Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №705/714/24 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року

м. Черкаси

Справа № 705/714/24

Провадження № 22-ц/821/1834/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Волошиної Н. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Т. В. звернулась до суду з позовом до АТ КБ банк «Приватбанк» про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 мав відкриту кредитну картку в АТ КБ «Приватбанк» відповідно до Договору № SAMDNWFC00076306726 від 02 травня 2022 року, на якій знаходилися кредитні кошти.

Зазначила, що 09 листопада 2023 року, перебуваючи за місцем проживання в м. Умані Черкаської області, близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 отримав дзвінок із невизначеного номера, який не зміг ані прийняти, ані відхилити, однак спочатку не надав цьому значення. Близько 13 год. 30 хв. він виявив SMS-повідомлення, отримані о 12 год. 49 хв. та 12 год. 50 хв., щодо підтвердження платежів на суми 20 000,00 грн та 16 000,00 грн із рекомендацією в разі їх непідтвердження зателефонувати на номер 3700.

Після цього позивач негайно зателефонував на гарячу лінію Банку, де йому повідомили про збільшення кредитного ліміту та здійснення шахрайських операцій зі списання коштів на загальну суму 62 936,70 грн, з яких 2 136,70 грн становила комісія. Кредитну картку та доступ до мобільного додатка «Приват24» було заблоковано. Того самого дня позивач звернувся до правоохоронних органів, а 10 листопада 2023 року Уманським РУП ГУНП в Черкаській області відомості про вчинення крадіжки грошових коштів внесено до ЄРДР за № 12023250320001831.

Із платіжних доручень ОСОБА_1 також дізнався про списання 09 листопада 2023 року о 12 год. 09 хв. коштів у сумі 7 800,00 грн та о 12 год. 21 хв. - 17 000,00 грн, щодо яких SMS-повідомлень про підтвердження операцій він не отримував.

Позивач стверджує, що не надавав розпоряджень на списання коштів, не здійснював спірних операцій, не розголошував персональних даних стороннім особам та не вчиняв дій, які могли б призвести до несанкціонованого списання коштів. При цьому він своєчасно повідомив Банк про проведення операцій, яких не здійснював.

Вважає, що Банк не забезпечив належного захисту його рахунку та персональних даних, допустив несанкціонований доступ третіх осіб до коштів і, всупереч вимогам законодавства, не відновив рахунок до попереднього стану та не повернув незаконно списані кошти. Унаслідок цього позивач змушений повертати кредитні кошти, сплачувати проценти за користування ними та інші штрафні санкції.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» повернути перераховані грошові кошти з рахунку НОМЕР_1 09 листопада 2023 року о 12 год. 02 хв. в загальній сумі 7 839,00 грн, у т.ч. 39,00 грн комісія, о 12 год. 21 хв. у загальній сумі 17 085,00 грн, у т.ч. 85,00 грн комісії, о 12 год. 49 хв. у сумі 20 100,00 грн, у т.ч. комісія 100,00 грн, о 12 год. 50 хв. у сумі 16 080,00 грн, у т.ч. комісія 80,00 грн, а також загальну суму комісій в сумі 2 136,70 грн, яка стягнута за проведення вказаних операцій, шляхом відновлення грошових коштів у загальній сумі 62 936,70 грн на рахунку номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані транзакції з переказу коштів у розмірі 62 936,70 грн, що були здійснені 09.11.2023 з рахунку позивача ОСОБА_1 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», здійснювалися з використанням належного позивачу фінансового номеру НОМЕР_8 та за допомогою його мобільного телефону, з використанням встановлених логіна та паролю, під час перебування в одному і тому самому місці (місце його проживання), а саме по АДРЕСА_1 .

Зазначено, що встановлені у справі обставини в сукупності свідчать про те, що позивач сприяв втраті або незаконному використанню ПІНу та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції як такі, що здійснені ним, як клієнтом Банка. При цьому будь-яких доказів на спростування даних обставин позивачем до суду надано не було.

Крім того, представником позивача та позивачем не надано суду належних та достовірних доказів того, що відповідач, як надавач послуг, порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного між ними Договору, зокрема, порушив правила проведення розрахункових операцій, переказів грошових коштів та здійснив зазначені перекази без розпорядження та згоди позивача за належним йому картковим рахунками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У червні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнеренко Т. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2026 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач не надав жодних доказів тому, що ОСОБА_1 сприяв втраті свого платіжного засобу або ж самостійно передав третім особам інформацію, яка сприяла зняттю грошових коштів. Позивач негайно у встановлений законом та правилами Банку спосіб, своєчасно повідомив відповідача про здійснення несанкціонованої операції по його рахунку.

Скаржник вважає, що відповідач допустив невідому особу (шахрая) до його персональних даних та надав доступ до його коштів, які перераховані не ним, чим порушив банківську таємницю відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про захист персональних даних».

Крім того, зазначив, що з матеріалів справи, зокрема в тому числі з пояснень відповідача вбачається, що смс для підтвердження списання грошових коштів надходили на мобільний лише о 12 год. 49 хв. на суму 16 000, 00 та 20 000,00 грн, щодо підтвердження платежів о 12 год. 02 хв. та 12 год. 20 хв. на суму 7 800,00 грн та 17 000,00 грн смс повідомлень не надходило.

Таким чином, враховуючи викладене, скаржник вважає, що Банк зобов`язаний був відновити рахунок позивача до попереднього стану та повернути кошти, які було незаконно списані з рахунку клієнта, але вказаних дій не вчинив, порушуючи норми законодавства України.

Відзив на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», на ім`я якого відкрита картка/рахунок НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) та додаткові рахунки договору SAMDNWFC00076306726 від 02.05.2022, що підтверджено Виписками по рахунку та інформацією наданою ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 21).

Відповідно до Виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) та додатковим рахункам договору SAMDNWFC00076306726 від 02.05.2022 за період 09.11.2023 - 09.11.2023 відбулися операції з переведення грошових коштів із рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 , угода SAMDNWFC00076306726 від 02.05.2022 у розмірі 62 936,70 грн, транзакціями: о 12 год. 50 хв. на суму 16 562,40 грн, о 12 год. 49 хв. на суму 20 703,00 грн, о 12 год. 21 хв. на суму 17 597,55 грн та о 12 год. 02 хв на суму 8 073,75 грн.

Про зазначені транзакції ОСОБА_1 телефоном повідомив представника АТ КБ «ПриватБанк» 09.11.2023 о 13 год. 53 хв. на номер 3700 гарячої лінії.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12023250320001831 від 10.11.2023 позивач звернувся до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області з заявою про те, що 09.11.2023 близько 12:00 години невідома особа під час дії на території України воєнного стану, перебуваючи в невстановленому місці з банківської картки «Приватбанк», номер якої НОМЕР_3 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів незаконно заволоділа його грошовими коштами. (ЄО18310). За даним зверненням 10.11.2023 до ЄРДР за № 1210232503200001831 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України (а.с. 19).

Згідно матеріалів проведеної АТ КБ «ПриватБанк» службової перевірки за фактом здійснення оспорюваних транзакцій клієнтом ОСОБА_1 . Банком установлено, що 09.11.2023 із карти позивача № НОМЕР_3 було проведено переказ грошових коштів у розмірі 62 936,70 грн на карти НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_9 JSC UNIVERSAL-BANK у період часу з 12 год. 02 хв. по 12 год. 50 хв, здійснено чотири транзакції о 12 год 50 хв на суму 16 562,40 грн, о 12 год. 49 хв. на суму 20 703,00 грн, о 12 год. 21 хв. на суму 17 597,55 грн та о 12 год. 02 хв. на суму 8 073,75 грн, три з яких підтверджені позивачем (а.с. 46 - 48 на звороті).

Перевіркою входів у П-24 під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 у період переказу коштів установлено, що такі входи відбувалися з типового пристрою PHONE, модель девайса: IPHONE 14.3, версія: IOS 16/6/1, присутній пристрій: PERSONAL COMPUT, версія: WINDOWS, 10.0, браузер версія: CHROME, 119.0.0.0., параметри Ір 176.98.90.98, lat, lon 48.75357082, 30/24188428, 48/75358116, 30/24187239, 487538167, 30.24251192 - м. Умань, ISP TOV TV&Radio Company «TIM» - відповідають місцю мешкання клієнта.

Входи відбувалися з використанням фінансового номеру телефону НОМЕР_8 , змін фінансового номеру не зафіксовано. Авторизація зазначеного пристрою проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через фінансовий телефон клієнта, шляхом надсиланням Банком на телефон клієнта відповідних СМС та текстових повідомлень.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Т. В., представника АТ КЮ «Приватбанк» - адвоката Якушева С. О., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1. 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

За ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до ч. 2 вказаної статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено Законом України «Про платіжні послуги».

Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; користувач платіжних послуг (далі -користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Згідно з ст. 68 даного Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.

Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.

Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.

Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Статтями 86, 87 Закону України «Про платіжні послуги» визначена відповідальність надавачів платіжних послуг та платників під час виконання платіжних операцій.

Так, надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з п. 118 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2022 року № 164 надавач платіжних послуг не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені держателем за допомогою платіжного застосунку, який не пропонується надавачем платіжних послуг.

Відповідно до п. 136 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» емітент зобов`язаний у тому числі: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в п. 142 цього Положення); забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення.

Пунктом 140 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», передбачено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до положень п. 146 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Указані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).

Разом з тим, наведені висновки Верховного Суду не суперечать обставинам цієї справи, оскільки правова оцінка правомірності здійснення спірних платіжних операцій має надаватися з урахуванням усіх встановлених обставин та досліджених доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до результатів службової перевірки АТ КБ «ПриватБанк», перекази коштів з рахунку ОСОБА_1 здійснювалися з використанням належного йому фінансового номера телефону, після успішної авторизації із введенням коректних логіна та пароля клієнта. При цьому входи до системи «Приват24» здійснювалися з типового для позивача пристрою, а також з персонального комп`ютера, а зафіксовані IP-адреси відповідали місцю його проживання.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі ненадходження позивачу SMS-повідомлення про підтвердження кожної окремої платіжної операції не може безумовно свідчити про те, що така операція була здійснена без належної автентифікації користувача.

При цьому SMS-повідомлення є лише одним із засобів електронної взаємодії банку з клієнтом, а підтвердження особи користувача та його волевиявлення щодо здійснення платіжних операцій не обмежується виключно отриманням таких повідомлень. Зокрема, для доступу до дистанційного банківського обслуговування використовуються відповідні облікові дані клієнта, фінансовий номер телефону та інші передбачені банківською системою засоби автентифікації і підтвердження операцій.

Отже, доводи апеляційної скарги про ненадходження SMS-повідомлень щодо двох із чотирьох спірних переказів самі по собі не спростовують відомостей, наданих Банком щодо способу авторизації та здійснення операцій, і не є достатньою підставою для висновку про порушення відповідачем порядку їх проведення.

Крім того, матеріали справи містять відомості про те, що дві з чотирьох спірних транзакцій були підтверджені позивачем шляхом отриманих SMS-повідомлень що також підлягає врахуванню під час оцінки обставин здійснення операцій та доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів також враховує, що позивач повідомив Банк про здійснення спірних операцій 09 листопада 2023 року о 13 год. 53 хв., тоді як остання з них була проведена о 12 год. 50 хв. Водночас своєчасність повідомлення банку про несанкціоновані операції, хоча і має значення для оцінки поведінки користувача, сама по собі не підтверджує факту порушення банком порядку проведення платіжних операцій.

За таких обставин колегія суддів вважає, що надані Банком відомості про спосіб авторизації в системі дистанційного банківського обслуговування, використання фінансового номера телефону позивача, коректне введення його облікових даних та здійснення входів із типових для нього пристроїв у сукупності з іншими доказами у справі підлягають оцінці як обставини, що підтверджують дотримання Банком установленої процедури автентифікації користувача.

При цьому позивачем не надано доказів, які б спростовували наведені Банком відомості щодо способу здійснення авторизації, а також не доведено конкретних порушень відповідачем вимог законодавства під час виконання спірних платіжних операцій.

Посилання скаржника на те, що Банк допустив невстановлену особу до персональних даних позивача та забезпечив доступ до його коштів, мають загальний характер і не підтверджені належними та допустимими доказами. Сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом можливого викрадення коштів також не встановлює обставин неправомірних дій Банку та не підтверджує автоматично відсутності належної автентифікації платіжних операцій.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому не вбачає підстав для покладення на Банк обов`язку відновити залишок коштів на рахунку позивача в заявленому розмірі.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять обставин, які б спростовували його висновки або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам і правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог законності та обґрунтованості, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текс рішення складено 05 листопада 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко