Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №522/15415/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №522/15415/25-Е

Суддя: Науменко А. В.

Справа №522/15415/25-Е

Провадження №2-а/522/335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді – Науменко А.В.

за участі секретаря судового засідання – Зелінська К.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09 липня 2025 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення.

За результатами автоматизованого розподілу від 09.07.2025 справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д.

Ухвалою суду від 10.07.2025 прийнято до розгляду справу за вказаним позовом, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 22 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у поновлені строку на звернення до суду з позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення. Позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2025 року скасовано, справу направлено до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2026 року прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, призначено судове засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шарага А.О. від 12.10.2026 року №1989/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Науменко А.В.

13.10.2026 року матеріали справи передані головуючому.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2026 року вирішено прийняти до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення.

Позивач обґрунтовує позов тим, що постановами інспекторів з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради її було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП, через нібито здійснення стоянки на тротуарі не на краю. Позивач зазначає, що транспортний засіб розташовувався на прилеглій території до будинку, яка не є частиною тротуару та знаходиться за його зовнішнім краєм, що підтверджується виконавчою схемою поточного ремонту тротуару та відсутністю в балансоутримувача й управління дорожнього господарства відповідного технічного паспорта дороги з визначеними межами та розмірами. Крім того, ширина вільної частини тротуару у місці зупинки автомобіля становила 8,7 метра, що значно перевищує вимоги Правил дорожнього руху щодо залишення мінімум двох метрів для проходу пішоходів. На підставі викладеного позивач вважає оскаржувані постанови незаконними, такими, що прийняті всупереч вимогам КУпАП та Конституції України, та такими, що підлягають скасуванню.

18.07.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки інспектори з паркування правомірно винесли постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог підпункту "в" пункту 15.10 Правил дорожнього руху, зафіксовані в режимі фотозйомки, оскільки транспортний засіб здійснював стоянку на тротуарі не на краю. Відповідач наголошує, що наявні фотознімки чітко підтверджують факт вчинення правопорушення, а тлумачення норм законодавства свідчить про заборону стоянки на тротуарах поза спеціально визначеними зонами та з порушенням встановлених правил. Крім того, у відзиві вказано на відсутність належних доказів у позивача щодо правового статусу спірної території як приватної чи не пов`язаної з елементами благоустрою дороги загального користування, а заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 22000 гривень визнано явно завищеними, неспівмірними зі складністю справи та розміром штрафів. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання призначене на 03.11.2026 року сторони не з`явились, про дата та час судового засідання повідомлені належним чином. Надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).

З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (інспекторами з паркування Петульком А.Ю., Бондарем В.М. та Рябініним С.М.) було винесено три постанови про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в режимі фотозйомки.

Зокрема, постановою серії ОДП № 6460217 від 06.05.2025 року, постановою серії ОДП № 0648342 від 12.05.2025 року та постановою серії ОДП № 3068100 від 15.05.2025 року позивача, ОСОБА_1 (як власницю транспортного засобу Chevrolet Volt, державний номерний знак НОМЕР_1 ), було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП (порушення підпункту "в" пункту 15.10 ПДР України, а саме здійснення стоянки на тротуарі не на краю). За кожне з цих правопорушень на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно ч. 1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1статті 247 КУпАП визначає обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353(далі Закон № 3353), встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. (надалі ПДР України).

Правила дорожньогоруху відповідно до Закону України«Про дорожнійрух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДРУкраїни).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Статтею 14Закону № 3353встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.9ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За правилами ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.10 ПДР України терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:

- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 11.13 ПДР України, забороняється рухтранспортних засобівпо тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимогпунктів 26.1-26.3цих Правил.

При цьому, слід врахувати положення п. 15.10(в) ПДР, а саме в частині визначення умов, з дотриманням яких стоянка в межах тротуару є дозволеною.

Із змісту норми п.15.10 ПДР слідує, що стоянка забороняється, зокрема:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

Відтак, стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива лише у чітких випадках.

Як зазначено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №465/3674/23, із скасуванням рішення Франківського районного суду міста Львова від 09.11.2023 та прийняттям нового про відмову у задоволенні позову:

«Вказані випадки стосуються заборони стоянки транспортних засобів на тротуарі, однак містять два винятки: наявність місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, та розташування легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Відмінність між цими допустимими винятками полягає в розташуванні транспортного засобу: у першому винятку на тротуарі за наявності відповідних дорожніх знаків, в другому винятку - на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Водночас, за диспозицією пп.«в» п.15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля проїзної частини автомобільної дороги (вулиці) для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні два метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їхнього вільного і безпечного пересування тротуаром.

Відповідно до пункту 11.13 ПДР України забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів.

[…] Як видно з матеріалів фотофіксації, транспортний засіб […] був припаркований не на краю тротуару, що примикає до проїзної частини, а безпосередньо на тротуарі.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що автомобіль позивача був розташований на тротуарі, а не на його краю зі сторони проїзної частини дороги». Аналогічні висновки зроблено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №462/5628/23, із скасуванням рішення суду першої інстанції та відмовою у задоволенні позову, після встановлення парковки транспортного засобу між газоном та сквером, із констатацією його паркування на тротуарі у такий спосіб, що він розміщений не на краю тротуару.

Застосовуючи постанову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 06.07.2023 у справі № 161/6229/23 зазначив таке:

«Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини та розташований таким чином, щоб він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху. Отже, однією зумов длязастосування виняткущодо заборонистоянки натротуарі длялегкових автомобілів (якщо такі поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м), є припаркування автомобілю на краю тротуару, який примикає до проїзної частини.

Тобто, край тротуару, визначений однією з умов пп. «в» п. 15.10 ПДР України для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини.

Натомість, відповідно до фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, а з іншої сторони до прилеглої будівлі.

За таких обставин, доводи позивача про дотримання нею пп. «в» п.15.10 ПДР є необґрунтованими та безпідставними, а тому позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення п.п. «;б» 15.10 ПДР».

Відтак, вирішуючи питання щодо неправомірності притягнення до адміністративної відповідальності необхідно встановити дотримання позивачем умов для застосування винятку щодо заборони стоянки на тротуарі для легкових автомобілів, однією із яких є розташування транспортного засобу на краю тротуару.

Суд бере до уваги також постанову Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №464/1703/17 за подібних правовідносин, у якій, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і направляючи справу на новий розгляд, звернено увагу на таке:

«21. Твердячи про відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності суди попередніх інстанцій виходили з того, що припаркований автомобіль не створював перешкод дорожньому руху і руху пішоходів, а окрім того відповідач не надав доказів того, що цей автомобіль стояв з порушенням ПДР.

22. Колегія суддів погоджується з тим, що для притягнення до адміністративної відповідальності з наведених підстав необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону. У цьому зв`язку створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (частина третя статті 122 КпАП).

23. У контексті обставин цієї справи треба зауважити, що сам факт того, що автомобіль припарковано на тротуарі, а не на проїзній частині, не може свідчити про відсутність перешкод дорожньому руху.

24. Пішохід теж є учасником дорожнього руху і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху».

При цьому, як уже неодноразово роз`яснено Восьмим апеляційним адміністративним судом, у тому числі у постановах від 04.10.2023 у справі № 461/5201/23, від 13.12.2023 у справі №569/16117/23, від 23.01.2024 у справі №465/3674/23, паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішніййого стороні два метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їхнього вільного і безпечного пересування тротуаром. Крім цього, у постанові від 04.10.2023 у справі № 461/5201/23 суд також, встановивши за матеріалами фотознімків, факт розміщення автомобіля не на краю тротуару зазначив про відсутність обов`язку відповідача у проведенні замірів розташування транспортного засобу. Крім цього, у контексті обставин справи, суд звернув увагу на те, що для здійснення паркування позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, чим фактично міг створити загрозу життю та здоров`ю пішоходів, які рухалися вздовж тротуару.

Відповідно до наявних матеріалів фото фіксації, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, а за її межами, ближче до прилеглої будівлі. Паркування автомобіля у зазначеному місці ніяким чином не може трактуватися як таке, що здійснено на краю тротуару і передбачало уникнення руху транспортного засобу, тобто джерела підвищеної небезпеки, по тротуару.

За таких обставин, доводи позивача про дотримання ним п. 15.10(в) ПДР України, ґрунтуються на їх суб`єктивному тлумаченні, а тому є необґрунтованими та безпідставними, відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до статей 33, 121, 251, 252, 254, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 9, 77, 134, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації руху Одеської міської ради про визнання незаконними та скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: А.В. Науменко

03.11.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua