Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визначення місця проживання дитини
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №522/17565/25
Суддя: Бондар В. Я.
Провадження № 2/522/4508/26
Справа № 522/17565/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 04.08.2025 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку 2025 року позивач оплатив дітям безпечний і корисний відпочинок дітей, спільного сина та доньки дружини від попереднього шлюбу, однак відповідачка самовільно забрала дітей, не погодивши це з позивача, не дає змоги побачитися та ігнорує пропозиції щодо спільного виховання та врегулювання питання проживання сина. Позивач є директором стоматологічної клініки та весь час утримував сім`ю, тоді як відповідачка під час шлюбу свого доходу не мала. У середині липня 2025 відповідачка вивезла дітей за кордон, не отримавши згоди батька на це. Позивач має стабільну роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання, не зловживає спиртними напоями, добре ставиться до рідного сина та до дочки відповідачки, яку також вважає своєю, але не може на неї претендувати, тому звертається до суду з цим позовом щодо визнання місця проживання сина з батьком.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Донцова Д.Ю.
Ухвалою від 18.08.2025 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 29.09.2025 відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову.
До суду 20.10.2025 надійшов відзив представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 , згідно якого заперечує проти задоволення позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що з квітня 2025 року відповідачка проживає окремо від позивача разом зі спільним сином та донькою від першого шлюбу. З метою забезпечення безпеки дітей та відновлення психоемоційного стану, діти були направлені до літнього табору в Карпатах, після чого відповідачка організувала для них оздоровчий відпочинок на морському узбережжі Республіки Хорватія. Під час перебування дітей в Карпатах, позивач прибув до місця їх тимчасового проживання та вчинив публічний конфлікт, здійснюючи психологічний тиск на відповідачку та дітей. Відповідачка завжди повідомляла де знаходяться діти. Після повернення родини до місця проживання у с.Гнідин 04.07.2025 позивач заблокував доступ ОСОБА_5 з дітьми до будинку, виключив їх з переліку осіб, які мають право в`їзду на територію котеджного містечка і відмовився повернути їх особисті речі та документи. На даний час діти проживають разом з матір`ю в м.Києві. Мати щоденно доставляє та забирає сина зі школи, постійно підтримує зв`язок з педагогічним колективом. Позивач не виявляє ініціативи щодо участі у виховані сина, не піклується його навчанням, станом здоров`я, емоційним самопочуттям та не підтримує регулярного контакту з дитиною.
До суду 20.10.2025 надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що син з моменту народження завжди перебував поряд з матір`ю, вони ніколи не розлучалися на довгі періоди. Між матір`ю та сином існує тісний емоційний зв`язок, який є критично важливим для психологічного благополуччя сина. Проживання сина разом з матір`ю відповідає інтересам дитини, оскільки вона забезпечила йому належні умови проживання, повною мірою займається вихованням дитини, не перешкоджала у спілкуванні сина з батьком.
Ухвалою від 29.10.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
До суду 28.10.2025 надійшов відзив на зустріну позовну заяву від ОСОБА_1 , який просить відхилити зустрічну позовну заяву, адже у матері немає фінансової самостійності, вона проживає за рахунок коханця.
Ухвалою від 14.04.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою від 15.04.2026 судом прийнято до провадження зустрічну позовну заяву, залучено до участі у справі третю особу – Службу у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
На виконання Рішення №1 зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2026 про здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку з перебуванням судді Донцова Д. Ю. на довготривалому лікарняному, на підставі розпорядженням керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси від 21.07.2026 здійснений повторний автоматичний розподіл справи. Справа передана на розгляд судді Абухіну Р.Д.
Ухвалою від 23.07.2026 справу прийнято до провадження судді Абухіна Р.Д. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням судового засідання.
До суду 14.08.2026 надійшла заява представника позивача, якою повідомлено, що ОСОБА_5 20.05.2026 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 .
14.08.2026 надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_7 , яка вказує, що у січні 2026 року відповідачка разом із дітьми була вимушена переїхати до міста Ужгород, через масовані обстріли м.Києва, постійні відключення електроенергії та опалення, а 20.05.2026 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_9 , через що змінила прізвище. Наразі син проживає з матір`ю і відсутні будь—які загрози його інтересам, безпеці чи благополуччю немає.
На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №1943/26 від 08.10.2026 на виконання наказу Голови суду «Про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси судді Абухіна Р.Д.» від 30 вересня 2026 року № 53-ос/с, за резолюцією керівника апарату суду та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 09.10.2026 передана судді Бондарю В.Я.
Ухвалою від 09.10.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначено до розгляду у судовому засіданні 23.10.2026.
Ухвалою від 19.10.2026 задоволено заяву представника Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області – Повханич Ганни Іванівни та представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 23.10.2026 суд вирішив не допитувати думку дитину, з огляду на те, що дитина була заслухана органом опіки та піклування та з врахуванням позиції сторін. Представник ОСОБА_1 - Каракаш В.М., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити позов, батько наполягає, щоб син проживав з ним, а небажання сина спілкуватися з батьком мотивує впливом матері на дитину. Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_7 просила відмовити у позові та задовольнити зустрічний позов, адже син проживає з матір`ю, йому забезпеченні всі необхідні умови проживання. Представник Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області – Повханич Г.І. просила врахувати висновок органу опіки та піклування, вказала, що було заслухану думку дитини щодо визначення місця проживання.
Представник Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.
Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 05.11.2026 о 14:30 год.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог та обґрунтованість зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народився син ОСОБА_6 , про що свідчить актовий запис про народження №4433, складений Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (т.1 а.с.14-15).
31 серпня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.12).
Службою у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради складено 18.07.2025 акт №54 обстеження умов проживання, згідно якого в будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у дітей є окремі кімнати мебльовані, створені робочі зони для навчання дітей, присутні дитячі речі (т.1 а.с.19-20).
Договір оренди від 13.09.2025, характеристика ОСОБА_6 з дошкільного закладу освіти, початкової школи №334 Дарницького району м.Києва від 03.10.2025 та секції джиу-джитсу свідчать про те, що ОСОБА_5 жила з сином в м.Києві (т.1 а.с.60, 62, 63, 64).
Однак, 31 січня 2026 року ОСОБА_5 уклала договір найму житла, яким орендувала будинок АДРЕСА_2 (додаток до додаткових пояснень від 14.08.2026 міститься в системі «Електронний суд»).
11.02.2026 ОСОБА_6 укладено декларацію з сімейним лікарем у м.Ужгород (додаток до додаткових пояснень від 14.08.2026 міститься в системі «Електронний суд»).
З 09 лютого 2026 року ОСОБА_6 відвідує Гімназію «Фемілі Плейс» Закарпатської області, який характеризується як дисциплінований, відповідальний та приємний учень (додаток до додаткових пояснень від 14.08.2026 міститься в системі «Електронний суд»).
Також ОСОБА_6 відвідує плавання та комп`ютерну академію в м.Ужгород (додаток до додаткових пояснень від 14.08.2026 міститься в системі «Електронний суд»).
31 березня 2026 року набрало законної сили рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 лютого 2026 року у справі №522/14298/25, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
20 травня 2026 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (додаток до додаткових пояснень від 14.08.2026 міститься в системі «Електронний суд»).
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що за період з 01.01.2025 по 31.08.2026 ОСОБА_5 отримувала заробітну плату від ТОВ «ЦДІ РІЗУ» (т.1 а.с.97).
Рішенням Виконавчим комітетом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №986 від 30 липня 2026 року затверджено висновок органу опіки та піклування (додаток №1 до рішення), яким орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Орган опіки та піклування вказав, що член комісії поспілкувався з ОСОБА_11 , який вказав, що бажає жити з мамою і пам`ятає як тато словесну ображав маму, коли вони жили разом у м.Києві (т.2 а.с.8-18).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).
Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року)).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки стосовно батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
У справі «М. С. проти України» (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року) визначено поняття «інтереси дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Думка 9-річного Крістофа заслухана органом опіки та піклування, син сторін пояснив, що хоче проживати з матір`ю. Доводи про вплив матері на думку сина є очевидними, адже обоє з батьків, які здійснюють виховання дитини впливають на її думку, однак таке не свідчить, що хлопчик був змушений обрати проживання з матір`ю чи, що обирав під тиском одного з батьків.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).
Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судовою практикою ЄСПЛ і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Цаунеґґер проти Німеччини», (ZAUNEGGER v. GERMANY), заява № 22028/04, § 46, 03 грудня 2009 року)).
Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» ОСОБА_12 наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та постановах Верховного Суду у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 718/1796/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 428/13225/15-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) вказано, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
Між сторонами дійсно існує спір щодо місця проживання дитини.
При цьому, між батьками наявний конфлікт, в тому числі на фізичному рівні щодо місця проживання сина.
З початку 2026 року малолітній ОСОБА_11 проживає разом з матір`ю в Закарпатській області, що, з огляду на постійні бомбардування м.Києва, відключення енергетики та опалення, благополучно впливає на зростання та розвиток дитини.
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
За час проживання дитини з матір`ю дитини відвідувала гурток з джиу-джитсу, відвідує плавання та школу IT, ходить до школи та характеризується виключно з позитивної сторони, мати дбає про психологічний стан сина та забезпечує його всім необхідним.
З боку матері вчинені всі необхідні дії для визначення комісією органу опіки та піклування місця проживання сина, які вважали за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_6 з матір`ю, тоді як з боку батька складено лише акт про наявність необхідних умов для проживання дітей.
ЄСПЛ в своїй практиці наголошував, що погляди дітей не завжди залишаються незмінними, і висловлювані ними заперечення, хоч їм і слід надавати належного значення, не завжди повинні переважати над інтересами батьків, особливо в питаннях регулярного спілкування з дитиною. Не можна надавати дітям безумовне право вето, не врахувавши інших факторів і не перевіривши всіх обставин для визначення найкращих інтересів дітей (див. пункт 115 рішення ЄСПЛ у справі «Зеліха Магомадова проти росії»; такі інтереси зазвичай вимагають збереження зв`язків дитини з її сім`єю, крім випадків, коли це шкодить здоров`ю та розвитку дитини (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Суур проти Естонії»).
Бажання 9-річного сина проживати з мамою не є визначальним при розгляді справи, однак враховано судом.
Таким чином, оцінивши всі обставини справи у їх сукупності, врахувавши найкращі інтереси малолітнього ОСОБА_6 , його права та інтереси на гармонійний розвиток і належне виховання у сталому, безпечному середовищі, з метою дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов висновку щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, яке відповідатиме найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у його житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан його розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Виходячи з обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що проживання дітей з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме повноцінному їх вихованню та розвитку, а тому відсутні підстави для задоволення позову та наявні підстави для задоволення зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Служби у справах дітей та сім`ї Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363538, Київська обл. Бориспільський р-н, с.Гнідин, вул. Нова, буд. 1) про визначення місця проживання дитини – залишити без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 44121959, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с.Холмок, вул. Свободи, буд.50) про визначення місця проживання дитини – задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 05 листопада 2026 року.
Суддя: В.Я.Бондар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua