Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №705/1846/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1820/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/1846/26 Категорія: 304090000Душин О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Новікова О.М.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2026 року, у складі судді Душина О.В., у цивільній справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

12 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказувало, що 21.05.2023 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Аванс Кредит»» Договір про надання фінансового кредиту №13329-05/2023, відповідно до якого отримала кошти у сумі 5000 грн. та зобов`язалась повернути кредит через 360 днів зі сплатою відсотків, комісії. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. 19.10.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» на підставі Договору факторингу №19102023 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, утворилась заборгованість у загальному розмірі 20124 грн., яка складається:

- 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 15124 грн. заборгованість за відсотками.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 13329-05/2023 від 21.05.2023 року в сумі 20 124 гривні, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2012 гривень.

Суд мотивував рішення тим, що відповідачка не виконала умови кредитного договору, а саме: не повернула кредит позикодавцю та не виконала всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором, в зв`язку з чим заборгованість, яка утворилась у відповідача перед позивачем, підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, суд виснував, що ОСОБА_1 не спростовано жодними доказами розрахунок заборгованості на суму 20 124 грн, наданий позивачем, до якого на підставі договору факторингу № 19102023 від 19.10.2023 перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 13329-05/2023 від 21.05.2023 року.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог частково, просила врахувати невиконання позивачем обов`язку повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, нікчемність умов договору щодо комісії за обслуговування та мораторних обмежень, передбачених п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Просить стягнути з позивача на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 12 000 грн., в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн. та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3993 грн 60 коп.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом порушено право на захист внаслідок неналежного повідомлення відповідача про наявність відкритого провадження та про розгляд справи, в зв`язку з чим вказує, що була позбавлена можливості подати відзив на позов із обгрунтуванням заперечень.

Наголошує на тому, що її не було повідомлено про відступлення права вимоги, чим порушено імперативні вимоги ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», а тому, на думку скаржниці, позивач позбавлений можливості ефективно реалізувати своє право вимоги до споживача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Окремо звертає увагу на незаконність нарахування комісії за обслуговування кредиту та нікчемність умов договору в частині комісії за обслуговування кредитної заборгованості з огляду на правові висновки Верховного Суду з питань нарахування комісії.

Вважає, що суд не надав належної оцінки розрахунку заборгованості, який надано позивачем, зокрема не перевірено правомірність нарахування, заявленої до стягнення суми процентів за користування кредитними коштами на предмет зарахування до цієї суми заборгованості прихованих штрафних санкцій або плати за прострочення, нарахованих у період воєнного стану, всупереч вимог п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Відповідно до ст. 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Додаткові пояснення, подані позивачем 03.09.2026, колегія судідв не враховує як відзив на апеляційну скаргу, оскільки такі пояснення подані після спливу строку, визначеного судом на подачу відзиву, та клопотання про поновлення пропущеного строку позивачем не заявлено.

Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 серпня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2026 року відповідає вказаним вимогам закону, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли в сфері споживчого кредитування та регулюються такими нормами права.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.05.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 13329-05/2023 від 21.05.2023 (надалі – Договір), для укладення якого ОСОБА_1 зайшла на сайт товариства, заповнила заявку-анкету на отримання фінансового кредиту, в якій вказала персональні дані, зокрема номер банківської картки, номер мобільного телефону та погодилась, що ознайомлена з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Аванс Кредит».

Договір підписано відповідачем електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора 2264, надісланого кредитором на номер мобільного телефону, вказаного ОСОБА_1 при заповненні заявку-анкету на отримання кредиту.

Відповідно до п. 1.1. Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

Строк кредитування визначено 360 днів. Дата надання кредиту 21.05.2023, дата погашення кредиту 14.05.2024 (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.4.1. Договору, процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Пунктом 1.5. Договору передбачено сплату процентів кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, що є Додатком № 1 до Договору.

Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № 4149-49хх-хххх-6674 (п. 1.6. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок календарного дня протягом строку кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Згідно з п. 4.1.2 Договору, сторони погодили, що у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.

Пунктом 4.1.4. Договору передбачено право товариства без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим Договором, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно з довідкою платіжної системи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630125736 від 30.06.2025, 21.05.2023 виконано переказ коштів в сумі 5 000 грн на платіжну картку клієнта (маска картки 414949хххххх6674).

Отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 5 000 грн також підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260403/62345-БТ від 10.04.2026, відповідно до якої картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 та 21.05.2023 на картку було зараховано кошти на суму 5 000 грн. (а.с. 18).

Таким чином, факт укладення Договору та отримання відповідачкою кредитних коштів в сумі 5 000 грн правильно встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи, та скаржником не заперечується.

Отже, кредитором належним чином виконані взяті на себе зобов`язання з надання кредиту в сумі 5 000 грн, в строк обумовлений Договором.

Натомість, в зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за користування коштами, утворилась заборгованість в сумі 20 124 грн, яка складається з: 5 000 грн – тіло кредиту, 15 124 грн – проценти за кредитом, розрахунок якої наведено в розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Доказів погашення кредитної заборгованості відповідачкою до суду не надано.

Крім того, судом правильно встановлено, що на підставі укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 право грошової вимоги за Договором на суму заборгованості 20 124 грн перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується Витягом з реєстру прав боржників до Договору факторингу.

Тобто, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у спірних правовідносинах, яке має право вимоги до відповідачки за Договором, а відтак є належним позивачем.

Щодо тверджень скаржниці про порушення судом її прав, з огляду на відсутність повідомлення про розгляд справи, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.03.2026 відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

25.03.2026 суд направив на адресу ОСОБА_1 копію вказаної ухвали суду.

Відповідно до поштового відправлення з рекомендованим повідомленням, конверт повернувся до суду з підстав відсутності адресата.

Згідно з п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, повернення поштового відправлення з підстав відсутності адресата, вважається належним врученням відповідачу поштового відправлення.

За викладеного, доводи скаржниці про обмеження її в праві подати відзив на позов з підстав неповідомлення про розгляд справи та про відкритя провадження у справі не заслуговують на увагу.

Щодо доводів скаржниці про те, що позивач позбавлений права звертатися до суду із позовними вимогами про стягненння заборгованості за Договором, в зв`язку з невиконанням обов`язку, передбаченого ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» про повідомлення споживача кредитних послуг про відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача, колегія суддів оцінює критично, з огляду на таке.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із положенням ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору, товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим Договором, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Згідно із листом ТОВ «Аванс Кредит» № 13329-05/2023-001 від 19.10.2023, товариство повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги по Договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Відступлення права грошової вимоги за Договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджується Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №19102023 від 19.10.2023, відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 13329-05/2023 від 21.05.2023 на суму 20 124 грн.

За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки до нього на підставі укладеного з ТОВ «Аванс Кредит» договору факторингу, перейшло право грошової вимоги за Договором, про що позичальник була повідомлена листом № 13329-05/2023-001 від 19.10.2023.

Крім того, доводи скаржниці про неможливість новому кредитору ефективно захищати свої права та заявляти вимоги про стягнення заборгованості за Договором, внаслідок відсутності повідомлення відповідача про перехід права грошової вимоги не заслуговують на увагу, з огляду на те, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не впливає на дійсність такого відступлення, так як, відповідно до вимог цивільного законодавства, згода боржника на заміну кредитора не вимагається. Таке повідомлення має значення виключно для визначення належності виконання зобов`язання боржником первісному або новому кредитору. Однак, доказів виконання зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги скаржницею не надано.

Доводи скаржника про незаконність нарахування комісії за Договором, колегія суддів відхиляє, в зв`язку з тим, що позивачем не заявлено вимог про стягнення будь-яких комісій.

Вирішуючи питання про правомірність розрахунку заборгованості за Договором, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості відповідає умовам Договору, відсотки за користування кредитом нараховані за процентною ставкою 1,99 % , яка узгоджена сторонами, є фіксованою, нарахована в межах строку кредитування до 19.10.2023, тобто новим кредитором після набуття права грошової вимоги, відсотки за Договором вже не нараховувались.

Твердження скаржника, що суд не надав належної оцінки розрахунку заборгованості в призмі наявності «прихованих сум», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у розрахунку чітко прослідковуються нарахування відсотків за погодженою сторонами денною ставкою 1,99 %, інших складових в нарахуванні заборгованості за відсотками, колегією суддів не встановлено.

Підстав для застосування п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в даній справі не має, оскільки позивачем не заявлено вимог про стягнення відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також неустойки (штрафу, пені), від сплати яких звільняються позичальники на період дії в Україні воєнного стану.

За наведених обставин доводи скаржника про неправильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, висновки суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Договором в сумі 20 124 грн, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному дослідженні всіх обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення суду за доводами апеляційної скарги.

В зв`язку з тим, що рішення суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати за надану правничу допомогу залишаються за скаржником.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 червня 2026 року у даній справі – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

О.М. Новіков