Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №643/17449/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/17449/25 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т. М.

Провадження № 33/818/1387/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,–

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 27.09.2025 року о 00 год. 28 хв. в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Павлова, 148, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що справу було розглянуто у його відсутність, без його належного повідомлення про час та місце її розгляду. Копії оскаржуваного рішення від 08.01.2026 року він також не отримував, про його існування дізнався лише у квітні 2026 року після накладення арешту на його банківські рахунки у рамках виконавчого провадження.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що як вже зазначалось вище, справу було розглянуто у його відсутність, що позбавило його права на захист.

Вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його перебування у стані наркотичного сп`янніння.

Також, на його переконання, поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан наркотичного сп`янніння, зокрема, не забезпечено його проведення у встановленому законом порядку, відсутні свідки та належна відеофіксація, не роз`яснено належним чином права та наслідки відмови від проходження огляду.

Мотиви суду

Перевіряючи доводи, викладені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів судового провадження, справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 . Водночас, судом першої інстанції вживалися заходи щодо сповіщення останнього про судові засідання, призначені на 22.10.2025 року, на 01.12.2025 року та на 08.01.2026 року, шляхом направлення йому судових повісток за поштовою адресою, вказано у протоколі. Однак, зазначені поштові відправлення повернулись до суду неврученими з відміткою Укрпошти «адресат відсутній» (а.с.13, 19, 20).

Також, місцевим судом було розміщено оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме ( ОСОБА_1 ) щодо судового засідання, призначеного на 01.12.2025 року о 09 год. 15 хв. (а.с.16)

Копія постанови від 08.01.2026 року також була направлена поштою ОСОБА_1 , однак, повернулась до суду не врученою за тих же підстав. (а.с.23)

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, районний суд вжив усіх можливих заходів щодо належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду з метою реалізації його прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому його доводи у цій частині є безпідставними.

Разом із тим, з огляду на те, що ОСОБА_1 не отримував копії оскаржуваної постанови, про її існування дізнався лише у квітні 2026 року після відкриття виконавчого провадження, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи (довідка про доставку судової повістки-повідомлення у виді СМС, а.с.34), до апеляційного суду не з`явися, у телефонному режимі повідомив, що наразі не в змозі прийняти участь у судовому розгляді у зв`язку з військовою службою. Також, не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.

Зважаючи на викладене, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 в межах доводів і вимог поданої ним апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, 27.09.2025 року о 00 год. 28 хв. в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Академіка Павлова, 148, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18А, відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 466230 від 27.09.2025 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 27.09.2025 року о 00 год. 35 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: розширені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Мамона Б.М. від 27.09.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не спростовується сам факт керування ним транспортним засобом та підстави його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду на стан наркотичного сп`янніння, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 та нормами КУпАП чітко визначено порядок проведення відповідного огляду, у тому числі, і з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як убачається з відеозапису події, що мала місце 27.09.2025 року, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції у зв`язку із порушенням ним дії комендантської години. Крім того, у процесі перевірки особи водія було встановлено, що ОСОБА_1 керував ТЗ, не маючи права керування, у зв`язку із чим щодо нього було винесено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП.

Аналогічні обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 викладені і у рапорті поліцейського роти 5 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Мамона Б.М. від 27.09.2025 року. (а.с.6)

Надалі у процесі спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я (КНП ХОР «ОКНЛ»), на що останній, заперечуючи факт вживання ним будь-яких заборонених речовин, зазначив, що дуже поспішає до лікарні, де перебуває його мати, а тому не має на це часу. Після того, інспектор поліції повідомив, що у такому випадку щодо ОСОБА_1 буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду, з чим водій погодився. Також, ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, отримання його копії, обумовлюючи це знову ж таки браком часу.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта про те, що поліцейськими не було забезпечено проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, є неспроможними, в той час як відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що працівниками поліції не було залучено двох свідків, не беруться до уваги апеляційного суду, оскільки вимогами ч.2 ст.266 КУпАП передбачено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, працівниками поліції здійснювалася фіксація події за допомогою технічних засобів відеозапису б/к 372529, про що ОСОБА_1 було одразу повідомлено та проти чого останній не заперечував, відеозапис долучено до матеріалів судового провадження.

Даних, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог чинного законодавства під час апеляційного перегляду також не встановлено.

Доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його перебування у стані наркотичного сп`янніння апеляційний суд також до уваги не бере, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466230 від 27.09.2025 року був складений щодо ОСОБА_1 саме за порушення ним п.2.5 ПДРУ, який зобов`язує водія пройти в установленому порядку на вимогу поліцейського огляд на стан наркотичного сп`янння (у даному випадку), та утворює самостійний склад правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Поряд з тим, слід зазначити, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

-наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

-звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

-сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

-почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. (а.с.1)

Аналогічні ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцією у ОСОБА_1 , зафіксовані і у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (а.с.5)

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_2 , дійшли висновку, що він має ознаки саме наркотичного сп`яніння, про що йому, згідно відеозапису, і було повідомлено, а тому, в порядку вимог ПДР України, запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Також, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, на момент висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 08 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик