Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Хуліганство
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №643/24190/26
Суддя: Сугачова О. О.
Провадження № 1-кп/643/1104/26
Справа № 643/24190/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2026
05 листопада 2026 року місто Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026226200000400, внесеному до ЄРДР від 10.08.2026, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця ЗСУ, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
в с т а н о в и в:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 № 68 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення розвідки та коригування взводу безпілотних авіаційних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 5 від 05.01.2025 солдат ОСОБА_2 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення кримінального правопорушення солдат ОСОБА_2 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини; не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов`язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.
Порушуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_2 , маючи протиправний умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, всупереч охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив кримінальне правопорушення – кримінальний проступок проти громадського порядку та моральності за наступних обставин.
Так, 09.08.2026 близько 21:15 години, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 , перебуваючи поза місцем несення військової служби, поблизу супермаркету «Класс», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 128В, будучи у стані алкогольного сп`яніння, побачив раніше незнайомих йому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В цей час у ОСОБА_2 раптово виник протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. ОСОБА_2 , розуміючи, що він знаходиться у громадському місці і за його діями спостерігають сторонні особи, діючи з малозначного приводу, зухвало, з хуліганських спонукань, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки, вирішив вчинити хуліганські дії, пов`язані із застосуванням до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фізичного насильства.
Так ОСОБА_2 , підбіг ззаду до ОСОБА_3 і раптово, проявляючи особливу зухвалість, умисно наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в область голови праворуч, від чого потерпілий впав на асфальтоване покриття. Дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , бажаючи захистити чоловіка і припинити подальші протиправні дії ОСОБА_2 , стала між ним і своїм чоловіком, але ОСОБА_2 , продовжуючи свої протиправні хуліганські дії, проявляючи особливу зухвалість, наніс ОСОБА_4 удар кулаком правої руки в область голови, спричинивши їй фізичний біль.
Вказані дії привернули увагу перехожих, які разом із потерпілими намагалися припинити протиправну поведінку ОСОБА_2 . Однак останній не реагував на зауваження, продовжував поводитися агресивно та зухвало, голосно висловлювався нецензурною лайкою, тим самим проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Після цього, протиправні дії ОСОБА_2 були припинені співробітниками патрульної поліції.
Внаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_2 та проявленої ним особливої зухвалості, яка виразилась в застосуванні в громадському місці фізичного насильства за малозначним приводом стосовно раніше незнайомих йому осіб, потерпілому ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичного експерта, спричинені: синці на голові, садна на голові, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. А потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичного експерта, спричинено: синець на голові, який викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою, відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).
Разом із обвинувальним актом до суду надійшла заява ОСОБА_2 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, позовними вимогами потерпілого, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Аналогічного змісту заяви надано потерплими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Добросовісність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник ОСОБА_6 .
Також із змісту обвинувального акту вбачається клопотання прокурора розглядати вказаний обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому заїданні на підставі правил ч.1 ст. 302 КПК України.
Отже, вищевикладене свідчить про те, що замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що останній є військовослужбовцем ЗСУ, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимий, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку немає, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття останнього.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення останнім кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до положень ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого та враховує дані про його особу, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчинені злочину і, полягає в передбаченому законом обмежені прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Відповідно до положень ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Отже, призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, а саме принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступень тяжкості скоєного, його наслідки, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання в даному випадку, а також особу обвинуваченого, його відношення до скоєного кримінального правопорушення.
Відтак, враховуючи форму вини та поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення і його ставлення до вчиненого, суд вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станоивть 25500грн.
Саме таке покарання буде відповідати вимогам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання ОСОБА_2 , яке може досягнути, передбаченої КК України, мети.
При призначені обвинуваченому покарання суд також дотримується практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії від 16.10.2008 року).
Далі, кримінальним правопорушенням збитків не завдано.
Цивільний позов потерпілими не заявлений.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
По справі судових витрат не встановлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до правил ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд,
у х в а л и в:
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.
Речові докази: «СD-R диск» на якому містяться аудіозаписи 11 викликів на службу «102» з назвами:
«0000090118.2026-08-09 21-45-31» тривалістю 00:01:17;
«0502762732.2026-08-09 21-17-10» тривалістю 00:00:28;
«0502762732.2026-08-09 21-31-40» тривалістю 00:00:34;
«0503087669.2026-08-09 22-56-14» тривалістю 00:05:50;
«0638795880.2026-08-09 21-21-39» тривалістю 00:01:29;
«0934554448.2026-08-09 21-32-16» тривалістю 00:01:19;
«1786300640.336193» тривалістю 00:00:47;
«000010675742478.2026-08-09 21-16-01» тривалістю 00:00:22;
«000010687474580.2026-08-09 21-36-16» тривалістю 00:00:41;
«000020675742478.2026-08-09 21-24-51» тривалістю 00:01:23;
«000030675742478.2026-08-09 21-29-08» тривалістю 00:00:52,
2. «СD-R диск» на якому міститься на аудіозаписи: «1884 1» загальною тривалістю 00:01:09, та аудіозапису виклику на службу «103» з назвою «1884 2» загальною тривалістю 00:01:56.
3. Три «DVD-R диски, на яких містяться відеозаписи:
1)- відеозапис з назвою: «export-9sflw» тривалістю 00:26:10;
2)- відеозапис з назвою: «export-97nt4» тривалістю 00:45:30;
3)- відеозапис з назвою: «export-hhg8m» тривалістю 00:54:07;
4)- відеозапис з назвою: «export-xj9xi» тривалістю 01:28:53;
5)- відеозапис з назвою: «export-ypbae» тривалістю 00:42:36;
6)- відеозапис з назвою: «export-yxfyc» тривалістю 01:49:47, що приєднані до матеріалів кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua