у видачі судового наказу, вимоги в заяві, зокрема, щодо зазначення мінімального гарантованого визначеного розміру аліментів на одну дитину (не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) визначеного ч. 2 ст. 182 СК України.
Зазначає, що п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України обмежено верхній розмір стягуваних аліментів, нижній же розмір належних до стягнення, у такому випадку, аліментів закріплений відповідною нормою матеріального права, на якій, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 168 ЦПК України, має грунтуватися судовий наказ, - у даному випадку на ч. 2 ст. 182 СК України, за якою мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, дане положення закону є безспірною, встановленою державою правовою гарантією для неповнолітніх осіб, права яких не можуть бути обмежені внаслідок застосування того чи іншого судового провадження при вирішенні питання їх належного матеріального утримання, мінімальне матеріальне забезпечення неповнолітніх дітей у вказаному розмірі є законним обов`язком боржника.
Розмір аліментів встановлений матеріальним законом – СК України, ЦПК України визначено процесуальний порядок розгляду цивільних справ і процесуальний закон не змінює розміру аліментів, визначеного СК України.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу, суд виходив із того, що вимога заявника не відповідає п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, якою визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Перелік вимог, визначених ч.1 ст.161 ЦПК України, які можуть розглядатися в порядку наказного провадження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Судовий наказ може бути видано, зокрема якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу, якщо заявлена вимога не відповідає вимогам ст. 161 цього Кодексу.
Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що міститься у абз. 2 п.8 постанови «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2011 року № 14, якщо у заяві про видачу судового наказу об`єднано вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суддя ухвалою відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині цих вимог, а щодо вимог, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження, - вирішує питання про відкриття наказного провадження.
Звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Отже, ОСОБА_1 заявлена вимога про стягнення аліментів у частці - однієї чверті на одну дитину. Зазначення у прохальній частині заяви про видачу судового наказу «але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку» не дає підстав вважати, що заявлена вимога не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України.
Положення щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку міститься в загальній нормі ст. 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», і жодним чином не свідчить, що таке положення стосується аліментів, які можуть бути стягнуті лише в твердій грошовій сумі.
Суд першої інстанції в достатній мірі зазначеного не врахував і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, оскільки ОСОБА_1 заявила вимогу, яка не відповідає вимогам ст.161 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційній суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відмову у видачі судового наказу - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua