Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №715/2996/26 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 04 листопада 2026 р.

Справа: №715/2996/26

Суддя: Давній В. П.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Давній В. П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – адвоката Хоміцької Т. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Хоміцької Т. Б. на постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Згідно постанови районного суду та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 314956, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29 серпня 2026 року о 01 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом – мотоциклом марки «КАУ», б/н в селі Купка по вулиці Купчича, 14, Чернівецького району Чернівецької області з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокатом Хоміцькою Т. Б. було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване

ЄУНСС: 715/2996/26 Головуючий у І інстанції: Маковійчук Ю. В.

Номер провадження: 33/822/511/26 Головуючий суддя в апел. інстанції: Давній В. П.

судове рішення. Суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи.

Вказує, що районний суд при розгляді даної справи не з`ясував при яких обставинах було вчинене дане адміністративне правопорушення, не перевірив правильність дій працівників поліції та відповідність складеного протоколу вимогам закону.

Звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху.

Стверджує, що в порушення «Інструкції» поліцейський, який виявляв правопорушення та який склав протокол про адміністративне правопорушення, не встановлював та не оголошував ознаки алкогольного сп`яніння, не роз`яснював права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Зазначає, що долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи, відображають обставини, лише у фрагментах, з порушеннями принципу безперервності, наявними прогалинами у часі, що у цілому створює сумніви щодо правомірності діяльності правоохоронців, тим більше, що оскаржуваний протокол не містить посилань на технічний засіб за допомогою якого здійснено дані відеозаписи, а тому вказані відеозаписи не можуть бути визнані належним доказом.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому, не повідомив суд про поважність причин його неявки, що на підставі вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 – адвоката Хоміцьку Т. Б., яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав наведених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно приписів ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до норм ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Вимогами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП встановлено, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Аналіз матеріалів даного провадження свідчить, що зазначених вимог закону суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 314956 від 29.08.2026 року; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ББА № 295287 від 29.08.2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП; відеозапис поліцейського.

Вказані докази, апеляційний суд, не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, за змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом (водій).

Положеннями п. 1. 5 ПДР України встановлено, що водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Отже, факт керування особою транспортним засобом є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому для висновку про наявність складу правопорушення такий факт повинен бути встановлений та доведений доказами.

З наявного в матеріалах справи відеозапису працівника поліції, вбачається, що відеозапис розпочинається з того, як в салоні службового автомобіля на пасажирському сидінні сидить ОСОБА_1 і поліцейський на водійському сидінні запитує особу, чи він вживав щось із спиртних напоїв. При цьому, на відеозаписі не відображено, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, чи як працівник поліції зазначає суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, обставин, які давали йому підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Також, на вказаному відеозаписі відсутня процедура виявлення ознак алкогольного сп`яніння.

За змістом апеляційної скарги, сторона захисту категорично заперечує наявність у ОСОБА_1 29.08.2026 року ознак будь-якого сп`яніння та зазначала, що її підзахисний вказував, що у стані чи з ознаками алкогольного сп`яніння він не перебував.

Зазначені обставини підтвердила апелянт в судовому засіданні апеляційного суду.

Окрім цього, наявний в матеріалах справи відеозапис не дозволяє зробити висновків про те, чи були у ОСОБА_1 наявні ознаки, які вказані поліцейським у протоколі, акті огляду, або у постанові суду, оскільки згідно до відеозапису, наявність таких ознак поліцейський у водія не встановлював та не перевіряв.

До того ж, вищевказаний відеозапис, в порушення вимог розділу ІІ Інструкції не є безперервним. Наявність «часових прогалин» свідчить про вибіркове фіксування подій, що є неприпустимим, а тому, такий доказ вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд визнає недопустимим, оскільки такий отриманий з порушенням вимог закону.

Разом з цим, апеляційним судом із вищевказаних відеозаписів було встановлено, що на них відсутня фіксація складання даних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема заповнення: - постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі; - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, працівники поліції не здійснили належної та всебічної перевірки всіх об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння особи, обмежившись лише формальним складанням протоколу та інших документів, в які були внесені відомості, що не підтверджуються фактичними обставинами, що може свідчити про упередженість або недобросовісний підхід до виконання службових обов`язків.

Як вище вже було зазначено, відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить не моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ані його зупинки працівниками поліції.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом не доведений, а тому він не може бути суб`єктом притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оскільки безпосередньо уповноваженою особою не було встановлено сам факт керування особою транспортним засобом до його зупинки, подальша вимога інспектора поліції до даної особи пройти огляд на стан сп`яніння, носить неправомірний характер.

Не містяться в матеріалах справи і відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, чи про тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що уповноваженою особою при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушено вимоги КУпАП та Інструкції, а судом першої інстанції при розгляді справи на ці порушення не було звернуто уваги, що в подальшому потягло за собою прийняття незаконного рішення.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 – адвоката Хоміцької Т. Б., задовольнити.

Постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя

Чернівецького апеляційного суду В. П. Давній

Оригінал: reyestr.court.gov.ua