Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №349/767/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №349/767/26

Суддя: Луганська В. М.

Справа № 349/767/26

Провадження № 22-ц/4808/2171/26

Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря – Шемрай Н.Б.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2026 року, постановлену судом у складі судді Могили Р.Г.,

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди,в якому просив стягнути з відповідача на його користь 10 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргуобгрунтованотим, що жодних вимог процесуального законодавства щодо неповаги до суду чи відповідача не порушував, неповаги ані до суду, ані до відповідача не виявляв.

Оціночні судження щодо протиправних дій відповідача та зловживання ним владою, а також уживання терміна «злочинці» зумовлені тим, що підставою позову стали десять судових рішень, якими підтверджено протиправність дій відповідача щодо позивача.

Зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував в чому саме полягає зловживання процесуальними правами під час подання заяви від 25 серпня 2026 року.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено сторонам право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області зазначив, що зміст заяви містить персональну негативну характеристику судді, демонстративне вираження неповаги до нього, а також твердження щодо відповідача як про «правопорушників» та «злочинців». Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що подання ОСОБА_1 заяви від 25.08.2026 у такій редакції є виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами є правильним.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

У судове засідання представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вважав, що в поданій 25 серпня 2026 року заяві ОСОБА_1 використував висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі легітимної критики, можуть свідчити про зневажливе ставлення до судді та відповідача по справі, що неприпустимо при оформленні заяви.Посилаючись на положення ч. 3 ст. 44 ЦПК України, суд першої інстанції визнав подання ОСОБА_1 заяви від 25 серпня 2026 року в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку з чим дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, другої, пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Частиною першою статті 44 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до підпункту «а» пункту третього статті 35 Конвенції є неприйнятною будь-яка індивідуальна заява, подана згідно зі статтею 34, якщо суд вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників.

Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті).

З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін 02 липня 2026 року о 14 год 00 хв.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2026 року визнано необхідним надання ОСОБА_1 особистих пояснень у справі та розгляд справи відкладено.

31 серпня 2026 року на адресу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області надійшла заява ОСОБА_1 про небажання/відмову позивача ОСОБА_1 долучати до розгляду справи в якості співвідповідача Державну казначейську службу України та неможливість прибути на розгляд справи,просив суд розгляд справи проводити без його участі. У даній заяві позивач зазначив: «На виконання зазначеної ухвали суду, повідомляю суду що вимогами ЦПК України не передбачено сперечатися з судом, навіть в даному випадку якщо справа попала на розгляд судді Могили Р.Г. якого я не поважаю як суддю.

Жодного клопотання про долучення до розгляду справи співвідповідача подавати не буду, конкретно вказую що відмовляюся, так як правопорушники ( це я про поліцію) зобов`язані самостійно нести відповідальність.

Як Вам таке? Я навіть довго над тим не думав щоб таке написати.

На цьому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , мої пояснення завершені.

Ви напевне за таких обставин повинні піти до нарадчої кімнати, закритися на ключ, нікого ( Ви розумієте про що я ) не пускати та винести рішення ( ухвалу ) керуючись вимогами ЦПК України як бути дальше».

На думку суду першої інстанції в даній заяві позивач використував висловлювання, які є недопустимими під час написання ділових документів, виходять за межі легітимної критики, можуть свідчити про зневажливе ставлення до судді та відповідача по справі, що неприпустимо при оформленні заяви, у зв`язку з чим єпідстави для повернення позовної заяви.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, у разі визнання подання скарги, заяви, клопотання зловживанням процесуальними правами суд, з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Отже, застосування передбачених цією нормою процесуальних наслідків стосується саме тієї заяви, у якій судом встановлено зловживання процесуальними правами, а не позовної заяви в цілому.

Відтак, за наявності підстав для застосування частини третьої статті 44 ЦПК України суд першої інстанції міг залишити без розгляду або повернути саме заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2026 року, у якій, на думку суду, допущено зловживання процесуальними правами, а не позовну заяву в цілому.

Разом з тим, з аналіз змісту поданої ОСОБА_1 заяви від 31 серпня 2026 року дає підстави для висновку, що вона не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи відповідача. Тому не є достатніми підставами для висновку, що подання ОСОБА_1 заяви від 31 серпня 2026 року є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами.

Колегія суддів вважає, що ступінь допущеної критики на адресу суду першої інстанції та відповідача не відповідає вжитим судом першої інстанції заходам процесуального реагування, що полягає в обмежені права позивача на розгляд його справи шляхом залишення без розгляду його позовної заяви.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Оскільки, суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.

Керуючись ст. ст.. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua