Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №705/4427/26
Суддя: Новіков О. М.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/2106/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4427/26 Категорія: на ухвалуПіньковський Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Сіренка Ю.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 липня 2026 року про відмову у забезпеченні доказів у справі за заявою про витребування доказів до подання позовної заяви, поданої представником Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Дудкою Вікторією Борисівною, треті особи: Перша уманська державна нотаріальна контора, Уманська міська рада, Первомайська міська рада Миколаївської області, Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
в с т а н о в и в:
У червні 2026 року представник АТ КБ «Приватбанк» Дудка В.Б. звернувся до суду з заявою про витребування доказів до пред`явлення позову.
В мотивування поданої заяви вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав кредитний договір №NKP0GK0000000011 від 29.07.2008 та Іпотечний договір №NKP0GK0000000011 від 29.07.2008.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер та на момент смерті не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищезазначеним кредитним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 52 548,10 доларів США.
З метою встановлення кола спадкоємців та пред`явлення до них вимог банк 14.09.2020 надіслав претензію кредитора до Першої уманської державної нотаріальної контори, яка у листі від 23.09.2020 повідомила про заведення нею спадкової справи на підставі цієї претензії; 18.05.2026 – звернувся з адвокатським запитом щодо інформації про осіб, зареєстрованих разом з позичальником станом на дату його смерті на який отримав відмову в наданні інформації у листі від 21.05.2026.
Отримання банком самостійно інформації про спадкоємців позичальника не є можливим у зв`язку з дією положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат».
Також, отримання позивачем інформації про осіб, які зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані є інформацією з обмеженим доступом, згідно з п. 2 ст. 11 не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційного інформації про особу без її згоди. Без вищевказаної інформації банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається. Метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.
Заявник констатує, що він наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідачів. Пред`явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідачів, ЦПК України не допускається.
На підставі викладеного АТ КБ «Приватбанк» просило суд витребувати від Першої уманської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; від Уманської міської ради – інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою із ОСОБА_1 станом на дату смерті останнього; від Первомайської міської ради Миколаївської області – інформацію про осіб, зареєстрованих у буд. АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки; від Первомайського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – копії актових записів про народження та про шлюб ОСОБА_1 та копії актових записів, у яких ОСОБА_1 вказаний як батько.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 липня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що у заяві про забезпечення доказів має бути чітко зазначено про існування обставин, що дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Разом із цим, у заяві, що розглядається, посилання на такі обставини відсутні. Зокрема, у заяві не зазначено, внаслідок яких обставин можна припустити, що, у разі невжиття заходів забезпечення доказів шляхом витребування зокрема інформації зі спадкової справи та з відповідних реєстрів міських рад та відділу державної реєстрації актів цивільного стану, відповідні докази можуть бути втрачені або їх збирання та подання стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява обґрунтована фактично посиланням лише на те, що після смерті позичальника, кредитори позбавлені можливості отримати інформацію про коло спадкоємців померлого, оскільки така інформація містить нотаріальну таємницю, в силу встановлених законом обмежень, у зв`язку з чим самостійно зібрати і подати до суду відповідні докази вони не мають можливості.
Суд вважав, що такі обставини виходять за межі легітимної мети, для досягнення якої законодавцем запроваджений інститут забезпечення доказів у цивільному процесі, а є підставою лише для подання клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
Звернуто увагу, що витребування судом без достатніх правових підстав матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в своїй заяві про забезпечення доказів просить представник АТ КБ «Приватбанк», може призвести до порушення прав інших осіб, права яких захищені нотаріальною таємницею, розкриття якої в даному випадку буде надмірним втручанням у права інших осіб та не буде переслідувати легітимну мету за обставин, що склались в даній справі.
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «Приватбанк» Шелепйонок Л.Й., вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позичальник помер, а пред`явлення позову до померлої особи є неприпустимим. Оскільки Банк позбавлений можливості самостійно отримати інформацію про спадкоємців через дію банківської та нотаріальної таємниці (отримано офіційну відмову), інститут забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) є єдиним і безальтернативним інструментом для встановлення належних відповідачів перед поданням позову.
Висновок суду про те, що 10-денний строк для подачі позову унеможливлює використання інформації, є передчасним припущенням. Завдяки сучасним підсистемам ЄСІТС («Електронний суд») та електронному документообігу Банк має всі технічні можливості своєчасно отримати дані та сформувати позов. Наслідком пропуску 10-денного строку є скасування ухвали про забезпечення доказів, а не попередня відмова у її постановленні.
Нотаріальна таємниця не є абсолютною (ч. 7 ст. 8 Закону України «Про нотаріат»). Крім того, спадкова справа № 240/2020 була заведена Першою уманською державною нотаріальною конторою виключно на підставі кредитної претензії АТ КБ «ПриватБанк», тому Банк є легітимним кредитором, а не сторонньою особою. Стала практика Верховного Суду підтверджує, що саме суд за клопотанням кредитора зобов`язаний витребувати копію спадкової справи.
Суд проігнорував ту частину ч. 1 ст. 116 ЦПК України, яка передбачає забезпечення доказів, якщо їх збирання є утрудненим або неможливим. В умовах воєнного стану та динамічності реєстрів існує реальний ризик знищення або втрати архівів, а також відчуження спадкового майна спадкоємцями до моменту пред`явлення позову.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи представника банку, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що 29.07.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 були укладені кредитний договір № NKP0GK0000000011 та іпотечний договір № NKP0GK0000000011.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Верхньодніпровським районним відділом державної реє старці актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
У заяві банк вказує, що на момент смерті у боржника виникла заборгованість в розмірі 52548,10 дол. США.
14.09.2020 АТ КБ «Приватбанк» надіслав до Першої уманської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 03.09.2020 року, в якій, зокрема, просив включити кредиторські вимоги на суму 156952,96 дол. США до спадкової маси, повідомити кредитора про наявність спадкової справи. а також надати інформацію про осіб, які звернулися із заявою про прийняття або відмову у прийнятті спадщину, видачу свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з копією листа Уманської міської державної нотаріальної контори від 23.09.2020 року повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрита 23.09.2020 року за №240/2020 на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» №80729DNH0S570 від 03.09.2020.
Відповідно до відповіді від 21.05.2026 відділу державної реєстрації ВК Уманської міської ради надану на запит представника банку, запитувана у адвокатському запиті інформація (персональна дані) щодо реєстрації місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 – це інформація, яка належить до конфіденційної інформації, тобто інформації з обмеженим доступом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 4 ст. 84 ЦПК України, суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому ст. ст. 116-118 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Частина 1 ст. 117 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення доказів, зокрема, у заяві необхідно зазначити докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст. ст. 116, 117, 118, 119 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 367/6751/18-ц (провадження № 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: «Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом».
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 9901/608/19 та від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18.
Отже, необхідно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів у разі неможливості учасниками справи самостійно їх надати (ст. 84 ЦПК України).
Так, у заяві про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» просило витребувати у Першої уманської нотаріальної контори копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_1 , оскільки зазначена інформація необхідна Банку для подачі позову до суду до спадкоємців позичальника ОСОБА_1 , однак такою інформацією Банк не володіє, а отримати таку інформацію від нотаріальної контори банку не вдалося. За таких обставин Банк позбавлений можливості вказати в позовній заяві відповідача (відповідачів).
В позовній заяві повинно бути викладено, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Колегія суддів вважає, що у заяві АТ КБ «ПриватБанк» виклало вимоги про забезпечення доказів щодо витребування певної інформації зі спадкової справи стосовно кола спадкоємців позичальника ОСОБА_1 та належними і допустимими доказами довело неможливість самостійно отримати зазначену інформацію у нотаріуса, що необхідно Банку для складення та подачі позову до спадкоємців ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, а відтак у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у витребуванні доказів.
Щодо іншої частини заяви, а саме з`ясування питання про осіб, які були зареєстровані разом з ОСОБА_1 на час його смерті, осіб зареєстрованих у будинку, що є предметом іпотеки, а також відомостей про осіб, які можуть бути спадкоємцями першої черги є також необхідною інформацією для можливості реалізації банком своїх прав щодо звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості за наданим кредитом.
Пред`явлення позову до мертвої особи не допускається (п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), як і не можливе пред`явлення позову до невідомих осіб (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів в порядку їх витребування до подання позову, суд першої інстанції керувався відсутністю передумов для такого забезпечення, оскільки заявник не надав доказів того, що відповідні докази можуть бути втрачені або їх подання згодом стане неможливим чи утрудненим.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Вищенаведені обставини вказують про те, що судом при розгляді заяви про витребування доказів неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 379, 381 – 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 липня 2026 року – скасувати.
Матеріали справи № 705/4427/26 за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про витребування доказів до подання позову направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2026 року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua