Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №711/6879/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6879/26

Номер провадження2/711/3690/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкас в складі:

головуючого - судді: Казидуб О.Г.

за участю:

секретаря: Шульга А.В.

представника позивача – адвоката: Колотило Л.М.

представника відповідача – адвоката: Антонюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Колотило Людмила Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2004 року між сторонами укладено шлюб, згідно з чим Відділом реєстрації актів цивільного стану Смілянського міського управління юстиції Чераської області зроблено актовий запис за № 326.

Від шлюбу у сторін народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 березня 2026 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси шлюб розірвано.

За час перебування в шлюбі, а саме, 08 вересня 2009 року позивачем та відповідачем було придбано автомобіль ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Зазначає, що даний автомобіль куплено за спільні кошти подружжя, а тому, автомобіль ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя.

Спірним автомобілем користується лише відповідач, позивач позбавлена можливості користуватися автомобілем, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Між сторонами відсутні будь-які угоди щодо добровільного поділу майна, набутого ними за час перебування в шлюбі. Крім того, сторони не дійшли до можливості укладення мирової угоди або можливості врегулювання спору щодо поділу майна в інший спосіб.

Враховуючи той факт, що автомобіль є неподільною річчю, вважає, що спірний автомобіль має бути залишений у користуванні відповідача на праві власності та на користь позивачки має бути стягнута компенсація у вигляді 1/2 частки дійсної вартості автомобіля.

Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна ринкова вартість автомобіля ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб. станом на 05.06.2026 становить 128300 грн. 00 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% вартості автомобіля саме 64150 грн. 00 коп.

Просить суд визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб. у сумі 64150 грн. 00 коп. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

10 липня 2026 року ухвалою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

26 жовтня 2026 року адвокат Колотило Людмила Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката.

Адвокат Колотило Людмила Михайлівна, яка діє в інтересах позивача, в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задоволити.

Адвокат Антонюк Ірина Андріївна, яка діє в інтересах відповідача, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі. Відносно витрат на правничу допомогу зазначила, що сума 15000 грн. 00 коп. є завищеною, не співмірною з об`ємом наданої правової допомоги та складністю судового процесу. Просить зменшити витрати на оплату професійної правничої допомоги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 3000 грн. 00 коп.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Смілянського міського управління юстиції Черкаської області, 25 вересня 2004 року між сторонами укладено шлюб.

09 березня 2026 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/916/26 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як вбачається з Повідомлення Територіального сервісного центру МВС № 7141 Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях № 31/31/7141/735-аз-755-2026 від 02.06.2026, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.09.2009 року був зареєстрований автомобіль ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб.

Також, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу – автомобіля ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, право власності за ОСОБА_2 зареєстровано 08.09.2009 року.

Згідно зі змістом ст. 60 СК України, - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховним Судом України при розгляді справи № 6-843цс17 (постанова від 24.05.2017 року) висловлена Правова позиція про те, що за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Судом встановлено, що автомобіль ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., д.н.з. НОМЕР_4 був придбаний під час перебування в шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 , що не заперечувалося сторонами у справі.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не можуть спільно користуватися автомобілем, тому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі однієї другої частки ринкової вартості автомобіля.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч.1 та 2 ст. 71 СК України).

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Позивач посилається на правовідносини, які регулюються ст. 364 ЦК України, а саме на своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь.

Частинами 1 та 2 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Позивач ОСОБА_1 погоджується на отримання грошової компенсації, тобто, метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме, неподільної речі, а саме, автомобіля. Тобто, позивачка не претендує на те, щоб автомобіль залишити собі.

Враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача, а позивачка згодна одержати від відповідача матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить до висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами у справі шляхом виділення відповідачу спірного транспортного засобу з визнанням за ним права власності на цей автомобіль, із стягненням з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16.

На думку суду, стягнення на користь позивачки компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль не становитиме для відповідача надмірний тягар, суперечитиме принципу пропорційності та порушуватиме баланс приватних інтересів.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачу, не є обов`язковою. Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той з подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Аналогічний припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК України.

Аналогічна правова позиція вказана, також, в Постанові Верховного суду від 08 лютого 2022 року по справі № 209/3085/20.

Позивачем на підтвердження вартості автомобіля і для визначення розміру грошової компенсації надано Висновок оцінювача про вартість майна ФОП ОСОБА_5 , з якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб. складає 128300 грн. 00 коп.

Відповідачем не надано заперечень проти визначеної вартості автомобіля, тобто, на думку суду, відповідач погоджується з такою вартістю автомобіля.

А тому, суд на підтвердження вартості спірного автомобіля приймає наданий позивачем Висновок оцінювача про вартість майна ФОП ОСОБА_5 .

При поділі спільного майна подружжя, судом приймається до уваги не ціна майна, за якою воно було придбане, а його дійсна вартість на час поділу.

Таким чином, вартість 1/2 частки спірного автомобіля становить 64150 грн. 00 коп. і дану грошову суму належить стягнути з відповідача на користь позивачки як грошову компенсацію права на належну їй частку автомобіля ЗАЗ Lanos, 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб.

Відносно судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду даної справи, суду надано:

Договір № 18/03 про надання правничої допомоги від 18 березня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Колотило Людмилою Михайлівною.

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовились, що гонорар за цим Договором становить фіксовану суму в розмірі 15000 грн. 00 коп.

Квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 24.03.2026 року, відповідно до якої адвокатом Колотило Л.М. прийнято від ОСОБА_1 15000 грн. 00 коп. Підстава: Договір № 18/03 про надання правничої допомоги.

Акт прийому-передачі правничої допомоги згідно Договору № 18/03 від 18.03.2026.

Ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № 18/03 від 18.03.2026 року у Придніпровському районному суді м. Черкаси адвокатом Колотило Людмилою Михайлівною.

Враховуючи викладене вище, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, клопотання сторони відповідача про зменшення розміру правничої допомоги та той факт, що розмір таких витрат є неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатом, складністю справи, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі1331 грн. 20 коп. (квитанція2361-5727-9643-0688 від 19.06.2026).

А тому, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі ст. ст. 57, 60-61, 65 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки ЗАЗ Lanos 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., д.н.з. НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля ЗАЗ Lanos 2009 року випуску, об`єм двигуна 1598 см.куб., д.н.з. НОМЕР_4 у сумі 64150 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Решті відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2026 року ( з врахуванням вихідних днів та навантаженням судді).

Головуючий: О. Г. Казидуб