Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №630/579/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 630/579/25 Головуючий суддя І інстанції Сухоруков І. М.

Провадження № 33/818/354/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

за участю особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Дем`яненко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Дем`яненко О.О. на постанову судді Люботинського міського суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -

ВСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 08 травня 2025 року близько 22 год. 41 хв. в м. Люботин на вул. Слобожанській, в районі буд.66, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.9а ПДР України. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія був проведений працівниками поліції на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820, результат огляду - 0,80 проміле.

Постановою судді Люботинського міського суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Дем`яненко О.О. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції безпідставно, виключно за їх суб`єктивною думкою та за тих підстав, що ТЗ рухається невпевнено, так як ним керує жінка. При цьому, постанова за ч.5 ст.121 КУпАП, складена щодо ОСОБА_1 та наявна в матеріалах справи, не є належним доказом порушення нею ПДР, оскільки вона керувала ТЗ у темну пору доби, рухаючись по зустрічній смузі руху, та поліція просто не могла виявити у ОСОБА_1 не пристебнутий пасок безпеки.

Вказує, що ОСОБА_1 , яка була впевнена, що алкогольних напоїв не вживала, самостійно повідомила поліцейським, що вживала лікарські препарати від кашлю, серед яких був «Лімфоміазот», до складу якого входить етанол, який не розчиняється слиною та міг залишитися в порожнині рота. Вважає, що саме на випари етанолу відреагував газоаналізатор, а тому результати огляду перевищили норму.

Звертає увагу, що інспектор поліції, при роз`яснені ОСОБА_1 процедури огляду зазначив, що вона має право, зокрема, відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, після чого остання не виявила бажання пройти такий огляд у медичному закладі для перевірки стану сп`яніння, що, у свою чергу, звузило її право на захист та позбавило можливості довести відсутність алкоголю у крові.

Крім того, зазначає, що відеозапис події також не є належним доказом у справі, оскільки складається з багатьох окремих файлів.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Дем`яненко О.О. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 08 травня 2025 року близько 22 год. 41 хв. в м. Люботин на вул. Слобожанській, в районі буд.66, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія був проведений працівниками поліції на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» 6820, результат огляду - 0,80 проміле.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №838460 від 08.05.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 6820» від 08.05.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду – 0,80 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота; результат огляду – позитивний, 0,80 проміле;

- направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 08.05.2025 року о 23 год. 10 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі не проводився у зв`язку зі згодою останньої з результатом огляду, проведеного на місці, який склав 0,80 проміле;

- розпискою ОСОБА_2 від 08.05.2025 року, за змістом якої йому був переданий транспортний засіб «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , від працівників поліції у зв`язку із складенням протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 ;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4685811 від 08.05.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП, згідно якої 08 травня 2025 року о 22 год. 41 хв. в м. Люботин на вул. Слобожанській, в районі буд.66, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушила п.2.3в ПДР;

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_3 автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи захисника про безпідставність зупинки співробітниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно відеозапису події убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 був зупинений співробітниками поліції за тих підстав, що невпевнено здійснював рух, про що останній одразу було повідомлено після його зупинки.

Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначений основний перелік повноважень поліції, до яких, зокрема, превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. (п.1, п.3, п.11)

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений перелік превентивних заходів, які може застосовувати поліція, зокрема, і зупинення транспортного засобу. (п.4)

Зважаючи на викладене, інспектори патрульної поліції, помітивши, що спірний автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухається нетипово, у межах своїх повноважень та з урахуванням вище наведених вимог закону, здійснили його зупинку.

Крім того, після зупинки вказаного транспортного засобу було виявлено, що ОСОБА_3 не була пристебнута паском безпеки, про що поліцейськими було складено відповідну постанову за порушення нею вимог ПДР України, копію якої долучено до матеріалів справи. (а.с. 6)

Водночас, посилання захисника на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4685811 від 08.05.2025 року за ч.5 ст.121 КУпАП не є належним доказом порушення ОСОБА_1 вимог ПДР, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять даних щодо її оскарження ОСОБА_1 чи стороною захисту, не надано таких відомостей і під час апеляційного перегляду, а тому доводи адвоката у цій частині є безпідставними.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апелянта про те, що його стан пояснюється наявністю у нього хвороби та необхідності приймати ліки, апеляційний суд звертає увагу, що п.2.9а ПДР України забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, для встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не має значення, що саме стало причиною такого стану – алкогольні напої чи спиртовмісні ліки.

Водночас, перед вживанням будь-яких ліків водій зобов`язаний ознайомитися з інструкцією лікарського препарату. Якщо такий препарат може впливати на реакцію чи містить спирт, керувати ТЗ заборонено.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі виключно через роз`яснення інспектором поліції її права відмовитись від такого огляду, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до наявного відеозапису, після зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 під час спілкування з поліцією в останньої були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що їй було повідомлено та запропоновано пройти відповідний огляд на місці зупинки або у медичному закладі, також, роз`яснено право відмовитись від проходження огляду. ОСОБА_1 тривалий час плакала, просила її відпустити, пояснюючи, що вона сама хвора та їде по ліки для іншої хворої особи, та після тривалого спілкування із співробітниками поліції врешті погодилась пройти огляд за допомогою газоаналізатора Драгер, результат якого виявився позитивним та склав 0,80 проміле, з яким вона погодилась, при цьому, продовжуючи поводити себе провокативно, плакати, самостійно зазначила, що в лікарню не поїде.

Зважаючи на викладене та з урахуванням відеоданих з бодікамер поліції, доводи захисника у цій частині не знайшли свого обгрунтованого підтвердження зібраними матеріалами, в той час як факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп`яніння встановлений за передбаченою законом процедурою.

При цьому, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення, результати та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 1, 2, 3) підписані ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень, а від надання власних пояснень по суті інкримінованого їй правопорушення остання відмовилась на власний розсуд, пославшись на ст.63 Конституції України. (а.с. 7)

Щодо твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт-диск, на якому відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, який складається з численної кількості окремих файлів, слід зазначити, що розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. Разом із тим, на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, в тому числі результатами огляду, що містяться у відповідному акті.

При цьому, відеофіксація відбувалась відкрито, про що ОСОБА_1 було одразу повідомлено інспектором патрульної поліції, та проти чого остання не заперечувала.

Даних, що відеофіксація відбувалась з недозволено технічного пристрою чи з порушенням вимог чинного законодавства, під час судового розгляду не встановлено.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що її дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та її винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Дем`яненко О.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Люботинського міського суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик