Суд: Вишгородський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 04 листопада 2026 р.
Справа: №363/5451/26
Суддя: Олійник С. В.
"05" листопада 2026 р. Справа № 363/5451/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановив:
16 серпня 2026 року приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , що виразилося у хапанні його за руки, штовханні, а також словесному конфлікті, внаслідок чого, за обставинами, викладеними у протоколі, було завдано шкоди його фізичному здоров`ю без спричинення тілесних ушкоджень та психічному здоров`ю. Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнала та пояснила, що 16 серпня 2026 року перебувала за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю, донькою та онукою. У певний момент вона почула стукіт у вхідні двері, після чого до квартири зайшов її колишній чоловік ОСОБА_2 разом з адвокатом Кручок Н.В. Остання вручила відповідні документи та невдовзі залишила квартиру. ОСОБА_2 поводився провокативно, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та намагався викручувати замки вхідних дверей. Зазначені обставини, за її твердженням, викладені у поданих нею письмових поясненнях. Вважала, що саме поведінка ОСОБА_2 стала причиною виникнення конфлікту, а жодних протиправних дій щодо нього вона не вчиняла.
Захисником ОСОБА_1 — адвокатом Лупейком О.В. — подано клопотання про об`єднання матеріалів справ про адміністративні правопорушення, складених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Обґрунтовуючи клопотання, захисник зазначив, що обидва адміністративні матеріали стосуються одного фактичного епізоду — подій 16 серпня 2026 року, які відбулися у квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно, справи стосуються одного часового проміжку, одного місця події, тих самих основних учасників, значною мірою однакового кола свідків та взаємопов`язаних доказів. Захисник звернув увагу на те, що версії сторін щодо обставин події є взаємовиключними: ОСОБА_1 повідомляє про вчинення щодо неї домашнього насильства з боку ОСОБА_2 , тоді як останній, зі свого боку, заявляє про вчинення насильства щодо нього ОСОБА_1 та іншими особами. Таким чином, у взаємопов`язаних провадженнях кожен із колишнього подружжя фактично виступає як особа, щодо якої складено протокол, та водночас як заявник або потерпілий у справі, пов`язаній із тим самим конфліктом. На думку захисника, окремий розгляд зазначених справ створює ризик неповного та суперечливого встановлення фактичних обставин, оскільки предмет доказування в них істотно перетинається. Зокрема, в обох провадженнях необхідно з`ясувати обставини прибуття ОСОБА_2 до квартири, порядок його допуску до житла, поведінку учасників конфлікту після його входу до квартири, присутність та дії інших членів сім`ї, зміст висловлювань сторін, наявність або відсутність фізичного та психологічного впливу, обставини залишення квартири членами сім`ї ОСОБА_1 , походження тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , а також зміст і доказове значення відеозаписів та пояснень свідків. На підтвердження доводів клопотання захисником надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 . Також на підтвердження характеру відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 представником останньої — адвокатом Лупейком О.М. — надано додаткові матеріали, а саме: постанову Київського апеляційного суду від 22.12.2025 року у справі про поділ спільного майна подружжя, постанову Верховного Суду від 20.05.2026 року, якою постанову Київського апеляційного суду залишено без змін; письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо подій 16.08.2026 року; клопотання про відкладене проведення оцінки ризиків та винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_2 ; заяву про вчинення домашнього насильства, погрози фізичною розправою та необхідність вжиття невідкладних заходів захисту, адресовану Національній поліції України; консультативний висновок лікаря-кардіолога; матеріали відеофіксації подій 16–17 серпня 2026 року; скриншоти листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; письмову пропозицію щодо врегулювання спірних питань користування спільною власністю; адвокатські запити щодо наявності у Вишгородському РУП ГУНП в Київській області заяв про неправомірні дії ОСОБА_2 та адміністративних справ щодо нього у Вишгородському районному суді Київської області, а також відповіді на зазначені запити.
ОСОБА_2 підтвердив обставини викладені у його заяві до поліції, конфлікт виник через обмеження права користування квартирою.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суд дійшов таких висновків. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до матеріалів справи долучено:
протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 971576 від 24.08.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 16.08.2026 року вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо колишнього чоловіка ОСОБА_2 , що виразилося у хапанні його за руки, штовханні та словесному конфлікті, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному здоров`ю без тілесних ушкоджень та психічному здоров`ю;
протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.09.2026 року, відповідно до якого 16.08.2026 року близько 12 год. 00 хв. у АДРЕСА_1 , колишня дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вчинили щодо заявника домашнє насильство психологічного та фізичного характеру;
письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких останній зазначив, що 16.08.2026 року прибув разом з адвокатом Кручок Н.В. за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , де перебували його колишня дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_4 та зять ОСОБА_3 . За його твердженням, зазначені особи застосовували до нього домашнє насильство, хапали за руки, викидали його речі та виштовхували з квартири;
письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких остання заперечувала факт вчинення будь-якого насильства щодо ОСОБА_2 та висловила припущення, що його звернення до поліції могло бути реакцією на її попередню заяву про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї;
рапорт поліцейського СПДН ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про отримання та опрацювання повідомлення щодо факту домашнього насильства;
довідку КНП «Вишгородська ЦРЛ» ВМР від 18.08.2026 року, видану ОСОБА_2 щодо отримання ним тілесних ушкоджень;
витяг з актового запису про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
постановою Вишгородського районного суду Київської області провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи наведені докази, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погроз, образ чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Отже, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення є вчинення особою умисних дій фізичного, психологічного чи економічного характеру та настання внаслідок таких дій шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно із зазначеним Законом фізичне насильство є формою домашнього насильства та включає, зокрема, ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті та інші правопорушення насильницького характеру.
Психологічне насильство, у свою чергу, включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за власну безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Водночас для правильної правової оцінки обставин справи необхідно розмежовувати домашнє насильство та конфліктні відносини між особами.
Сам по собі факт виникнення сварки, суперечки або взаємного неприязного спілкування між колишнім подружжям не свідчить про вчинення домашнього насильства. Так само самі по собі нецензурні висловлювання під час конфлікту не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, без встановлення інших обов`язкових ознак такого правопорушення.
Для кваліфікації відповідних дій як психологічного домашнього насильства необхідно встановити не лише факт висловлювань чи іншої конфліктної поведінки, а й їх характер, спрямованість та наслідки, зокрема те, чи були такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, чи викликали вони побоювання за власну безпеку або безпеку третіх осіб, емоційну невпевненість, безпорадність, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю.
Отже, визначальним для відмежування домашнього насильства від побутового чи міжособистісного конфлікту є не сам факт суперечки між сторонами, а встановлення конкретних умисних дій насильницького характеру та передбачених законом наслідків таких дій.
Так, основним доказом, на який посилається орган, що склав протокол, є письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких останній стверджує, що ОСОБА_1 хапала його за руки, викидала його речі та виштовхувала з квартири. Однак наведені твердження фактично відображають позицію заявника щодо події та самі по собі не є достатніми для висновку про доведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначені обставини мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами, які б об`єктивно засвідчували факт вчинення конкретних насильницьких дій, їх умисний характер та настання передбачених законом наслідків.
Водночас із матеріалів справи не вбачається, що обставини, викладені ОСОБА_2 у його поясненнях, знайшли належне об`єктивне підтвердження. Зокрема, наявність у матеріалах справи довідки КНП «Вишгородська ЦРЛ» від 18.08.2026 року щодо отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень сама по собі не доводить, що такі ушкодження були заподіяні саме ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що внаслідок конфлікту ОСОБА_2 зазнав шкоди психічному здоров`ю, відчував обґрунтовані побоювання за власну безпеку чи безпеку третіх осіб, перебував у стані емоційної невпевненості, безпорадності або нездатності захистити себе.
Сам факт звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів та викладення ним обставин подій не може безумовно свідчити про наявність домашнього насильства, оскільки обставини, зазначені у заяві, підлягають перевірці та підтвердженню сукупністю належних доказів. При цьому суд бере до уваги, що події 16.08.2026 року відбувалися на через тривалий конфлікт між колишнім подружжям, пов`язаних, зокрема, із судовим спором щодо поділу спільного майна та порядку користування ним. Наявність таких обставин підтверджується наданими суду судовими рішеннями, письмовими зверненнями сторін, адвокатськими запитами та іншими матеріалами. Зазначені документи самі по собі не доводять ані вчинення, ані відсутності домашнього насильства, проте мають значення для з`ясування загального контексту взаємовідносин сторін та оцінки обставин виникнення конфлікту.
Також суд враховує, що ОСОБА_1 послідовно заперечувала факт вчинення насильства щодо ОСОБА_2 та повідомляла про протиправну, на її думку, поведінку останнього під час перебування у квартирі.
Таким чином, досліджені судом матеріали свідчать про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалого конфлікту, пов`язаного з їхніми особистими та майновими взаємовідносинами. Однак сам факт існування такого конфлікту не є достатнім для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП. Матеріали цієї справи не містять достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 вчинила щодо ОСОБА_2 саме такі дії та що внаслідок них настали передбачені диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП наслідки.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, з огляду на положення ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, за результатами дослідження та оцінки наданих доказів суд дійшов висновку, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 971576 від 24.08.2026 року, належним чином не підтверджені, а наявні у справі матеріали не дають достатніх підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП — у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 173-2, 283 і 284 КУпАП,
постановив:
провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя С.В. Олійник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua