Вирок від 04 листопада 2026 р. у справі №610/5067/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

Суд: Балаклійський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №610/5067/26

Суддя: Стригуненко В. М.

В И Р О К

Іменем України

№ 610/5067/26 № 1-кп/610/304/2026

м. Балаклія05 листопада 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; громадянина України; з освітою 2 класи; неодруженого; офіційно не працевлаштованого; з інвалідністю 3 групи; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше судимого:

1) 15.02.2008 апеляційним судом Харківської області за п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України до 14 років позбавлення волі,

2) 19.06.2025 Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України (06.03.2024 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 03.12.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова вирок змінений, остаточно до 2 років позбавлення волі) до 2 років 1 місяця позбавлення волі. 13.01.2026 звільнився після відбуття покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

28.04.2026 постановою Зміївського районного суду Харківської області, яка законної сили набрала 11.05.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

26.05.2026 постановою Балаклійського районного суду Харківської області, яка законної сили набрала 06.06.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

28.05.2026 постановою Балаклійського районного суду Харківської області, яка законної сили набрала 09.06.2026, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення - штраф 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Будучи належним чином ознайомленим з вказаними постановами суду, ігноруючи виконання постанов суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, в порушенні ст. 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаних судових рішень, якими він позбавлений права керування транспортними засобами, 19.08.2026 приблизно о 12.30 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с-ще Савинці, вул. Травнева, 51, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ 21061 реєстраційний № НОМЕР_2 .

Обвинувачений винуватим себе визнав повністю та визнав вчинення кримінального правопорушення за вказаних обставин.

Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що 16.06.2026 під розписку його повідомили про те, що постановами судів від 26.05.2026 та 28.05.2026 він позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 і 5 років та попереджений про кримінальну відповідальність умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за ст. 382 КК України, а також у його ж телефоні у застосунку "Дія" його ознайомили з постановами судів про позбавлення права керування транспортними засобами, а також сплачував штрафи за тими судовими рішеннями. Попередили щоби він "за кермо більше не сідав". Проте 19.08.2026 він знову керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, їхав забирати матір з магазину.

Виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:

ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Проте такі обставини судом не встановлені, основні і достатні докази є документальними, фактичні обставини кримінального провадження, які підлягають доказуванню, були встановлені без активних участі та сприяння обвинуваченого, він лише підтвердив вже встановлені факти.

Саме по собі визнання своєї винуватості ще не означає, що особа стала на шлях виправлення і що її зізнання свідчить про рішучість стати на такий шлях, самоосуд свого вчинку. Щире каяття слід відрізняти від визнання провини з метою створити формальні підстави для пом`якшення кримінальної відповідальності.

Незаперечення і визнання обвинуваченим об`єктивного розвитку подій автоматично не свідчить про його щире каяття, про відвертий осуд своєї поведінки і відповідне суб`єктивне ставлення до вчиненого.

За відсутності ж щирого каяття, визнання вини є формальним твердженням, яке підтверджує факт лише сам вчинення інкримінованих дій.

Обвинувачений: громадянин України; раніше двічі судимий; офіційно не працевлаштований; має інвалідність 3 групи (не пов`язану з військовою службою); неодружений ; у період 15.05.2026-06.09.2026 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, де зарекомендував себе негативно, участі у бойових діях не приймав; не перебуває на обліках у психіатра, нарколога, органі пробації.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вже втретє, має дві не знятих і не погашених у встановлених законом порядку судимості, двічі реально повністю відбув покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років (попереднє ув`язнення було зараховано з розрахунку 1 день за 2 дні позбавлення волі) та 2 роки 1 місяць, а всього 15 років 1 місяць (не проявив себе позитивно, не отримав права на умовно-дострокове звільнення), внаслідок чого вже має значний кримінальний досвід та повинен був бути більш обачним, стриманим до порушення закону під тягарем вже добре знайомої йому кримінальної відповідальності, стати законослухняним.

Проте, по факту, попередні покарання не досягли мети його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, оскільки продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення навіть в умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, у складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання, на деокупованій території, поблизу фронту, на ґрунті ведення розгульного, антисоціального способу життя, сам є антисоціальною особистістю, що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, знову вчинив умисний нетяжкий злочин вже проти правосуддя, а тому кримінальне правопорушення і сам обвинувачений за наведених обставин становлять підвищену суспільну небезпеку. Хоча на той час як військовослужбовець повинен був бути взірцем поведінки для інших. Регулярно керував транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, ніколи не маючи відповідного права.

Психологічна переорієнтація обвинуваченого не відбувається, не змінюються його дотеперішні погляди та установки, він не готовий змінити своє життя і не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Його поведінка у динаміці свідчить про стійкість його злочинного умислу.

Хронологія злочинної діяльності обвинуваченого вказує на те, що він не розкаявся, на нього раніше застосовані судом заходи покарання, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених під час відбування покарання, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.

Тому неможливо досягти мети покарання у виді кари, виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства.

Передбачене ч. 1 ст. 382 КК України кримінальне правопорушення карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Позитивні відомості про особу обвинуваченого та обставини на його користь, не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, небезпечності вчинених дій, суспільної небезпеки самого обвинуваченого, натомість вони враховані при призначенні йому покарання.

У тому числі конструктивна процесуальна поведінка обвинуваченого в суді, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, менше ніж 4-місячна військова служба.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити вже у виді позбавленні волі, проте у мінімальному розмірі санкції.

Таке покарання буде необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі обвинуваченого, внаслідок чого буде ефективним.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

За таких обставин призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, буде явно м'яким і не буде сприяти виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Оскільки у такому разі неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призведе до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, воно буде неефективним.

Призначене покарання не є надмірним, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру заподіяних наслідків, особі обвинуваченого та ступеню вини, водночас забезпечує загальну превенцію, що узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання у права особи.

Враховано принцип пропорційності (домірності) скоєному правопорушенню та для досягнення мети загальної превенції, здатної забезпечити такі покарання, які є доволі «відчутними» в очах суспільства (держава в особі суду доносить до суспільства думку про небажаність вчинення в майбутньому діянь, подібних до того, яке вчинила засуджена особа).

Згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України - у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю (абзац другий пункту 2.1).

З урахуванням фактичних обставин справи, покарання, що призначається, а також для забезпечення виконання цього вироку, для запобігання спробам переховуватися від суду, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-378 КПК України,

у х в а л и в:

1) ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, призначити йому покарання - 01 (один) рік позбавлення волі.

2)Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

3)Початок строку відбування покарання обчислювати з 05.11.2026.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua