Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №636/7074/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №636/7074/25

Суддя: Гєрцик Р. В.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/7074/25 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.

Провадження № 33/818/1001/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Коваленко Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Коваленко Т.В. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 05 серпня 2025 року о 00 год. 37 хв. за адресою: вул. Харківська буд. 1 м. Чугуїв Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Гольф, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Коваленко Т.В. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та сторони захисту.

Крім того, стверджує, що фактично поліцейські ухилилися від проведення безперервної зйомки та зняли той проміжок часу, який їм був вигідний. Наявний відеозапис події не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а розпочинається із фрагменту провокації працівників поліції від`їхати у бік по узбіччю дороги.

При цьому, ОСОБА_1 , всупереч вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», не було проінформовано про причини його зупинки.

Також, поліцейські, перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не зазначили ознак сп`яніння, а відразу почали говорити про необхідність проходження такого огляду.

Вказує, що у складеному протоколі не зазначено технічного засобу, за допомогою якого було відбувалась відеофіксація.

Крім того, у самій фабулі протоколу не вказано ані ПІБ порушника, ані марки та номера транспортного засобу.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 , всупереч доводів апелянта, судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Коваленко Т.В. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Також, у своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_1 фактично визнав факт керування ним автомобілем у день події та зазначив, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з тих підстав, що раніше у нього вже виникали конфліктні ситуації із співробітниками поліції, при цьому, вважав, що останні можуть перебувати у змові із співробітниками лікарні (КНП ХОР «ОКНЛ»).

Адвокат Коваленко Т.В., у свою чергу, звернула увагу, що наразі вже закінчилися строки притягнення її підзахисного до адміністративної відповідальності, встановлені ст.38 КУпАП, а тому, на її переконання, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 05 серпня 2025 року о 00 год. 37 хв. за адресою: вул. Харківська буд. 1 м. Чугуїв Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Гольф, д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 412730 від 05.08.2025 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 05.08.2025 року, згідно якого огляд у зв`язку з виявленими ознаками (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці) за допомогою Драгер Алкотест 6820 не проводився за відмовою водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 05.08.2025 року о 00 год. 40 хв., згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці; огляд останнього у КНП «Чугуївська ЦРЛ ім.М.І.Кононенка» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Джураса А.Є від 05.08.2025 року щодо обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складення проколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не спростовується сам фат відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за обставин, викладених у проколі про адміністративне правопорушення.

Посилання захисника на те, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та сторони захисту є безпідставними з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, після її надходження у провадження судді Чугуївського міського суду Харківської області, справу було призначено до розгляду на 27.10.2025 року, на 18.12.2025 року та на 11.02.2026 року.

Про час та місце судового розгляду ОСОБА_1 був повідомлений належним чином шляхом направлення йому судових повіток за поштовою адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ), які були отримані ним особисто 24.10.2025 року (щодо судового засідання, призначеного на 27.10.2025 року о 15 год. 45 хв., а.с.21), та 05.02.2026 року (щодо судового засідання, призначеного на 11.02.2026 року об 11 год.15 хв., а.с.30).

Також, судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення захисників ОСОБА_1 – адвоката Коваленко Т.В. та ОСОБА_2 . Судові повістки щодо судового засідання, призначеного на 11.02.2026 року, були доставлені до їх електронних кабінетів 19.12.2025 року (а.с.29)

Разом із тим, 10.11.2025 року один з захисників ОСОБА_1 – адвокат Стоцький Я.С. ознайомився з матеріалами справи, отримав копію відеозапису, що засвідчив власним підписом. (а.с.13, зворот).

Крім того, захисники Шох К.А. та Коваленко Т.В. неодноразово подавали до суду різного роду клопотання (про відкладення судового розгляду, про закриття справи), що також свідчить про обізнаність сторони захисту щодо розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, який він на власний розсуд не побажав реалізувати, а тому доводи захисника про порушення його прав в суді першої інстанції апеляційний суд визнає неспроможними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обставин, викладених у про протоколі про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.

Як убачається зі змісту рапорту інспектора ВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Джураса А.Є. від 05.08.2025 року, транспортний засіб Фольцваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на стаціонарному блок-посту «ДІМ» о 00 год. 35 хв., під час дії комендантської години. (а.с. 2)

Згідно відеозапису події, який розпочинається о 00 год. 35 хв., убачається, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського перепарковує транспортний засіб на узбіччя дороги з проїзної частини.

При цьому, в процесі спілкування зі співробітниками поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував обставини керування ним автомобілем, на вимогу поліції надав свої документи для ознайомлення, відповідав та запитання.

Разом із тим, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень по суті інкримінованого йому правопорушення, зокрема, з підстав не керування ним авто. (а.с.1)

Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги пояснення самого ОСОБА_1 , надані ним під час судового засідання, доводи захисника щодо провокації зі сторони працівників поліції не знайшли свого обґрунтованого підтвердження зібраними матеріалами, в той час, як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований наявним відеозаписом.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки ОСОБА_1 співробітниками поліції також не є слушними.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Однак, апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який надалі був неодноразово продовжений, востаннє – Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженого Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-IX, з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Крім того, апелянтом також не враховано, що згідно матеріалів справи автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений о 00 год. 37 хв., тобто, під час дії комендантської години у м.Харкові та Харківській області.

Так, рішення начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме – це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.

Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;

За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась на блокпосту, у період дії комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Аргументи адвоката про те, що ОСОБА_1 не було оголошено ознак алкогольного сп`яніння, які були виявлені у нього співробітниками поліції, на переконання апеляційного суду, також не заслуговують на увагу.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. (а.с.1)

Аналогічні ознаки алкогольного сп`яніння,які були виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 , відображені і у акті огляду, і у направленні на огляд у медичному закладі. (а.с.3, 4)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Разом із тим, з приводу доводів ОСОБА_1 на предмет того, що його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була обумовлена, зокрема, негативним досвідом з поліцією у минулому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (у даному випадку) за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено відеозапис події, який, фактично, є неповним та небезперервним, також не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, проти чого ОСОБА_1 не заперечував. Відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Разом із тим, слід зазначити, що законом не передбачено обов`язку поліцейського фіксувати момент руху та зупинку авто. Частиною 2 ст.266 КУпАП передбачено, що поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису саме під час огляду поліцейським водія на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння на місці за відсутності свідків.

Посилання апелянта на відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація є необгрнутованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.

Разом із тим, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі у якості технічного засобу відеозапису зазначено б/к 1113057280/336. (а.с.1)

Посилання захисника на те, що у фабулі протоколу не вказано ані ПІБ порушника, ані марки та номера транспортного засобу, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними самого протоколу, де у відповідних його графах зазначено особу, щодо якої складено протокол ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та відповідний транспортний засіб, яким він керував (Фольксваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ) (а.с.1)

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися, не надано таких відомостей стороною захисту і до апеляційного суду.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо вимог захисника про закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП слід зазначити, що відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Суддя Чугуївського районного суду Харківської області розглянув справу про адміністративне правопорушення, 11.02.2026 року щодо події за участю ОСОБА_1 , що мала місце 05.08.2025 року, тобто, наклав на нього адміністративне стягнення в межах строку, встановленого ч.2 ст.38 КУпАП.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Коваленко Т.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського районного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua